Інформатизація навчального процесу

Якутський Державний Университет.

Інститут Математики і Информатики.

КУРСОВА РАБОТА.

на задану тему «Інформатизація навчального процесса».

Виконав: студент 3 курсу ЯГУ ИМИ.

грн. ИНФ-00 Федотов Кэскил.

проверил:

Якутськ 2003 г.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

1. Інформаційна культура, цивілізація, общество.

2. ОСНОВНА ЧАСТЬ.

2. Проблема інформатизації процесу і школ.

3. Результати дослідження школ.

4. Слово про класно-урочної моделі використання компьютера.

5. Проектно-групповая й індивідуальна моделі взаємодії комп’ютера та учащихся.

3. Заключне слово.

1. 1.1 Уся обозримая історія характеризується зміною держав, імперій, цивілізацій; зміною засобів виробництва і знарядь праці і, культур, технологій і систем освіти; використанням різних видів енергії і коштів коммуникации.

XX століття, особливо її друга половина, пройшов під знаком науковотехнічної революції — корінних змін перетворень способів виробництва з урахуванням перетворення досягнень науки на провідний чинник розвитку громадського виробництва, в безпосередню продуктивну силу.

Сучасна стадія науково-технічної революції особливий тим, що, уперших, технологія переробки природних матеріалів доповнилася технологіями створення принципово нових матеріалів на атомно-молекулярному рівні, коли здійснюється опора на практичне використання законів атомної та ядерної фізики, квантової механіки і релятивістської механіки, законів молекулярної генетики, оптоелектроніки, нанотехнологій, информологии та інших., т. е. опора на уявлення, концепції, теорії та закони, складові переважно квантово-полевую картину світу. Удругих, якщо головною галуззю стадії науково-технічної революції визначалося машинобудування, автоматизоване з урахуванням мікроелектроніки та обчислювальної техніки, нині це сама мікроелектроніка і обчислювальної техніки у всіх її різновидах: комп’ютери, комп’ютерні сіті й системи, глобальні міжнародні сіті й інші засоби інформатики, телематики і теленетики. По-третє, різко зросла інформатизація суспільства, з’явилися індустрія інформатики, нові інформаційні технології. По-четверте, відбулася інтеграція науку й виробництва, наука стала безпосередньої продуктивної силою, а інформаційної парадигмі вона нині сприймається як система накопичення, збереження і переробки інформації, її аналізу з виробленням і правил відбору; як система створення методик і методологій моделювання. Наука нині сприймається як одне з комунікативних систем і моделей. З розвитком науки, технологій розвивається інтелект, зростає й енергооснащеність, підвищується рівень інформаційного обміну між людьми. Людина відрізняється від своїх попередників прямий по-: ходкою, творчим інтелектом, що дозволяє створювати дедалі досконаліші гармати фізичного і розумової праці, знаковою і усній промовою, листом і печаткою (рис. 1) і, нарешті, озброєнням электроннообчислювальної технікою, виходами з реального світу у світи віртуальні з допомогою книжок і комп’ютерів (рис. 2). З кількісної боку функціонуюча у людському співтоваристві інформація зростає експоненціально, зі стрибками (див. рис. 2), що пов’язані з появою дедалі понад способів поширення і збереження інформації. Приміром, англійський учений Д. Робертсон вважає, що у історії було три найбільші інформаційні революції: виникнення промови, писемності та друкарства. Виникнення мови асоціюється з зародженням людства, як, виникнення листи — з джерелами цивілізації, а розвиток друкарської справи — з початком сучасної цивілізації. Цивілізація це і є інформація. Більшість чинників, характеризуючих цивілізацію, — етика і закони технології, філософія і релігія, література і мистецтво суть нічим іншим, як форми інформації. Мова відрізняє людини від попередніх ссавців, писемність вивела людство з варварства, друковане справа визначило вирішальні для сучасної цивілізації події у пізньому Відродженні (революція Коперника, відкриття Нового Світу, Реформація). Інформаційний вибух визначається збільшенням обсягу інформації на дві держави і більш порядку від вихідної величини. Загальний обсяг (оцінка по Д. Робертсону) інформації в різних рівнях цивілізації следующий:

предъязыковой рівень — 107 біт; мовної рівень — 109 біт; письмовий рівень — 1011 біт; друкований рівень — 1017 біт; комп’ютерний рівень — 1025 бит.

За оцінками, одна літера 26-значного алфавіту містить кілька менша за п’ять біт информации.

На рівні мовному кожен індивід має власної пам’яттю, інформацією свого селища, клану чи племені, т. е. інформацією, в 50—1000 разів більшою, ніж предъязыковом рівні. На письмовому рівні додається інформація, у рукописах манускриптах. На друкованому рівні додаються сотні бібліотек. Стверджується, що з учених Р. Ляйбніц був останнім, хто міг сприйняти і усвідомити усю інформацію свого часу. Вже в 1950 р. лише у таки США щороку виходило 10 000 нових книжок, які у середньому 10 біт, не враховуючи періодичних видань. Поява Інтернету сучасний італійський письменник, одного з засновників семіотики, Умберто Еко ставить за один ряду зустрічей за друкарством з його впливу на цивилизацию.

У наведені кількісних оцінок обсягу інформації сучасна інформаційна дійсність вносить своїх коректив. Наприклад, фізикеколог У. Р. Горшков оцінює верхня межа запасу культурної інформації сучасності величиною порядку 10 біт — добуток кількості людей Землі (6−10 людина) на запас інформації пам’яті кожної людини (6−10 біт). Обсяг пам’яті сучасних комп’ютерів має порядок 109 біт та приблизно збігаються з запас< генетичної й нерозривності культурної інформації одну людину. Усі інформаційні потоки комп’ютерів земної кулі мають пір 10 «бит/с (якби 100 людина припадає одна компьютер).

До послідовності Д. Робертсона слід, очевидно, додати ще один сучасний етап — етап лавиноподібного наростання потужності глобальних комп’ютерних мереж, глобально-космических коштів телекомунікацій, т. е. таких компонентів глобальних інформаційних коштів, як телематика і теленетика, які породили нові, найостанніші науково-технічні галузі информологии й виробництвом призвели до появи нового віртуального світу людини — киберпространства.

Можливості засвоєння інформаційних потоків комп’ютерами один мільйон раз перевершують можливості людей. У цьому унікальна інформація культури міститься у умах спеціалістів-професіоналів, складових приблизно% від від населення Земли.

Цивілізації змінюють одна іншу як через стрибкоподібного зростання кількості що циркулювала у суспільстві інформації (запасу культурної інформації), а й у результаті зміни інтелекту, світорозуміння і менталітету, стилю мислення, свідомості. Є кілька типологий свідомості людей, що призвели побудувати інформаційного общества.

Нині прийняте виділяти технологічний і екологічний типи свідомості при необхідної зміні першого другим. Ця проблема змикається з проблемою гуманізму і гуманітаризації, збереження біосфери Землі, з одного боку, і з проблемою технократизму як стилю мислення — з другой.

Внесення до школи ідей технологізації навчально-виховного процесу зводиться формою для переробки «сировини» в «кінцевий продукт», проте педагог повинен зрозуміти й усвідомити процес, поставити завдання, описати алгоритм її вирішення, скласти програми природному і формальному (алгоритмическом) мовами, т. е. вирішити задачу-проблему учебновиховного процесу. Завдання — це модель проблеми. За суттю все життя людини мета його діяльності адаптація до середовища, до суспільства: постановка вивчення, виявлення і вирішення незначних і великих, особистих і громадських організацій, сімейних і виробничих проблем, т. е. завдань, котрі виникають під взаємовідносинах чоловіки й природи, людей між собою, країн, колективів, народів. Традиційно за інформатики поняття «завдання» передбачає перетворення (обробку) інформації, систему інформаційних процесів, неузгодженість яких містяться чи протиріччя між якими потребує їхнього перебудови. У сучасних умовах перетворюється на вона найчастіше завдання зводиться до розробки та дослідженню інформаційних моделей розвитку науку й вирішення питань самої науки, суспільства, природи, і навіть передбачення глобальних небезпек розвитку техніки і пов’язаних із нею екологічних катастроф. У цьому сенсі інформаційна культура вимагає відійти від технократизму в розвитку мислення учнів під час використання комп’ютера. Технократизм ніж формою мислення породжена ілюзіями успіхів науковотехнічного прогресу, ілюзіями тому що будь-який зростання, прогрес, розвиток в навколишньому світі сприяють, з одного боку, зростанню матеріальних благ, розвитку культурних цінностей, безпрецедентним досягненням науку й техніки, з другого — забруднення середовища, виснаження світових ресурсів, загрозу ядерної катастрофи, масовим хімічним поразок, епідеміям небачених хвороб Паркінсона й т. буд. Сучасна цивілізація у формі науково-технічного прогресу підводить світ у його розвитку до непередбачуваною за часом і наслідків точці біфуркації зі випадковим вибором траєкторії її подальшого розвитку, до нового процвітанню або до загибелі сучасної цивілізації, або навіть всієї Землі, біоти у ньому. Ця обставина висувають проблему використати закон техногуманитариого балансу: суспільство живе нормально до того часу, коли його технології зрівнюються адекватними силами стримування. Уявлення про реальний зміст й соціальному значеннях культури зливаються з уявленнями про инвайроментальной екології. Ще 60—70-х рр. французький вчений Ф. СенМарк писав: «Відібрати в планети природу — отже відібрати в неї культуру». По думці вченого, життєва середовище може запропонувати людині три категорії нематеріальних благ: біологічну, художню, наукову. Людина ж поводиться з ними дуже недбало. По всієї сукупності «людство близько безодні, що слід під страхом зникнення у ній дай відповідь кожний крок своєму шляху». У рішенні завдань зникнення причин страху велика роль належить педагогам і освітян — ученим, який пізнає як закони природи, а й закони освіти у суспільстві, передавальним цих законів школярам. Щоб осмислити і можуть побудувати картину світу, людина має прийняти від Всесвіту сукупність сигналів, перетворити, проаналізувати і впорядкувати їхню, вибудувати у системі світорозуміння в відповідної парадигмі і з прийнятим методолого-гносеологическим принципам. Він, обмінюючись з дикою природою сигналами, вступаючи із нею у інформаційні зв’язку, веде безперервний діалог у системі «человек—природа», «человек—Космос». Освоєння інформаційної картини світу людиною дає можливість, як зазначалося вище, орієнтуватися у мінливому світі, в оточуючому її інформаційному просторі та особистої інформаційної сфері, наскільки можна свідомо формуючи цієї сфери і крізь неї ж впливаючи на соціальнополітичну, економічну, екологічну і інформаційну структури природи й суспільства. Розуміння інформаційної картини світу, розумний аналіз стану і використання інформаційних потоків, прямих і зворотних інформаційних зв’язків (з єдиною метою адаптацію навколишнього світу і сфери впливу нею) виступають необхідним компонентом сучасної як інформаційної культури, а й культури взагалі як колективній пам’яті людства: зводу правил поведінки людини у суспільстві, критерію рівня розуміння і сприйняття світу, адекватного визначенню людиною свого місця у ньому. Інформаційна культура безупинно розвивалася протягом усього історії людства, а й за протягом останніх кількох тисячоліть пройшов у її розвитку кілька періодів, пов’язаних із способом поширення інформації (наскальный, рукописний, поліграфічний і електронний). Інформаційна культура директори та вчителя пов’язані з заволодінням ними электронно-коммуникативными системами, коштами Німеччини та технологіями освіченості населення (ЭКСС і ТОН), навчання школярів (ЭКССТО), пошуку інформації. Вона то, можливо розглянута на трьох рівнях. На информологическиметодологічному рівні передбачається знання наукових основ инфоноосферной эдукологии й інформаційної педагогіки, і навіть педагогічної інформатики; розуміння ролі соціально-економічних, науково-технічних, психологопедагогічних і физиолого-медицинских чинників використання ЭКССТО; з порівняльного аналізу науково обгрунтованих моделей інформатизації школи країни й там. На теоретичному рівні потрібно знання дидактичних принципів компьютерно-информационного навчання, закономірностей функціонування інформаційного середовища вчення, питань логічного побудови курсів основ інформаційного моделювання, основ теленетики. На прикладному рівні потрібно формування понять, знань, умінь і навиків у сфері ЭКССТО; освоєння конкретних нових інформаційних технологій навчання. Поняття інформаційної грамотності включає у собі такі компоненты:

• знання системи послуг щоб одержати поточної і ретроспективної інформації і регулярного звернення до неї, наприклад до реферативному журналу «Інформатика», до світової мережі Интернет;

• здатність оцінити цінність, ефективність яких і надійність інформації, отриманою з різних джерел, задоволення різних інформаційними потребами; • володіння основними навичками придбання інформацією автоматизованих системах і збереження власної информации.

Інформаційна культура вимагає передовсім від директори та від учня нових знань і умінь, особливого стилю мислення, які забезпечують їм необхідну соціальну адаптацію саме змін і які гарантують гідне місце у суспільстві. Вона выпол від такі функції: регулятивну, оскільки надає решающе вплив протягом усього діяльність, включаючи інформаційну; пізнавальну, оскільки безпосередньо з дослідницької діяльністю суб'єкта та її навчанням; комунікативну, оскільки інформаційна культура є невід'ємним елементом взаємозв'язку людей; виховну, бо інформаційна культура бере активну участь лідера в освоєнні людиною всієї культури, оволодінні усіма нагромадженими людством багатствами, формуванні його поведения.

Інформаційна культура тісно змикається з комунікаційної культурою — культурою спілкування, діалогу у сенсі цього терміну: діалогу народів, людини з людиною, чоловіки й комп’ютера, внутрішнього діалогу, уявної діалогу письменники та читача, актора й глядача, обучаемого і який навчає та інших. Сергій Аверинцев, якому присуджена італійська премія «Діалог між культурами», вважає: «Діалог — те, що постійно перебуває у небезпеки, але не матимуть чого насправді обійтися неможливо». (Вісті, 21 січня 2001 р.) Культура і цивілізація ставляться до полисемантическим багатозначним поняттям; вони суворо не помітні і зводяться до матеріальних благ і текстам, нагромадженим народами, країнами, человечеством.

Колись М. Горький визначив: «Культура — це наука і мистецтво, цивілізація — техніка і економіка». Інформація у вигляді інформаційної культури інтегрує культури і цивілізацію, природознавство і мистецтво, реальний світ образу і віртуальний. У античної гуманістичної парадигмі світ — це єдність реального та духовної світів, пізнання світу і розумом і сердцем.

Освіта через передачу інформації, досягнення її розуміння і засвоєння суб'єктом освіти — одна з основних способів передачі культури та розвитку цивілізації. Справжнє освіту завжди гуманно і гуманітарно, який був набір навчальних дисциплін, — все визначає вчитель, його особистість, досвід, совість, і страсть.

До основним рис інформаційної цивілізації відносять такі процессы:

• зменшення кількості людей, зайнятих в промисловому виробництві й сільському хозяйстве;

• наростання інтенсифікації інформаційного забезпечення виробництва, що сприяє зниження потреб у сировину, природе-сбережению й розв’язання екологічних проблем;

• впровадження наукомістких виробництв, що висуває у перших ряди навіть малі государства;

• розвиток у державі взаємодії п’яти незалежних гілок нашої влади: законодавчої, виконавчої, судової, влади інтелекту і місцевої влади інформації, причому два останніх пронизують все ветви;

• стрімке зростання динамізму экономики;

• стирання старих кордонів між соціальними категоріями, і виникнення нових меж між «швидкими» і «повільними» экономиками;

• збільшення капіталу, вкладається в освіту й здравоохранение;

• зростання б у охороні природы.

Найбільш загальної концепцією інформатизації у плані суспільно-політичному і соціально-економічному виступає концепція інформаційного суспільства. Її творці Д. Бенк, Б. Масуда, Про. Тоффлер припускають наявність безпроблемного суспільства взаємодії і консенсусу, т. е. суспільства більш високого рівня споживання, суспільства загального благоденства, суспільства когнитариата й інформаційної еліти, суспільства загальної освіти і культури. Ця концепція здавалося б відповідає ідеї инфоноосферы, але зустрічає багато заперечень, негаразд гладко, як хотілося б, реалізується і стосується плані побудови і функціонування такого суспільства, скоріш, до області сучасного міфотворчості. Реально глобальні мережі поширення культури та знань одночасно зайняті «промиванням мізків», веденням інформаційних війн, поєднанням інформації з наклепом і дезінформацією, комп’ютерними злочинами і порнографией.

Здається, здавалося б інформаційна цивілізація повинна перетворити всіх людей технократів, збройних штучним інтелектом. Але це інтелект озброює пізнавальні можливості людини, його духовний світ. І будь-які системи освіти чи набувають риси гуманітарних систем, цих за умов невизначеності та збройних інформаційними семантичними моделями, чи переростають у яких полностью.

Гуманітарні системи мають такими основними свойствами:

• Гуманітарні системи створюють системи моделей світу, нероздільно поєднують у собі свідомий і несвідомий компоненты;

• будь-яке стан Гуманітарні системи визначається всім пройденим нею путем;

• зміна Гуманітарні системи визначається поточним станом і зовнішнім окружением;

• мову Гуманітарні системи поєднує у собі (з урахуванням принципу додатковості) логічну й образну составляющие;

• тексти, породжувані Гуманітарні системи, багатозначні і залежить від контекста.

Інформаційні гуманітарні системи завжди підуть на формування гуманістично орієнтованих освітніх систем та його субъектов.

Гуманізм — це принцип, а гуманітаризація і інформатизація — кошти цього принципа.

Тому інформаційне суспільство ми визначаємо так: це історична фаза розвитку цивілізації, життя й діяльність людини у якої передусім пов’язані зі створенням, переробкою й використанням інформації. Інформаційне суспільство характеризується основними признаками:

• значним поширенням інформаційних технологій у матеріальному і нематеріальний виробництві, у сфері науку й образования;

• перетворенням інформацією ресурс суспільства поруч із природними ресурсами;

• вільної циркуляцією інформацією обществе;

• створенням наукомістких технологій з урахуванням нових інформаційних технологий;

• формуванням нових глобальних систем безперервного дистанційного і локалізованого освіти з допомогою мережевих інформаційних технологий.

Надалі, кажучи «інформаційне суспільство», ми розуміти інформаційну модель такого суспільства, у всі сфери й області життя і діяльності членів якого включені кошти телематики, теленетики і інформатики як знаряддя праці інтелектуальної праці, і навіть нові інформаційні технології, зокрема навчання дітей і самоосвіти, становлення гуманізму, орієнтованого попри всі живе у мирі та весь світ в його целостности.

Інформаційна культура як одна культура, наповнена інформаційним змістом, — це буде непросто складання різних культуp, це пошук загальних сутностей у різних науках і культурах, интегрируемых вчителями у інформаційну педагогіку, і водночас пошуку нових сторін одному й тому ж сутності по дорозі интегративного єдності духовного і матеріального світів в побудові єдиної картини мира.

2.

2.2 Зокрема, беручи до уваги це, директора шкіл, вчителя і особливо вчителя інформатики зобов’язані організувати інформатизацію процесу і заходів проведених з урахуванням школы.

Більш як десятилітнє масове впровадження комп’ютерів в середньої школи так і призвело до очікуваної інформатизації процесу. Спричинено це сьогодні очевидні. Основним місцем організації робочих місць учнів був прийнято кабінет обчислювальної техніки. Основним предметом, який передбачає використання РС, став курс з основ інформатики, і обчислювальної техніки. Отже, виявилося, що комп’ютери головним чином йдуть на здобуття права їх вивчали. Учитель інформатики став за сумісництвом матеріально відповідальним обличчям за кабінет обчислювальної техніки. У результаті інформатизація процесу з допомогою комп’ютерів замкнулася у кабінеті обчислювальної техніки у межах одного навчального предмета.

Починаючи з 1985 року комплекти обчислювальної техніки для устаткування кабінетів інформатики у школи поставлялися централізовано. Кожна така школа стала перед необхідністю прийому працювати вчителя інформатики. Оскільки масова підготовка вчителів цього профілю запізнювалася, найбільш природною та імовірною стала перекваліфікація інженерів-програмістів і вчителів математики вчителів информатики.

2.3 Проведені мною дослідження шкіл на ступінь інформатизації, більшість їх залишають бажати кращого. Було досліджувана два виду міських (звична і спеціальна) шкіл й сільська школа.

Сьогодні з нашого республіці більшість шкіл оснащені хоча б одним комплектом комп’ютерного класу тут і доступом до Інтернету, але у більшості міських шкіл через нестачу комп’ютерів використання комп’ютерного класу іншими вчителями щодо занять невозможна.

Що ж до сільських шкіл, це запитання ставить інші проблеми. Такі як: неграмотність вчителів у використанні комп’ютера, нестача пакетів навчальних програм, низький рівень викладання інформатики, як учнів, так учителей.

Учні повинні чи з комп’ютером як під час уроків інформатики, а й у іншій системі навчальної діяльності. Тільки стане інтерес, звичка, грамотність,… використання комп’ютера не, як об'єкта вивчення, а й як хорошого інструмента у житті й діяльності человека.

Інколи через брак викладача уроки інформатики зовсім не від проводяться. Такі риси особливо притаманні шкіл віддалених улусов.

У цьому плані більш забезпечених комерційні школи. З огляду на важкодосяжність таких шкіл більшість населення, перед педагогами і освітою республіки до цілому стоїть велику проблему яка може бути великим перешкоджанням інформатизації всієї республики.

Однією з головних причин такої картини є брак фахівців здатних стати поштовхом, лідера в освоєнні нових інформаційних технологій що вже казати вже й про развитии.

Нижче наводиться таблиця результатів досліджень шкіл на ступінь інформатизації за такими категориям:

. Кількість ПК.

. Наявність внутришкольной сети.

. Наявність через відкликання Интернет.

. Початок вивчення предмета «Информатики».

. Використання ПК до вивчення ін. предметов.

. Використання ПК у створенні і проведення заходів. Грамотність в використання вчителями ПК.

|Назва школи на|Кол|Нали|Нали|Начало|Испо|Исполь|Грам| |прикладі яких |иче|чие |чие |изучен|льзо|зовани|отно| |розглядаються |ств|внут|связ|ие |вани|е ПК в|сть | |види шкіл |про |ришк|и з |предме|е ПК|органи|в | | |ПК |ольн|Инте|та |в |зации |испо| | | |ой |рнет|"Инфор|изуч|и |льзо| | | |мережі| |матики|ении|провед|вани| | | | | |" |пред|ении |я | | | | | | |мето|меропр|учит| | | | | | |в |иятий |ялинам| | | | | | | | |і ПК| | |20 |+ |+ |5 |23% |30% |45% | |школа-гімназія | | | |клас | | | | |№ 26 | | | | | | | | | |20 |+ |+ |1 |61% |75% |50% | |Національна | | | |клас | | | | |гімназія | | | | | | | | |Октемский ліцей |15 |- |+ |1 |61% |85% |35% | |(Октемская | | | |клас | | | | |школа-гімназія) | | | | | | | |.

2.4 Отже, нині типовою є ситуація, при якої основним єдиним учителем у шкільництві, він умів користуватися комп’ютером і які знають, як він використовувати, є вчитель інформатики. Оскільки всі комп’ютери зосереджено кабінеті обчислювальної техніки, то використовуються вони у основному для уроках інформатики. Якщо школа набуває програми від використання комп’ютерів щодо інших предметів, то можливо рідкісне проведення таких уроків у кабінеті обчислювальної техніки, природно з участю вчителя інформатики, як єдиного вчителя, здатного запустити ці програми за комп’ютерами. У такій моделі використання комп’ютера у шкільництві отримала назва классно-урочной.

Важко очікувати у майбутньому, що школи зможуть обладнати комп’ютерами кожне робоче місце учнів. Не реально ще й тому, що вчителя, ні виробники освітніх програм сьогодні в стані запропонувати учням постійну змістовну роботу поза комп’ютером хоча би за деяким навчальним предметів, крім основ інформатики. Це стосується не всім школам, але значному більшості з них.

Очевидно, класно-урочна модель використання комп’ютера досягла краю своїх фізичних можливостей. Отже, завдання інформатизації навчального процесу повинно вирішуватися іншими способами.

2.5 Як набору таких способів рекомендується використовувати інші методологічні і організаційні моделі навчального взаємодії учнів з інформаційними технологіями. У принципі так можна застосовувати такі методологічні моделі використання інформаційних технологій у комп’ютерних приложениях.

Модель вивчення (1). Ця модель варта вивчення, освоєння комп’ютера, користувальницького інтерфейсу, програми. Відбувається освоєння інструмента, знаряддя праці. Модель характеризується безпосереднім спілкуванням з комп’ютером з єдиною метою послідовного виконання діянь П. Лазаренка та перевірки правильності реакції програмного забезпечення. Модель має допоміжне значення підготовчий етап, який би можливість інших моделей використання комп’ютера. Переважна більшість випадків у шкільництві поки використовують у основному ця модель.

Модель існування (2). Останніми роками дедалі більше практичне значення мають програмні кошти, реалізують деякі штучні середовища методом моделювання (simulation) чи створенням віртуальної. Використовуються також мультимедіа. У цьому користувач такого програмного кошти (у разі - учень) сприймає цю штучне середовище реальністю, де він деяке час існує. Призначення таких програмних засобів то, можливо різним. Найчастіше ця модель реалізується у комп’ютерні ігри, тренажерах. Іншим прикладом використання може бути використання мережі Інтернет, деякі докладання якої дозволяють реалізовувати колективну модель існування в штучних средах.

Модель існування має значення, оскільки має найбільшим за силою впливом до користувача. Реалізується модель при безпосередньому спілкуванні користувача з комп’ютером. Як один з варіантів навчального застосування можна використовувати творчі гри, реалізують макроекономічні і соціальні моделі (наприклад, SimCity, MotorCity, Civilization, Sims і другие).

Модель управління власної інформацією (3). Ця модель реалізується, коли час роботи з комп’ютером користувач накопичує деякі матеріали, потребують спеціального уваги сенсі організації зберігання, відновлення тощо. Це самостійна робота, до виконання якої потрібні персональні ресурси довгострокової пам’яті. У найпростішому варіанті модель управління власної інформацією реалізується під час створення учнями власних підкаталогів з результатами своєї діяльності: текстів, графіків, таблиць і т.п.

Модель управління технологічним процесом (4). Це модель використання комп’ютера як інтелектуального інтерфейсу між керованим процесом і оператором. Що ж до процесу, ця модель може використовуватися при компьютеризованном управлінні фізичними чи хімічними дослідами. Існують напрацювання з управлінню фізичними параметрами в класною кімнаті, такі як температура, вологість, освітленість та інші. Вони можуть бути включені в навчальний процес при вивченні таких дисциплін як фізика, географія, природознавство і другие.

Модель творчості (5). При достатньому оволодінні комп’ютером, як інструментом (модель вивчення) учень може бути поставлений у ситуацію творчості. Комп’ютер значною мірою знижує трудомісткість написання творів, дозволяє оформити створювані тексти з великим поліграфічним якістю. Створення комп’ютерних рисунків і програмування теж можна розглядати, як творчість. Процес творчості не потребує спеціальної творчої атмосфери, якої важко домогтися на уроці, тим більше ситуації, коли кількість комп’ютерів буде обмежено й все учні повинні робити один і той же.

Модель спілкування (6). Сучасні комп’ютерні мережі реалізують функцію передачі повідомлень поміж їхніми користувачами. Можливості ці такі, що у останні років вони перетворилися на значимий елемент людської культури, яка може бути реалізований іншими засобами передачі повідомлень на відстань (пошта, телефон, телеграф, факс). У комп’ютерних мережах які з простим спілкуванням на побутовому рівні можна реалізувати освітні проекти, містять поруч із матеріалами навчального призначення ще й специфічні для телекомунікацій елементи мотивації учнів. Ці кошти дозволяють також здійснюватиме дистанційне навчання перебуває у реалізації метафори віртуальної класною комнаты.

Модель перегляду (browsing, surfing) (7). Учень, досвідчений в використанні комп’ютера, зазвичай починає ознайомлення з іншим примірником комп’ютера ні з реалізації поставленої проти нього завдання, і з здобуття права дізнатися вміст довгострокової пам’яті комп’ютера. Він переглядає каталоги, запускає зацікавили його програми розвитку й переглядає файли, які можуть цікавити нього интерес.

Цей перегляд чи пошук є зародковим прикладом того поведінки, що у повною мірою може бути реалізований у мережі Інтернет. Аналогом цієї діяльності може бути перегляд книжок при вільний доступ в бібліотеці. Ця модель реалізується як задля задоволення власного цікавості, і як засіб пошуку інформації. У цьому можливо, що людина, здійснює цей пошук, не знає, що він шукає. Просто йде ознайомлення із вмістом нових (незнайомих) масивів інформації. У час поки що не нагромаджено досвід практичного навчального використання моделі перегляду. Проте інтерес до такої можливості дуже великий, отож у недалекому майбутньому очікується поява методичних матеріалів з її использованию.

Модель добування інформації (8). Ця модель виділено як спосіб взаємодії з комп’ютером, бо цілеспрямованого пошуку інформації використовуються інші програмні кошти, ніж, якими реалізується модель перегляду. Модель може бути при навчальному використанні електронних енциклопедій і путівників на CD-ROMах, наприклад, для підготовки рефератів і докладов.

Модель опосередкованого взаємодії (9). Серед освітніх проектів є такі, які вимагають безпосереднього спілкування з комп’ютером всіх учасників проекту, хоча інформація, отримана з комп’ютера, яких і визначає значною мірою навчальну деятельность.

Усі розглянуті моделі можуть прислужитися при реалізації навчальної діяльності учнів із застосуванням комп’ютера. Проте способи організації роботи учнів повинні відповідати що використовуються моделям.

У цьому рекомендується використовувати такі організаційні моделі навчального взаємодії учнів з інформаційними технологиями.

Класно-урочна модель, А. Ця модель характеризується тим, що комп’ютерами обладнані все робочі місця учнів, і навіть робоче місце учителя.

Прогнозується також, що це комп’ютери об'єднані локальної мережею і доповнені сервером. Взаємодія з комп’ютером організовано під час уроків в такий спосіб, що це учні виконують однотипні чи навіть однакові дії. Завдання вчителя спрощується. Він ставить проблеми, показує як його розв’язувати проблему і контролює процес. Контроль за однаковими завданнями дуже проста, як і порівняльна оцінка результатів. У найкращою ступеня ця організаційна модель реалізує модель вивчення (1), що є допоміжної ж для решти. Крім цього, модель перегляду (7) він може вписатись у комп’ютерний клас у разі, коли перед учнями не ставиться ніяких конкретних цілей, а відбувається хіба що освоєння процедури перегляду. Решта моделі вимагають індивідуалізованих дій учнів і тим самим, в класно-урочну систему не вписываются.

Проектно-групповая модель Б. У основу цієї моделі покладено добре відомий у педагогіці метод проектів. Однією з основних протиріч сучасної школи є розбіжність педагогічних цілей, завдань, які вчителями, і цілей, яких прагнуть учні. Низька значимість педагогічних цілей учнів не сприяє підвищенню їх мотивації і призводить до загальному зменшенню інтересу до навчання як наслідок — до їх зниження успеваемости.

Однією з ефективних методів підвищення мотивації є створення значимих учнів цілей, досягнення здійснюється через оволодіння певними знаннями. І тут досягнення власне педагогічних цілей стає засобом досягнення мети, штучно поставлених перед учнями. Звісно ж досить імовірним, що це яке у педагогіці становище може знайти нове життя у зв’язки Польщі з появою можливості використання їх у школі інформаційних технологій на основі обчислювальної техники.

Опановуючи методом проектів, вчитель зосереджує свою увагу педагогічних питаннях, на плануванні змін навчально-виховного процесу. Використання інформаційних технологій тут набуває допоміжну роль забезпечення планованих змін. Оскільки проектна діяльність передбачає наявність різних ролей учасники, використання комп’ютера стає епізодичним, здійснюваним принаймні потреби у відповідність до розподілом ролей між учнями. При про наявність у класною кімнаті кількох, шести-восьми, проектних груп цілком може бути, що досить одного-двох комп’ютерів задля забезпечення всієї хірургічної роботи. У цьому кожна група може використовувати комп’ютер інакше, ніж інші групи. Робота вчителя у такому класі стає сложнее.

Але через високої мотивації учнів, можна, по крайнього заходу, бути впевненим, що вони зайняті справою. Відповідно ускладнюється оцінка навчальних досягнень кожного учня. Щоб уникнути цієї складності, планування оціночних процедур має здійснюватися при опрацюванні проекту. Вочевидь, що, залежно від змістовного наповнення проекту може бути з методологічних моделей використання інформаційних технологій, крім моделі вивчення (1).

Проектно-групповая модель Б може бути під час використання одиночних комп’ютерів, можливе навіть за одному комп’ютері у шкільництві. Деякі з проектів можуть узагалі не вимагати наявності комп’ютера в класною кімнаті. Виявляється информатизированным саме навчальний процес, а чи не допоміжна операція вивчення самого комп’ютера. Практична реалізація проектно-групповой моделі вимагає наявності нових знань у викладачів і прямування ними спеціальної процедуре.

Модель індивідуальної діяльності У. Ця модель найкраще реалізується під час використання домашнього комп’ютера, однак у ролі його аналога можна використовувати поодинокі комп’ютери, розміщені, наприклад, в шкільної бібліотеці. Ця організаційна модель дозволяє реалізувати будь-яку з методологічних моделей використання інформаційних технологій, включаючи модель вивчення. Для його реалізації придатна як визначене, і позаурочний час. За наявності у учнів домашніх комп’ютерів акцент може бути перенесений працювати на дому.

3.

З усього сказаного слід, що класно-урочна модель взаємодії учнів з інформаційними технологіями себе у основному вичерпала. Їй на зміну повинні прийти моделі проектно-групповая й індивідуальна. Головні гідності запропонованих моделей полягають у тому, що вказують информатизировать навчальний процес, досягають цього меншими витратами і більше відповідають вимогам сучасної школы.

1. Агапова Р. Про трьох поколіннях комп’ютерних технологій навчання у школі. //Інформатика й освіту. -1994. -№ 2.

2. Белавина І.Г. Сприйняття дитиною комп’ютера та ігор. // Питання психології. — 1993. — № 3.

3. Белавина І.Г. Психологічні наслідки комп’ютеризації дитячої гри. // Інформатика й освіту. — 1991. — № 3.

4. Видерхольд. Комп’ютер у початковій школі. // Інформатика й освіту. — 1993. — № 2.

5. Видинеев Н. В. Природа інтелектуальних здібностей людини. -М., 1989.

6. Гершунский Б. С. Комп’ютеризація серед освіти. -М., — 1987.

7. Извозчитков В. А., Тумалеева Бибилиотека директора школи, Школа інформаційної цивілізації «Інтелект XXI» //Просвящение. -2002.

8. Глушка А.І. Комп’ютерний клас у школі. // Інформатика й освіту. — 1994. — № 4.

9. Грамолин В. В. Навчальні комп’ютерні ігри. // Інформатика і освіту. — 1994. — № 4.

10. Гребенев І.В. Методичні проблеми комп’ютеризації навчання у школі. //Педагогіка — 1994. — № 5.

11. Кершан Б. І ін. Основи комп’ютерної грамотності. -М., 1993.

12. internet Методологічні моделі використання інформаційних технологій у школах.

13. Кім Н.А., Корабейников Г. Р., Камышева В. А. Цікава інформатика для молодших школярів. // Інформатика й освіту. — 1997. — № 2.

14. Клейман Т. М. Школи майбутнього: Комп’ютери у процесі навчання. -М.: Радіо і зв’язок, 1997.

15. Лапчик М. Інформатика й технологія: компоненти педагогічного освіти. // Інформатика й освіту. — 1991. -№ 6.

16. Первин С. П. Діти, комп’ютери й комунікації. // Інформатика і освіту. -1994. -№ 4.

17. Солпостер Джуді. Діти й комп’ютер. -М., 1996.

18. Сутирин Б., Житомирський У. Комп’ютер у шкільництві сьогодні й завтра. //Народне освіту, -1986. — № 3. — З 21−23.

19. Хантер Б. Мої учні працюють за комп’ютерами. -М., 1989.

20. Кудрявцев Володимире Леонтійовичу, Якименко Людмила Євгенівна КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ У НОУ СОШ «ПІЗНАННЯ «———————————- Рис. 1. Періодизація розвитку людського суспільства (по В.А. Забакову).

Рис. 2. Розвиток цивілізацій та інформації (поза масштаба).