Аудит в системі Державного казначейства

ф

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ТЕМА: АУДИТ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

1. Загальні принципи аудиту. Аудиторська перевірка, аудиторський висновок. Системний аудит, субстантивний аудит

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Мета аудиту державних фінансів — це забезпечення законності і економічності використання бюджетних коштів головним розпорядником коштів, відповідальним виконавцем, іншими учасниками розподілу і споживання бюджетних коштів та достовірності звітності щодо їх виконання.

Принципи аудиту державних фінансів Рис. 1

Завдання аудиту державних фінансів Рис. 2

За рівнем повноти аудит може бути функціональний, комплексний та системний.

Функціональний аудит визначається поділом з функцій виробництва і управління. Об'єктами функціонального аудиту є окремо: бухгалтерський облік, фінанси, персонал, діловодство, екологія тощо.

Комплексний аудит характеризується охопленням найбільш значимих елементів і процесів у діяльності установи, організації, підприємства. Виділяють комплексний аудит виробництва і управління.

Системний аудит — це більш глибокий у порівнянні з комплексним аудитом контроль установи, організації шляхом врахування впливу кожного функціонального аудиту один на одного і аудиту елементів і процесів, що пов’язують установу, організацію з зовнішнім середовищем. Системний аудит може використовуватись в установі, організації для підтвердження правильності розрахунків по:

економічної, організаційної та соціальної ефективності роботи;

прогнозування ризиків;

визначення вартості для певної дії;

визначення вартості системи управління;

атестації керівників і фахівців;

витрат на лобіювання інтересів;

витрат на послуги консультативних фірм;

тощо.

При проведені аудиту можуть бути застосовані два різних основних підходи:

субстантивний аудит;

системний аудит.

Субстантивний аудит полягає в тому щоб перевірити велику кількість угод і балансів, зареєстрованих у звітах, для переконання, що вони повні, справжні й зареєстровані належним чином.

Думка про генеральну сукупність формується у цілому на підставі результатів вибіркової сукупності, яка була перевірена. Системний аудит ґрунтується на тому, що суми показані в звітах, були створені обліковою системою.

Структура системи повинна включати контрольні механізми, які забезпечують правильність вихідних даних, тобто перевіряються контрольні устрої всередині системи. При встановлені фактів, що контроль усередині системи, внутрішній контроль, діє задовільно, то на цю систему можна покластися.

Субстантивний аудит і системний аудит значно відрізняються один від одного, але не має ніякої різниці в меті, до якої вони прагнуть. Завдання обох — гарантувати правильність звітів, а також вони не є взаємовиключними.

2. Внутрішній аудит Державного казначейства України. Основні завдання та функції служби внутрішнього аудиту. Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі органів Державного казначейства України

Внутрішній аудит Державної казначейської служби України здійснюється у відповідності до діючих законів, Бюджетного Кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства Фінансів України, Державної фінансової інспекції України та внутрішніх документів.

Основними завданнями управління внутрішнього контролю та аудиту є забезпечення:

функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення;

удосконалення системи управління;

запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання бюджетних коштів;

запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Казначейства України, його територіальних органів.

Відповідно до покладених завдань управління внутрішнього контролю та аудиту:

1) проводить оцінку:

ефективності функціонування системи внутрішнього контролю;

ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах;

ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання;

якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства;

стану збереження активів та інформації;

стану управління державним майном;

правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності;

ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань Казначейства України та його територіальних органів;

2) проводить за дорученням голови Казначейства України, його територіального органу аналіз проектів наказів та інших документів, пов’язаних з використанням бюджетних коштів, для забезпечення їх цільового та ефективного використання;

3) планує, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій;

4) взаємодіє з іншими структурними підрозділами Казначейства України, його територіальними органами, іншими державними органами, підприємствами, їх об'єднаннями, установами та організаціями з питань проведення внутрішнього аудиту;

5) подає голові Казначейства України, його територіального органу аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень;

6) звітує про результати діяльності відповідно до вимог порядку та стандартів внутрішнього аудиту;

7) виконує інші функції відповідно до його компетенції.

Внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються управлінням та затверджуються головою Казначейства України, його територіального органу після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

Голова Казначейства України, його територіального органу приймає рішення про проведення планового та позапланового внутрішнього аудиту, що оформляється розпорядчим актом.

Строк проведення внутрішнього аудиту не повинен перевищувати 45 робочих днів.

Внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Міністерством фінансів України.

Порядок проведення внутрішнього аудиту Рис. 3

3. Поняття аудиту адміністративної діяльності (ААД). Аудит економічності, ефективності та результативності використання бюджетних ресурсів при виконанні своїх обов’язків

Аудит адміністративної діяльності - це незалежне дослідження ефективності та результативності діяльності органів виконавчої влади та виконання державних програм з огляду на дотримання принципу економічності та з метою вдосконалення управління.

Аудит адміністративної діяльності покликаний сприяти своєчасному забезпеченню внесення коректив в управлінську діяльність, отриманню інформації про реальний стан справ у сфері державного управління. Адже в умовах не прогнозованості швидких змін з’являються складні структури з великою невизначеністю, що потребує аналітичного аналізу та прийняття відповідних рішень. При цьому зростає також дисбаланс між наявними потребами та ресурсами, постає необхідність розумного витрачання грошей платників податків, а завданням аудиту адміністративної діяльності якраз і є оцінка рівня економічності, ефективності та результативності діяльності. Тобто, визначення дійсного стану; виявлення упущень і недоліків адміністративного, нормативно-правового та фінансового характеру, визначення рівня впливу встановлених упущень і недоліків на якість виконання поставлених завдань; оцінка доцільності подальшої реалізації оперативних і стратегічних планів діяльності, обґрунтування пропозицій щодо їх припинення чи забезпечення своєчасного та повного виконання із залученням оптимального (або додаткового) обсягу державних ресурсів.

Аудит адміністративної діяльності - це форма контролю, за допомогою якого визначаються процедури, прийняття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей. Аудит адміністративної діяльності передбачає контроль за дотриманням принципів економічності, ефективності і результативності під час здійснення фінансово-господарської діяльності.

Аудит адміністративної діяльності реалізується на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування.

Адміністративний контроль в Державній казначейській службі України — це сукупність процедур, згідно яких її керівництво делегує свої повноваження такі як:

ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;

наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і працівників органу Державної казначейської служби України;

збереження цінностей та активів;

безпека працівників органу Державної казначейської служби України.

До елементів аудиту адміністративної діяльності належать:

організаційна структура Державної казначейської служби України;

методи закріплення повноважень та обов’язків;

методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрівідомчий контроль;

принципи та практика у сфері трудових ресурсів;

система бухгалтерського обліку;

принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.

Аудит діяльності органів Державної казначейської служби України з точки зору досягнення поставлених завдань здійснюється згідно критерій.

Аудит ефективності використання ресурсів — це форма контролю якості управлінських рішень на предмет економічності та ефективності використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. У світовій практиці виокремлюють три його підвиди:

аудит ефективності використання окремого рішення;

аудит виконання програми (функції);

аудит ефективності функціонування системи (галузі).

Аудит ефективності - це форма контролю, яка становить сукупність дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних та звітних даних, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих бюджетними програмами (функціями) цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату за використання визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних активів.

Метою аудиту ефективності є визначення слабких місць в організації виконання бюджетних програм (функцій), впливу цих вад на досягнення запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

4. Фінансовий аудит та аудит адміністративної діяльності. Основні відмінності та спільні ознаки

аудит казначейство фінансовий контроль Фінансовий аудит — це форма контролю, яка передбачає дослідження фінансових документів і рахунків об'єкта контролю з тим, аби переконатися, що фінансово-господарські операції виконуються ним відповідно до визначених цілей і бюджету, з дотриманням обмежувальних правил і норм, а також, що воно правильно відображаються в обліку і звітності.

Фінансовий аудит складається з процедур.

Процедури фінансового аудиту Рис. 4

Метою фінансового аудиту є періодичне встановлення відхилень від стандартів використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Фінансовий аудит і аудит адміністративної діяльності мають спільні ознаки, але є й відмінності.

На відміну від фінансового аудиту, аудит адміністративної діяльності - це форма контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей. Тобто аудит адміністративної діяльності передбачає контроль за дотриманням принципів економічності, ефективності і результативності під час здійснення фінансово-господарської діяльності.

5. Перспективи розвитку державного фінансового контролю в Україні. Розвиток системи державного фінансового контролю на підставі вдосконалення чинного законодавства у валютно-фінансовій, банківській та фінансовій сферах

Підвищення ефективності використання державних фінансів, яке має на сьогодні вирішальне значення для економічного розвитку України та суспільного добробуту, а також виконання завдань, передбачених планом дій Україна — ЄС, можливо досягти, зокрема, шляхом системного вдосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення рівня культури державного управління.

Важливим інструментом державного управління, що дає змогу досягти виконання зазначених завдань та зменшити кількість проблемних питань, пов’язаних з діяльністю органів державного і комунального сектору, є державний внутрішній фінансовий контроль. Ефективний державний внутрішній фінансовий контроль сприяє державному управлінню в разі зміни середовища, потреб та пріоритетів суспільства і держави. У зв’язку з цим з метою вдосконалення системи державного управління, впровадження нових технологічних досягнень з урахуванням програмних змін необхідно постійно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.

Незважаючи на те, що системи державного внутрішнього фінансового контролю в різних країнах Європи мають певні відмінності, вони функціонують за єдиними (стандартними) організаційними підходами та понятійною базою.

Державний внутрішній фінансовий контроль повинен в цілому, в тому числі в органах Державної казначейської служби України, забезпечити належне (законне, економічне, ефективне, результативне та прозоре) управління державними фінансами і розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації.

Базовим принципом державного внутрішнього фінансового контролю є чітке розмежування внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит повинен визначати, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи попереднього контролю.

Внутрішній контроль — інструмент управління, що дає змогу керівництву органів державного і комунального сектору перевірити стан виконання завдань органу.

Метою цього процесу є забезпечення достатньої впевненості керівництва зазначених органів у досягненні належного рівня економії, ефективності і результативності відповідно до завдань органів; достовірності фінансової, статистичної і управлінської звітності; у виконанні встановлених законодавством та керівництвом норм і правил; належному захисті активів від втрат (далі - досягнення мети). Отже, внутрішній контроль — це управлінський контроль, який допомагає керівництву в управлінні і виконанні завдань на постійній основі, тому внутрішній контроль не повинен розглядатися як окрема система органів державного і комунального сектору. Внутрішній контроль також повинен давати змогу викладати управлінське судження та виявляти ініціативу з метою підвищення ефективності і результативності діяльності, а також зниження витрат.

Внутрішній аудит — діяльність з надання незалежних та об'єктивних гарантій (забезпечення впевненості в межах розумного у досягненні органами державного і комунального сектору мети та функціонуванні системи управління у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності) і консультацій.

Метою внутрішнього аудиту є надання незалежних та об'єктивних рекомендацій і консультацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами.

В Україні на законодавчому рівні не визначено сутність та процедури контролю в діяльності органів державного і комунального сектору.

Питання цілісності системи державного фінансового контролю частково врегульовано окремими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, де визначено контрольні повноваження і процедури лише для деяких міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, однією з функцій яких є контроль за фінансово-господарською діяльністю інших органів державного і комунального сектору, що не належать до сфери їх управління.

Разом з тим у вітчизняному правовому полі існує невизначеність щодо трактування понять «зовнішній контроль» і «внутрішній контроль». Відповідно до базових документів Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів (INTOSAI), поняття «зовнішній контроль» передбачає виключно діяльність вищого органу фінансового контролю в системі державних органів з будь-якого контролю, який є зовнішнім стосовно системи органів виконавчої влади, оскільки зазначений орган не належить до такої системи. Інші органи державної влади, які здійснюють контрольні функції, згідно із зазначеними базовими документами належать до системи внутрішнього контролю.

На сьогодні система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні лише частково враховує основні принципи систем державного внутрішнього фінансового контролю у країнах ЄС. Складовими зазначених систем у країнах ЄС є фінансове управління і контроль, внутрішній аудит та їх гармонізація на центральному рівні.

У сучасних моделях державного управління базовим елементом системи державного внутрішнього фінансового контролю є загальна відповідальність керівників органів державного і комунального сектору перед парламентом та громадськістю. Тому базовим елементом зазначеної системи в країнах ЄС є фінансове управління і контроль як функція керівників, відповідальних за діяльність конкретного органу.

В Україні не створено правового і методологічного забезпечення функціонування служб децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору. Фактично в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади функціонують контрольно-ревізійні підрозділи, але їх діяльність не може ототожнюватися з проведенням внутрішнього аудиту згідно з нормами і правилами ЄС.

У зв’язку з наявністю у вітчизняному законодавстві прогалин тривалий час залишалися поза державним фінансовим контролем окремі важливі для держави сфери діяльності. Це, зокрема, стосується формування і виконання дохідної частини бюджетів усіх рівнів; діяльності таких органів державного і комунального сектору, як державні та комунальні підприємства, акціонерні, холдингові компанії, інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі та суб'єктам комунальної власності, інші підприємства, установи та організації, які використовують державне та комунальне майно; цільового використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб'єктів підприємницької діяльності у разі надання їм податкових пільг; формування і використання коштів та майна державних цільових фондів.

Крім того, бюджетні кошти, які на момент перерахування з рахунків бюджетних установ за договорами цивільно-правового характеру втрачають статус бюджетних, переходять у розряд непідконтрольних для інспектування.

Не здійснюється незалежний фінансовий контроль (аудит) ефективності реалізації економічних і соціальних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.

Законодавство України не передбачає належного відшкодування втрачених державних фінансів та належної відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни, строків зберігання або знищення фінансових документів, протидію контрольним діям.

Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні не має достатнього наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення в частині впровадження в практику сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду, розроблення та реалізації новітніх інформаційно-програмних проектів, задоволення потреб у підготовці кадрів та підвищенні їх кваліфікації.

З метою усунення недоліків у функціонуванні системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно змінити пріоритети та запровадити її сучасну модель.

Реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю з урахуванням досвіду країн — кандидатів у члени ЄС передбачається провести протягом одинадцяти років трьома етапами.

Реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю з урахуванням досвіду країн — кандидатів у члени ЄС передбачається провести протягом одинадцяти років трьома етапами.

Перший етап завершено, але не всі заходи, які передбачались законодавчими актами виконані в повному обсязі.

Під час здійснення заходів другого етапу (2010;2014 роки) передбачається:

запровадження в органах державного і комунального сектору нової моделі системи внутрішнього контролю;

проведення навчання керівників та працівників органів державного і комунального сектору з питань внутрішнього контролю з урахуванням міжнародного досвіду;

утворення служб внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору з поступовою заміною інспектування на внутрішній аудит;

проведення навчання працівників служб внутрішнього аудиту та підготовка викладачів (тренінги для тренерів) з внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародного досвіду;

подальше навчання та підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів за участю підготовлених викладачів (тренерів);

запровадження сертифікації внутрішніх аудиторів з урахуванням міжнародного досвіду;

запровадження щорічного звітування про функціонування системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту;

удосконалення методології та розроблення посібника з питань внутрішнього аудиту;

створення Мінфіном та ДФІ України єдиної бази даних внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору;

утворення на базі підрозділу ДФІ України з питань гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту окремого органу у складі Мінфіну;

відокремлення від структури ДФІ України підрозділу, який здійснює інспектування, у тому числі за зверненнями правоохоронних органів і судів, та протидіє фінансовому шахрайству і корупції, утворення на його базі окремого державного органу, уповноваженого взаємодіяти з Комісією ЄС з питань боротьби з шахрайством (OLAF);

підготовка пропозицій щодо здійснення у подальшому ДФІ України централізованого внутрішнього аудиту;

забезпечення відкритості і прозорості діяльності усіх суб'єктів державного внутрішнього фінансового контролю, посилення їх взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.

Під час здійснення заходів третього етапу (2015 рік) буде забезпечено підбиття підсумків двох етапів реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, визначення пріоритетів її подальшого розвитку на центральному та місцевому рівні відповідно до тенденцій соціально-економічного розвитку країни.

Реалізація вищевказаних заходів сприятиме:

адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС;

удосконаленню діяльності органів державного і комунального сектору шляхом переходу від адміністративної до управлінської культури, в умовах якої керівники зазначених органів незалежно і ефективно здійснюють процес управління фінансами для досягнення цілей;

раціональному використанню державних фінансів та зміцненню фінансової дисципліни, оперативному реагуванню на виникнення або загрозу виникнення фактів неефективного використання державних фінансів та фінансових порушень;

отриманню обґрунтованої інформації про діяльність органів державного і комунального сектору;

оптимізації фінансових витрат із забезпечення функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю шляхом підвищення ефективності використання наявних можливостей.

Прийняття Закону України «Про державний фінансовий контроль», вирішення основних завдань реформування системи державного внутрішнього контролю, заходів по запровадженню системи внутрішнього контролю та аудиту, вдосконалення чинного законодавства вирішить питання подальшого розвитку та підвищення ролі системи державного фінансового контролю у валютно-фінансовій, банківській та фінансовій сферах.

Список літератури

1. Наказ Міністерства Фінансів України від 22.12.2011 № 1691 «Про порядок формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів».

2. Наказ Міністерства Фінансів України від 28.12.2011 № 1774 «Про організацію роботи органів Державної казначейської служби зі складання звітності про виконання зведеного бюджету України, Державного бюджету України, бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя».

3. Наказ Міністерства Фінансів України від 24.01.2012 № 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів».

4. Наказ Міністерства Фінансів України від 30.01.2012 № 60 «Про організацію роботи зі складання Державною казначейською службою України звітності про виконання місцевих бюджетів».

5. Наказ Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», зареєстрований в Міністерстві юстицій України 20.03.2012 за № 419/20 732.