Малайзия: Основні риси соціально-економічної модели

Малайзия: Основні риси соціально-економічної модели.

Динамізм, характерний економіки Малайзії на протя жении 70-х і особливо 80—90-х рр., багато в чому базувався на дол госрочной державній валютній політиці підтримки сталого розвитку аграрної сфери, і випереджаючого зростання орієнтований іншої експорту промисловості.

В основі цієї політики лежить мобілізація внутрішніх джерела фінансування: в середи не 90-х рр. норма заощаджень зросла до 37%, а норма капита ловложений — до 39%, тоді як і 60-ті рр. вони становили соот ветственно 28 і 14%, у своїй спостерігався відтік капіталу до інших держав. У той самий час уряд активно приваблює иностран ные капіталовкладення: частка іноземних прямих інвестицій у основний капітал сягає 26% (найвищий серед країн Південно-Східної Азії, беручи до уваги Сингапура).

Аграрный сектор економіки підтримують у вигляді субсидування закупівель сільськогосподарської продукції, цент рализованного регулювання цін, надання субсидій для закупівлі машин і добрив. У результаті 90-ті рр. обес печивался стійке зростання виробництва харчів і сировини для промышленности.

Современная промислову політику Малайзії багато чому визначається також регулюючої роллю держави, хоча мас штаби державного регулювання поступово знижуються. Попри те що що безпосереднє відношення бюджетних витрат до ВВП зі кратилось з 58% в 1981 р. до 25% 1996;го р., уряд про должает підтримувати пріоритетні сектори економіки (преж де всього електроніку) шляхом надання пільгових кредитів і прямого бюджетного фінансування розвитку инфраструкту ры. Обробна промисловість розвивається випереджаю щими темпами відповідно зростає її роль економіці: частка машинобудування в ВВП збільшилася (1996;го рр. до 36%).

Однако підтримка вітчизняного бізнесу й державного секторів має на увазі створення «тепличних» умов з допомогою імпортних обмежень, що зберігає здорову конкурентне середовище. У цьому полягає відмінність Малайзії багатьох розвивають ся країн. З іншого боку, у Малайзії розвиток державного сек тору виконувало цільову завдання — перерозподіл экономи ческого потенціалу між різними етнічними групами у користь корінного населення. Принаймні того, як держпідприємства починали успішно функціонувати, вони передавалися в поля зование малайським бизнесменам.

Увеличение економічного потенціалу дозволило пом’якшити гостроту багатьох соціальних проблем. Частка населення, прожива ющего за межею бідності, знизилася початку 70-х до середини 90-х рр. у містах — з 22 до 4,5%, в селі — з 45 до 22%.

Зовнішні чинники развития.

В 80—90-х рр. формувалася індустріально-аграрна эконо міка, орієнтована на потреби світового фінансового ринку. Екс портная квота, яка становила середині 60-х рр. порядку 50% ВВП, збільшилася до середини 90-х рр. до 80%. Хоча Малайзія ос тается найбільшим постачальником світовий ринок каучуку, пальмовий олеїн, олова, вона входить у провідних експортерів какао-бобів, тропічної деревини, нафти і газу, і з середини1980;х рр. провідною статтею малайзійського експорту стала електро ніка. У 90-х рр. Малайзія поруч із США, Японією, Південної Корей і Тайванем стала одним із найбільших у світі виробників полупроводников.

Вместе про те надмірна залежність економіки від іноземних стану ринку напівпровідників спонукає уряд стимулювати диверсифікацію промислового експорту. Зокрема, у сот рій половині 90-х рр. Малайзія намагатиметься утвердитися на світовому ринку ролі виробника автомобілів. Розширюється також експортоорієнтована виробництво побутової електроніки, текстилю і одежды.

Современные тенденції соціально-економічного развития.

Благодаря особливостям економічної політики Малайзія щодо менш болісно, ніж її сусіди, перенесла сел ледствия східно-азійського структурно-финансового кризи. Побоюючись, збереження високу динаміку економічного розвитку призведе до «перегріву» економіки, выражающемуся в посиленні структурних та фінансових диспропорцій, правитель ство ще 1996 р. посилило контролю над банковско-кредитной сіс темою, обмежило бюджетні витрати і підняло дисконтної ставки. З іншого боку, у Малайзії меншою мірою, ніж у сусідніх стра нах Південно-Східної Азії, вдавалися до залучення короткострокових кредитів на фінансування реального сектору економіки. У 90-х рр. почав розвиватися процес лібералізації економічної поли тики (зниження рівня державного регулювання, прове дения приватизації державної власності). Проте він ме неї 1998 р. у Малайзії відзначалося зниження ВВП на 5%.

В на відміну від інших країнах Південно-Східної Азії Малайзія відмовилася від зі дії МВФ у подоланні кризи і намагається вирішити эконо мические проблеми самостійно, шляхом розширення внутрен нього попиту й пропозиції, фінансування розвитку низки пріоритетних галузей (як-от електроніка) рахунок збільшення бюджетного дефіциту до 6% ВВП 1999 р. З іншого боку, країни намагаються взяти ситуацію під контроль рух іноземного коротко термінового спекулятивного капіталу. У той самий час уряд змушене скоротити державні витрати і відмовитися від створення низки амбіційних соціально-економічних проектів, цим практично визнавши справедливість деяких рекомен даций міжнародних институтов.