Император Микола І: Політика бюрократичного реформаторства

Московський Державний Технічний Університет Громадянської Авиации.

Іркутський филиал.

КОНТРОЛЬНА РАБОТА.

Тема: Імператор Микола І: Політика бюрократичного реформаторства.

Виконав: студент I курсу спеціальність 130 300 шифр 21 047.

Балтухаев В.К.

Іркутськ, 2002 г.

ЦАРЮВАННЯ МИКОЛИ I. ЗАВДАННЯ. 2.

ПОЧАТОК ЦАРЮВАННЯ МИКОЛИ I. 2.

КОДИФІКАЦІЯ. 4.

ВЛАСНА КАНЦЕЛЯРІЯ. 5.

ЗРОСТАННЯ БЮРОКРАТІЇ. 7.

СЕЛЯНСЬКИЙ ПИТАННЯ. 9.

ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВНИХ СЕЛЯН. 10.

ЗАКОНОДАВСТВО Про СЕЛЯН. 11.

ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА Про СЕЛЯН 13.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА: 15.

|ЦАРСТВОВАНИЕ МИКОЛИ I. ЗАВДАННЯ. | | | |Я зроблю короткий огляд головних явищ за царювання Миколи, | |обмежуючись, втім, лише подіями життя урядової і | |соціальної. Із цією двома процесами, зміною урядового | |порядку й перебудовою громадських відносин й усі найголовніші | |явища цього часу. | |Царювання Миколи зазвичай вважають реакцією, спрямованої не | |тільки прагнень, що були заявлені людьми 14 грудня, але| |і боротьбу проти всього попереднього царювання. Таке судження чи| |цілком справедливе; попереднє царювання у різний час | |переслідувало неоднакові прагнення, ставило собі неоднакові | |завдання. Як бачили, до першої половини його панувало | |прагнення дати імперії політичний порядок, побудований на нових | |підставах, і потім вже підготувати приватні відносини, согласуя його з | |нових політичних порядком; простіше кажучи, у першій половині | |панувала надія, які можна дати країні політичну волю, | |зберігши тимчасово рабство. Потім, коли виявилася нелогічність | |це завдання, треба було б вийти з першої її половини до другої, | |тобто. до попередньої перебудові приватних громадських відносин; але| |вже забракнуло енергії, й інша завдання дозволялася без надії| |та бажання дозволити першу. Цю другу завдання засвоїв собі наступник | |Олександра. Відмовившись від перебудови державного порядку на | |нових підставах, він хотів влаштувати приватні суспільні відносини, | |щоб у на них можна було потім вибудувати новий державний | |порядок. Вважаю царювання Миколи прямим логічним продовженням| |другої половини попереднього царювання. Така скромніше | |завдання царювання Миколи I пояснюється почасти особистими властивостями | |нового імператора. | |ПОЧАТОК ЦАРЮВАННЯ МИКОЛИ I. | | | |Імператор Микола І народився червні 1796 р., отже, за | |кілька місяців на смерть своєї бабусі; він належав разом із | |молодшим братом Михайлом до другого поколінню синів Павла і незабаром отримав | |тому інше виховання, несхоже те що, яке судилося старшим | |братам — Олександру і Костянтину. Він вихований був хоч якось, зовсім | |за програмі Руссо. Третій брат готував себе на дуже скромною | |військової кар'єрі; їх присвячували на питання вищої політики, не | |давали йому участі у серйозних справах. До 18 років він | |навіть і у відсутності певних службових занять; лише цього року| |його адміністрації призначили директором інженерного корпуси та дали то команду | |одну гвардійську бригаду, отже, два полку. | |Вступ Миколи I на престол, як знаємо, було чистою | |випадковістю. Але, які мають серйозних занять, великий князь кожне | |ранок проводив по скільки годин у палацевих передніх, гублячись у натовпі| |ждавших аудієнції чи доповіді. За нього, як із третьому брата, не | |соромилися; великий князь міг спостерігати людей такому вигляді, як вони | |трималися у передній, т. е. в удобнейшем їхнього спостереження вигляді. Він | |тут дізнався відносини, особи, інтриги і порядки, позаяк у тій сфері, | |де зараз його обертався, інтриги, були синонімом порядку. Ці дрібні пізнання | |дуже знадобилися йому на престолі; він став на престол з дуже | |скромним запасом політичних ідей, яких багато приніс сюди його| |старшого брата. Ось чому міг заглянути в існуючий стан з | |з іншого боку, з яким рідко вдається подивитись нього монарху. | |Олександр роздивлявся Росію згори, зі своїми філософської політичної| |висоти, бо як знаємо, на відомої висоті реальних обрисів чи | |неправильності життя зникають. Микола мав можливість зазирнути на | |існуюче знизу, звідти, звідки сприймають складний механізм | |робочі, не керуючись ідеями, не ладу планів. | |Микола поставив собі завданням щось переміняти, не вводити нічого| |нового континенту в підставах, лише підтримувати існуючий стан, | |заповнювати прогалини, лагодити які виявилися старості допомогою | |практичного законодавства і всі робити це без будь-якого участі | |суспільства, і з придушенням громадської самостійності, одними | |урядовими засобами; але зняв із черги тих жгучих | |питань, поставлені у давнє царювання, і, здається,| |розумів їх пекучість ще більше, ніж його. Отже, | |консервативний і бюрократичний образ дії - ось характеристика | |нового царювання; підтримати існуюче допомогою чиновників — ще| |так можна визначити цей характер. | |У спочатку, то, можливо, під свіжим враженням недавно пережитих| |подій новий імператор був близьким до думку про реформах, але поставив| |собі найближчій завданням попередньо зрозуміти справ України та | |взявся ретельно вивчати найбрудніші подробиці. Вона сама особисто | |ревізував найближчі столичні установи: бувало, налетить в | |якусь казенну палату, налякає чиновників поїде, давши всім | |відчути, що він знає їм справи, а й їхні витівки. У | |губернії він розіслав довірених сановників для суворої | |ревізії. Відкривали жахливі подробиці; виявлялося, наприклад,| |що у Петербурзі, у центрі, жодна каса будь-коли перевірялася; все| |грошові звіти складалися явно фальшивою; кілька чиновників | |з сотнями тисяч зникли безвісти. У судових місцях імператор | |!!знайшов! 2 мільйони справ, з яких в’язницях сиділо 127 тис. | |людина. Сенатські укази залишалися без наслідків підлеглими | |установами. Губернаторам призначений був річний термін очищення | |невиконаних справ; імператор скоротив його трьох місяців і, давши | |несправним губернаторам позитивне і пряме обіцянку віддати їх | |під суд. | |Аби виправити дію урядової механізму, настільки | |розстроєного, складена була комісія, відома під назвою | |сенатора Энгеля. Комісія має була виробити проект нового | |судового устрою. Вироблений проект вирізнявся дуже | |ліберальними началами: знищувалося таємне канцелярське виробництво,| |вводилася незмінюваність суддів і більше суворе розподіл судових | |справ від адміністративних. Імператор цілком схвалив цих проектів, але | |знайшов їх понад розрахованими у майбутнє, ніж справжнє, і Крим облишив | |пх без згодом. У цьому плані імператора до преосвітнім | |проектів та виразилося основне початок, яким він керувався; він | |схвалював усі хороші пропозиції, які можуть поправити. справа, але | |будь-коли вирішувалося їх вдалося здійснити. Отже, підтримувати існуючий | |порядок — ось програма нового уряду. | |КОДИФІКАЦІЯ. | |Щоб існуючий стан діяв правильно, треба було | |дати установам суворий кодекс. Над створенням такого кодексу | |працювали з 1700 р., і йдеться не вдавалося. Такий кодекс міг стати | |вироблено при зазначеної програмі: якщо вирішено підтримувати | |існуючий стан, то звід законів би мало бути взято | |існуючі узаконення; новий звід законів може бути склепінням | |законів діючих, а чи не кодексом, створеним відверненої думкою. Цю| |завдання насамперед і взявся дозволити Микола. І тому він заснував | |при собі особливе відділення Власної канцелярії (II відділення) й у | |керівники справи закликав обличчя, давно искусившееся у цій роботі, | |знайомого нам М. М. Сперанського. | |Сперанський після посилання був призначений пензенським губернатором, потім | |генерал-губернатором Сибіру, вивчив велику Сибір і становить проект| |нового її устрою, з яким приїхав до Петербурга 1821 р. Його | |залишили у державному раді, але він не користувався колишнім | |впливом; Микола рішуче визнавав його жертвою політичних | |інтриг і навіть посилався на визнання свого старшому братику, ніби | |б колись яка сказали йому, що він у боргу у Сперанського, що він | |тоді було супроти інтригою, хоча знав, що обвинувачення, взводимое | |на Сперанського, — наклеп. Сперанський ще 1811 р. почав каятися в | |своїх широких політичних витівках, усвідомлюючи все їхнє передчасність | |і непридатність, тепер вона до до того ж пройшов відмінну | |адміністративну школу, бо які можна уявити краще для | |повчання і знайомства з ділом, як заслання і губернаторство. | |Сперанському було доручено складання зводу законів. Вилікувавши від | |викрутасів, Сперанський зберіг працьовитість про його молодість і нині у | |короткий час зробив дивовижні справи з програмі, йому заданої.| |Передусім із різних канцелярій і архівів він стяг себе все | |укази, починаючи з Уложення 1649 р. і закінчуючи останнього указу | |імператора Олександра. Всі ці укази, статути і регламенти він | |розташував в хронологічному порядку і надрукував їх, давши збірки | |заголовок «Повне зібрання законів Російської імперії «. Це збірник 45| |величезних томів, кожен із яких немає всякий подужає підняти. У цілому цей | |збірник ввійшло 30 920 номерів. Збірник, за на якого | |Сперанський взявся в 1826 р., видано був у 1830 із фотографією | |малюнків, табелі і різних вказівок. До цього часу це повне зібрання| |матеріалів залишається основним для історії російського законодавства. | |Це повне зібрання законів і поклав у підвалини діючих | |законів; із різних вказівок він брав придатні до дії узаконення, | |наділяв в стислі статті, застосовуючи до тексту першотвору, і з | |посиланнями на джерело ці статті розташував в систематичному порядку,| |зводячи в особливі статути. Так склався «Звід законів Російської | |імперії «, виданий 1833 р. в 15 томах. У більшій частині свого | |складу цю пам’ятку досі залишається чинним ми кодексом. | | «Звід законів Російської імперії «лежить у систематичному | |порядку. У перших трьох томах викладено закони «основні | |установчі «, т. е. що визначають межі влади й порядок | |діловодства урядових установ, Державного | |ради, Сенату, міністерств, губернського управління тощо. буд. У | |подальших п’яти томах (на чотири, 5, 6, 7, 8-му) викладено закони | | «державних сил », т. е. коштів, якими харчується держава, | |закони про державних повинностях, доходи і майні. У 9-му томі| |викладено закони «про станах », т. е. про станах. У 10-му томі | |викладено закони цивільні - і межові. У інших чотирьох подальших (11, 12, | |13 і 14-му) — закони «державного благоустрою і благочиння », | |т. е. поліцейські, й у останньому (15-му томі) — закони кримінальні. Ось | |лад законів, у якому кожна стаття технічно нескладне жодних знахідок,| |а залучена з виданого закону лише знайшла місце у загальну систему.| |Отже, звід законів зроблений із 42 тис. статей; це надто| |багато законів, аби знати їх; безліч законів є недолік| |зводу, і саме Сперанський усвідомлював це. Подальші узаконення | |приєдналися до склепіння як доповнення, і тепер таких статей понад | |100 тис. Сперанський роздивлявся звід законів лише як у | |підготовчу, чорнову роботу розробки удобоприменимого | |кодексу. Важко уявити пам’ятник, більш виражає основну | |думку царювання: щось вводити нового і лише лагодити і | |впорядковувати старе. | |Звід законів, сказав я, видано був у 1833 р.; але, ще, | |Сперанський наводив він на порядок низку спеціальних і місцевих | |законодавств: так, йому належить звід військових постанов о 12-й| |томах; звід законів остзейских й західних губерній; звід законів | |Великого князівства Фінляндського. Звід законів і був стати | |керівництвом для діяльності урядових установ. | |ВЛАСНА КАНЦЕЛЯРІЯ. | |Легко передбачити, у напрямі мав змінитися | |урядовий порядок. Підстави урядового ладу | |залишилися колишні, але, узявшись керувати величезної імперією без | |жодної участі суспільства, Микола мав ускладнювати механізм | |центрального управління. Ось у його царювання склалося | |величезну кількість або нових департаментів в старих установах, | |або нових канцелярій, комісій тощо. буд. Увесь цей час було епохою | |неозорого кількості комітетів і комісій, що створювалися для| |кожної нової державного питання. Усього краще висловилася думку| |цих урядових змін у створенні цілого складного управління.| | | |Сам керуючи найважливішими справами, входячи у тому розгляд, імператор | |повинен мати власну канцелярію; така канцелярія і створено | |була чотирма відділеннями під назвою — Власна його | |величності канцелярія, існуюча і кинджала досі, тільки у його | |комплекті відділень. Ось перелік цих відділень, який, може | |бути, знадобиться, аби побачити, яким колом справ хотів | |безпосередньо керувати носій структурі державної влади. Перше | |відділення підготовляло папери для доповіді імператору та за | |виконанням найвищих велінь; друге відділення утворилося з | |колишньої комісії складання законів, займалося кодифікацією законів | |і полягала під керівництвом Сперанського на смерть їх у 1839 р.; | |третьому відділенню доручені були вищої поліції під керівництвом | |начальника, який був разом і шефом жандармів (тепер це | |відділення скасовано); четверте відділення управляв | |благодійними виховними закладами, початок яким | |належало імператрицею вдовою Марією Федорівною; це — відомство | |імператриці Марії. При Ніколає існувало навіть п’яте відділення | |власної е. в. канцелярії - на підготовку нового порядку | |управління і введення державних майн, про що ми скажімо після. | |ГУБЕРНСЬКЕ УПРАВЛІННЯ. | |Обласне управління при Ніколає I залишилося колишніх підставах, | |навіть у колишньому вигляді; воно було ускладнене, подібно центральному; | |піддалося деяким змін лише управління станове, | |дворянське. Як ми знаємо, дворянства було надано установами | |1775 р. рішуче панування у місцевому управлінні. При імператорі | |Павлі скасовані були певні з і губернських установ; | |при Олександра було кілька розширене участь дворянства в | |місцевому управлінні; не передаючи всіх подробиць, зазначу, що у | |установам 1775 р. самі судові палати (кримінальна і глибока громадянська, | |служили вищої інстанцією для станових вищих установ, наприклад| |губернського магістрату, верхнього земського суду) або не мали станового | |характеру, складалася з членів від корони. За законом 1780 р. | |було надано дворянства і купецтву вибирати дві засідателя| |обидві палати, які з головою і радником| |від корони. За законом 1831 р. дворянства було надано право | |вибирати голів обох палат. Отже, і загальний суд, | |несословный, в губернії віддано був у розпорядження дворянства, зате | |обмежувався право участі дворянства в губернському управлінні | |встановленням цензу. У губернських установах 1775 р. на дворянських | |з'їздах права вибору мав кожен потомствений дворянин чи вищий | |штаб-офицерский чин. Становище 1831 р. точніше визначало участь | |дворян в з'їздах і вибори: саме, одні дворяни могли брати участь у | |з'їздах на голос, інші - без голоси. Право брати участь на голос | |мав потомствений дворянин, який сягнув 21 року, мав нерухому | |власність в губернії, дуже поширений сьогодні дійсною службі по | |крайнього заходу чин 14-го класу, або який був 3 роки по дворянським | |виборам, ось головні умови. Не удовлетворявшие їм потомствені | |дворяни брали участь у з'їздах без голоси. До того ж право голоси було | |двояке: одні дворяни подавали голос переважають у всіх справах, яке обговорювали в | |зборах, інші переважають у всіх, крім виборів; право брати участь переважають у всіх | |справах та у виборах було надано потомственим дворянам, які | |мали в губернії щонайменше 100 душ селян або менш 3 тис. | |десятин зручною, хоч і незаселеною, землі. Голос переважають у всіх справах, | |крім вибору, належав потомственим дворянам, які мали в | |губернії менш 100 душ чи 3 тис. десятин землі. Один розряд дворян | |мав безпосереднє франшиза, інший — посередній голос | |через уповноважених; саме дрібні ділянки складалися за одну, так | |щоб їх сукупність становила нормальний ділянку у 100 душ, і | |вибирали одного уповноваженого на дворянський з'їзд. Законом 1837 р. | |ускладнене було пристрій земської поліції, як відомо, керованої | |дворянством. Справник, начальник повітової поліції, діяв | |як і, але кожен повіт розділений на стани, і на чолі стану | |поставлено Тараса було становий; становий — коронний чиновник, який | |призначається губернським управлінням лише за рекомендацією дворянського| |зборів. Беручи до уваги всі зміни, внесені до губернське | |управління, слід зазначити, що дворянства на місцеве | |управління був посилено; розширене була, але, разом і | |ослаблене запровадженням цензів і поєднанням виборних посад з | |коронними. До цього часу дворянство було керівним класом у місцевому | |управлінні; від часу видання законів 1831 і 1837 рр. дворянство | |стало допоміжним засобом коронній адміністрації, поліцейським | |знаряддям уряду. | |От і всі важливі зміни, які були внесені у центральне і | |губернське управління. Легко помітити, що цими змінами порушено | |було рівновагу тим часом та інших; центральне управління було | |страшно розширене, у ньому отримала незвичайне розвиток | |канцелярія; місцеве управління залишилося серед колишньої формі. Якщо ми | |уявімо посилену діяльність, яка внесено була імператором в | |установи, то нам зрозумілий буде недолік управління. Усі | |справи велися канцелярським порядком, через папір; розмножені | |центральні установи щорічно викидали в канцелярії, палати | |десятки, сотні тисяч паперів, якими ці палати канцелярії повинні| |були лагодити виконання. Ця безперервна паперовий потік, лившийся з | |центру на губернії, наводнював місцеві установи, відбирав вони будь-яку | |можливість обговорювати справи; усі поспішали очищати їх: не виконати | |справа, а «очистити «папір — ось що було завданням місцевої | |адміністрації; всі цілі суспільного ладу, який охоронявся | |адміністрацією, все звелася до опрятному змісту писаного аркуша | |папери; суспільство та його інтереси відсунулися перед чиновником далеко | |на задній план. Усі управління представляло величезний не зовсім | |правильний механізм, який втомилися працював, а проте був | |набагато ширші, важче нагорі, ніж внизу, отже нижні частини й | |колеса піддавалися небезпеки тріснути від занадто посиленою | |діяльність у верхніх. Чим більший розвивався що механізм, тим | |менш залишалося керівники його можливості ознайомитися з дією| |його частин. Ніякої механізм було побачити над роботою всіх коліс, | |право їх ламкою і своєчасної лагодженням. Отже, керівництво | |справами йшло з центру вниз; кожен міністр міг лише, подивившись на| |усю цю величезну машину державного порядку, махнути рукою та | |надати все волі випадку; справжніми двигунами цього близько | |стали нижчі чиновники, які очищали папери. Цей нестача турботи та | |виражений був самим спостережною імператором, який нібито сказав раз, що| |Росією править не імператор, а столоначальники. Такий вид | |представляло будинок бюрократизму, як було поставлено це | |царювання, т. е. як було тоді завершено. | |ЗРОСТАННЯ БЮРОКРАТІЇ. | |Достіг цей бюрократичний механізм державної мети краще, | |ніж раніше, цього дає простий відповідь одна цифра. На початку | |царювання імператор жахнувся, дізнавшись, що лише за відомству | |юстиції переважають у всіх службових місцях їм вироблено 2 800 тис. справ. У | |1842 р. міністр юстиції представив государеві звіт, у якому | |значилося, що у всіх службових місцях імперії не очищено ще 33 | |млн. справ, викладені по меншою мірою на 33 млн. писаних аркушів.| |Ось яких результатів досягло бюрократичне будинок, завершене в | |це царювання. Нагромадження паперів, проте, зовсім не від поліпшило | |справності і звітності установ. Під прикриттям канцелярської таємниці | |відбувалися справи, що навіть тепер здаються чистими казками. У | |кінці 20-х і на початку 30-х вироблялося одне величезне справа про | |якомусь откупщике; це її справа вели 15 у тому призначених секретарів, | |беручи до уваги переписувачів; справа розросталось до жахливих розмірів, до | |кількох тисяч аркушів. Один екстракт справи, приготовлений для| |доповіді, викладено був у 15 тис. аркушів. Веліли було, нарешті, ці | |папери зібрати і перепровадити з Московського департаменту на | |Петербург; найняли кілька десятків підвід і, навантаживши справа, | |доправили його до Петербурга, але це все аж до останнього аркуша пропало без| |вести, отже ніякої справник, ніякої становий було неможливо нічого | |зробити, попри найсуворіший наказ Сенату; зникли листи, підводи| |і візники. | |Настільки розвиненою урядовий механізм вимагав безліч робочих | |рук. Царювання Миколи I було часом розвитку чиновництва, | |знаті, табелі про ранги. На жаль, ми маємо точних | |статистичних даних, щоб будувати висновки про розмноженні чиновництва; | |можна тільки зрозуміти, чого було скарбниці зміст цього | |адміністративного робочого люду. Більше окладів, за особливі заслуги, | |чиновникам роздавали з казенних земель оренди зазвичай на 12 років,| |як строгішає і стає досі. До 1844 р. оренд видавалося щорічно різним | |чиновникам [на] 30 тис. [крб.]; визначаючи поземельный дохід по 4%, ми| |знайдемо, що орендна сума дорівнювала 750 млн крб. (це тільки | |додаткове винагороду чиновникам). З іншого боку, чиновникам | |роздавали по заслугах у власність незаселені, але дохідні | |казенні землі і угіддя; до 1844 р. таких земель було роздано понад | |мільйона десятин. Ось що було державі утримання тієї | |адміністрації, яка вміла втрачати справи, викладені на кількох | |сотнях тисяч аркушів. |.

|СЕЛЯНСЬКИЙ ПИТАННЯ. | |Але я зазначив, що, діючи у консервативному дусі добросусідства та | |бюрократичними засобами, не зняв із черги поставлених питань| |внутрішнього устрою. Новий імператор початку царювання мав | |сміливість приступити і до селянському питання; але дозволив вести | |його таємно від суспільства, суто бюрократичними засобами. На початку | |царювання, під впливом руху 14 грудня, в селянське | |населенні поширилися чутки швидкого звільнення. Щоб | |припинити їхню, новий імператор видав маніфест, у якому прямо | |заявив, що у становищі кріпаків нічого очікувати зроблено ніякої | |зміни, та заодно таємно було викликано через губернаторів | |поміщикам, що вони дотримувалися «законне з «християнським звернення «з | |селянами. Думка про звільнення селян займала імператора в | |роки царювання, і він уважно виглядав людей, які| |могли б зробити цю важливу справу. Присутність цієї думки у | |імператора виявлялося неодноразово; це у 1834 р., розмовляючи з | |Кисельовим, імператор зазначив великі картони, які стояли поблизу нього на | |кабінеті; він додав, що у цих картонах початку царювання він | |зібрав усі папери, що стосуються процесу, «який, — говорив Микола, — | |хочу вести проти рабства, коли настане час, щоб звільнити | |селян у всій імперії «. На розробку цього питання на продовження| |царювання складалося кілька секретних або проводитиметься дуже секретних | |комітетів; вони обговорювали важке справа; переглядаючи становище не | |лише кріпаків, а й усіх селян, виробляли проекти, велика | |частина яких залишалися нездійсненої. | |Немає потреби передавати діяльність цих секретних або вельми | |секретних комітетів; досить було лише сказати, що у 1826 р. | |складено був першим секретний комітет розробки нового становища| | «про побудову всіх станів людей ». Я сказав, що імператор спочатку| |близький був деякою думку про реформі; комітет цей виробляв | |проект устрою станів; питання кріпаків селян збуджено | |був запискою Сперанського, що тепер ясніше роздивлявся справа, ніж у| |1808 — 1809 рр. Проект цей був приготовлений для підписи, але | |попередньо був відісланий до Варшави до наміснику, великому князю | |Костянтину, який озброївся проти, наробив багато зауважень | |і тих зупинив його поширення. Комітети ці, втім, залишили | |сліди своєї діяльність у законодавстві по кріпакові питання. | |Щоб осягнути ці сліди, потрібно уявити найголовніше рисах | |склад російського суспільства на той час. Візьмемо дані VIII ревізії, | |виробленої 1836 р.; за цими даними, виявилося, що у Європейської| |Росії без Царства Польського і Фінляндії, але з Сибіром | |народонаселення простиралося до 52 млн. Сільське населення | |як і рішуче переважало чисельністю іншими | |класами, саме у складі його вважалося до 25 млн. кріпаків | |селян, належали чи дворянам, чи деяким | |благодійним і навчальних закладів, або приватних фабрикам і | |заводам (згідно із законом Петра 1721 р.). Селян державних з | |питомими вважалося мільйонів 17 чи 18 [Як ми знаємо, удільні | |селяни утворилися зі старих палацевих по Установі про | |імператорської фамілії 1797 р.; цьому прізвищі відраховано відоме | |кількість селян, переважно палацевих, що й названі | |були питомими]; останніх, по VII ревізії, було надто 1 млн. душ | |обоего статі. Усі цифри, що їх викладаю, означають душі справжні, а| |не ревизские, т. е. душі обоего статі. На й інші класи, | |отже, доводилося мільйонів 9 — 10, вважаючи тут і забезпечити військове; | |духівництва зокрема вважалося 272 тис. Важко визначити | |кількість міського я, що складався з купців, фабрикантів, міщани та | |ремісників; купців трьох гільдій вважалося близько 128 тис. | |Якщо ви і представите собі за цими цифрами, як расчисленно було | |суспільство, ви не побачите, який химерний воно представляло. Вищі | |стану — гильдейские цивільні, гильдейские купці, духовенство — | |представляли в чисельному плані маленькі нерівності трохи помітні| |нариви на народному тілі; тим часом лише нерівності маленькі доньки та | |користувалися полнотою цивільних прав; маса сільського населення | |був у цих правах, отже насправді майже немає різниці між казенними| |чи вільними селянами. Оскільки скрізь панував фортечної | |принцип, те й селяни ставилися до дворянським исправникам чи | |коронним чиновникам — становим — схоже ж, як кріпаки | |селяни до свого пану. | |Тепер уявімо, що це сільське населення у частини своїх справ | |ведалось особливої своєї адміністрацією чи землевласниками, чи | |чиновниками земської поліції та що загальні урядових установ | |відали вільними, лише вищим станом. Який соціальний матеріал| |була в описаного складного урядового механізму, ніж | |власне правили ці бюрократичні установи — Державний | |рада, міністерства та т. буд. Вони правили незначною купкою народу, | |то, можливо мільйоном з гаком душ; решта маса ведалась | |своїми особливими владою, і йдеться її сягала загальних установ. | |Один адміністратор на той час, прийнявши до уваги чисельна | |нерівність між вільними і невільними людьми, розрахував, що | |Російське держава за кількістю вільних людей 45 разів менша | |Франції. | |ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВНИХ СЕЛЯН. | |Найважливіший результат діяльності комітетів, складених для | |устрою селянського населення, перебував у установі особливого | |управління державних селян. Щоб приготувати розв’язку | |кріпосного питання, уряд Миколи задумало полегшити її | |непрямим засобом, дати казенним селянам такий устрій, | |яке, піднявши їхній добробут, водночас служило ще й зразком| |майбутньої устрою кріпаків. Казенних селян, | |сказав я, вважалося тоді мільйонів 17 — 16, якщо вилучити з них | |палацевих. Крім земель, які використовували ці селяни, в | |безпосередньому володінні скарбниці були ще безліч ненаселених | |земель і лісів; такий вважалося близько 90 відсотків млн десятин, а казенного | |лісу — близько 119 млн десятин. Перш казенні селяни, як і землі | |з лісами, ведались в особливому департаменті міністерства фінансів; | |тепер було вирішено виділити цей величезний державний капітал в | |особливе управління. Міністерство фінансів, зайняте іншими справами й | |преследовавшее на одне — вилучення із усіх статей найбільшого | |доходу, були надлежавшим чином ознайомитися з побутом казенних | |селян, тож вони залишались без захисту у руках дворянській | |адміністрації, яка експлуатувала в користь поміщицьких | |селян. Найжорстокіші натуральні повинності складали на селян| |казенних, жаліючи поміщиків. Завдяки цьому побут казенних селян| |засмутився; вони збідніли і вони важким тягарем обов’язок | |уряду. Кожен неврожай змушував скарбницю видавати величезні | |суми на їжу цих селян на обсеменение полів. | |Отже, казенних селян було вирішено влаштувати те щоб вони мали | |своїх захисників і охоронців їхніх інтересів. Удача устрою | |селян казенних мала підготувати успіх звільнення і | |кріпаків. Для такої важливої справи було | |адміністратор, якого не боюся назвати найкращим адміністратором | |на той час, належить до числу кращих державних людей | |ХХ століття. То справді був Кисельов, який на початку минулого | |царювання, з укладання Паризького світу, призначений був послом в | |Парижі; йому було доручено влаштувати нове управління державних | |селян майн. За його плану відкрито був у 1833 р. нове | |міністерство державного майна, на чолі якого він був | |поставлений. Для управління державними имуществами на місцях | |створено були палати державного майна. Кисельов, ділок з | |ідеями, з великим практичним знанням справи, вирізнявся ще большою | |доброзичливістю, тою добромисністю, яка найвище | |ставить користь, державний інтерес, що не можна сказати про | |більшу частину адміністраторів на той час. Він короткий час | |створив чудове управління державними селянами і підняв їх | |добробут. У дещо років державні селяни як | |перестала бути тягарем для державної скарбниці, але стали | |порушувати заздрість кріпаків. Ряд неврожайних років — 1843 | |р. і такі - як не зажадав позички державним | |селянам, і навіть Кисельов не витратив для цієї позички і запасного | |капіталу, їм освіченого. З того часу кріпаки стали | |найважчим тягарем обов’язок уряду. Кисельову належало| |то пристрій сільських і Харківського міських товариств, основні риси якого | |були потім перенесені у безвихідь 19 лютого які вийшли за грати | |кріпаків. | |ЗАКОНОДАВСТВО Про СЕЛЯН. | |Крім цього Кисельову належала ще й думку одного важливого | |закону, касавшегося кріпаків. Як ми знаємо, 20 лютого | |1803 р. видано був закону про вільних хліборобах; за цим законом | |землевласники могли відпускати за грати кріпаків з | |земельними наділами по добровільної із нею угоді. Цього закону, | |погано підтримувався урядом, надав незначне дію на | |побут кріпаків; протягом 40 років за грати вийшло в такий спосіб | |трохи селян. Найбільше зупиняла поміщиків необхідність | |віддавати землю у власність селян. Кисельов думав підтримати | |чинність закону, усунувши це головна перешкода. У його | |кілька вразливою голові (недолік, від якої невільні | |все доброзичливі голови) промайнула думка, які можна зробити | |поступове звільнення селян, надавши цю відповідальну справу приватної | |ініціативи. Думка закону зводилася до того, що поміщики могли по | |добровільної угоді з селянами поступатися їм свої землі на | |постійне спадкове користування на відомих умовах. Ці | |умови, раз складені і затверджені урядом, нічого не винні | |були змінюватися; в такий спосіб селяни будуть прикріплено до землі, але | |особисто вільні, а поміщик збереже за собою права власності на | |землю, до котрої я прикріплено селяни. Поміщик зберігав судову | |владу селянами, але вже настав втрачав владу їх майном і | |працями; селяни працювали на поміщика чи платили йому стільки, | |скільки було поставлене у умови. Зате поміщик звільнявся від | |обов'язків, які у ньому лежали щодо володіння кріпаками, від | |відповідальності право їх податі, обов’язків годувати селян на | |неврожайні роки, клопотатися них у судах т. буд. Кисельов | |розраховував, в такий спосіб, зрозумівши вигоду таких угод, поміщики | |самі поспішать усунути неприємності. За збереження кріпосного | |права зразок устрою селян, яка виходили, в такий спосіб, на | |волю, був готовий у сільському устрої селян державних, | |розділених на волості і громади з виборними управліннями, судами, зі | |вільними сходками тощо. | |Проект Кисельова піддався поправкам і, наділений до закону 2 квітня | |1842 р., не виправдав очікування; це закон про зобов’язаних селян; йому| |дали така редакція, що майже знищила його. До | |до того ж наступного дня по виданні закону пішов циркуляр | |міністра, яким тоді був Перовский; цей циркуляр і обробив | |закон; у ньому було підтверджено ще з наголосом, що має рацію дворян на | |кріпаків залишаються недоторканними, що де вони потерплять | |шкоди у тих правах, якщо з закону не погодяться витримувати операції з | |селянами. Поміщики стривожилися чекаючи указу; вони віддавна | |звикли оцінювати Кисельова як у революціонера; у Москві | |губернських містах цього закону викликав живі чутки. Коли прочитали | |указ міністра, усі заспокоїлися, все побачили, що це буря у склянці | |води, що уряд то лише, з пристойності, видало цей указ, | |щоб очистити папір. У насправді, лише 2 поміщика | |скористалися цим законом. | |По селянському питання видано було реалізовано кілька інших законів, які частиною| |вироблені були комітетами. Можу лише перерахувати найважливіші з | |них; не визначаючи розміру робіт селян на землевласників, закон не| |визначав розміру обов’язкового ділянки землі, який має поміщик | |давати селянам. Щоправда, був виданий ще в 1797 р. закону про | |триденної панщині, однак залишався без дії, але закону про розмірі| |обов'язкового наділу не існував; як наслідок іноді | |відбувалися сумні непорозуміння. У 1827 р. дідька лисого повинен поміщик | |давати селянам. Щоправда, був виданий ще в 1797 р. закону про | |триденної панщині, однак залишався без дії, але закону про розмірі| |обов'язкового наділу не існував; як наслідок іноді | |відбувалися сумні непорозуміння. У 1827 р. брати в казенне | |управління або ж надавати таким кріпакам право | |перераховуватися в вільні міські стану. То був перший важливий | |закон, яким уряд наклав руку на дворянське право | |душевладения. У в 40-ві роки видано було частиною по навіюванню Кисельова | |ще кілька узаконень, і з них таке важливе, як закон | |1827 р. Приміром, в 1841 р. заборонено було продавати селян на | |роздріб; в 1843 р. заборонено було набувати селян дворянам | |безземельним; в такий спосіб, безземельні дворяни позбавлялися права | |купувати й продавати селян без землі; в 1847 р. було надано| |міністру державного майна набувати з цього приводу скарбниці населення| |дворянських маєтків. Кисельов ще тоді представив проект викупу в | |продовження 10 років всіх однодворческих селян, т. е. кріпаків, | |що належать однодворцам, відомому класу у губерніях, | |що поєднали у собі деякі права дворян з обов’язками | |селян. (Платячи подушну подати, однодворці як нащадки колишніх | |служивих людей зберегли право володіти кріпаками.) Цих | |однодворческих кріпаків Кисельов і викуповував по 1/10 частці на рік. У цьому| |ж 1847 р. видано були ще важливіше постанову, | |яка надавала селянам маєтків, котрі продавали позичає, викупитися з| |землею за грати. Нарешті, 3 березня 1848 р. видано був закон, | |за умови надання селянам право набувати нерухому | |власність. | |ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА Про СЕЛЯН | |Легко помітити, яке могли одержати всі цих законів. До цих | |пір в дворянській середовищі панував погляд на кріпаків, | |як у просту приватну власність власника які з землею, | |робочим інвентарем в т. буд. Думка, що такою власністю неспроможна | |бути селянин, котра платить державну подати, несе | |державну повинність, наприклад рекрутську, — думку ця | |забувалася в щоденних угодах, предметом яких служили кріпаки| |селяни. Сукупність законів, виданих царювання Миколи, | |мала докорінно змінити цей погляд; всі закони | |були спрямовані до того що, щоб охоронити державний інтерес, | |пов'язані з становищем кріпаків. Право володіти кріпаками| |душами цих законів переносили з грунту громадянського права на грунт | |права державного; переважають у всіх них заявлена думку, що фортечної | |людина непросте власність приватного особи, а передусім | |підданий держави. Це важливе результат, що сам собі міг | |б виправдати всіх зусиль, витрачені Миколою на дозвіл | |селянського питання. | |Але був і той настільки важливий результат, який вийшов непомітно з | |основний думки закону 2 квітня 1842 р. Результат цей треба весь | |поставити з цього приводу графа Кисельова. Закон просто говорив, що | |землевласник може входити з селянином в добровільне угоду,| |поступаючись йому право постійного користування землею на відомих | |умовах, після чого селянин переставав залежати від | |землевласника, а останній звільнявся від обов’язків, пов’язаних| |з володінням кріпаками; тільки й говорив закон. Тим більше що можна | |було на і з іншого боку. Вочевидь, особисту свободу| |купували селянином задарма, без викупу; закон мовчки ввійшов у | |чинне законодавство. Поміщики, говорячи про невдачі закону, | |висміювали ним, але вони помітили, який переворот стався в | |законодавстві; свобода селянської особистості, отже, не | |оплачувалася; чому ми пам’ятаємо, як державні люди, чи навіть дуже | |розумні, на кшталт адмірала Мордвинова, таксировали селянську особистість, | |призначаючи відому суму за вік. Як довго мовчазно було | |визнано законом це початок, відразу ж на закон могли вивести, що | |особистість селянина не є приватна власності землевласника, | |що й пов’язують ставлення до землі, з якою не можна зігнати велику | |частина державних платників. На грунті закону 1842 р. тільки і | |з'явилася можливість Становище 19 лютого, перша стаття якого говорить, | |що отримують особисту свободу «без викупу ». Повторюю, що | |цього закону треба віднести весь з цього приводу графа Кисельова. | |Отже, за царювання Миколи законодавство про кріпацькій праві | |стало нові грунт, і досягло важливого результату — загального | |мовчазного визнання, що кріпак не є приватна | |власність землевласника; закон 1842 р. досяг переміщення в | |праві, але не становищі селян. Законодавство у своїй могло | |досягти і практичних результатів, й інші результати пішли з | |законодавства Миколи, якби закони застосовувалися інакше. Однак у | |нашій внутрішній історії ХІХ ст. нічого немає цікавіше застосування | |законів про кріпаків селян за царювання Миколи, ніщо не | |викликає розмірковування про властивості державного порядку. Наведу | |окремий випадок. Ми бачили, яке важливе значення має закон 1827 | |р. про чотирьох із половиною десятинах землі; цього закону був внесений у | |перше видання Зводу законів. Після Сперанського друге відділення | |Власної е. в. канцелярії видавало друге видання Зводу законів. | |Зазирнули до нього: закону 1827 р. немає немає; він був скасовано, а | |просто пропав безвісти, як пропало ясна річ про откупщике. | |Можна зрозуміти, яке важливого значення міг би мати закон 8 жовтня 1847| |р., за умови надання селянам маєтків, котрі продавали з публічного | |торгу, скупатися з землею: дві третини дворянських маєтків листувалися | |неоплатних боргах казенним установам. Сума цих боргів близько | |підходили до мільярду. Власне, звільнення селян| |було б сотворити суто фінансової операцією, призначивши термін для | |сплати боргів, зв потім конфіскувати маєтку, як вони конфіскуються і | |тепер приватними банками. Не хотіли вдаватися до такої політичної | |стратегеме, користуючись важким становищем дворянства. Маєтків, | |що з публічного торгу, було чимало, але, щоб | |селяни могли скупатися, потрібно було влаштувати зручний їм | |порядок аукціону, влаштувати відомий порядок оповіщення селян про | |продажу, нарешті, влаштувати можливість отримувати позички (рідкісне | |маєток могло відразу ж зібрати достатньо свої гроші), | |нічого був передбачено. Закон просто було кинуто у | |аукціонний залі, зусебіч полилися ставлення до | |утрудненнях, які зустрічалися при застосуванні закону. Уряд | |могло вступити подвійно: усвідомлюючи недолік виробленого закону, воно| |могло гласно скасувати його; усвідомлюючи користь цього закону, він міг | |розвинути також поправити його; й інше міг зробити з права, бо | |кожне уряд може й скасувати і поправити його, | |зізнаючись в помилці; це у порядку речей. Надійшли інакше. | |Найвища влада відміняла закону, та за кілька місяців | |вийшло нове видання Зводу законів; закону 8 жовтня там немає.| |Маєтку продавали з торгів, селяни поводилася з клопотанням до | |уряду; їм казали, що закон про цьому, їм показали | |видання, і прохачі не знаходили його там. Вища влада відміняла | |закону; бюрократія, влаштована задля встановлення суворого порядку в | |всім, представляла єдиний у такий уряд, яке краде | |в народу закони, видані вищою владою; цього ніколи було ні з | |одну епоху, крім царювання Миколи, і, мабуть, будь-коли | |повториться. | |Так само разделан був закон 1848 р., яким було надано селянам | |право набувати нерухому власність. Він був такий виражений, що | |селяни відмовилися від користування цим законом. Селяни могли | |набувати нерухому власність з дозволу поміщика; вони мають | |були заявляти поміщику своє бажання і можливість придбати | |власність: землевласник міг і відмовити у тому злагоді, він | |знав, що з селянина є капітал, користуючись своїм правом, мить | |забрати його могла дати згоду для придбання власності, і потім | |узяти в селянина, бо залишалася ще повному дії стаття, | |яка проголошувала, що селянин немає права починати позов. Отже, | |закон однієї рукою давав стану право, а інший підкоряв користування| |цими правами безмежному сваволі. | |Так вміла висловлювати думки верховної влади тодішня бюрократія; | |висловивши настільки своєрідно думку закону, вона цим скасувала | |найвищу волю. Це треба знати, аби зрозуміти сумну | |справедливість слів імператора, зазначивши, що імперією править | |столоначальник. Завдяки браку рішучості все | |законодавство Миколи про селян залишилося без практичних | |наслідків, що треба відрізняти від змін у праві. Важко | |пояснити цю непослідовність і цю нерішучість; навіть | |крепостники-землевладельцы здивувалися. Серед розмов, викликаних законом| |2 квітня, в паперах Кисельова записано родовищ і одне цікаве заперечення, | |яку часто повторювали. Якийсь дворянин говорив: «Навіщо нас | |мучать цими півзаходами? Хіба що у Росія не має верховної влади, яка| |може наказати землевласникам відпустити своїх селян за грати з | |землею чи ні землі? Це може зробити верховна влада. | |Дворянство, завжди вірно віддане престолу, отримавши наказ виконати| |це, виконало його ». Що було говорити проти | |заперечення, котрий із середовища поміщиків, хто був проти | |звільнення селян? Можна припустити, що будь-який брак рішучості й | |послідовності, страх користуватися верховна влада пояснюються| |недоліком знайомства з середовищем і справжнім того класу, інтереси | |якого переважно пов’язані з кріпаком правом. Дворянство| |при Ніколає навіювало більш страху аніж за Олександра. Розглядаючи | |папери неофіційного комітету, яка збиралася при Олександра в | |початку його царювання, ми там зустрічаємо такі судження графа | |Строганова про дворянстві, які показують, державні люди| |на той час зовсім не від вважали його середовищем, пропонує | |уряду опозицію. |.

ИСПОЛЬЗОВАННЫЕ ИСТОЧНИКИ:

В.О. Ключевський. Лекція LXXXV. Царювання Миколи I. internet sky.com/gosudarstvo/tarasov/nic7.htm#3.

internet.

Киняпина М.С. Зовнішня політика Миколи I // Нова і Новітня Історія. — 2001. — № 1,2.