Проектування відділення ремонту двигунів з цільовою розробкою стенду для виконання розбірних та складальних робіт

Проектування відділення ремонту двигунів з цільовою розробкою стенду для виконання розбірних та складальних робіт

Зміст

Вступ

1. Аналіз науково-технічної інформації

1.1 Призначення та види двигунів внутрішнього згорання

1.2 Основні несправності та причини відмов автомобільних двигунів

1.3 Види ремонтів двигунів та їх техніко-економічних характеристик

2. Розрахунково-організаційний розділ

2.1Розрахунок необхідної кількості ремонтних робітників

2.2Розподіл робітників за розрядами

2.3Призначення та організація робіт у виробничому підрозділі

2.4 Добір технологічного обладнання

2.5 Розрахунок технологічного обладнання

2.6 Обґрунтування плану виробничого підрозділу

3. Конструктивний розділ

3.1 Аналіз існуючих проектних рішень

3.2 Основні складові стенда

3.3 Принцип роботи стенда

4. Техніка безпеки

4.1 Техніка безпеки під час демонтажно-монтажних робіт

4.2 Техніка безпеки під час експлуатації стенда Т24 541

Висновок Список літератури стенд ремонт двигун автомобіль

Вступ

За останні сто років будова автомобіля принципово не змінилася. Він, як і раніше, має колеса, кузов, чотиритактний двигун внутрішнього згоряння, трансмісію, механізми керування тощо. Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістали колосальний розвиток і неймовірно удосконалились. Завдяки цьому різко зросли швидкості, підвищились потужності, економічність, комфортабельність автомобілів, неймовірно удосконалився їхній дизайн. Крім того, розширилася номенклатура застосовуваних деталей і збільшилася їхня кількість. Сучасні автомобілі оснащують автоматизованими системами, встановлюють комп’ютери які керують більшістю систем автомобіля.

Основне призначення транспорту — своєчасне, якісне і повне задоволення потреб народного господарства і населення. У перевезеннях автомобільний транспорт є найбільш мобільним і універсальним засобом комунікації і посідає важливе місце у транспортному комплексі України.

Тепер автомобільний парк держави поповнюється автомобілями нової конструкції, що використовують альтернативні види палива, вдосконалюється і структура рухомого складу, збільшується чисельність дизельного парку, зростає кількість транспортних засобів великої пасажиромісткості.

Однак на утримання автотранспортних засобів у технічно справному стані, що забезпечує ефективний транспортний процес, галузь робить великі ресурсні витрати. Так, ускладнення конструкції, призводить як правило, до збільшення обсягу робіт з ТО і ремонту до зростання на забезпечення роботоздатності.

Із зростанням швидкості та інтенсивності руху підвищуються вимоги до надійності автотранспортних засобів.

Економія паливних, енергетичних, матеріальних і сировинних ресурсів у процесі експлуатації істотно залежить від їхнього технічного стану, рівнем організації матеріально-технічного постачання і процесів перевезення зберігання і нормування витрат автоексплуатаційних матеріалів та запасних частин в АТП.

На рівень технічної готовності автотранспортних засобів, величину одночасних і поточних матеріальних затрат на їхнє утримання істотно впливають методи проектування нових об'єктів автомобільного транспорту, а також реконструкції і технічного переоснащення діючих автотранспортних, автообслуговуючих і авторемонтних підприємств.

Курсове проектування ставить перед студентом наступні основні завдання:

— систематизація, закріплення та поглиблення теоретичних знань і практичних навичок здобутих за період навчання;

закріплення студентом навиків по вивченню, узагальненню, використанню та розповсюдженню передового досвіду новаторів виробництва;

розвинути і закріпити у студентів навички самостійної роботи з учбовою і дослідницькою літературою, нормативними матеріалами, а також навичок у виконанні технологічних розрахунків;

постановка і розробка в проекті реально досяжних на практиці технічних, організаційних і економічних заходів.

Кожен автомобіль який виготовляється будь-якою автомобілебудівною компанією оснащується двигуном. Хоча двигуни в умовах прогресивного розвитку автомобілебудування різняться своєю конструкцією, їхній принцип дії лишається той самий. Тому поки на ринку автомобільної промисловості автомобілі будуть оснащуватись двигунами, тому на АТП будуть необхідні дільниці адаптовані для ремонту двигунів.

1. Аналіз науково-технічної інформації

1.1 Призначення та види автомобільних двигунів

Двигун автомобіля являє собою сукупність механізмів і систем, що перетворюють теплову енергію, що згорає в його циліндрах палива в механічну. На сучасних автомобілях найбільшого поширення набули поршневі двигуни внутрішнього згоряння, в яких розширюються при згорянні палива гази впливають на рухомі в їх циліндрах поршні. Бензинові двигуни працюють на легкому рідкому паливі - бензині, який отримують з нафти. Дизельні двигуни працюють на важкому рідкому паливі - дизельному, одержуваному також з нафти. Із зазначених двигунів найбільш потужними є бензинові, найбільш економічними і екологічними — дизелі, що мають більш високий коефіцієнт корисної дії. Так, при рівних умовах витрата палива у дизелів на 25 … 30% менше, ніж у бензинових двигунів.

У двигунів із зовнішнім сумішоутворенням горюча суміш готується поза циліндрів, у спеціальному приладі - карбюраторі (карбюраторні двигуни) або у впускному трубопроводі (двигуни з упорскуванням бензину) і поступає в циліндри в готовому вигляді. У двигунів з внутрішнім сумішоутворенням (дизелі, двигуни з безпосереднім уприскуванням палива) приготування горючої суміші виробляється безпосередньо в циліндрах шляхом уприскування в них палива. У двигунах без надуву наповнення циліндрів здійснюється за рахунок вакууму, що створюється в циліндрах при рухів поршнів з верхнього крайнього положення в нижнє. У двигунах з надувом горюча суміш надходить у циліндри під тиском, який створюється компресором. Примусове займання горючої суміші від електричної іскри, що виникає в свічках запалювання, проводиться в бензинових двигунах, а запалення від стиснення (самозаймання) — в дизелях. Двигуни внутрішнього згорання бувають: поршневі, в яких увесь робочий процес здійснюється у повітряному компресорі, камері згорання та газовій турбіні.

На більшості сучасних автомобілів установлюють поршневі двигуни внутрішнього згорання.

За способом сумішоутворення й запалювання палива автомобільні поршневі двигуни поділяються на дві групи:

Із зовнішнім сумішоутворенням і примусовим займанням палива від електричної іскри (карбюраторні і газові).

Із внутрішнім сумішоутворенням і займанням палива від стискання з нагрітим повітрям у наслідок його сильного стисканні в циліндрі (дизельні).

ДВЗ складаються з таких механізмів і систем:

— Кривошипно-шатунного механізму, який слугує для перетворення зворотно-поступального руху поршня на обертальний рух колін вала.

— Механізм газорозподілу забезпечує своєчасне заповнення пальної суміші в циліндрах (або повітрям) і видалення з них відпрацьованих газів.

— Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна.

— Система мащення забезпечує змащування тертьових поверхонь двигуна, подачу до них оливи, часткове охолодження їх, видалення продуктів спрацювання та очищення оливи.

Розрізняють два типи розташування: рядне, коли всі циліндри розташовані послідовно один за одним, і V-подібне, коли на одному колінвалу циліндри розташовані з обох сторін. У цьому випадку велику роль відіграє кут розвалу циліндрів.

Так, великий кут розвалу знижує центр ваги, полегшує охолодження і маслоподачу, але в той же час знижує динамічні характеристики і збільшує інерційність, малий кут дозволяє досягти зменшення ваги і інерційності, але сприяє більш швидкому перегріву.

Радикальної різновидом такого двигуна є опозитний двигун з кутом розвалу в 180 °. У цьому випадку всі його переваги та недоліки виражаються у своєму максимальному прояві. Ще один різновид V-подібного двигуна — W-образний. Він являє собою дві V-образних двигуна, синхронізованих і включених в загальну систему приводу. V-подібні двигуни також називають дворядні, а W-подібні - чотирирядними. Існує також унікальний тип двигуна — рядно-V-подібний, що є синтезом цих двох різновидів. У цьому випадку циліндри розташовані послідовно, але з відхиленням по обидві сторони, що сприяє кращому охолодженню. У цілому ж можна помітити, що різниця між двома основними типами двигунів полягає в їх масі і габаритах. Але найбільш важливим є те, що найменший рівень шуму і вібрацій досягається тільки тоді, коли в нього в одному ряду розташоване парна кількість циліндрів. Таким чином, можна зрозуміти з цього матеріалу те, що кожен тип або вид двигуна має свої характеристики плюси та мінуси, що дає змогу вибрати оптимальне рішення при виборі двигуна який буде найоптимальнішим при роботі або навіть і вдосконалення його можливостей та ймовірних несправностей які характерні для кожного виду двигуна.

1.2 Основні несправності та причини відмов автомобільних двигунів

Інженерам які працюють над вдосконаленням автомобільних двигунів ще не вдалось зробити його вічним, тому і до сьогоднішнього дня при проектуванні двигуна залишається великою проблемою те, як оберегтись від основних можливих поломок або неполадок двигуна або відмови його в цілому. На сьогоднішній день не можна сказати, що одна якась неполадка характерна для всіх двигунів, адже кожен двигун по своєму є досконалим, або навпаки але основні з них ми можемо описати.

До основних несправностей ДВЗ відносять:

Таблиця 1.1 — Основні несправності ДВЗ

До основних відмов ДВЗ відносять:

— Перегрів двигуна, на разі чого поршневі кільця або «клинять» в циліндрі, або засідають;

Не вчасно будо замінено приводний ремінь ГРМ, наслідком чого може бути проскользування ременя або цепа, що призведе до незворотніх наслідків та поломкою поршнів, клапанів, гільз, шатунів, КШМ і т. д.

Нехватка мастила, в основному викликана тим, що власник завчасно не замінив масло знімні кільця на поршнях, що може призвести до заклинювання рухомих частин двигуна;

Не працюють датчики вимірювання кутового положення КШМ і ГРМ (на інжекторних двигунах), або (на карбюраторних) не працює розподільник;

Не працює котушка (ки) запалювання, що призводить до не наявності іскри на свічках запалювання, або іскра є, тільки досить слабка.

Отже як можна зрозуміти з цього матеріалу, двигуни є досить проблемним питанням щодо працездатності, але при правильному користуванні і періодичному проходженню технічного обслуговування на СТО можна благополучно уникнути цих проблем, що дасть змогу безпечно і якісно використовувати транспортний засіб.

1.3 Види ремонтів двигунів та їх техніко-економічних характеристик

Ремонт двигунів легкових автомобілів проводиться після встановлення причин несправності, які можуть бути виявлені при діагностиці двигуна, а за наявності у фахівця достатнього досвіду — на підставі його знань і навичок.

Якість ремонту залежить від правильного визначення характеру робіт і точності діагностики.

Види ремонту За масштабом і складності можна визначити три категорії ремонту автомобільних двигунів:

дрібний ремонт, в ході якого проводиться заміна патрубків, прокладок, сальників, ременів і наявного навісного обладнання;

середній ремонт, в ході якого можливе розбирання деяких частин і вузлів двигуна, проникнення в його робочі порожнини для заміни клапанів, вкладишів, поршнів, демонтаж навісного обладнання з наступним розбиранням та встановленням. Середній ремонт автомобільного двигуна проводиться без його знімання з кузова;

капітальний ремонт двигуна передбачає повний демонтаж всього навісного обладнання, відключення від двигуна всіх патрубків, шлангів, проводів та інших елементів з'єднання з іншими системами автомобіля, витяг двигуна і його розбирання для проведення докладної дефектовки деталей, їх заміни або відновлення, збірку двигуна, установку двигуна на автомобіль і перевірку його працездатності.

Перевірка якості

Ремонт двигунів легкових автомобілів завершується проведенням контролю якості та випробуванням працездатності всіх систем автомобіля, оскільки від роботи двигуна повністю залежить робота всіх встановлених на автомобіль вузлів і механізмів.

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт ремонт поділяють на капітальний (КР) і поточний (ПР).

Ремонт охоплює контрольно-діагностичні, регулювальні, розбірні, складальні, слюсарні, механічні, мідницькі, бляхарські, ковальські, зварювальні, оббивні, електротехнічні, шиномонтажні, малярні та інші роботи. Ремонт можна виконувати по окремих агрегатах і вузлах, а також по автомобілю в цілому.

Капітальний ремонт рухомого складу, агрегатів і вузлів призначений для відновлення їхньої справності і близький до повного відновлення ресурсу. КР рухомого складу, агрегатів і вузлів роблять, як правило, знеособленим методом, який передбачає повне розбирання об'єкта ремонту, дефектацію, відновлення або заміни складових частин, складання, регулювання, випробування.

Капітальний ремонт виконується за потреби, згідно з результатами діагностики технічного стану, і призначений для продовження строку експлуатації ДТЗ.

Поточний ремонт (ПР) призначений для забезпечення працездатного стану рухомого складу з відновленням або заміною окремих його агрегатів, вузлів і деталей (крім базових), які досягли гранично допустимого стану.

Поточний ремонт виконується за потреби, згідно з результатами діагностування технічного стану ДТЗ, або за наявності несправностей і призначений для забезпечення або відновлення його працездатності.

До поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами).

Будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.

При ПР допускається одночасна заміна комплектом агрегатів, вузлів і деталей, близьких за ресурсом. Агрегати, вузли і деталі, що відпрацювали, направляють на спеціалізовані виробництва для відновлення їх як запасних частин і комплектування з них ремонтних комплектів. Застосування ремонтного комплекту має виключати додаткові втрати робочого часу на доводку його елементів і доставку деталей, яких не вистачає, на робоче місце ПР мас забезпечувати безвідмовну роботу відремонтованих агрегатів, вузлів і деталей на пробіг не менш ніж до чергового ТО-2.

Щоб скоротити час простою рухомого складу ПР виконують переважно агрегатним методом, при якому заміняють несправні або ті, що потребують КР, агрегати і вузли справними, взятими з обмінного фонду.

Склад обмінного фонду залежить від типу рухомого складу, умов роботи автотранспортних підприємств, системи керування запасами й охоплює такі основні агрегати і вузли у складеному вигляді: двигун, коробку передач, гідромеханічну передачу, задній міст, передню вісь, рульове керування, підйомний пристрій платформи, коробку відбору потужності, а також вузли відповідно до Положення.

Обмінний фонд створюють і підтримують за рахунок надходження нових і відремонтованих агрегатів та вузлів, у тому числі й оприбуткованих із списаних автомобілів. Відповідальність за тримання у справному стані обмінного фонду несе виробничо-технічна служба.

Для автотранспортних засобів, до яких ставляться підвищені вимоги безпеки руху (автобуси, автомобілі-таксі та ін.), рекомендують регламентувати частину робіт ПР (планово-запобіжний ремонт) для запобігання відмов: які впливають на безпеку руху; вартість усунення яких нижча від вартості ремонту за потреби, включаючи збитки від простоїв рухомого складу; які найчастіше виникають при використанні автомобіля в конкретних умовах експлуатації. Частина операцій планово-запобіжного ПР малої трудомісткості може виконуватись разом із ТО. Цей вид ремонту називається супровідним. Переліки операцій, періодичності і трудомісткості планово-запобіжного ремонту наведені у другій частині. Положення для конкретної сім'ї рухомого складу.

Щоб забезпечити справний стан рухомого складу з періодичністю 0,5…0,6 від пробігу до КР, слід проводити ПР, який охоплює: поглиблений огляд, контроль (діагностування) технічного стану елементів кузова, салону, рами і встановлених на них вузлів; проведення за результатами контролю (діагностування) потрібного ремонту, що передбачає відновлення (заміну) деталей і вузлів, які досягли граничного стану; герметизацію зварних швів і ущільнень; усунення вм’ятин і тріщин на панелях і каркасі кузова, кабіни і рами; видалення продуктів корозії, відновлення протикорозійного покриття кузова, кабіни і рами; пофарбування кузова, кабіни і рами автомобіля. У помірно холодному, холодному і дуже холодному кліматичних районах ці роботи виконують перед настанням холодної пори року.

Автомобілі й агрегати, які не придатні за своїм технічним станом до подальшої експлуатації або КР і пройшли встановлений амортизаційний термін, підлягають списанню в установленому порядку. При цьому агрегати, вузли і деталі, які придатні для подальшого використання або підлягають КР, оприбутковують для поповнення обмінного фонду. Елементи автомобіля, що відпрацювали, направляють на спеціалізовані дільниці підприємства для відновлення.

2. Розрахунково-організаційний розділ

2.1 Розрахунок необхідної кількості робітників

чол.,(2.1)

де Ф_т — номінальний фонд робочого часу одного робітника, год.

Р_т =12 386/2025=6.12 чол.,

Приймаємо 6 чол.

Явочна кількість робітників

чол. ,(2.2)

Ф_ш — річний фонд часу штатного робітника.

Р_ш = 12 386/1800=6.88 чол.

Приймаємо 7 чол.

2.2 Розподіл робітників за розрядами

Кваліфікаційний рівень робітників характеризується зіставленням розрядів робіт за планом виробництва з розрядами робітників за відповідними професіями. У практиці виникає необхідність визначення середнього кваліфікаційного рівня робітників, що характеризується середнім тарифним розрядом.

Цим цілям служить середній тарифний коефіцієнт, який характеризує середній кваліфікаційний рівень робітників цеху та коксохімічного підприємства в цілому. На динаміку фонду заробітної плати впливають і такі фактори, як використання робочого часу, розстановка і структура кадрів, кваліфікаційний рівень робітників, організація соціалістичного змагання, стимулювання праці та ін.

Розподіл штатних робітників за розрядами

Розподіл працівників за розрядаими проводиться такм чином, щоб їх кількість та розрядність відповідала дійсності та раціональності.

Розподіл працівників є важливим елементом в структурі підприємства, адже від цього буде залежати сама робота та економічна ефективність підприємства.

2.3 Призначення та організація робіт у виробничому підрозділі

Відділення призначене для поточного ремонту автомобільних двигунів.

Загальні операції технологічного процесу ремонту двигунів та послідовність їх виконання аналогічні тим, що виконуються у агрегатному відділенні.

Характерними роботами при поточному ремонті двигунів є: заміна поршневих кілець, поршнів, поршневих пальців, штовхачів і їх втулок, вкладишів шатунних і корінних підшипників, ущільнюючих прокладок, деталей привода газорозподільних механізмів, клапанів, клапанних гнізд, пружин різноманітного призначення, а також припасувальні, ремонтні і контрольні роботи.

Крім того у моторному відділенні можна виконувати розточування, шліфування та хонінгування циліндрів двигунів, шліфування колінчастих валів, шліфування клапанів і клапанних гнізд, відновлення різьбових отворів.

При розробках планувань моторних відділень виробничих корпусів АТП особливу увагу необхідно приділити переліку основних робіт, які виконуються у цих відділеннях. Це пов’язано із тим, що технологія ремонту вузлів та деталей різних (за методами підготовки і згоряння робочої суміші) двигунів суттєво відрізняється між собою.

Завершальним етапом технологічного процесу ремонту автомобільних двигунів є їх обкатка (холодна або гаряча) та контроль основних показників роботи після виконання ремонтних операцій. З цією метою поруч із моторним відділенням необхідно передбачити ізольоване приміщення для обкатки і випробовування двигунів після ремонту.

Перелік і характеристики основного обладнання моторного відділення наведено в таблицях 2.1, 2.2.

2.4 Добір технологічного обладнання

Добір технологічного обладнання на АТП повинен бути наявним і у достатній кількості, що дасть змогу підвищити продуктивність праці, і облегшить роботу самих працівників.

У такому разі потрібно взяти до уваги саму площу підприємства і площу займаної території стендом або приладом, щоб усе було як найзручніше і відповідало стандартам, які існують на АТП.

Таблиця 2.1 — Добір технологічного обладнання

Таблиця 2.2 — Добір технологічного оснащення

У такому разі ми якомога краще і вигідніше зробили підбір технологічного оснащення, що дасть змогу доцільніше і раціональніше використовувати данні прилади, для робіт над двигунами.

2.5 Розрахунок площі приміщення

Площа дільниці визначається по формулі:

м²(2.3)

F_заг — загальна площа приміщення, яку займає обладнання і організаційне оснащення в плані;

К_ком — коефіцієнт компактності обладнання;

F_{від =}434.61=138.44 м²(2.4)

Приймаємо фактичну площу моторної дільниці - 144 м², що не перевищує допустимих відхилень від розрахункової величини. Приміщення буде мати такі габаритні розміри — 12×12 м.

2.6 Обґрунтування площі виробничого підрозділу

Визначення площі виробничого підрозділу надає змогу виконати планування приміщення виробничого підрозділу керуючись наступним положенням щодо усієї роботи.

Форма відділення квадратна.

Обладнання зображується у плані відповідно до його форми у тому самому масштабі, у якому зображується підрозділ.

При розстановці обладнання повинні бути забезпечені мінімально необхідні проходи і проїзди, згідно діючих нормативів.

На плануванні вказують відстані між обладнанням, розміщеним на фундаментах, і стінами, колонами та іншими будівельними елементами приміщень.

В розміщенні обладнання враховують вимоги технологічного процесу, можливості використання природного освітлення і вимоги охорони праці і протипожежної безпеки.

При плануванні виробничих підрозділів необхідно дотримуватись норм і правил з використанням будівельних конструкцій. Для виробничих відділень приймають довжину і ширину конструкції, які вимірюються в метрах і кратні.

Основу будівель складають вертикальні колони, на кожну пару яких укладають балки перекриття, що служать опорою для плит. Довжина балки відповідає прольоту між колонами, а довжина плит — кроку між ними.

Стіни виробничого корпусу можуть бути капітальними і у вигляді перегородок. Товщина несучих стін складає 380 мм. Також в будівлі застосовуються колони, кількість яких становить 6 шт., квадратні 400×400мм. В стінах виробничого корпусу влаштовують прийоми — двері, вікна, а в перекриттях — ліхтарі. Двері застосовують одностулкові, розпашні, по довжині кратні 1000 мм. Двері для в'їзду або виїзду використовують відкатні однополі, шириною 2000 мм.

Вікна мають довжину і ширину 3×0,38

Приміщення постів відгороджують від решти цехів капітальною стіною з вхідними дверима. На пост підводять воду, стисле повітря від загальної мережі майстрової, а також прокладають трубопровід від вакууму-насоса або всмоктуючої труби компресора. Передбачена вентиляційна установка.

У приміщенні поста на одне постановочне місце на стіні, біля письмового столу, вивішують технічні умови на діагностику і регулювання основних вузлів і агрегатів. У вільному кутку поста розміщують щит управління і самонамотуючі барабани з шлангами, установки, для централізованого мастила і заправки автомобілів маслами і іншими спеціальними рідинами. Місткості для заправки автомобілів маслом, паливом і промивальною рідиною, а також збору відпрацьованих нафтопродуктів цієї установки розміщують в окремому невеликому опалювальному приміщенні або напівпідвалі. В обох випадках приміщення повинне мати легкий дах.

3. Конструкторський розділ

3.1 Аналіз існуючих проектних рішень

Для підтримки автомобільного парку в справному та працездатному стані, а також для забезпечення надійної, довговічної і економічною його роботи необхідно своєчасно і високоякісно виконувати систему заходів з технічного обслуговування і ремонту автомобілів. Ця система включає обкатку нової або відремонтованої машини у виробничих умовах, її технічне обслуговування в процесі використання, періодичний технічний огляд, поточний ремонт, капітальний ремонт та зберігання.

У загальній трудомісткості ремонту автомобілів разборочно-складальні роботи становлять 33 … 41%. Тому на підприємствах усіх рівнів для збільшення продуктивності праці підвищують ступінь механізації розбірних та складальних операцій, створюють максимальні зручності для роботи з об'єктом ремонту.

Підставою для проведення поточного ремонту двигуна служать дані діагностичного обстеження його технічного стану та результати огляду на ділянці. Обсяг робіт по поточному ремонту двигунів достатній для економічного використання різних стендів і пристосувань, що використовуються при виконанні технологічних і контрольних операцій.

Консольний, пересувний, призначений для розбирання та складання двигунів. Перед розбиранням або складанням до блоку двигуна прикріплюють кронштейн, після чого піднімають і встановлюють двигун. Двигун на стенді можна повертати у вертикальній площині і закріплювати в різних положеннях.

Для розбирання та складання двигунів застосовують застосовують спеціальні верстати та стенди, наприклад стенд Т24 541 який зображений на рисунку:

Рисунок 4.1. — Стенд ОПР-647

Стенд має полицю, на яку укладають інструмент і деталі. При роботі в деко зливають масло, що залишилося в картері двигуна. До стенду докладають змінні кронштейни для кріплення двигунів, коробок передач. Нерухомість стенду при роботі забезпечує гальмо, що діє на колеса.

Габаритні розміри, мм:

Довжина — 1006;

Ширина — 680;

Висота — 950;

Маса, кг:

Без кронштейнів — 72,4;

З кронштейнами — 87,6;

Наступний стенд для розбирання, обкатування та діагностики двигунів 011Р-989

Рисунок 4.2. — Принципова схема стенда 011Р-989

Призначений для збірки і контрольного огляду автомобільних двигунів всіх марок. Дозволяє збирати двигуни при вертикальному положенні блоку циліндрів, картером, вгору або вниз і горизонтальному положенні.

Підстава стенду (рис. 4.2) виконано у вигляді хрестовини. В центрі хрестовини змонтована вертикальна вісь, на яку надіта вільно повертається труба. У верхній частині труби в підшипнику горизонтально розташований вал повороту з двома корпусними гніздами для хвостовиків знімних плит, до яких кріплять блоки циліндрів двигунів. Впровадження у виробництво нових технологій і нового обладнання є одним з найважливіших умов підвищення ефективності, економічності і надійності. Для ремонту двигунів внутрішнього згорання використовують стенди, які класифікуються залежно від конструктивних особливостей агрегатів, їх розмірів, маси і способу організації процесу. Конструкція стенда повинна забезпечувати безпеку та зручність виконання робіт, мінімальні витрати часу на встановлення та зняття агрегатів, а також можливість повороту агрегату в необхідне, зручне положення. На даний момент у світі існує величезна кількість обладнання для діагностики обкатки ремонту ДВЗ. Новітнє обладнання здатне проводити діаностіка з високою точністю, але ці стенди дуже дорогі. А попереднє покоління стендів не в змозі проводити ремонт всіх типів двигунів.

Саме тому виникає необхідність створення недорогого за собівартістю стенду в умовах господарства, для діагностики ремонту і обкатки ДВЗ.

Рисунок 4.1. — Стенд Т24 541

Консольний, пересувний, призначений для розбирання та складання двигунів. Перед розбиранням або складанням до блоку двигуна прикріплюють кронштейн, після чого піднімають і встановлюють двигун. Двигун на стенді можна повертати у вертикальній площині і закріплювати в різних положеннях.

— Дозволяє обслуговувати мотори вагою до 445 кг.

— Габаритні розміри — 880 мм х 195 мм х 220 мм

— Вага стенду для вивішування двигуна TORIN T24541 — 21 кг Цей стенд є чи не найкращим у свому класі, адже якщо його порівняти з вище сказаними, то в ньому можна виразити ряд переваг, які значною мірою відображаються на виробничому процесі.

Стенд для розбирально-складальних робіт Т24 541 має такий ряд переваг:

— Компактність (є не містким в порівнянні з стендами 011Р-989 і

ОПР-647);

— Мобільність (самоцентруючі колеска дозволяють легко і просто пересувати його з місця на місце);

— Простота і легкість конструкції (стенд можна транспортувати навіть легковим автомобілем, адже він займає в розібраному стані не більше місця аніж запасне колесо);

— Легкість в роботі (при роботі на стенді не виникає складнощів в користуванні, адже він є дость перспективно і зрозуміло сконструйований);

Таким чином можна виразити із вище сказанго те, що стенд Т24 541 є досить функціональним, простим і геніальним в свому класі, що дозволяє використовувати його як і в аматорських так і в професіональних цілях.

3.2 Основні складові стенда

Стенд для розбирально-складальних робіт, моделі TORIN T24541 є досить компактним і не важким в обслуговуванні. Данна модель дозволяє використовувати його в повному обсязі, що характеризує його простоту у використанні. Стенд (як сказано вже вище) є досить компактним не тільки тому що він є не містким, але й тому, що його можна легко перевозити з місця на місце за допомогою колесок, а при транспортуванні його на великі відстані він легко розбирається і може переміщуватись простим легковим автомобілем.

Рисунок 3.1. — Перелік деталей та їх кількість 1. Головний пост (1); 2. Бічна гілка (1); 3. Болт, М12×80 (3); 4. Головний блок (1); 5. Стопорний штиф (1); 6. Монтажна гілка (4); 7. Болт М12×50 (4); 8. Шайба плоска (6); 9. Гайка (6); 10. Стопорна шайба (7); 11. Самоцентруючі колеска (2); 12. Шайба (2); 13. Стопорне кільце (2); 14. Передня ніжка (1); 15. Бічні гілки (1); 16. Табличка (1); 17. Колдесо (2); 18. Болт М18×20 (8); 19. Стопорна шайба (8); 20. Болт М8 (8).

3.3 Принцип роботи стенда

Поворотний стенд модель 445 кг TORIN T24541- один з кращих стендів у своєму високому класі. Корпус стенду стоїть на чотирьох поворотних навколо своєї осі колесах, завдяки оригінальним якостям яких, стенд і володіє приголомшливою маневреністю і відмінною транспортабельністю. За допомогою стенда можна робити роботи не тільки з автомобільним двигуном, але і з коробкою передач. Для зручності щоденної експлуатації стенд забезпечений довгою прогумованою ручкою.

Завдяки унікальному механізму, сідло стенду може обертатися в будь-яких напрямках, діапазон кута повороту сідла — 0−360?. Спеціальні канавки на сідлі дозволяють провести швидку установку двигунів будь-яких видів. Максимальна вантажопідйомність стенду — 445 кг. Вага стенду — 21 кг, а габаритні розміри — 880 мм х 195 мм х 220 мм. Робота з двигуном за допомогою поворотного стенда T24541 — запорука ефективності та високої якості вашої праці. Стенд працює таким чином:

1. Знайти місця кріплення двигуна до стенда (є на кожному ДВЗ);

2. Виставити закріплюючу частину стенда під кріплення ДВЗ;

3. Встановити ДВЗ на стенд і закріпити його болтовими з'єднаннями з картером ДВЗ;

4. Вибрати зручне положення для роботи із двигуном і законтрогаїти закріплюючу частину.

Після цих дій можна приступати до роботи над двигуном.

При виникненні складних небезпечних і аварійних ситуацій, для ліквідації яких потрібно більше двох дій робітника. У цьому випадку діяти відповідно до програми вивченої в період курсового навчання.

Робітник повинен уміти надавати собі та іншим першу долікарську медичну допомогу при нещасних випадках. У разі виникнення небезпечних та аварійних ситуацій та нещасних випадків необхідно негайно повідомити про них керівнику виробничої дільниці.

4. Техніка безпеки

4.1 Техніка безпеки під час демонтажно-монтажних робіт

Техніка безпеки — система технічних заходів, що гарантують безпеку праці і охороняють працівників від ушкоджень (виробничих травм) і шкідливої дії виробничих процесів.

Безпечне виконання демонтажно-монтажних робіт вимагає строгого дотримання працівниками правил техніки безпеки. Кожний працівник повинен добре знати й виконувати безпечні приймання роботи. Тільки при цих умовах можна попереджати нещасні випадки.

1. Виробничий травматизм відбувається внаслідок ряду причин:

— неправильна організація робіт, допущення до роботи осіб, що не одержали інструктажу з безпечного її виконання;

— відсутність або несправність огороджень і запобіжних обладнань;

— несправний стан інструмента і пристосувань;

— неправильне обслуговування встаткування і механізмів;

— зневага працівниками заходами обережності

2. При користуванні вантажопідйомними механізмами необхідно строго дотримувати наступних правил:

— не можна застосовувати вантажопідйомні механізми, розраховані на вагу, менший чому вага вантажу, що піднімається;

— вантажопідйомні механізми повинні мати справно діючі гальма, у зубчастих і черв’ячних передачах не повинне бути ніяких ушкоджень;

— вантажопідйомні механізми повинні бути атестовані відповідним порядком, експлуатація механізмів без атестації або із простроченим строком чергової атестації заборонена;

— при переміщенні ваг не можна перебувати під вантажем, а також у місцях, де може виявитися вантаж у випадку обриву закріплюючої частини.

3. При користуванні слюсарним інструментом необхідно дотримувати наступних правила техніки безпеки:

— забороняється користуватися інструментом несправним або не відповідним до виконуваної роботи;

— бойки молотків і кувалд повинні мати гладку, злегка опуклу поверхню; і молотки й кувалди повинні бути міцно насаджені на рукоятки й закріплені на них клинами;

— не можна застосовувати зубила й шлямбури зі збитими потилицями;

— не можна застосовувати для роботи напилки, ножівки й викрутки без ручок або з розколотими й погано закріпленими ручками;

— при роботі трубними й гайковими ключами не допускається надягати відрізки труби на ручки ключів і застосовувати металеві підбивки під губки ключів.

4. При користуванні електроінструментом необхідно строго дотримувати правил техніки електробезпечності:

— неприпустимо працювати близько струмоведучих частин, не захищених огородженнями, кожухами;

— металеві кожухи, електродвигуни, електродрилі, металеві частини пускових приладів, верстатів і інших обладнань, які можуть виявитися під напругою у випадку ушкодження ізоляції, повинні бути заземлені;

— для переносних електричних світильників приміняти напругу не вище 36 В;

— проведення, що проводять електрострум до зварювального апарата й від зварювального апарата до місця зварювання, повинні бути ізольовані і захищені від дії високих температур і механічних ушкоджень

5. При проведенні зварювальних робіт необхідно:

— закривати особа спеціальними щитками, для того щоб захистити очі від шкідливої дії світлового й невидимого ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання;

— для усунення причин, що сприяють виникненню пожеж при проведенні зварювальних робіт, необхідно ретельно захищати дерев’яні й інші легко займисті частини й конструкції будинків від запалення листовим азбестом;

— після закінчення зварювальних робіт слід ретельно перевіряти приміщення й зону, де проводилися зварювальні роботи, і не залишати відкритого полум’я й тліючих предметів.

4.2 Техніка безпеки під час експлуатації стенда Т24 541

До роботи допускаються особи віком не молодше 18 років, які пройшли спеціальне навчання, медичний огляд і інструктаж з охорони праці на даному робочому місці.

Періодичне медичне обстеження робітники проходять 1 раз на три роки.

У цеху знаходиться укомплектована медична аптечка, якою можна скористатись у разі непередбаченої травми. Робочий зобов’язаний постійно контролювати і підтримувати технічний стан стенда, інструментів і пристосувань. Основні рекомендації з використання стенду Т24 541 для ремонту двигунів:

1. Не навантажуйте стенд за фактичну масу. Перевантаження може привести падіння двигуна.

2. Встановлюйте стенд на стійких поверхнях, здатних витримати великі навантаження.

3. Обов’язково стежте за вантажем, він повинен розташовуватися по центру і міцно закручений на кронштейнах.

4. Використовуйте стопорний штифт для фіксації поворотного механізму, дійте повільно і обережно.

5. Не в жодному разі не змінюйте конструкцію стенда, це може спричинити його неправильну роботу, або призвести до травматизму.

6. Недотримання правил техніки безпеки може привести до непередбачуваних наслідків, що можуть спричинити важкі травми.

Таким чином, техніка безпеки передбачає технічні та організаційні заходи, що забезпечують безпечну працю на підприємстві. Порушення правил техніки безпеки і виробничих інструкцій обслуговуючим персоналом можуть бути причиною травм, а високий рівень безпеки виробництва однаково вигідні і працівникам, і роботодавцям, тому вибір завжди за вами.

Висновки

У процесі курсового проектування моторного відділення з цільовою розробкою стенда для розбирально-складальних робіт, було взято за приклад підприємство ТОВ «Євромоторс».

Використовуючи існуючі коефіцієнти та нормативи за видами робіт було визначено виробничу програму підприємства.

Згідно запропонованого графіка та режиму роботи запроектованої дільниці, використовуючи розраховане значення загальної трудомісткості та програми робіт по дільниці, було визначено те, що для виконання завдання необхідно залучити шість штатних працівників, які будуть застосовувати спеціально підібрані технологічне обладнання та технічне оснащення на виробничій площі 144 м²(12×12).

Під час підбору та розстановки обладнання було враховано вимоги технологічного процесу, можливості раціонального використання природного освітлення, вимоги охорони праці та протипожежної безпеки і були забезпечені мінімально необхідні проходи.

Під час проектування було використано довідкову і нормативну літературу, базові знання з предметів «Автомобілі» та «Технічна експлуатація автомобілів» та досвід, отриманий за час проходження демонтажно-монтажної та технологічної практики.

Курсове проектування з вищезазначеної дисципліни є першим і дуже важливим етапом у подальшому проектуванні та виходу студентів на диплом.

Список літератури

1.Методичні вказівки до курсового проекту АТП.

2.Лудченко О. А Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Організація управління.- К: .: Знання-Прес, 2004. — 478с.

3.Михайлов С. П. Приложения к методическому пособию и указаниям по курсовому проектированию. — ЛНТ. 2006 — 39 с.

4.Беднарский В. В. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник. — Ростов-на-Дону: Феникс. 2005 — 448 с.

5.Епифанов Л. И., Епифанова Е. А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник. — М.: ФОРУМ — ИНФРА-М. 2002 — 280 с.

6.Кузнецов Е. С., Болдин А. П., Власов В. М. и др. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для вузов. 4-е изд., перераб. и дополн. — М.: Наука. 2001 — 535 с.

7.Михайлов С. П. Методическое пособие и указания по курсовому проектированию. — ЛНТ. 2006 — 42 с.

8.Офіційний сайт «Охороона праці та пожежна безпека в україні» [ електронний ресурс ]. — Режим доступу: http://otipb.at.ua/load/organizacija_okhoroni_praci_na_avtomobilnomu_transporti/24—0−2422.

9.Петрович Й. М. Економіка підприємства [Електронний ресурс] / Й. М. Петрович // Львів: «Новий Світ-2000», 2004. — 680 с. — Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/588 206/.

10. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Електронний ресурс] // Львів: Афіша, 2005. — 319 с. — Режим доступу: http://libavp.ho.ua/content/zhidetskii-vts-osnovi-okhoroni-pratsі.