Анубіс

Анубис

Анубис, давньоєгипетський бог загробного світу.

В ранній період розвитку єгипетської релігії це — шакалообразное божество, пожираюче померлих.

Позже Анубіс зберіг лише окремі риси, які видавали його тварина походження.

Будучи богом некрополя Сиута (Ликополя), Анубіс обіймав підлегле становище стосовно головному Богу цього міста Упуату («Відкривачеві шляху») — сонячному божеству, яка мала образ вовка. Подібно Тоту, Анубіс був провідником померлих по Аменти («Потаємне місце», «Захід») — так називалася область загробного світу, пройшовши якою душа потрапляла до палати Осіріса, де він сорок два божественних судді вирішували, послати її на «Поля Иалу» (буквально «Поля Тростини» — рясна країна блаженних) або ж зрадити болісним та остаточної смерті.

Из збірок заклинань, колись що складалися для фараонів V-VI династій, пізніше зросла Книжка мертвих. Один із версій цієї книжки, включена в т.зв. Папірус Ані, проливає світло на релігійні вірування єгиптян, жили під час XVIII династії, і їх представлення про потойбіччя.

На ілюстрації до 125 главі зображений сам Ані, нахилений в шанобливому поклоні перед засідателями Великої судової палати, та його дружина Туту. У куточку залу встановлено ваги, за правильністю дії яких спостерігає шакалоголовый Анубіс. На лівої шальках терезів -серце Ані, на правої - перо, символізує Істину і праведність вчинків.

Анубис, якого греки ототожнювали з Гермесом, в єгипетських текстах зазвичай фігурує як син Осіріса. Але вже доти, як єгиптяни визнали його сином царя загробного світу, він вважався богом померлих, у наступні епохи його зображували бродящим серед могил в пустельних околицях Сиута.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.