Формування виробничого потенціалу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Техніко-економічна характеристика підприємства

2. Аналіз використання виробничого потенціалу підприємства

2.1 Аналіз факторів, що впливають на величину і використання виробничого потенціалу

2.2 Аналіз використання виробничої потужності й площі

2.3 Аналіз забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням

3. Удосконалення використання основних фондів та виробничої потужності підприємства ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Актуальність дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства пояснюється необхідністю отримання достовірної інформації про результати діяльності підприємства. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Метою курсової роботи є практичне використання методів менеджменту щодо ефективного використання виробничого потенціалу підприємства. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

1) виконати аналіз використання виробничого потенціалу промислового підприємства:

— можливості комбінації факторів виробництва при даній кількості продукції;

вартість продукції в умовах зміни масштабів виробництва;

факторів, що впливають на величину і використання виробничих потужностей;

факторів підвищення продуктивності машин;

2) розробити рекомендації щодо підвищення використання виробничого потенціалу підприємства.

Виконання курсової роботи надає можливість:

поглибити і закріпити теоретичні знання;

придбати навички самостійної роботи з науковою і довідковою літературою, нормативними документами;

отримати навички самостійного аналізу, обґрунтувати прийняті рішення.

Формування виробничого потенціалу підприємства є важливішою частиною діяльності підприємства.

Щоб зрозуміти особливості формування виробничого потенціалу підприємства, необхідно поглибити аналіз його сутності, відмінності від інших видів потенціалу з точки зору зацікавленого у наслідках такого формування суб'єкта. Слід враховувати, що формувати або реформувати потенціал підприємства може лише його власник, тоді як впливати на цей процес або оцінювати результати може хто завгодно. Саме з цієї точки зору слід розглядати той факт, що виробничий потенціал для власника навіть за суттю не те саме що для інших оцінювачів. Це не може не вплинути на те, які властивості власник повинен враховувати у ході формування, у чому буде вимірюватись потенціал та за якими показниками.

Виробничий потенціал підприємства є властивістю цілісного носія, і хоча він зв’язаний з виробничою функцією, яку реалізує відповідна система (як елемент носія), але система виробництва забезпечує лише виконання певних операцій технологічного процесу за наявним дійсним фондом роботи обладнання і до того ж має власний потенціал — функціональний.

1. Техніко-економічна характеристика підприємства

виробничий потенціал підприємство Будівельне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» працює на ринку будівельних послуг з 2003 року. З початку свого існування керівництвом поточної діяльності товариства здійснює його виконавчий орган — директор Разбейко Сергій Олександрович.

Підприємство «Інтерстрой» входить до складу «Будівельний Альянс Донбасу» та є приватним підприємством.

За період господарської діяльності підприємство укомплектоване фахівцями й робітниками будівельних спеціальностей для виконання всіх видів робіт з необхідною якістю й обсягами, необхідними для нормальної виробничої діяльності.

Місце знаходження ТОВ «Інтерстрой»: 83 050, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 48б.

Характер господарської діяльності ТОВ «Інтерстрой» закріплений в уставі такими положеннями:

основною метою діяльності товариства є отримання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної та іншої діяльності шляхом використання належного товариству майна, у тому числі цінних паперів та грошових коштів;

товариство в своїй діяльності керується чинним законодавством України, що регулює діяльність підприємств та господарських товариств тощо, іншим законодавством України та статутом;

товариство має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та символікою, кутовий штамп, знак для товарів і послуг, фірмовий бланк та інші реквізити;

предметом діяльності товариства є: будівництво будівель та споруд; підготовка будівельних ділянок, у тому числі розбирання та знесення будівель, земляні роботи, розвідувальне буріння; установлення інженерного обладнання будівель та споруд, у тому числі електромонтажні, ізоляційні, санітарно-технічні роботи та інші монтажні роботи; роботи з завершення будівництва, у тому числі штукатурні, столярні та теслярські роботи, покриття підлог та облицювання стін, малярні роботи та скління, інші роботи з завершення будівництва; виробництво будівельних виробів та збірних будівельних конструкцій з бетону, цементу та штучного каменю; оренда будівельної техніки з оператором; діяльність в сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність пов’язана з будівництвом; проведення реконструкцій, реставраційних, ремонтних та ремонтно-відновлювальних робіт; проведення інжинірингових робіт та інші.

ТОВ «Інтерстрой» самостійно здійснює виробничо-господарчу діяльність, укладає кредитні та господарчі договори, несе повну відповідальність за їх виконанням.

Для узагальнення результатів порівняльного техніко-економічного аналізу узагальнюються основні показники, що всебічно характеризують виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємства використовуючи дані форми № 1 «Баланс» (додатки Б1 та Б2), форми № 2 «Звіт про фінансові результати» (додатки В1 та В2), форми № 1 «Звіт про основні показники діяльності підприємства» (додатки Д1 та Д2). (табл.1.1).

Таблиця 1.1 — Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

В результаті техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності встановлено, що підприємство фінансово нестабільне і знаходиться на грані банкрутства, але є тенденція до виходу із кризисного стану. Підстави для такого висновку наступні:

випереджає збільшення валових витрат, яке відбулось в основному за рахунок зменшення виробництва товарної продукції та зменшення валового доходу;

ефективність господарської і операційної діяльності підвищилась і, через збитковість у звітному періоді, за іншими критеріями є не рентабельною;

за рахунок підвищення ефективності використання основних засобі, обсяг товарної продукції зріс на 1759,6 тис. грн.;

підприємство майже повністю забезпечено трудовими ресурсами, а зростання продуктивності праці випереджає збільшення трудомісткості виробництва продукції (табл. 1.1).

Однак, рентабельність виробничо-господарської діяльності занадто низька, ступінь зносу основних засобів досить низька (18,83%). Вирішити ці проблеми можливо тільки в результаті підвищення економічної ефективності підприємства. Для цього необхідно модернізувати обладнання, підвищити завантаження потужності виробництва, а також знизити річні втрати робочого часу на 37 тис. людино-годин.

2. Аналіз використання виробничого потенціалу підприємства

2.1 Аналіз факторів, що впливають на величину і використання виробничого потенціалу

Найважливішим елементом виробничого потенціалу служать виробничі фонди, що представляють собою матеріально-технічну базу промислового підприємства. Потенціал виробничих фондів виражається максимально можливою їх здатністю робити визначений обсяг високоякісної продукції у визначений відрізок часу. Кількісним вираженням технічного потенціалу виробничих фондів служать виробничі потужності підприємства, що залежать від технічного рівня технології, кількості і якості виробничих фондів. При оцінці можливостей виробничих фондів визначається як їх виробничий потенціал, так і ступінь його використання.

Виробничий потенціал включає наявні продуктивні сили без предметів праці, що не є ресурсами тривалої дії. Трудові ресурси і рівень підготовки кадрів є найважливішим елементом виробничого потенціалу.

З даного рисунку випливає, що тотожними елементами виробничого потенціалу і продуктивних сил є робоча сила і засоби праці. Предмети праці, що є елементами продуктивних сил, не входять до складу виробничого потенціалу, а природні ресурси, що визначають певною мірою розвиток продуктивних сил, особливо в частині їх матеріально-речовинних елементів, враховуються тільки у виробничому потенціалі.

Фактори, що впливають на величину і використання виробничого потенціалу підприємства, поділяються на дві групи: перша група впливає на збільшення виробничих потужностей, а друга — дає можливість оцінити рівень їх використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов’язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, що означає виготовлення більшої кількості продукції.

Збільшення продуктивності машин залежить від впровадження прогресивних технологій, що зумовлено рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів, вища їх технологічність у виробництві, нижча машиноємність виготовлюваної продукція і менша її трудоємність.

Кваліфікація працівників і систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дозволяють максимально використовувати потенційні можливості техніки, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси, збільшувати виробничі потужності підприємства.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов’язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв’язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметом праці й самою працею — тільки в якісному.

У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, показана на рис. 2.2.

Аналіз і класифікація факторів дають можливість чітко розмежувати такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування величини виробничої потужності і в цілому виробничого потенціалу.

За умов ринкової економіки господарчим суб'єктам (підприємствам) надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи сільськогосподарського підприємства. Крім того, реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства.

Аналіз діяльності підприємства потрібно розпочинати з вивчення обсягу виробництва, бо від цього залежить розвиток економіки країни, задоволення потреб населення продукцією, яку випускає підприємство.

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення.

Основними завданнями аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції є:

1. Оцінка виконання договорів за обсягом і ритмічністю поставок, якістю та комплектністю продукції. Визначаються розміри втрат у результаті несвоєчасного або неповного виконання згідно договорів, їх вплив на основні економічні показники діяльності підприємств: обсяг реалізації, прибуток, рентабельність та інше.

2. Виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення виробництва і реалізації продукції.

3. Розробка пропозицій по провадженню виявлених резервів.

Отже, аналіз реалізації продукції займає важливе значення в діяльності підприємства, оскільки це значною мірою впливає на фінансові результати роботи господарства.

План виробництва продукції визначає обсяги і терміни виробництва товарної продукції та валової продукції і надання послуг в грошових та натуральних показниках.

Проведемо аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції, що випускається підприємством.

Таблиця 2.1 — Обсяги виробництва та реалізації основних видів продукції

З табл. 2.1 бачимо, що об'єкти будівництва було реалізовано більш ніж вироблено, частину було взято зі складу готової продукції.

Проведемо аналіз виконання виробничої програми за 2010 рік.

Таблиця 2.2 — Виконання виробничої програми за 2010 рік

З табл. 2.2 бачимо, що фактичний випуск продукції перевищує план по організації будівництва на 12 473,2 тис. грн.

Отже, якщо порівняти виконання виробничої програми за 2009;2010 роки бачимо позитивне відхилення факту від плану. Це обумовлене повним використанням виробничих потужностей підприємства.

2.2 Аналіз використання виробничої потужності й площі

Аналіз використання виробничого потенціалу підприємства проводиться по даних планового й звітного балансів виробничих потужностей, які складаються в натуральних показниках і вартісному вираженні в порівнянних цінах по всій продукції.

Баланс виробничої потужності містить дані про зміни виробничих потужностей й основних факторів, що викликали їх зміни у звітному році.

Порівняння фактичного коефіцієнту використання виробничої потужності із плановим і за попередній рік дозволяє встановити зміну ступеню використання виробничих потужностей, причини цих змін.

Коефіцієнт використання виробничої потужності доцільно визначати (аналізувати) як у цілому по підприємству, так і по його провідних підрозділах. У деяких випадках можна аналізувати рівень використання виробничої потужності по видах виробів, використовуючи дані форми «Баланс виробничої потужності».

При проведенні аналізу використання виробничих потужностей потрібно враховувати необхідність наявності резервних потужностей з метою забезпечення безперебійного функціонування підприємств.

Доповнює характеристику використання виробничих потужностей підприємства показник знімання продукції з одного квадратного метру виробничої площі. Чим більше продукції доводиться на один квадратний метр площі, тим ефективніше вона використовується. В той же час, підвищення питомої ваги виробничих площ сприяє росту ефективності виробництва, збільшенню випуску продукції.

Для визначення перспектив подальшого збільшення і кращого використання виробничої потужності проводиться аналіз роботи підприємства і цехів у попередньому періоді. При цьому дається оцінка прогресивності застосовуваного технологічного процесу, складу обладнання, його екстенсивного (за часом) і інтенсивного (по потужності) використання з метою виявлення можливості перегляду величини виробничої потужності і визначення напрямку роботи за кращим її використання.

Аналіз використання виробничого потенціалу підприємства проводиться по даних планового й звітного балансів виробничих потужностей, які складаються в натуральних показниках і вартісному вираженні в порівнянних цінах по всій продукції.

Обсяг основних виробничих фондів і ступінь їх використання визначають величину виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства (цеху або виробничої ділянки) характеризується максимальною кількістю продукції відповідної якості та асортименту, що може бути зроблено їм в одиницю часу при повному використанні основних виробничих фондів в оптимальних умовах їх експлуатації.

Найбільш простими і точними вимірниками виробничої потужності є натуральні одиниці. Виробничі потужності вимірюються, як правило, в тих же одиницях, в яких планується виробництво даної продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуках, метрах). Наприклад, виробнича потужність будівельних підприємств визначається в тис. грн., гірничодобувних підприємств тоннах видобутку корисних копалин, металургійних підприємств — у тоннах виплавки металу і виробництва прокату; машинобудівних заводів — у штуках виготовлених машин; потужність цукрових заводів та інших підприємств харчової промисловості - в тоннах сировини, що переробляється в готову продукцію. Іноді виробнича потужність може виражатися в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному вираженні (для будівельних підприємств).

Поряд з терміном «виробнича потужність» застосовується термін «пропускна здатність», який характеризує максимальний випуск продукції стосовно до роботи обладнання, верстата, агрегату, потокової лінії, групи верстатів, але тільки не ділянки, цеху, підприємства. Пропускна здатність устаткування обчислюється за декаду, добу, зміну, годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва — за рік, в деяких випадках — за квартал, місяць.

Економічне обґрунтування виробничої потужності - найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, рівень спряженості парку, розмір виробничих площ і т.п.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, який може змінюватися за обсягом, номенклатурі і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планований період, тим імовірність таких змін вище. Основними причинами змін є:

— Установка нових одиниць обладнання, замість застарілих або аварійних;

— Знос обладнання;

— Введення в дію нових потужностей;

— Зміна продуктивності обладнання у зв’язку з інтенсифікацією режиму його роботи або у зв’язку зі зміною якості сировини і т.п.

— Модернізація обладнання (заміна вузлів, блоків, транспортних елементів і т.п.);

— Зміни в структурі вихідних матеріалів, складу сировини чи напівфабрикатів;

— Тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;

— Спеціалізація виробництва;

— Режим роботи обладнання (циклічний, безперервний);

— Організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.

Таблиця 2.3 — Виробнича потужність та фактична загрузка виробничих потужностей за 2010 рік

Обсяг фактичної середньорічної виробничої потужності базового року для (Мф) будівельного підприємства розраховується:

(2.1)

де: — фактично виконаний обсяг робіт власними силами будівельної організації в базовому (попередньому) році;

m — частка робіт виконаних механізованим способом;

Км, Кт — коефіцієнти використання відповідно машин і трудових ресурсів.

Середньорічна потужність дорівнює:

Мф = 22 094 * (0,54/0,8 + (1−0,54)/0,85) = 27 176 тис. грн.

Тобто виробнича потужність у попередньому році не була використана в повному обсязі.

Підвищення коефіцієнта використання потужностей підрядних організацій (їх робота в оптимальному режимі, який передбачає мінімальний з галузевої точки зору рівень затрат при максимізації отриманого ефекту) можливо на основі усунення диспропорцій у виробництві будівельної продукції, тобто при збалансованості складових будівельного комплексу.

Будівельна програма підрядних організацій, їх виробнича потужність повинні розглядатися як сукупність спеціалізованих будівельно-монтажних потужностей, які забезпечують виконання планових обсягів підрядних робіт.

Для оцінки виробничого потенціалу діяльності підприємства проаналізуємо виробничу, матеріальну та кадрову складову.

Оцінка виробничої складової

Стан основних засобів Для оцінки стану виробничих засобів розрахуємо коефіцієнт зносу основних засобів:

(2.2.)

де — первісна вартість основних засобів;

вартість зносу основних засобів з початку їх експлуатації.

(2.3)

Кзн. 2009 = (31 791 — 27 944)/31 791 = 0,121

Кзн. 2010 = (33 695 — 27 351)/33 695 = 0,188

Співвідношення коефіцієнтів оновлення й вибуття основних засобів Розрахуємо коефіцієнти оновлення (Кон) та вибуття (Квиб) основних засобів.

(2.4)

де Фпост. — вартість основних фондів, що надійшли, за відповідний період;

Фкін. р. — вартість основних фондів на кінець року.

К он 2009 = 10 910/31791 = 34,32

К он 2010 = 2414/33 695 = 7,16

(2.5)

Коефіцієнт визначається як відношення вартості основних засобів, які вибули у звітному періоді до первісної вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Квиб 2009 = 1001/27 944=3,58

Квиб 2010 = 686/27 351=2,51

Співвідношення коефіцієнтів оновлення й вибуття основних засобів за: 2009 рік = 34,32/3,58 = 9,59

2010 рік = 7,16/2,51 = 2,85

Фондовіддача

(2.6)

Фондовіддача (Фв) — це собівартість реалізованої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів, яка показує, скільки гривень продукції припадає на кожну гривню, вкладену в основні фонди.

Фв 2009 = 87 938,1/3847 = 22,86 тис. грн. продукції припадає на 1 грн. основних фондів.

Фв 2010 = 47 309/6344 = 7,46 тис. грн. продукції припадає на 1 грн. основних фондів.

Оцінка матеріальної складової

Доля перемінних витрат у собівартості продукції

Долю перемінних витрат розрахуємо за формулою:

Доля пер. витрат = собівартість/матеріальні затрати (2.7)

Доля пер. витрат за 2009 рік = 31 468/31464*100 = 100,013%

Доля пер. витрат за 2010 рік = 66 540/66787 *100 = 99,63%

Співвідношення змін цін на сировину, матеріали та змін цін на продукцію Співвідношення змін цін на сировину, матеріали = мат. витрати/об'єм продукції (2.8)

Співвідношення змін цін на сировину, матеріали за 2009 рік = 57 072/ 31 464 = 1,81

Співвідношення змін цін на сировину, матеріали за 2010 рік = 48 454/35323 = 1,37

Співвідношення змін цін на сировину, матеріали = 1,37/1,81 = 0,76

Ціна на організацію будівництва об'єктів нерухомості у 2009 році = 105 526 тис. грн.

Ціна на організацію будівництва об'єктів нерухомості у 2010 році = 57 072 тис. грн.

Співвідношення змін цін на продукції = 57 072/105526=0,54

Співвідношення змін цін на сировину, матеріали та змін цін на продукцію 0,76/0,54 = 1,41.

Матеріаловіддача Розрахуємо даний показник за формулою:

(2.9)

Де Q — обсяг виготовленої продукції в грошовому вимірнику, грн.

Мз — загальна сума матеріальних витрат, грн.

Мв 2009 = 57 072/31464 = 1,81

Мв 2010 = 105 526/66787 = 1,82.

Оцінка кадрової складової

Співвідношення коефіцієнта обороту з прийняття й коефіцієнту з вибуття Розрахуємо коефіцієнт обороту з прийому за формулою:

(2.10)

К об. з прийому 2009 = 6/36 = 0,17

К об. з прийому 2010 = 9/36= 0,25

Розрахуємо коефіцієнт обороту із звільнення за формулою:

(2.11)

К об. із виб. 2009 = 5/36 = 0,14

К об. із виб. 2010 = 6/36 = 0,17

Співвідношення коефіцієнта обороту з прийняття й коефіцієнту з вибуття за 2009 рік = 0,17/0,14 = 0,71

2010 рік = 0,25/0,17 = 0,75

Професійний склад кадрів Кількість співробітників які підвищують рівень кваліфікації і розрахувати його як, це % з усієї кількості працівників.

Проф. склад 2009 рік = 36 — 100%, 13 — х%, тоді 36,11%

Проф. склад 2010 рік = 36 — 100%, 4 — х%, тоді 11,11%

Зміна виробки на одного працівника Середній виробіток товарної продукції у розрахунку на одного працюючого або робітника обчислюється за формулою:

(2.12)

де Вср. — середній виробіток;

В ср. 2009 = 87 938,1/36 = 2442,725

В ср. 2010 = 47 309/36 = 1314,14

Зміна виробки на одного працівника 1314,14/2442,725*100 = 53,8%.

Таблиця 2.4 — Значення коефіцієнтів за кожною групою, яка характеризує ВПП (2010 рік)

Для умов підприємств будівельної промисловості виробничий потенціал можна визначити як максимальну сукупність можливостей будівельного комплексу з організації будівництва відповідно до потреб суспільства за конкретний період.

Обсяг фактично зданого житлового масиву дає кількісну характеристику ступеню використання потенціалу. Інакше кажучи, виробничий потенціал з організації будівництва можна розглядати з одного боку, як фактично досягнутий рівень використання виробничих потужностей галузі в конкретних умовах у конкретний період часу й с другого — як можливості галузі, яких не досягли за тими чи іншими причинами.

Таблиця 2.3 показує, що на підприємстві особливе значення має матеріальна складова. Досить високий рівень виробничого потенціалу свідчить про використання сучасного устаткування та нових технологій будівництва, а також висококваліфікованих кадрів.

Виробнича складова знаходиться на високому рівні. Рівень зносу помірний, оновлення основних виробничих засобів випереджає їх вибуття, тобто основні засоби підтримуються у працездатному стані. Фондовіддача відповідає високому рівню, її зріст є основним з факторів інтенсивного зростання обсягів виробництва продукції.

Стан кадрової складової також знаходиться на високому рівні. Професійний склад кадрів відповідає потребі, але необхідне навчання персоналу. Значення коефіцієнту обороту з прийняття дещо перевищує коефіцієнт обороту з вибуття.

Отже, можна зробити висновки, що будівельному підприємству можна призначити середній рівень виробничого потенціалу. Підприємство вдало існує у бізнесі, є труднощі, які перемагаються, бо працює механізм адаптації.

В умовах визначеного будівельного підприємства головною є матеріальна складова, аналіз якої показує:

Завищення частки змінних витрат у собівартості продукції;

Виробник не має можливості підвищувати ціни на готову продукцію, а постачальник через різні причини має можливість диктувати ціну на свою сировину.

Підвищення ефективності виробництва на ТОВ «Інтерстрой» можливо при підтримання інвестиційної стратегії.

Основними завданнями інвестиційної стратегії з точку зору максимальної ефективності тепер та в близькому майбутньому є:

покрашення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технологічне переозброєння та реконструкцію діючого підприємства за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;

зміна галузевої структури капітальних вкладень з точки зору значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, які виробляють предмети особового споживання, послуги;

пріоритетне забезпечення капітальними вкладами прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищення якості продукції;

збільшення обсягів капітальних вкладів на будівництво житла та інших об'єктів громадського користування і забезпечення;

Важливе місце серед складових ефективного інвестування займає формування тенденцій противитратного розвитку виробництва будівельних конструкцій, матеріалів та виробів в напрямку зниженню матеріалоємності та підвищення індустріалізації будівництва.

2.3 Аналіз забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням

Активна частина основних фондів — технологічне устаткування, зростання питомої ваги якого впливає на зміну фондовіддачі. Повне використання устаткування — головне завдання, що може бути виконане, якщо буде зведено до мінімуму кількість невстановленого устаткування. На підприємстві, як правило, здійснюються планові роботи з перемонтажу діючого, монтажу введеного і демонтажу виведеного устаткування.

Проаналізуємо забезпеченість підприємства технологічним устаткуванням (табл. 2.5, 2.6).

Таблиця 2.5 — Забезпеченість ТОВ «Інтерстрой» технологічним устаткуванням

Таблиця 2.6 — Забезпеченість підприємства устаткуванням

Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.

При проведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники:

1) календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнаний);

2) режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х (кількість-годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) х (кількість одиниць встановленого обладнання)):

3) плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);

4) фактичний фонд відпрацьованого часу (Тф).

Підприємство працює п’ять днів на неділю. Одна робоча зміна дорівнює 8 годинам.

Розрахуємо баланс часу роботи устаткування:

Тк пл. = 365*24 = 8760 тис. маш.-год.

Тк ф. = 365*24 = 8760 тис. маш.-год.

Тр пл. = 263*24*18 = 6312 тис. маш.-год.

Тр ф. = 263*24*18 = 6312 тис. маш.-год.

Т кор. пл. = 263*0,85*8 = 1998,8 тис. маш.-год.

Т кор. ф. = 263*0,85*8 = 1998,8 тис. маш.-год.

Т пл. пл. = 263*8 = 2104 тис. маш.-год.

Т пл. ф. = 263*8 = 2104 тис. маш.-год.

Т ф. пл. = 263*8*0,85 = 1788,4 тис. маш.-год.

Т ф. ф. = 263*8*0,85 = 1788,4 тис. маш.-год.

Отримані дані помістимо в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7 — Використання встаткування за часом

Для більш повної характеристики виробничої потужності необхідно розглянути систему показників, що характеризують різні аспекти використання виробничого обладнання.

Дані для подальшого розрахунку беремо з табл. 2.5 (Забезпеченість підприємства устаткуванням) та табл. 2.6 (Використання встаткування за часом).

Узагальнюючий показник інтегрального завантаження устаткування розраховується за формулою: [10]

Кі = Кекс * Кінт (2.13)

Де Кекс — коефіцієнт екстенсивності;

Кінт — коефіцієнт інтенсивності.

Кі п = 0,85*3,2 = 2,72

Кі ф = 0,85*3,2 = 2,72

Коефіцієнт екстенсивності характеризує роботу устаткування за часом:

Кекс = Тф/Тд, (2.14)

Де Тф та Тд — фактично відпрацьований обладнанням час і час можливого використання обладнання.

Кекс п = 6312/1998,8 = 3,2

Кекс ф = 6312/1998,8 = 3,2

Коефіцієнт інтенсивності характеризує рівень використання устаткування по міцності і продуктивності:

Кінт = Вф/Вт, (2.15)

Де Вф та Вт — фактична і теоретична можлива виробітка в одиницю часу.

Кінт п = 1788,4/2104 = 0,85

Кінт ф = 1788,4/2104 = 0,85

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш «вузького» місця на виробництві.

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка «вузьких» місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

Інтенсивність використання підвищується також шляхом удосконалення технологічних процесів, упровадження безперервного потокового виробництва; забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємства; проведення ряду інших заходів, які сприяють підвищенню швидкості та обробки деталей і забезпечення зростання виробництва продукції.

Значний вплив на інтенсивне використання має підвищення кваліфікації кадрів, їх культурно-технічного рівня.

Екстенсивний шлях поліпшення використання ОВФ передбачає, що, одного боку, буде збільшено час роботи діючого устаткування в складі встановленого устаткування, а з другого — збільшено кількість і питому вагу діючого устаткування у встановленому обладнанні.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок таких факторів; постійного підтримання пропорційності між пропускними спроможностями (виробничими потужностями) окремих груп устаткування на кожній дільниці, між дільницями кожного цеху, між цехами підприємства в цілому; поліпшення обслуговування ОВФ; підтримання передбаченої технології виробництва; удосконалення організації виробництва й праці (належна експлуатація устаткування, якісний ремонт, що сприяють скороченню простоїв і збільшенню міжремонтного періоду), скорочення внутрішньозмінних цілозмінних простоїв.

Важливим резервом більш ефективного використання ОВФ є скорочення внутрішньозмінних простоїв устаткування, які на нинішній день становлять до 0,5% усього робочого часу (чим пояснюється падіння обсягів виробництва).

Вони в основному пов’язані з наявними недоліками в організації виробництва, праці, матеріально-технічного забезпечення, наявністю конкурентоспроможної продукції, ціновою і податковою політикою в державі та іншими факторами.

До системи заходів, які сприяють підвищенню використання ОВФ, можна також віднести матеріальне стимулювання, яке здійснюється з фонду оплати праці, в тому числі - фонду матеріального заохочення.

3. Удосконалення використання основних фондів та виробничої потужності підприємства

Удосконалення використання основних фондів — це комплексний безперервний процес раціоналізації, який включає науково-технічний прогрес й науково-технічний рівень виробництва й виробленої продукції, структуру господарської системи та рівень організації виробництва й праці, господарський механізм та рівень організації управління та використання методів господарювання.

Основними задачами аналізу підвищення ефективності використання засобів праці на підприємстві є:

— вивчення складу й динаміки основних засобів (фондів), технічного стану та темпів обновлення активної їх частини (робочих машин, обладнання, приборів, транспортних засобів), технічного переозброєння та реконструкції підприємства, впровадження нової техніки, модернізації та заміни морально застарілого обладнання;

— визначення показників використання виробничої потужності та основних виробничих фондів — фондовіддачі й фондоємності, а також факторів, які впливають на них;

— виявлення впливу використання засобів праці на об'єм виробництва, собівартість продукції й інші показники;

— встановлення ступеню ефективності застосування засобів праці, характеристика екстенсивності й інтенсивності роботи важливіших груп обладнання;

— виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на ТОВ «Інтерстрой» особливе місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виконання будівельно-монтажних робіт і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на підприємстві треба домогтися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в ремонтних бригадах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.

Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.

Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.

Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виконані будівельні роботи В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку кооперування підприємств (з Ясиноватським, Донецьким, Луганським, Слов’янським, Маріупольським будівельно-монтажними експлуатаційними управліннями) з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.

Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємства безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.

В ситуації неефективного використання основних фондів підприємством треба запроваджувати такі заходи:

Закупівля нового обладнання (гусеничного крану ДЕК-251) на суму 519 тис. грн., при цьому витрати на освоєння цього обладнання складуть 20 тис. грн.

Це дозволить більш якісно виконувати ремонтні роботи та збільшити кількість виконуваних замовлень на одиницю часу, що дасть змогу більше використовувати виробничу потужність підприємства.

Технічна характеристика гусеничного крана ДЕК-251.

ДЕК-251 — максимально ефективно застосовується для будівництва житлових районів, котеджних селищ. Гусеничні крани ДЕК-251 виконують широкий діапазон робіт: від нульового циклу будівництва до повного зведення надземної частини, — і не вимагають спеціалізованого підходу в експлуатації. Простота технічних рішень зробила ДЕК-251 максимально надійним при роботі в будь-яких умовах.

— Основна стріла крана 14 м, подовжується до 32,75 м гратчастими вставками 5 м і 8,75 м за допомогою безрезьбових пальцевих з'єднань, що забезпечує швидку збірку.

— На кран може бути встановлений жорстко (нерухомо), 5-метровий гусек, оснащений гаком допоміжного підйому вантажопідйомністю 5тн.

— Має змогу переміщатися з вантажем до 25тн на основний стрілі або до 2,5 тн на жорсткому гуську з максимальною швидкістю 1км/год. по непідготовленому майданчику.

— Кран не вимагає спеціальної підготовки майданчика для роботи. За допомогою гусеничного ходу забезпечується прекрасна прохідність в найважчих умовах, а також надійна стійкість при пересуванні і роботі з вантажами.

— Конструкція гусеничного ходу і привід крана дозволяють виконувати розворот на кривих будь-якого радіусу і на місці.

— ДЕК-251 обладнаний тепло-і шумоізольовані кабіною, що забезпечує прекрасну видимість робочого простору і зони розташування вантажних лебідок.

— Кран ДЕК-251 широко застосовується для будівельно-монтажних і вантажно-розвантажувальних робіт.

— Харчування крана можливо як від вбудованого дизель-генератора потужністю 60кВт, так і від зовнішньої електромережі 380 В 50Гц.

— Дизель-генераторна станція крана може застосовуватися для найширшого спектра господарських потреб — як додаткове джерело електроенергії.

— Можливість живлення від зовнішньої електромережі забезпечує екологічність і порівняльну безшумність при роботі в міському середовищі, а також істотну економію на паливі.

— Адаптований для різних кліматичних поясів: від арктичного до екваторіального.

— Швидке введення в експлуатацію при мінімальних трудовитратах.

— Стандартизованого управління краном добре знайоме більшості операторів.

Безпека роботи крана ДЕК-251 забезпечується технологічним комплексом пристроїв, такими як мікропроцесорний обмежувач навантаження, що здійснює захист від перекидання і перевантаження, координатний захист — від пошкоджень при роботі в обмеженому просторі, захист від високої напруги в зоні ліній електропередач, а також запис і реєстрацію навантажень крана. Система безпеки відповідає всім вимогам Укртехнагляду.

Річний економічний ефект (Еп) від виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою нового обладнання розраховується за формулою:

(3.1)

П2, — прибуток від реалізації будівельно-монтажних робіт за допомогою нового обладнання;

П1 — прибуток від реалізації будівельно-монтажних робіт за допомогою старого обладнання;

К — питомі капітальні вкладення, які направлені на виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою нового обладнання;

А2 — об'єм виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою нового обладнання.

Термін окупності (Ток) нового обладнання розраховується за формулою:

(3.2)

Отримані дані переносимо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 — Річний економічний ефект від виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою нового обладнання та термін його окупності

Економічне стимулювання основних та допоміжних працівників, яке передбачає залежність зарплати від випуску й якості будівельно-монтажних робіт, удосконалити роботу фонду стимулювання та заохочення працівників, які досягнули високих показників роботи.

Проаналізував фонд оплати праці, фонд робочого часу та продуктивність праці робітників, можна зробити висновок, що людські ресурси даного підприємства використовуються ефективно, але є можливості до більшої ефективності їх використання. Для поліпшення ситуації треба зменшити час навчальних відпусток та інших неявок та неявок з дозволу адміністрації, а також повністю використати резерв підвищення ефективності використання фонду робочого часу у повному обсязі.

Для удосконалення роботи фонду стимулювання та заохочення працівників треба вести електронний журнал досягнень кожного працівника та нараховувати надбавки до заробітної плати працівникам, які показують високі результати на протязі одного місяця.

Також на ТОВ «Інтерстрой» для значного покращення якості управлінської діяльності запровадили систему АСУ-Кадри. Ця система постійно оновлюється та удосконалюється, впроваджуються нові версії, в результаті спрощується процес контролю за стимулюванням працівників, за проходженням медичних оглядів.

Проведення підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів; вивчення та системне поширення передових прийомів й методів праці; організація раціональних, науково обґрунтованих режимів праці й відпочинку; закріплення трудової дисципліни, удосконалення бригадної форми колективної праці та обмін досвідом між будівельно-монтажними управліннями Донецької області. На ці заходи буде виділено 83,8 тис. грн.

Соціальні фактори. Для кращого використання основних фондів працівникам підприємства треба враховувати їх індивідуальні психологічні особливості, приділяти багато уваги стану їх здоров’я. Тому за наказом керівництва ТОВ «Інтерстрой» про гідний відпочинок дітей робітників, тому надає їм путівки у табори відпочинку.

Знаходження постійних джерел оновлення основних фондів. Для цього підприємству треба заключати договори про співпрацю з іншими будівельно-монтажними експлуатаційними управліннями Донецької області, знаходити постійних інвесторів.

Збільшення часу роботи устаткування. Це досягається за рахунок:

постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування у кожній ремонтній бригаді;

поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології будівельних робіт, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний період. Для цього треба головному механіку проводити безперервний контроль за роботою устаткування, вчасно виявляти несправності;

проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу.

Ефективніше використовувати виробничі площі.

Особливе місце серед організаційних чинників ТОВ «Інтерстрой» займає організація праці. Вона тісно пов’язана з організацією ремонтних робіт й включає такі напрямки: раціональний розподіл й кооперація праці між різноманітними категоріями, групами працівників й окремими виконавцями; організацію й обслуговування робочих місць; покращення санітарно-гігієнічних умов праці; запобігання загроз, при виконанні ремонтних робіт.

Впровадження у виробництво нової технології встановлення палевих фундаментів. Палі встановлюються шляхом вибурювання у ґрунт порожнистого шнека на проектну глибину із наступним заповненням свердловини бетонною сумішшю, що подається бетононасосом у процесі підйому шнека через клапан, розташований у нижній його частині.

Нова технологія влаштування бурових паль із напірним бетонуванням дозволяє за один цикл занурення-виймання шнека сформувати в ґрунті бетонний ствол без застосування додаткових заходів для зміцнення стінок свердловини. Це забезпечує незаперечні переваги щодо продуктивності та трудомісткості виготовлення перед традиційними технологіями, згідно з якими операції з буріння свердловини і бетонування ствола палі виконуються окремо. Армування таких паль виконується шляхом опускання в тільки що укладений бетон каркаса або окремих стержнів.

Залізобетонні палі, що вдавлюються, беззаперечно переважають над буровими палями за всіма технічними, економічними показниками і дозволяють забезпечити стовідсоткову надійність підвалин, оскільки під час занурення фіксується зусилля втискування кожної робочої палі; знизити вартість підвалин у 1,5−2 рази; зменшити витрати енергії у 2−2,5 рази; виконувати роботи цілодобово та при від'ємних значеннях температури повітря.

Продуктивність палевдавлюючого устаткування в залежності від довжини паль та умов виробництва складає 1−3 палі за годину. Довжина суцільних заглиблюваних паль — до 16 м, найменша відстань палі до стіни існуючого будинку — 0,6 м. Обслуговуючий персонал — 3−4 людини.

Впровадження цієї технології дозволить скоротити людську працю, скоротити строки встановлення фундаментів та підвищити продуктивність праці.

Практична реалізація окреслених заходів на підприємстві позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для підвищення конкурентоспроможності будівельно-монтажних робіт, які будуть користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів виконання будівельно-монтажних робіт, які будуть користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.