Истоки і культурної цінності індустріальної цивилизации

Есеї по теме:

«Витоки й національні цінності індустріальної цивилизации».

Індустріальне суспільство — це панування машинного виробництва. Його базову структуру — економіка, а основа індустрії - машини. Основним напрямом суспільства є змагання людини з реформованій природой.

Для індустріального суспільства характерны:

У фундаменті економічної сфере:

. Незалежність від природно-кліматичних условий.

. Промисловий характер экономики.

. Розвинена промислова техніка і технология.

. Приватна власність на предмети і кошти труда.

У політичній сфере:

. Форма державних устроїв — унітарна государство.

. Форма правління — монархія чи республика.

. Демократичний чи антидемократичний режим.

У соціальній сфере:

. Сословно-классовый характер відносин і до засобам виробництва, до стану людини у соціальної группе.

. Залежність становища особи власних заслуг, соціальна мобильность.

У духовної сфере:

. Рационалистичность, прагматизм свідомості, віра у безмежні можливості личности.

. Ідеалами є свобода, рівність, справедливость.

Техніка завжди розвивалася нерівномірно: колись відкриття йшли друг за іншому, а був і отже багато десятиліть зовсім не було відкриттів. Кінець середньовіччя охарактеризований вступом людини у нову еру наукового і технічного розвитку, це час великих открытий.

XV століття було поворотним історії людства: тоді стало затверджуватися диктатура Європи, саме португальці тим часом засновують перші колонії у Африці, потім у колоніальні війни включилися та інші країни Європи — так починається капіталістична ера производства.

Слово «капітал», з’явившись близько XII-XIII століття, означало спочатку цінності. Запас товарів масу грошей, або гроші які дають відсоток. Проте після певного часу до власником грошей приходить усвідомлення, що позичання грошей до борг чи продаж товарів, вироблених кимось приносить менше доходу, тоді як конфлікт виробляти самим ці ж товари. Зрозумівши це, власники грошей зрозуміли й те, що з проникнення капіталу сферу виробництва потрібні певні відносини у суспільстві й у зв’язки цієї з’являється таке як робоча сила. У слідстві чого відносини між працівником власником коштів виробництва остаточно придбали економічного характеру, що ні могло зашкодити від інших сторони життя общества.

Однією з важливими моментами історії була доба Відродження. Вона збіглася з відкриттям Нового Світла і з повторним відкриттям античного світу. Особливо помітні зміни у містах, з дуже швидко ріс капітал міських жителів І що відразу мене соціальний статус ці мешканці. У містах бурхливо протікала господарська і політичний життя, формувалися нові театральні ідеї про надання особистості людини. У цю епоху людина стала розглядатися не як носій пороків, бо як вільна особа, претендує те що, що вона хоче. Саме завдяки постійному і органическому взаємодії нових ідеалів та матеріальних цінностей епоха Відродження змогла висунути титанів думки і створити нескороминущі духовні цінності. Проте менше у будь-якій літературі згадується, що невід'ємною частиною життя людей цього часу — була віра у астрологію чи якісь магічні дії. У цю епоху гуманізм нерідко сусідив з розгулом пристрастей і смертей, такі люди як Лоренцо Медічі, цезар Борджіа чи Леонардо Так Вінчі не нехтували замовляннями, котрий іноді убивствами. Також ця епоха асоціюється ми із таким словом як інквізиція, підраховано, що час через інквізиції було спалено 30тыс. людей. Але й у епоху середньовіччя була невластива віра у людини, у його надзвичайні особливості. У людині, думав Альберти Батиста, є щось безсмертне Божий. Активність, на яку народжений людина, потенційно безмежна. Формування нових цінностей пов’язано з широким, складним по складу учасників соціально-політичним і ідеологічним рухом проти католицькій Церкві, та низці реформацій у країнах католицька церква втратила своє монопольне становище чи опинилася у більшої залежність від держави — духовна диктатура її було зломлено. Моральні ідеали Відродження розвивалися, видозмінювалися і характеризувалися рисами розважливості, працьовитості, поклоніння багатства й презирства до бедным.

Наприкінці середньовіччя відбувалися та у соціально-політичній структурі та найяскравіші віяння проявилися у парламентаризма.

Парламентаризм — це система правління, на яку характерно наявність представницького органу — парламенту, здійснює законодавчу влада і визначального основних напрямів внутрішньої і до зовнішньої політики уряду. Парламентаризм передбачає принцип відповідальності уряду перед парламентаріями, мають право виносити вотум недовіри правительства.

Важливим етапом шляху до сучасної цивілізації став XVIII століття, саме тоді як уже почалися поділу економічної і політичною влади на основі формування правової держави. Істотних змін зазнала у характері взаємодії чоловіки й природи. Швидке зростання промисловості виробництва та різке розширення господарську діяльність згубно позначалися на стані природного довкілля. У розвитку суспільства, усі яскравіше виявлялися такі чинники, як зміна технічних здобутків і традицій технологій, економічна конкуренція, відчуження людини від результатів праці, боротьба трудящих за економічні права.

У другій третини століття починається формування великого машинного виробництва. Індустріальна цивілізація наступає й несе з собою відчуття величезних можливостей людини, віру у його здібності перетворювати світ довкола себе, зробити воістину революційні зрушення в усіх галузях громадської жизни.