Генетичні системи само несумісності у рослин

Завдяки несумісності між приймочкою і пилковими зернами однієї і тієї ж гетеростильної форми в популяції входить з'єднання статевих клітин тільки різних гетеростильних особин. Це гарантує одинакові можливості з'єднання в одній зиготі двох рецесивних алелей або домінантного з рецесивним, що постійно підтримує в популяції рівне співвідношення довгостовпчастих і короткостовпчастих особин.

Гетерозис і його типи

Гетерозис — збільшення життєздатності гібридів внаслідок успадкування певного набору алелів різних генів від своїх різнорідних батьків. Це явище протилежно результатами інбридингу, або близькоспорідненого схрещування, що приводить до гомозиготності. Збільшення життєздатності гібридів першого покоління в результаті гетерозису пов’язують з переходом генів у гетерозиготний стан, при цьому рецесивні летальні і напівлетальні алелі, що знижують життєздатність гібридів, не виявляються. Також в результаті гетерозиготаціі можуть утворюватися декілька алельних варіантів ферменту, що діють в сумі більш ефективно, ніж поодинці (у гомозиготному стані). Механізм дії гетерозису ще не остаточно з’ясований. Явище гетерозису залежить від ступеня споріднення між батьківськими особинами: чим більш віддаленими родичами є батьківські особини, тим більшою мірою проявляється ефект гетерозису у гібридів першого покоління.

У рослин виділяють три форми гетерозису:

• — репродуктивний гетерозис, в результаті якого підвищується родючість гібридів і врожайність,
• -соматичний гетерозис, що збільшує лінійні розміри гібридного рослини та його масу,
• -пристосувальний гетерозис (званий також адаптивним), що підвищує пристосованість гібридів до дії несприятливих факторів навколишнього середовища.