Стилістичні перетвореня при перекладі роману Е.Гілберт «Eat. 
Pray. Love»

Як відомо, розуміння тексту перекладачем — це виявлення діалектичного взаємозвґязку змісту і форми художнього твору, аналіз його ідейно-художньої своєрідності, який здійснюється через стилістичний аналіз тексту. Під стилістичним аналізом тексту розуміємо головним чином виявлення конструктивних елементів тексту та взаємозв'язків між ними. В процесі перекладу стилістичний аналіз вихідного тексту стає першим етапом роботи перекладача над конкретним твором і необхідною умовою його розуміння. Важливість такого аналізу тексту підкреслюють провідні дослідники-мовознавці. Зокрема, Я. Рецкер запевняє, що «аналіз тексту, який необхідно перекласти, дозволяє заздалегідь визначити характер змісту, ідейне скерування і стилістичні особливості матеріалу, щоб мати критерій для вибору мовних засобів у процесі перекладу» .

Отже, відштовхуючись від критичної інтерпретації художнього твору, перекладач має можливість осягнення всієї багатогранності обраного для опрацювання матеріалу. В. Коптілов виділяє дві схеми структурно-зіставного аналізу художнього твору. Перший передбачає можливість окремо аналізувати оригінал і переклад з подальшим зіставленням загальних результатів такого аналізу. Другий — зіставляти наслідки аналізу першого твору з перекладом рівень за рівнем, «щоразу встановлюючи моменти близькості чи віддаленості перекладу від оригіналу» .

Хороший перекладач користується способами передачі деяких стилістичних прийомів, як у оригіналі у тому, щоб надати тексту велику яскравість й виразності. У перекладача є наступний вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це пояснити неможливо, створити у перекладі власний стилістичний засіб, що має аналогічний емоційний ефект. Це — принцип стилістичній компенсації.

Мистецтво перекладу було й залишається важливим посередником у взаємодії культур. Художні переклади розширюють сферу взаємоконтактів української літератури з іншими літературами світу. Отже, чим більше першотворів перекладено українською мовою, тим багатшою стає наша культура. На основі цього було проведено аналіз перекладацьких трансформацій вихідного тексту Е. Гілберт «Їсти, Молитись, Кохати».

Оскільки художньо перекладений текст являє собою насамперед семантико-стилістичну паралель першотвору, то з цього випливає, що наукове дослідження такого перекладу не є суто літературознавчим чи мовознавчим. Воно тісно пов’язане з порівняльною стилістикою двох мов і передбачає здійснення, власне, перекладознавчого аналізу, який значною мірою ґрунтується на теоретичних засадах сучасної комунікативної лінгвістики. У кожної етномовної спільноти простежується особливе ставлення до різних діахронних етапів власної та світової літератури, складаються певні стосунки з іншими народами, а тому історія перекладацької діяльності в кожного з них своя. Проте спільним моментомвиступає провідна роль художнього перекладу як ефективного засобу міжмовного й міжкультурного спілкування, яке сприяє не тільки поступальному розвою національних мов і культур, а й загальному розвитку людської цивілізації.

Міжмовні зв’язки, міжмовні системні еквіваленти складають основу еквівалентного перекладу. Загальновідомо, що при перекладі дуже частовиникає потреба у відступі від системних еквівалентів, тобто в перекладацьких трансформаціях, аналіз яких ведеться у трьох аспектах: у відношенні умов їх виникнення, їх типів і видів, прагматичному оцінюванні їх результатів. У фокусі досліджень сучасної теорії перекладу перебуває вивчення перекладацьких трансформацій, умови виникнення та чинники їх функціонування.

В дослідженні було встановлено, що трансформація (перетворення) слугує основою для більшості перекладацьких прийомів. У загальному сенсі слова термін трансформація, віднесений до процесу перекладу, означає перетворення формальних компонентів одиниці вихідного тексту при збереженні інформації, закладеної у повідомлення, призначене кінцевому отримувачеві, яка в семантичному плані називається інваріантом.

Перекладацькі трансформації становлять значну частину перетворень оригіналу під час перекладу. Більшість типів і видів перекладацьких трансформацій уже докладно досліджена в перекладознавчих працях. Проте в сучасному перекладознавстві інтерес до різних аспектів міжмовних трансформацій не зменшується, а щодо окремих з них навіть зростає.

Було встановлено, що при перекладі роману Е. Гілберт «Eat. Pray. Love"постало завдання відтворити індивідуальну своєрідність оригіналу. Досягти цього можна завдяки застосуванню різноманітних трансформацій, у тому числі й комплексних лексико-граматичних трансформацій, що складаються з простіших лексичних та граматичних трансформацій.

Лексичні трансформації - це передача значення лексичних одиниць оригіналу в даному контексті лексемами мови перекладу, що не є їхніми словниковими відповідниками, які змінивши свою внутрішню форму, передають сенс, актуалізований одиницями оригіналу. Практика перекладупідказує, що загалом можна відокремити п’ять видів чисто лексичних трансформацій: конкретизація, генералізація, зміщення, додавання та вилучення. Слід зазначити, однак, що лексичні (лексико-семантичні) трансформації зустрічаються не лише у «чистому» вигляді. У процесі перекладу вони можуть поєднуватися з іншими трансформаціями, а можуть у своїх міжмовних перетвореннях зачіпати граматичні зсуви і досить щільно з ними переплітатися. Відтак у нашій класифікації з’являється нова категорія — лексико-граматична трансформація.

В рамках лексико-граматичних трансформацій практика перекладу (за частотністю вжитку) чільне місце відводить прийому функціональної заміни.

Функціональна заміна, або пошук функціонального відповідника полягає в тому, що певна ситуація, описана засобами мови джерела, передається у мові перекладу видозміненими або іншими лексичними одиницями-відповідниками, що складаються у словосполучення (синтагми, інформативні блоки, цілі речення та надфразові одиниці) згідно з нормами та правилами граматики, прийнятими в МП.

Вибір трансформації при перекладі здебільшого залежить від перекладача і є зумовленим стилістичними особливостями та комунікативною метою тексту оригіналу.

Слід відмітити, що у багатьох випадках зустрічається поєднання декількох лексичних та лексико-граматичних трансформацій, що свідчить про те, що розглянуті перекладацькі прийоми, як правило, доповнюють один іншого, частково компенсуючи таким чином неминучі втрати інформації, пов’язані з перебудовою початкового тексту.

Результати дослідження дозволили виявити закономірності використання комплексних лексичних та лексико-граматичних трансформацій при перекладі саме назв явищ духовної культури, таких як художня література, і тому ми можемо вважати, що наше дослідження привнесло свій внесок до теорії та практики перекладу та буде корисним як для теоретиків, та і для практиків перекладу.