Творчість байкаря. 
Байка як елемент культури

Байка «вийшла з надр народної свідомості, — пише М. Степанова, — і на всьому протязі свого багатовікового історичного розвитку була тісно пов’язана з народом, передаючи його мудрість, його сподівання, його протест проти гнобителів, його високі моральні ідеали» [8].

Цей літературний жанр нерідко зараховується до «вічних», традиційних жанрів літератури, стверджує Б. Деркач, адже вона «своїм корінням сягає глибинних фольклорних джерел» [4].

Більшість езопівських байок нам добре знайомі: вони переказувалися на всіх мовах і у віршах і в прозі. Інтерес до байок Езопа переносився і на його особу; через брак достовірних відомостей про його життя, до байок Езопа відносились як до легенди, та й до самого автора відношення було схоже. езоп байкар творчість Байка як жанр народної творчості виникла ще у догомерівську епоху. Вона являє собою коротке алегоричне оповідання, переважно віршоване, в якому завжди присутній дидактичний (повчальний) зміст. Складається з оповідної частини та обов’язкового висновку — повчання. Персонажами байок виступають різні звірі, птахи, рослини, у вчинках яких вбачаються і висміюються людські вади. Цей прихований підтекст художнього твору завдяки легендарному байкарю називається езопівською мовою [3].

У своїх байках Езоп висвітлював актуальні соціальні потреби і вказував, що є вірною поведінкою, а що ні. Не зважаючи на загрозу бути суворо покараним владою за власний погляд на життя, він продовжував засуджувати жорстокість та жадібність, які панували на той момент серед соціальної верхівки. Байки стали чудовою можливістю для ілюстрації своєї позиції та уникнення покарання.

Те, про що розповідалося в його байках, стосувалося начебто життя тварин, рослин тощо, а насправді все це було спрямовано на діяльність людей, розкривало стосунки між ними, їхні погляди, боротьбу, звичаї, мораль. Згодом Езопові байки стали основою для творчості відомих байкарів пізнішого часу: Лафонтена, Гребінки, Глібова, Крилова [1].

Є підстави припускати, що в епоху Аристофана в Афінах був відомий письмовий збірник Езопових байок, за яким навчали дітей у школі: «Ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив!», — говорили вчителі дітям в школі. Це були прозаїчні перекази, без усякої художньої обробки. Звід Езопових байок у прозі склав Дмитро Фалерский. До нас з давнини дійшли лише вільні поетичні переробки Бабрія грецькою, Федра і Авіена — латинською мовою, але вони такі ж сухі, прозаїчні перекази, які озаглавлені в рукописах [7].

Езопа вважають засновником так званої «езопової мови», завдяки яким, його байки мають широке поширення. Цю техніку в подальшому застосовували багато байкарів, більше того, можемо сказати, що байки Езопа стали основою для становлення байки, як одного із різновидів ліро-епічного жанру.

Сутність езопової мови полягає у маскуванні, застосуванні алегоричного стилю літературно-художнього, літературно-критичного, публіцистичного твору, в якому за прямим висловлюванням ховається другий план розуміння, що демонструє справжні наміри автора, найчастіше сатиричного характеру. У цьому випадку читачеві, глядачеві, слухачеві доводиться розшифровувати підтекст [11].

Для кращого розуміння байки Езопа, варто дослідити її особливість на прикладі. У цьому відношенні дає цікавий матеріал байка «Хлібороб і дерево». Суть її полягає в тому, що на ділянці хлібороба було дерево, воно не приносило плодів, а служило тільки притулком для горобців і стрекотливих цикад. Хлібороб збирався зрубати дерево як безплідне і, взявши сокиру, завдав улар. Цикади і горобці просили хлібороба не зрубати їх притулку, але дозволити їм співати і тішити самого хлібороба. Він же, зовсім не дбаючи про них, завдав другий і третій удари. Коли хлібороб розщепив дерево, він знайшов там вулик бджіл і мед. Скуштувавши його, хлібороб кинув сокиру, стад шанувати дерево, як священне, і піклуватися про нього. Як бачимо, мета цієї байки, показати, що люди не стільки люблять і поважають по суті справедливе, скільки переслідують свою вигоду [5].

Цікаво є байка «Ворона і лисиця». Ця байка повчальна тим, що застерігає людей, ласих на лестощі, від надмірної довірливості. Сюжет байки розгортається на розмові Лисиці та Ворини, у якої в дзьобі був сир, яким хотіла поласувати Лисиця. Тут і почала Лисиця підлещуватися до Ворона, говорити який у нього прекрасний голос та що саме він має стати володарем всіх пернатих. На це Ворон хотів відповісти, та ще й показати свій прекрасний голос, саме тоді і випав в нього сир з дзьоба, яким поласувала Лисиця. Тобто, як бачимо, такою байкою Езоп нам показує наскільки лестощі та лицемірство «замилює» нам власні відчуття реальності [9].

Байки завжди володіють повчальним кінцем, який повноцінно розкриває помилку, зроблену героєм до цього. Езоп вчить нас дивитися на життя більш осмислено і не забувати аналізувати власну поведінку — адже найчастіше саме ми самі можемо опинитися винуватцями своїх невдач [12].

Тому байки корисно читати як і дітям, так і дорослим, вони допомагають пам’ятати про прості, але мудрих істинах життя, підкреслених ще стародавнім байкарем Езопом.

Завдяки такій популярності та майстерності слова, Езоп став зразком, на який рівнялися велика кількість байкарів по всьому світу.

З’явилося не мало послідовників у Езопа і серед російських письменників, які зіткнулися з такою ж самою проблемою, як і давньогрецький митець. А саме, царською владою, яка і не думала покращувати соціальне становище, а лише погіршувала ситуацію. Тому письменники намагалися переконати за допомогою своїх байок людей у необхідності вчинення вірних дій. З метою написання ясного тексту, та донесенню чіткої ідеї до всіх верств суспільства наприкінці кожної байки завжди містилося декілька слів про мораль відповідної ситуації.

Байки Езопа не втратили актуальності і до наших днів, так само як і започаткована у них «езопова мова», оскільки нікуди не зникли людські вади, а так само нікуди не поділася необхідність, у викладі своїх критичних думок по відношенню чи до окремих особистостей або ж по відношенню до цілих держав, залишатися в деяких рамках і не потрапити під прес каральної системи. Таким чином, мудрість і істини Езопа досі впливають на духовний розвиток багатьох поколінь самих різних народів.

Видатний російський письменник Толстой займався перекладом байок Езопа для того, щоб у більш спрощеній формі надати селянським дітям виразні, короткі оповідання про справжні чесноти людини в житті. Тому вважається, що мудрі твори Езопа повинні бути вивчені школярами в першу чергу.