Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Системи лінійних диференціальних рівнянь. 
Загальні положення (реферат)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

X ' 11 (t) x 21 (t). .. x n 1 (t) x ' 12 (t) x 22 (t). .. x n 2 (t). .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... x ' 1 n (t) x 2 n (t). .. x nn (t) rli x 11 (t) x ' 21 (t). .. x n 1 (t) x 12 (t) x ' 22 (t). .. x n 2 (t). .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... x 1 n (t) x ' 2 n (t). .. x nn (t) rli +. .. + x 11 (t) x 21 (t… Читати ще >

Системи лінійних диференціальних рівнянь. Загальні положення (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

Системи лінійних диференціальних рівнянь. Загальні положення

Система диференціальних рівнянь, що записана у вигляді.

x 1 = a 11 ( t ) x 1 + a 12 ( t ) x 2 + . . . + a 1 n ( t ) x n + f 1 ( t ) x 2 = a 21 ( t ) x 1 + a 22 ( t ) x 2 + . . . + a 2 n ( t ) x n + f 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n = a n 1 ( t ) x 1 + a n 2 ( t ) x 2 + . . . + a nn ( t ) x n + f n ( t ) , { { { .

називається лінійною неоднорідною системою диференціальних рівнянь. Система.

x 1 = a 11 ( t ) x 1 + a 12 ( t ) x 2 + . . . + a 1 n ( t ) x n x 2 = a 21 ( t ) x 1 + a 22 ( t ) x 2 + . . . + a 2 n ( t ) x n . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n = a n 1 ( t ) x 1 + a n 2 ( t ) x 2 + . . . + a nn ( t ) x n { { { .

називається лінійною однорідною системою диференціальних рівнянь. Якщо ввести векторні позначення.

x 1 x 2 . . . x n righ ( ) ( ) ( ) x = , f 1 ( t ) f 2 ( t ) . . . f n ( t ) righ ( ) ( ) ( ) f ( t ) = , a 11 ( t ) a 12 ( t ) . . . a 1 n ( t ) a 21 ( t ) a 22 ( t ) . . . a 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . a n 1 ( t ) a n 2 ( t ) . . . a nn ( t ) righ [ ] [ ] [ ] A ( t ) = ,.

то лінійну неоднорідну систему можна переписати у вигляді.

x = A ( t ) x + f ( t ) , .

а лінійну однорідну систему у вигляді.

x = A ( t ) x .

Якщо функції a ij ( t ) , f i ( t ) , i , j = 1, n неперервні в околі точки ( x 0 , t 0 ) = ( x 1 0 , x 2 0 , . . . , x n 0 , t 0 ) , то виконані умови теореми існування та єдиності розв’язку задачі Коші, і існує єдиний розв’язок.

x 1 = x 1 ( t ) , x 2 = x 2 ( t ) , . . . , x n = x n ( t ) , .

системи рівнянь, що задовольняє початковим даним.

x 1 ( t 0 ) = x 1 0 , x 2 ( t 0 ) = x 2 0 , . . . , x n ( t 0 ) = x n 0 . .

1. Властивості розв’язків лінійних однорідних систем

Властивість 1. Якщо вектор x 1 ( t ) x 2 ( t ) . . . x n ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x ( t ) = є розв’язком лінійної однорідної системи, то і Cx 1 ( t ) Cx 2 ( t ) . . . Cx n ( t ) righ ( ) ( ) ( ) Cx ( t ) = , де C  — стала скалярна величина, також є розв’язком цієї системи.

Дійсно, за умовою.

x ( t ) - A ( t ) x ( t ) 0 .

Але тоді і.

d dt [ Cx ( t ) ] - A ( t ) [ Cx ( t ) ] = C [ x ( t ) - A ( t ) x ( t ) ] 0 .

оскільки дорівнює нулю вираз в дужках. Тобто Cx ( t ) є розв’язком однорідної системи.

Властивість 2. Якщо дві векторні функції x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 1 = , x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 2 = є розв’язками однорідної системи, то і їхня сума також буде розв’язком однорідної системи.

Дійсно, за умовою.

x 1 ( t ) - A ( t ) x 1 ( t ) 0 і x 2 ( t ) - A ( t ) x 2 ( t ) 0 .

Але тоді і.

d dt [ x 1 ( t ) + x 2 ( t ) ] - A ( t ) [ x 1 ( t ) + x 2 ( t ) ] = [ x 1 ( t ) - A ( t ) x 1 ( t ) ] + [ x 2 ( t ) - A ( t ) x 2 ( t ) ] 0, .

тому що дорівнюють нулю вираз в дужках, тобто x 1 ( t ) + x 2 ( t ) є розв’язком однорідної системи.

Властивість 3. Якщо вектори x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 1 ( t ) = , …, x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x n ( t ) = є розв’язками однорідної системи, та і їхня лінійна комбінація з довільними коефіцієнтами також буде розв’язком однорідної системи.

Дійсно, за умовою.

x i ( t ) - A ( t ) x i ( t ) 0, i = 1, n .

Але тоді і.

d dt [ i = 1 n C i x i ( t ) ] - A ( t ) [ i = 1 n C i x i ( t ) ] = i = 1 n C i [ x i ( t ) - A ( t ) x i ( t ) ] 0, .

тому що дорівнює нулю кожний з доданків, тобто i = 1 n C i x i ( t ) є розв’язком однорідної системи.

Властивість 4. Якщо комплексний вектор з дійсними елементами u 1 ( t ) . . . u n ( t ) righ v 1 ( t ) . . . v n ( t ) righ ( ) ( ) u ( t ) + iv ( t ) = є розв’язком однорідної системи, то окремо дійсна та уявна частини є розв’язками системи.

Дійсно за умовою.

d dt [ u ( t ) + iv ( t ) ] - A ( t ) [ u ( t ) + iv ( t ) ] 0 . .

Розкривши дужки і зробивши перетворення, одержимо.

[ u ( t ) - A ( t ) u ( t ) ] + i [ v ( t ) - A ( t ) v ( t ) ] 0 . .

А комплексний вираз дорівнює нулю тоді і тільки тоді, коли дорівнюють нулю дійсна і уявна частини, тобто.

u ( t ) - A ( t ) u ( t ) 0, v ( t ) - A ( t ) v ( t ) 0, .

що і було потрібно довести.

Визначення 1. Вектори x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 1 ( t ) = , x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 2 ( t ) = , …, x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x n ( t ) = називаються лінійно залежними на відрізку t [ a , b ] , якщо існують не всі рівні нулю сталі C 1 , C 2 , . . . , C n , такі, що C 1 x 1 ( t ) + C 2 x 2 ( t ) + . . . + C n x n ( t ) 0 при t [ a , b ] .

Якщо тотожність справедлива лише при C i = 0, i = 1, n , то вектори лінійно незалежні.

Визначення 2. Визначник, що складається з векторів.

x 1 ( t ) , x 2 ( t ) , . . . , x n ( t ) , тобто.

x 11 ( t ) x 12 ( t ) . . . x 1 n ( t ) x 21 ( t ) x 22 ( t ) . . . x 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n 1 ( t ) x n 2 ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | W [ x 1 , . . . , x n ] = .

називається визначником Вронського.

Теорема 1. Якщо векторні функції x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) лінійно залежні, то визначник Вронського тотожно дорівнює нулю.

Доведення. За умовою існують не всі рівні нулю C 1 , C 2 , . . . , C n , такі, що C 1 x 1 ( t ) + C 2 x 2 ( t ) + . . . + C n x n ( t ) 0 при t [ a , b ] .

Або, розписавши покоординатно, одержимо.

C 1 x 11 ( t ) + C 2 x 12 ( t ) + . . . + C n x 1 n ( t ) 0 C 1 x 21 ( t ) + C 2 x 22 ( t ) + . . . + C n x 2 n ( t ) 0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . C 1 x n 1 ( t ) + C 2 x n 2 ( t ) + . . . + C n x nn ( t ) 0 { { { .

А однорідна система має ненульовий розв’язок C 1 , C 2 , . . . , C n тоді і тільки тоді, коли визначник дорівнює нулю, тобто.

x 11 ( t ) x 12 ( t ) . . . x 1 n ( t ) x 21 ( t ) x 22 ( t ) . . . x 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n 1 ( t ) x n 2 ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | W [ x 1 , . . . , x n ] = .

Теорема 2. Якщо розв’язки x 1 ( t ) , . . . , x n ( t )  — лінійної однорідної системи лінійно незалежні, то визначник Вронського не дорівнює нулю в жодній точці t [ a , b ] .

Доведення. Нехай, від супротивного, існує точка t 0 [ a , b ] і W [ x 1 ( t 0 ) , . . . , x n ( t 0 ) ] = 0 .

Тоді система однорідних алгебраїчних рівнянь.

C 1 x 11 ( t 0 ) + C 2 x 12 ( t 0 ) + . . . + C n x 1 n ( t 0 ) = 0 C 1 x 21 ( t 0 ) + C 2 x 22 ( t 0 ) + . . . + C n x 2 n ( t 0 ) = 0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . C 1 x n 1 ( t 0 ) + C 2 x n 2 ( t 0 ) + . . . + C n x nn ( t 0 ) = 0 { { { .

має ненульовий розв’язок C 1 0 , C 2 0 , . . . , C n 0 . Розглянемо лінійну комбінацію розв’язків з отриманими коефіцієнтами.

x ( t ) = C 1 0 x 1 ( t ) + C 2 0 x 2 ( t ) + . . . + C n 0 x n ( t ) .

Відповідно до властивості 4, ця комбінація буде розв’язком. Крім того, як випливає із системи алгебраїчних рівнянь, для отриманих C 1 0 , C 2 0 , . . . , C n 0 : x ( t 0 ) 0 , t 0 [ a , b ] . Але розв’язком, що задовольняють таким умовам, є x 0 . І в силу теореми існування та єдиності ці два розв’язки збігаються, тобто x ( t ) 0 при t [ a , b ] , або.

C 1 0 x 1 ( t ) + C 2 0 x 2 ( t ) + . . . + C n 0 x n ( t ) 0 ,.

або розв’язки x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) лінійно залежні, що суперечить умові теореми.

Таким чином, W [ x 1 , . . . , x n ] /= 0 у жодній точці t [ a , b ] , що і було потрібно довести.

Теорема 3. Для того щоб розв’язки x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) були лінійно незалежні, необхідно і достатно, щоб W [ x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) ] /= 0 у жодній точці t [ a , b ] .

Доведення. Випливає з попередніх двох теорем.

Теорема 4. Загальний розв’язок лінійної однорідної системи представляється у вигляді лінійної комбінації плінійно незалежних розв’язків.

Доведення. Як випливає з властивості 3, лінійна комбінація розв’язків також буде розв’язком. Покажемо, що цей розв’язок загальний, тобто завдяки вибору коефіцієнтів C 1 , . . . , C n можна розв’язати будь-яку задачу Коші x ( t 0 ) = x 0 або в координатній формі:

x 1 ( t 0 ) = x 1 0 , . . . , x n ( t 0 ) = x n 0 .

Оскільки розв’язки x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) лінійно незалежні, то визначник Вронського відмінний від нуля. Отже, система алгебраїчних рівнянь.

C 1 x 11 ( t 0 ) + C 2 x 12 ( t 0 ) + . . . + C n x 1 n ( t 0 ) = x 1 0 C 1 x 21 ( t 0 ) + C 2 x 22 ( t 0 ) + . . . + C n x 2 n ( t 0 ) = x 2 0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . C 1 x n 1 ( t 0 ) + C 2 x n 2 ( t 0 ) + . . . + C n x nn ( t 0 ) = x n 0 { { { .

має єдиний розв’язок C 1 0 , C 2 0 , . . . , C n 0 .

Тоді лінійна комбінація.

x ( t ) = C 1 0 x 1 ( t ) + C 2 0 x 2 ( t ) + . . . + C n 0 x n ( t ) .

є розв’язком поставленої задачі Коші. Теорема доведена.

Властивість 1. Максимальне число незалежних розв’язків дорівнює кількості рівнянь.

Це випливає з теореми про загальний розв’язок системи однорідних рівнянь, тому що будь-який інший розв’язок може бути представлений у вигляді лінійної комбінації n лінійно незалежних розв’язків.

Визначення. Матриця, складена з будь-яких n -лінійно незалежних розв’язків, називається фундаментальною матрицею розв’язків системи.

Якщо лінійно незалежними розв’язками будуть.

x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 1 = , x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x 2 = , …, x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) righ ( ) ( ) ( ) x n = ,.

то матриця.

x 11 ( t ) x 12 ( t ) . . . x 1 n ( t ) x 21 ( t ) x 22 ( t ) . . . x 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n 1 ( t ) x n 2 ( t ) . . . x nn ( t ) righ ( ) ( ) ( ) X ( t ) = .

буде фундаментальною матрицею розв’язків.

Як випливає з попередньої теореми загальний розв’язок може бути представлений у вигляді.

x одн ( t ) = i = 1 n C i x i ( t ) ,.

де C i  — довільні сталі. Якщо ввести вектор C 1 C 2 . . . C n righ ( ) ( ) ( ) C = , то загальний розв’язок можна записати у вигляді x одн ( t ) = X ( t ) C .

2. Формула Якобі

Нехай x 1 ( t ) , . . . , x n ( t )  — лінійно незалежні розв’язки однорідної системи, W [ x 1 , . . . , x n ]  — визначник Вронського. Обчислимо похідну визначника Вронського.

d dt W [ x 1 , . . . , x n ] = d dt x 11 ( t ) x 12 ( t ) . . . x 1 n ( t ) x 21 ( t ) x 22 ( t ) . . . x 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x n 1 ( t ) x n 2 ( t ) . . . x nn ( t ) rli = = d dt x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) | | | | | | .

x ' 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x ' 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x ' 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli x 11 ( t ) x ' 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x ' 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x ' 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli + . . . + x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x ' n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x ' n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x ' nn ( t ) rli | | | | | | = .

Оскільки для похідних виконується співвідношення.

x ' 11 ( t ) = 11 x 11 ( t ) + 12 x 12 ( t ) + . . . + 1 n x 1 n ( t ) x ' 12 ( t ) = 11 x 21 ( t ) + 12 x 22 ( t ) + . . . + 1 n x 2 n ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x ' 1 n ( t ) = 11 x n 1 ( t ) + 12 x n 2 ( t ) + . . . + 1 n x nn ( t ) , { { { .

x ' 21 ( t ) = 21 x 11 ( t ) + 22 x 21 ( t ) + . . . + 2 n x n 1 ( t ) x ' 22 ( t ) = 21 x 12 ( t ) + 22 x 22 ( t ) + . . . + 2 n x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x ' 2 n ( t ) = 21 x 1 n ( t ) + 22 x 2 n ( t ) + . . . + 2 n x nn ( t ) , { { { .

x ' n 1 ( t ) = n 1 x 11 ( t ) + n 2 x 21 ( t ) + . . . + nn x n 1 ( t ) x ' n 2 ( t ) = n 1 x 12 ( t ) + n 2 x 22 ( t ) + . . . + nn x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x ' nn ( t ) = n 1 x 1 n ( t ) + n 2 x 2 n ( t ) + . . . + nn x nn ( t ) , { { { .

то після підстановки одержимо.

11 x 11 ( t ) + 12 x 12 ( t ) + . . . + 1 n x 1 n ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) 11 x 21 ( t ) + 12 x 22 ( t ) + . . . + 1 n x 2 n ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 x n 1 ( t ) + 12 x n 2 ( t ) + . . . + 1 n x nn ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | d dt W [ x 1 , . . . , x n ] = x 11 ( t ) 21 x 11 ( t ) + 22 x 21 ( t ) + . . . + 2 n x n 1 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) 21 x 12 ( t ) + 22 x 22 ( t ) + . . . + 2 n x n 2 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) 21 x 1 n ( t ) + 22 x 2 n ( t ) + . . . + 2 n x nn ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | + .

x 11 ( t ) . . . x n - 1 1 ( t ) n 1 x 11 ( t ) + n 2 x 21 ( t ) + . . . + nn x n 1 ( t ) x 12 ( t ) . . . x n - 1 2 ( t ) n 1 x 12 ( t ) + n 2 x 22 ( t ) + . . . + nn x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) . . . x n - 1 n ( t ) n 1 x 1 n ( t ) + n 2 x 2 n ( t ) + . . . + nn x nn ( t ) . rli | | | | | | + .

Розкривши кожний з визначників, і з огляду на те, що визначники з однаковими стовпцями дорівнюють нулю, одержимо.

d dt W [ x 1 , . . . , x n ] = a 11 x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | .

+ a 22 x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli + . . . + a nn x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | .

= ( a 11 + a 22 + . . . + a nn ) x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | .

x 11 ( t ) x 21 ( t ) . . . x n 1 ( t ) x 12 ( t ) x 22 ( t ) . . . x n 2 ( t ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . x 1 n ( t ) x 2 n ( t ) . . . x nn ( t ) rli | | | | | | = SpA SpA = i = 1 n a ii .

Або.

d dt W [ x 1 , . . . , x n ] = SpA W [ x 1 , . . . , x n ] .

Розділивши змінні, одержимо.

dW [ x 1 , . . . , x n ] W [ x 1 , . . . , x n ] = SpA dt .

Проінтегруємо в межах t 0 <= s <= t ,.

ln W [ x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) ] - ln W [ x 1 ( t 0 ) , . . . , x n ( t 0 ) ] = t 0 t SpAdt ,.

або.

W [ x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) ] = W [ x 1 ( t 0 ) , . . . , x n ( t 0 ) ] e t 0 t SpAdt .

Взагалі кажучи, доведення проводилося в припущенні, що система рівнянь може залежати від часу, тобто.

W [ x 1 ( t ) , . . . , x n ( t ) ] = W [ x 1 ( t 0 ) , . . . , x n ( t 0 ) ] e t 0 t SpA ( t ) dt .

Отримана формула називається формулою Якобі.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою