Сущность банківських ризиків та його класифікація

Сущность банківських ризиків та його классификация Коммерческие банки під час здійснення своєї діяльності, так як й зняти будь-які господарючих суб'єктів, які у умовах ринкової економіки, націлені отримання максимального прибутку. Проте слід пам’ятати, що практично будь-яка проведена банком операція супроводжується ризиком понести убытки.

Помимо те, що комерційних банків піддаються загальним ризикам, властивою суб'єктам, які проводять господарську діяльність, для комерційних банків характерні ризики, які з його специфічної діяльності. Відомо, що основу комерційної діяльності банків становлять операції, пов’язані з допомогою на грошовому ринку тимчасово вільних коштів і розміщенням в різні види активів (зокрема в кредити). Це обумовлює особливу залежність комерційних банків від фінансової стійкості своїх клієнтів, і навіть стану грошового ринку України і економії держави у целом.

Функционированию кожного комерційного банку присущ фінансовий ризик. Он виявляється у ймовірності зниження доходів., втрати прибутків і виникнення збитків внаслідок різноманітні причини, включаючи невірні дії чи його відсутність. Фінансовий ризик виникає під час проведення банком будь-який операції, яка можуть призвести до потенційним втрат. Фінансовий ризик банку містить низку компонентів, основними у тому числі являютcя:

риски по банківським сделкам, операционный риск, риск власної ліквідності банка.

Риски по банківським сделкам своєю чергою можна підрозділити на цінової та кредитний. Ціновий ризик включає відсотковий ризик, ризик ринкової ліквідності і Міжнародний валютний риск.

Операционный риск безпосередньо належить до операційній діяльності всередині комерційного банку. І це через недостатньою компетентності його персоналу, відсутності належного контролю чи внаслідок допущеної недбалості можуть призвести до убыткам.

Риск ліквідності банку связан з можливостями комерційного банку виконати свої фінансові обязательства.

Более детально складові фінансового ризику комерційного банку представлені на рис. 1.

Риски банка Операционный ризик Ризик по банківським Ризик власної ликвид;

угодам ности банка Риск під час укладання Ризик під час оформлення Ценовый.

угод операцій риск.

Ризик Кредитний Відсотковий Ризик рыночной.

комп’ютерних ризик ризик ликвидности систем.

Ризик країни Ризик.

(регіону) концентрації Валютний риск.

чи галузі кредита.

Ризик фінансової Ризик зміни Риск.

стійкості курсу валюти конвертации заемщика Риск невиплати Ризик невиплати Ризик.

основной суми відсотків обеспечения долга за кредитами за кредитами кредита Рис. 1. Компоненти банківського риска Риски, с якими зіштовхуються комерційних банків, може бути як суто банківськими, безпосередньо пов’язаними зі специфікою діяльності кредитних установ, і загальними, виникаючими кредитних установ, і загальними, виникаючими під впливом зовнішніх факторов.

Непосредственно банківськими є кредитний, відсотковий і валютний ризики, і навіть ризик незбалансованої ліквідності. Крім цих видів рисков, составляющими загального фінансового ризику комерційного банки і зовнішні ризики, до котрих віднести галузеві ризики, ризики регіону чи країни, ризики фінансової стійкості позичальників. Ці ризики носять загальний характер, та заодно можуть чинити серйозний впливом геть фінансове становище банка.

Можно виділити ще одне групу банківських ризиків, котрі хоч і пов’язані з діяльністю конкретного комерційного банку, однак є виключно банківськими. До них зарахувати операційні ризики, в частковості ризики, які під час укладанні операцій та під час оформлення операцій. Не пов’язані з особянностями діяльності кредитних установ і може бути властиві різним суб'єктам господарювання. Нерідко ризики під час укладання угод і за оформленні операцій є результатом юридичного ризику, який особливо відчутно проявляється у країнах із нестабільним й не дуже розвиненим банківським та інших законодавством. Часті зміни нормативної бази можуть бути причиною виникнення збитків за угодами, можуть бути в останній момент їх укладання потенційно прибыльными.

Достаточно складно чітко розмежувати всі ризики, із якими зіштовхуються коммерчекие банки у свого функціонування, на безпосередньо банківські і спільні. Часто у економічній літературі здійснюється угруповання банківських ризиків з різного виду банківських операцій, наприклад: ризик розрахункових операцій, кредитний ризик, ризик операцій із іноземною валютою, ризик депозитних операцій, ризик операцій банки з цінними паперами. Під час такої класифікації з кожної групі розглядаються ризики, безпосередньо які з особливостей проведення тих чи інших видів банківських операцій, і навіть вивчається залежність операцій від зовнішніх рисков.

Такой підхід до класифікації банківських ризиків кілька обмежений, оскільки, крім ризиків розрізі окремих видів банківських операцій, є і комплексні ризики, наприклад, ризик ліквідності банку. При вивченні банківських ризиків слід враховувати їх взаимосвязь.

Кредитный риск є основний банківський ризик, управління яким є ключовим чинником, визначальним ефективність діяльності банку. Зазвичай банки формують значну частину свої доходи за рахунок здійснення кредитної діяльності, тому як ніколи актуальними представляє оцінка потенційної прибутку стосовно ймовірності непогашення позички клиентами.

В вузькому значенні кредитний ризик окреслюється існуючий для кредитора ризик несплати позичальником основного боргу та відсотків у ній. Слід пам’ятати, що кредитний ризик має місце як при здійсненні комерційними банками кредитних вкладень, але також присутній для формування ряду інших активів банку — здійсненні інвестицій, придбанні боргових цінних паперів тощо. З іншого боку, кредитний ризик може постати і за виконанні банками гарантійних зобов’язань, врахованих за балансом.

Процентный ризик залежить від можливості понести збитки внаслідок непередбачених, несприятливих для банку змін відсоткових ставок значного зменшення маржі, відомості її нанівець або до негативному показнику. Причиною виникнення відсоткового ризику то, можливо розбалансованість активів і пасивів банку з термінів, розбіжність способів встановлення відсоткові ставки (твердих, фіксованих) по активною і пасивним операціям тощо. процентному ризику найбільше піддаються комерційні банки, здійснюють в широких масштабах спекулятивні операції з кредитними ресурсами і цінними буиагами.

Риск незбалансованої ліквідності представляет собою небезпека втрат надходжень у результаті нездатності банку покрити свої зобов’язання в пассивам балансу з допомогою вимог щодо активам. Особливу увагу управлінню даним ризиком приділяють як самі комерційних банків, а й центральний банк, що здійснює нагляд над виконанням усіма комерційними банками певного рівня обязятельных показників ліквідності. У комерційних банків існують внутрішні і його зовнішні джерела забезпечення ліквідності. Внутрішня ліквідність залежить від певному запасі быстрореализуемых активів, зовнішня — щодо можливості придбання на денжном ринку додаткових ресурсів. У окремих випадках ризик ліквідності визначають як ризик, який змушує банк в момент набувати кошти за вищою ціні чи втрачати вартість своїх активів. Активи банку вважаються ліквідними, якщо їх можна швидко продати без втрати їх стоимости.

Валютный риск пов’язані з коливанням курсів валют і є небезпечними курсових втрат надходжень у результаті зміни курсів іноземних валют стосовно національної валюти. Банки зіштовхуються з цим виглядом ризику під час проведення різних операцій із іноземною валютою: колись всього, під час видачі валютних кредитів і купівлю-продаж іноземної валюти. У окремих випадках валютний ризик може виражатися про неможливість конвертації окремих видів іноземних валют.

Банковские ризики творяться у результаті дії характеру. Розмаїття расков Демшевського не дозволяє класифікувати їх за якомусь єдиному ознакою, у основі класифікації банківських ризиків лежить ряд різних элементов.

Банковские раски можна підрозділяти залежно від своїх сфери впливу чи виникнення. Вирізняють ризики зовнішні та внутрішні. К зовнішнім ризикам относятся ризики, які пов’язані безпосередньо з діяльністю конкретного банку або будь-якого його клієнта. До них зараховують ризики економічні, політичні, соціальні, геофізичні т.п. Ці ризики виникають внаслідок таких подій, як воєнні конфлікти, революції, зміни політичних режимів, націоналізація і масова приватизація, запровадження ембарго, стихійними лихами. У особливу групу зазвичай виділяють: нестійкість валютних курсів, инфляция, ухудшение фінансового стану клієнта, що призвело до зниження в його платоспроможність чи банкрутства, і т.д.

Внутренние риски банку поділяють на ризики в основний і допоміжної діяльності банку. До першої групи зазвичай відносять ризики, які під час здійсненні різних банківських операций: риск по розрахунковим операціям, депозитний ризик, кредитний ризик та т.д. До другої групи відносять ризики, які під час здійсненні банками забалансових операцій, і навіть ризик банківських зловживань, ризик втрати репутації банку, ризик втрати позицій банку над ринком, ризик зниження банківського рейтингу тощо. Особливістю ризиків, віднесених до другої групи, і те, що вони мають будь-якої кількісної оцінки й виявляються лише в втрачених банком можливостях отримання доходов.

Существует й інша класифікація банківських ризиків залежність від сфери їх виникненню. У цьому виділяються різні рівні виникнення рисков:

риск країни,.

риск фінансової надійності окремого банка, риск окремого виду банківської операции.

Риск країни (страновой ризик) — это ризик зміни поточних чи майбутніх політичних чи економічних умов у країнах у тієї ступеня, у якій можуть на здатність країн, і навіть клієнтів (представників цих країн), уповноважених відповідати за зобов’язаннями. Страновой ризик представляє як ніколи актуальними для банків, мають розвинені кореспондентські відносини із широкою колом зарубіжних банків. Основними складовими країнового ризику є політична й економічна риск.

Риск фінансової надійності окремого банку проявляется як ризик недостатності капіталу банку, ризик незбалансованої ліквідності, ризик недостатності обов’язкових резервов.

Риск окремого виду банківської операції, как правило, представляє комбінацію різних ризиків. Наприклад, кредитний ризик буде включати ризик неповернення основного боргу (втрата частини активів банку), ризик несплати відсотків за кредитом (втрата частини доходів), ризик втрати забезпечення кредиту на результаті загибелі застави чи банкрутства гаранта. Крім цього, потрібно враховуватиме й безпосередньо операційні ризики: ризики юридичного оформлення кредитної операції, ризики комп’ютерних систем тощо. Якщо позичальник є нерезидентом, можуть з’явитися країнні ризики, якщо кредит надано у валюті, можуть відбуватися валютні риски.

Банковские ризики великою мірою залежить від типу чи виду комерційного банку. Зазвичай виділяють банки універсальні та в спеціалізовані, причому спеціалізація то, можливо галузева чи операційна. Комерційні банки, які спеціалізуються на здійсненні будь-яких окремих видів банківських операцій, залежачи від ризиків, що з особливостями операцій. Наприклад, банки, зорієнтовані на інвестиційне кредитування, зіштовхуються з ризиками, виникаючими внаслідок необхідності відволікання значних сум на досить термін, що за умови переважання ресурсів короткострокового характеру ускладнює підтримку банківської ліквідності на необхідному рівні. Банки, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами, залежить від низки ризиків, присутніх над ринком цінних бумаг.

Риски банків, що спеціалізуються на обслуговуванні клієнтури, що належить до якоїсь окремій галузі економіки, в значною мірою залежить від галузевих ризиків. Причому відсутність таким банків диверсифікації активів і пасивів за галузями Демшевського не дозволяє їм компенсувати втрата часу та збитки, пов’язані з ризиками конкретної отрасли Универсальные комерційних банків в своєї діяльності можуть мати справу з усіма видами банківських ризиків, проте ці банки мають можливість покрити втрати від однієї виду ризику доходами від другого.

Банковские ризики можуть визначатися складом клієнтів банку. Вважається, що з комерційних банків кращою є роботу з «великими» клієнтами, оскільки «дрібні» перебувають у більшу залежність від випадків ринкової економіки. У той самий час представники малого й середнього бізнесу гнучкіше і оперативно реагують на вимоги ринку, легше долають кризові явища, які мають глобальних масштабів. Структура бізнесу дозволяє йому швидше змінювати напрями своєї роботи і отримувати високий прибуток. Віддача за її кредитуванні настає швидше, проте складніше піддається контролю процес реалізації кредитного проекту. Великі підприємства більш інертні і мають підвищену опірність затяжним криз. Обсяг їхнього продажу операцій вулицю значно більше і за однакових витратах обслуговування можуть дати більше віддачі за абсолютним вираженні. Проте треба враховувати, що «великі» клієнти можуть дати банку й великі проблеми. Наприклад, не повернення великої суми кредиту таким позичальникам дає підстави втрати банком платоспроможності і ліквідності. Певну загрозу для банківської ліквідності представлятиме і дострокове вилучення значних сум депозитів тощо. Однією з способів зниження ризику, що з «великими» кредитами, лежить введення Національного банку економічних нормативів, що обмежують їхні максимальні розміри щодо власного капіталу банка.

Незалежно від категорії клієнта (дрібний, великий) комерційних банків віддають перевагу клієнтам, які мають хорошою ступенем фінансової стійкості у яких достатній рівень дохідності і забезпеченості власними средствами.

Банківський ризик залежно від рівня ризику то, можливо низьким, помірним, повним. Визначення ступеня ризику припускає використання відповідної шкали. Ступінь банківського ризику у тій чи іншого операції залежить від можливості події, що веде до втрат. Наприклад, низький кредитний ризик існує у кредитних операцій, де формами забезпечення повернення кредиту виступають заставу державних цінних паперів, заставу валюти чи депозитів, урядові гарантії. Помірний ризик присутній при використанні як форм забезпечення повернення кредиту банківських гарантій. До кредитах із повної ступенем ризику (100%) ставляться звані бланкові кредити, і навіть кредити, якими утворилися прострочена і сумнівна задолженности.

Дуже значної ролі в прогнозуванні і попередженні втрат банку грає розподіл ризику за часом. Основні операції банків піддаються минулому, поточному і майбутньому ризикам. Головне завдання банку — уникнути накладення минулих ризиків на поточну і побачити майбутню деятельность.

Залежно від характеру банківські ризики можна підрозділити на ризики по балансовими і забалансовым операціям. У банківській практиці можливі ситуації, коли ризики по забалансовым операціям поширюються і балансові операції. Наприклад, виконання комерційним банком гарантії, виданої ним щодо фінансово нестійкого клієнта, дає підстави освіти на балансі в банку простроченої кредитної задолженности.

Залежно від можливості управління банківським ризиком ризики поділяються на відкриті й закриті. Відкриті ризики (зазвичай, це зовнішні ризики) не піддаються регулювання, закриті можна регулювати. По виду операцій можуть бути запущені певні обмеження у зв’язку з ризиком: граничний розмір видавали кредитів, граничний обсяг коштів, залучуваних від фізичних осіб, ліміт відкритої валютну позицію і др.

З операцій комерційних банків можна назвати ризик активних операцій та ризик пасивних операцій. Основним змістом ризику активних операцій є небезпека втрат надходжень у результаті неплатежу по основному обов’язку і опиратися за відсотками, належною кредитору. Ризик пасивних операцій зазвичай пов’язані з можливими утрудненнями у пошуках ресурсів щодо активних операцій — кредитних, ні з ризиком відсоткової ставки (неможливість придбання ресурсів за ціною, які забезпечують банку прийнятний рівень маржи).

Висновок: В сучасних умовах існують найтісніші взаємозв'язку між комерційними банками, тому особливо небезпечні містить у собі системний ризик, що є ситуації у системі міжбанківських розрахунків, коли нездатність одного учасника виконати грошові зобов’язання призводить до неможливості зобов’язань іншими учасниками. Банкрутство і навіть тимчасового зниження ліквідності однієї з банків може викликати цілий ланцюжок неплатежів у системі міжбанківських розрахунків. Втрата ліквідності банку тягне у себе як проблематичність повного та своєчасного проведення міжбанківських розрахунків, а може може стати причиною непогашення і міжбанківських кредитів, не повернення депозитів. Подолання ризику втрати ліквідності банку має полягати у вмілому управлінні його активами і пасивами. Комерційні банки мають забезпечувати надходження коштів у свої кореспондентські рахунки і обачно використовувати в економічному обороті. Поповнення залишків на рахунках може статися з допомогою зарахування коштів, які направляються адресу банку, і навіть з допомогою отримання кредитів на інших банках, зокрема й у установах центрального банку.

Важливе значення має контролю над правильністю скоєння міжбанківських розрахунків. Він є постійний взаємний контролю над синхронністю та повної индентичностью проведених сум за рахунками всіх учасників расчетов.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.