Облік, аналіз та аудит кредиторської та дебіторської заборгованості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ім. гетьмана Петра КонашевичаСагайдачного Кафедра економічної теорії

ДИПЛОМНА РОБОТА Тема:

Облік, аналіз та аудит кредиторської та дебіторської заборгованості

Розробила: Лозінська Марина Владиславівна Керівник: Ковова Ірина Сергіївна

ЗМІСТ Вступ

1. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості ДП «УкрВодшлях»

1.1 Економічна характеристика підприємства

1.2 Аналіз фінансового стану підприємства

1.2 Аналіз складу і структури дебіторської та кредиторської заборгованості

2. Облік наявності дебіторської та кредиторської заборгованості на ДП «Укрводшлях»

2.1 Бухгалтерська служба і облікова політика підприємства

2.2 Облік розрахунків з дебіторами

2.3 Облік розрахунків за зобов’язаннями

3. Аудит дебіторської та кредиторської заборгованості

3.1 Мета та завдання аудиту зобов’язань і дебіторської заборгованості. Джерела інформації

3.2 Програма та процедури аудиту зобов’язань і дебіторської заборгованості

3.3 Методи аудиту зобов’язань і дебіторської заборгованості та методика його проведення Висновки та пропозиції

Список використаної літератури Додатки

ВСТУП Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин.

За сучасних умов господарювання всі підприємства намагаються здійснювати продаж товару з негайною оплатою, але вимоги конкуренції змушують погоджуватися на відстрочку платежів, у результаті чого з’являється дебіторська заборгованість. Також, значну частку дебіторської заборгованості складають зобов’язання перед підприємством за виданими авансами, підзвітних осіб, за нарахованими доходами, по розрахунках за претензіями тощо. Такі зобов’язання, які не відносяться до іншої поточної дебіторської заборгованості.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається в товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежить від конкретних умов організіції та використання оборотних коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Дебіторській заборгованості належить найбільша частка оборотних активів. Вона відволікає кошти з матеріальної сфери у фінансову. Це нерідко приводить до порушення механізму обігу капіталу й визначає виникнення проблем неплатежів. За таких умов, для фінансування дебіторської заборгованості необхідно мати необхідне джерело, яким у більшості випадків виступає кредиторська заборгованість.

На сучасному етапі економічного розвитку, більшість підприємств не мають можливостей нормально функціонувати у зв’язку з існуючим дефіцитом грошових коштів. Підприємствам недостатньо фінансових ресурсів для регулярного й своєчасного погашення боргових зобов’язань, підприємства не можуть постійно перетворювати готову продукцію в грошові кошти через реалізацію, систематичне збільшення запасів вичерпує як грошові, так і сировинні ресурси. Фінансовий стан таких підприємств характеризується наявністю високої дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Взаємозв'язок дебіторської та кредиторської заборгованостей обумовлює необхідність розробки політики загального управління, спрямованої одночасно на розширення обсягів реалізації продукції і своєчасної інкасації боргу. Формування на підприємствах такої політики є однією з найбільш актуальних проблем підвищення ефективності фінансовогосподарської діяльності.

Суб'єктом дослідження в даній дипломній роботі виступає державне підприємство «Укрводшлях», яке організоване у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю.

Об'єктом дослідження виступає дебіторська та кредиторська заборгованості на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, практичних та методологічних питань, пов’язаних з управлінням дебіторською та кредиторською заборгованостями на державному підприємстві «Укрводшлях».

Мета дослідження — розглянути особливості етапів формування на підприємстві політики одночасного управління дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Реалізація мети дослідження потребує вирішення наступних задач:

— визначення етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;

— оцінка фінансової стійкості підприємства;

— проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;

— розрахування і вивчення основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 20 072 008 роки;

— визначення впливу факторів на зміну величини даних показників;

— виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства у наступному періоді;

— здійснити аналіз фінансовогосподарської діяльності підприємства;

— розглянути методичні підходи до управління дебіторською заборгованостю;

— проаналізувати структуру, динаміку дебіторської та кредиторської заборгованостей;

— дослідити вплив дебіторської заборгованості на фінансовий стан підприємства;

— розглянути економічну сутність дебіторської та кредиторської заборгованостей та іх класифікації;

— розглянути, яким чином здійснюється контроль за дебіторською заборгованістю підприємства;

— дослідити як проводиться аудит дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності. В процесі дослідження будуть використовуватися історичний і системний підходи, методи індукції і дедукції, класифікації і порівняльних характеристик. Зокрема, до основних методів аналізу фінансового стану будуть використовуватися:

— горизонтальний, тобто визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;

— вертикальний — обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;

— коефіцієнтний зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Важливим джерелом дослідження, його інформаційною базою стали законодавчі і нормативні документи, наукові праці вітчизняних вчених з питань економіки, аналізу, обліку, аудиту; звітність ДП «Укрводшлях».

1. АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ДП «УКРВОДШЛЯХ»

1.1 Економічна характеристика підприємства Державне підприємство водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» (далі підприємство) є державним унітарним підприємством, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (далі - Уповноважений орган управління).

Місце знаходження підприємства: 4 070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12.

Мета і предмет діяльності підприємства Підприємство створено з метою утримання в належному стані внутрішніх водних шляхів загального користування, судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів), створення безпечних судноплавних умов для плаваючих засобів та безперервного суднопропуску через шлюзи Дніпровського каскаду згідно з вимогами чинного законодавства.

Основні види діяльності підприємства:

— визначення габаритів внутрішніх водних шляхів та навігаційне їх облаштування;

— надання гідрометеорологічної інформації судновласникам за їх зверненням;

— визначення строків відкриття і закриття навігаційного періоду упродовж календарного року, а також відкриття та закриття суднопропуску через шлюзи;

— забезпечення безпечної експлуатації внутрішніх водних шляхів і судноплавних шлюзів та безперебійного суднопропуску упродовж навігаційного періоду;

— здійснення інструментальних обстежень та моніторингу галузевого, об'єктового нагляду за технічним станом будівель, конструкцій судноплавних шлюзів та інших берегових об' єктів;

— здійснення водолазних обстежень підводних частин, конструкцій судноплавних шлюзів та інших гідротехнічних споруд;

— виконання всіх видів ремонтів, модернізації, реконструкції гідротехнічних конструкцій, обладнання та будівель судноплавних шлюзів;

— здійснення паспортизації берегових об'єктів та судноплавних шлюзів;

— удосконалення та підвищення ефективності технології суднопропуску;

— розробка нормативної документації щодо експлуатації внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів;

— проведення днопоглиблювальних, виправних, тральних, дноочищувальних і пошукових робіт;

— надання погодження на проведення робіт щодо забору грунту та контроль за місцями забору ґрунту в руслі річок і водосховищ, погодження проектів і будування чи перебудування на водних шляхах мостів, переправ, повітряних і підводних переходів (трубопроводів, дюкерів, ліній зв’язку, ЛЕП);

— видобуток та реалізація ґрунту в процесі днопоглиблювальних робіт і проведення намиву піску на берег;

— надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів річковим транспортом, буксирні та маневрові роботи, також роботи, що пов’язані з завантаженням та розвантаженням вантажів;

— видання та корегування карт водосховищ і дільниць судноплавних річок та навігаційних посібників;

— будівництво, експлуатація, ремонт, модернізація технічного флоту, впровадження теплотехнічних заходів, нової техніки, автоматики і механізації виробничих процесів;

— раціональне використання земельного фонду в межах відведених кордонів;

— визначення перспектив і напрямків щодо організації робіт щодо забезпечення безпечних умов судноплавства, науковотехнічного розвитку, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності;

— навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовка, перевірка знань кадрів відповідно до вимог технічного прогресу та ринкової економіки;

— захист інтересів річкового транспорту на державному рівні по встановленню режимів Дніпровських водосховищ;

— проведення електротехнічних вимірювань електрообладнання плаваючих засобів, судноплавних шлюзів та інших берегових об'єктів;

— проведення діяльності, що пов’язана з державною таємницею;

— інші види діяльності, незаборонені чинним законодавством.

У випадках, коли здійснення того чи іншого виду діяльності вимагає спеціального дозволу (ліцензії), підприємство повинне отримати такий дозвіл (ліцензію) відповідно до чинного законодавства.

Юридичний статус підприємства Підприємство є юридичною особою. Права й обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях підприємств, здійснюється на добровільних засадах відповідно до вимог законодавства за погодженням з Уповноваженим органом управління або за рішенням Уповноваженого органу управління.

Створення будьяких спільних підприємств за участю підприємства здійснюється Фондом державного майна України на добровільних засадах відповідно до вимог чинного законодавства за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Підприємство може мати товарний знак, який погоджується з Уповноваженим органом управління, а також комерційне (фірмове) найменування, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов’язання держави та Уповноваженого органу управління. Уповноважений орган управління не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства.

Підприємство має право у порядку, встановленому чинним законодавством укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Майно підприємства Майно підприємства становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, за погодженням з Уповноваженим органом управління, вчиняючи щодо нього будьякі дії, які не суперечать чинному законодавству, актам Уповноваженого органу управління та Статуту.

Джерелами формування майна підприємства є:

* майно, передане йому Уповноваженим органом управління та іншими суб'єктами;

*доходи одержані від реалізації послуг і продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

грошові та матеріальні внески;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації (субсидії) з бюджетів;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

придбане майно іншого підприємства, організації;

інше майно, набуте на підставах, незаборонених чинним законодавством.

Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Підприємство має право відчужувати, надавати в заставу, оренду управління спільну діяльність закріплене за ним майно відповідно до вимог чинного законодавства та за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Відчуження майнових об'єктів, що належать до основних фондах, які є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом управління у порядку, встановленому чинним законодавством.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів підприємства, є державною власністю і використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Підприємство має право списувати з балансу у порядку, встановленому Уповноваженим органом управління, нежилі приміщення, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів підприємства проводиться лише за згодою Уповноваженого органу управління.

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Добровільна відмова від земельної ділянки або її частини, яка належить підприємству на праві постійного користування, здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами та органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються підприємству за рішенням суду.

Статутний фонд підприємства утворюється Уповноваженим органом управління в установленому законодавством порядку.

Підприємство може утворювати за рахунок прибутку цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю:

амортизаційний фонд;

фонд розвитку виробництва;

фонд споживання (оплати праці);

резервний фонд;

інші фонди, передбачені чинним законодавством.

Порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фондів підприємства їх граничні розміри, порядок формування і використання цих фондів встановлюються чинним законодавством.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Права та обов’язки підприємства Права підприємства

1. Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науковотехнічних прогнозів та пріоритетів, кон’юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.

2. За погодженням з Уповноваженим органом управління підприємство має право випускати цінні папери та реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання резидентів, відповідно до чинного законодавства України.

3. Підприємство реалізує свою продукцію, послуги та майно за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, за фіксованими державними цінами та тарифами.

4. Підприємство має право придбавати майно та інші матеріальні цінності, а також права на використання продукції інтелектуальної власності у підприємств, організацій та установ різних форм власності та фізичних осіб.

5. Підприємство має право відповідно до чинного законодавства та за погодженням з Уповноваженим органом управління майном створювати, реорганізовувати та ліквідувати філії, відділення, представництва та інші відокремлені та структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положення, затвердженого начальником підприємства, мають поточний рахунок, окремий баланс, а також печатку та штамп зі своїм найменуванням.

Копія затвердженого начальником підприємства положення надсилається до Уповноваженого органу управління.

Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються начальником підприємства згідно чинного законодавства України.

6. Підприємство має право на комерційну таємницю. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються начальником підприємства.

7. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис. Функції, права та обов’язки відокремлених підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються за погодження з Уповноваженим органом управління начальником підприємства.

8. Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються начальником підприємства.

Обов’язки підприємства

1. При визначенні стратегії господарської діяльності підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленою законодавством порядку державні замовлення і державні контракти та інші договірні зобов’язання, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначені перспектив свого економічного та соціального розвитку та виборі контрагентів.

Доведені у встановленому порядку державні контракти і державні замовлення є обов’язковими до виконання.

2. Підприємство:

• здійснює будівництво, реконструкцію, усі види ремонтів основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання;

* здійснює оперативну діяльність з матеріальнотехнічного забезпечення виробництва;

* відповідно до державного контракту та державного замовлення, укладених договорів забезпечує виробництво та поставку продукції, товарів, надання послуг;

створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;

здійснює заходи по вдосконаленню організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як у результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства, забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками підприємства;

* виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

* за погодженням з Уповноваженим органом управління встановлює облікову політику підприємства та вносить до неї зміни;

* обирає форму бухгалтерського обліку.

3. Начальник підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності відповідно до чинного законодавства.

ПЕРЕЛІК відокремлених підрозділів Державного підприємства «УКРВОДШЛЯХ», які не є юридичними особами

1. Відокремлений підрозділ «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів»

2. державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» 49 038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 28

3. Відокремлений підрозділ «Київський судноплавний шлюз» 7 300, Київська обл., м. Вишгород

3. Відокремлений підрозділ «Канівський судноплавний шлюз» 19 000, Черкаська обл., м. Канів

4. Відокремлений підрозділ «Кременчуцький судноплавний шлюз» 27 500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ

5. Відокремлений підрозділ «Дніпродзержинський судноплавний шлюз» 51 918, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ

6. Відокремлений підрозділ «Запорізький район гідротехнічних споруд»

69 006, м. Запоріжжя, ГСП243

7. Відокремлений підрозділ «Каховський судноплавний шлюз»

74 900, Херсонська обл., м. Нова Каховка

1.2 Аналіз фінансового стану підприємства У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємствпартнерів.

Фінансовий стан підприємства — це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання.

Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

1) прибутковість роботи підприємства;

2) оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

3) наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

4) раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

5) платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності, якщо вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

o структурний аналіз активів і пасивів підприємства;

o аналіз фінансової стійкості;

o аналіз платоспроможності.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф1 «Баланс», Ф2 «Звіт про фінансові результати», Ф3 «Звіт про рух грошових коштів», Ф4 «Звіт про власний капітал», Ф5 «Примітки для річної фінансової звітності», а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

— загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

— вивчення відповідності між коштами і джерелами їх розміщення та ефективності використання;

— визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;

— дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

— визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

— прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

— розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. [1]

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

— вивчення змін обсягу, структури, динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема — мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

— аналіз змін структури власних і залучених коштів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

— оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

— оцінка платоспроможності підприємства.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою «читання» балансу підприємства. Під «читанням» розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом. При початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовують показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) та трендового аналізів.

Найбільш повну і глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального аналітичного балансу. Вперше поняття і загальну форму цього балансу запропонував засновник балансоведення Н. А. Блотов у 20х роках. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалерського балансу, шляхом доповнення його показників, структури і динаміки (табл.1.1).

Таблиця 1.1 Порівняльний аналітичний баланс ДП «Укрводшлях"за 20 072 008 роки (тис. грн.).

Дані таблиці дозволяють зробити загальний огляд змін фінансового стану підприємства на кінець звітного періоду порівнюючи з початком звітного року. Зменшення залишків незавершеного виробництва на таку значну суму можна оцінити позитивно, бо, швидше за все, це означає, що на підприємстві скоротився період виконання робіт.

В цілому по підприємству матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати за 2008 рік збільшилися на 9865 тис. грн. і склали 68 976 тис. грн. в той час, як за 2007 рік вони становили 59 111 тис. грн. (Додаток Б).

Під час загальної оцінки фінансового стану підприємства необхідно проаналізувати рівень його ліквідності і платоспроможності.

Ліквідність — спроможність будьякого з активів трансформуватися в гроші.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

— розрахунок основних показників ліквідності (табл.1.2);

— складання балансу ліквідності (табл.1.3).

Таблиця 1.2 — Основні показники ліквідності балансу

У ДП «Укрводшлях» на початок звітного періоду грошовими коштами можна було погасити 30% поточних зобов’язань, а на кінець періоду це число зменшилось аж до 4%.

Зростання коефіцієнта поточної ліквідності було пов’язане в основному зі зростанням дебіторської заборгованості, що свідчить про фінансові проблеми підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності (покриття) показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним.

Скорочення величини коефіцієнта платоспроможності на 10% сталося під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і зростання короткострокових зобов’язань.

Таблиця 1.3 Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:

А1? П1 А2? П2 А3? П3 А4? П4

2007 і 2008 р. А1<�П1 А2 >П2 А3> П3 А4 <�П4.

Таким чином, баланс на початок і на кінець періодів є ліквідним, але не вистачає грошових коштів.

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

— достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності підприємства;

— фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

— достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття.

Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу і партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансової незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану підприємства. [1]

Характеризуючи фінансовий стан підприємства потрібно розрахувати і проаналізувати ряд показників (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 — Основні показники фінансової стійкості

Як бачимо, за даних таблиці на кінець звітного періоду активи підприємства на 72% забезпечені власними коштами, а решта тобто 28% боргові зобов’язанні.

Основою забезпечення фінансової рівноваги підприємства є наявність власних обігових коштів.

ВОК = Ф1 Р380 + Ф1 Р430+ Ф1 Р630 — Ф1Р080, (1.1)

де ВОКвласні обігові кошти.

ВОК на початок року =117 572+24798132887=9483 тис.грн.;

ВОК на кінець року = 117 418+132+40 945 145 809=12686 тис. грн.

Збільшення величини ВОК в динаміці свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства.

Оскільки, запаси<�ВОК і на початок, і на кінець періоду, то підприємство має абсолютну короткострокову фінансову стійкість.

Тепер проаналізуємо діяльність підприємства (табл.1.5).

Таблиця 1.5 — Основні показники фінансовогосподарської діяльності ДП «Укрводшлях» за 20 072 008 р., тис. грн.

1.3 Аналіз складу і структури дебіторської та кредиторської заборгованості

За наявності конкуренції як невід'ємного елементу ринкової економіки та труднощів у реалізації і збуті продукції підприємства продають її, використовуючи послідовну форму оплати. При цьому у них з’являється дебіторська заборгованість, яка є важливою складовою обігового капіталу. Аналізуючи поточні активи, особливу увагу необхідно звернути на вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Слід наголосити, що стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості і має суттєвий вплив на стійкість фінансового стану підприємства.

Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред’явлення претензій по боргах, які виникають, призводять до значного росту невиправданої дебіторської заборгованості, отже, до нестабільності фінансового стану підприємства.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів, необхідних для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, відсутності грошових коштів та інше.

На фінансовий стан підприємства негативно впливає збільшення дебіторської заборгованості, тому підприємство має бути зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться з метою виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості, причин її виникнення або росту.

Аналіз складу дебіторської заборгованості починають із загальної оцінки динаміки її розміру загалом і в розрізі статей. На цьому етапі встановлюють чи немає в складі дебіторської заборгованості сум, нереальних для стягнення, чи таких, за якими минув термін позову. Якщо такі є, то слід терміново вжити заходи щодо їх усунення.

Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми № 1 «Баланс». (Додаток А)

Для внутрішнього аналізу використовуються дані аналітичного обліку рахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.

З метою аналізу складу і структури дебіторської заборгованості на ДП «Укрводшлях"за період 20 072 008 рр. складено табл. 1.6.

Таблиця 1.6 Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості за 20 072 008 рр.

Аналізуючи дані табл. 1.6, необхідно зазначити, що загалом сума дебіторської заборгованості збільшилася на 5788 тис. грн. або 120%, зокрема за рахунок дебіторської заборгованість за товари, роботи, послуги на 6586 тис. грн. та іншої поточної заборгованості на 183 тис.грн. Це збільшення негативно характеризує стан розрахункової дисципліни на підприємстві, свідчить про необачну кредитну політику, не платоспроможність покупців або збільшення обсягу виконаних робіт.

Стан дебіторської заборгованості більш повно характеризує наступний показник.

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів, яка визначається за формулою:

Да = (Д3:Па)•100%, (1.2)

де Да частка дебіторської заборгованості в поточних активах,

Д3 дебіторська заборгованість;

Па поточні активи (2 + 3 розділ активу балансу).

Да _поч.= (5003:12 440)•100% = 40,2%, Да_кін.=(10 791:16783)•100% = 64,3%.

Таким чином, збільшення частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів зменшує його ліквідність та платоспроможність.

Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оберненість.

К_ОДЗ=ОВП:СДЗ, (1.3)

де К_ОДЗ коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості в разах;

ОВП обсяг відвантаженої продукції за реалізаційними цінами;

СДЗ середня дебіторська заборгованість за аналізуємий період.

СДЗ_поч.=(2058+5003):2=3530,5 СДЗ_кін.=(5003+10 791):2=7897

К_{ОДЗпоч.}=33 145:3530,5 =9,4 К_{ОДЗкін.}=47 774:7897=6,05

Розрахований коефіцієнт засвідчує, скільки разів дебіторська заборгованість знаходиться в обігу за період, що аналізується, на підприємстві.

Оборотність дебіторської заборгованості необхідно розрахувати також у днях. Розрахунки можна вести двома способами:

Першим як відношення кількості днів у періоді до коефіцієнта обіговості:

О_ДЗ=Дп: К_ОДЗ, (1.4)

де О_ДЗ — оборотність дебіторської заборгованості;

Дп — дні періоду, що аналізується;

К_ОДЗ — коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості.

О_ДЗпоч.= 365:9,4=39 днів О_ДЗкін.= 365:6,05=60 днів Таким чином визначається, скільки підприємству необхідно в середньому днів для отримання оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги, в нашому випадку кількість днів з кожним роком збільшується.

Другим способом як відношення добутку суми середніх залишків заборгованості на кінець і початок періоду та тривалості її в періоді, що аналізується на дні періоду до обсягу відвантаженої продукції за цінами реалізації:

О_ДЗ=(СДЗ•Дп):ОВП, (1.5)

О_ДЗпоч.=(3530,5•365):33 145 = 39 днів О_ДЗкін.=(7897•365):47 774=60 днів Чим менший період обороту, тим краще.

Деталізація аналізу кредиторської заборгованості проводиться з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості (табл. 1.7).

Таблиця 1.7 Аналіз динаміки і структури кредиторської заборгованості за 20 072 008 рр.

Кредиторська заборгованість збільшилася на 1140 тис. грн. або 40%.

К_ОКЗ=С:СКЗ, (1.6)

де С — собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг);

СКЗ — середня величина кредиторської заборгованості.

СКЗ_поч.=(1620+2957):2=2288,5 СКЗ_кін.=(2957+4097):2=3527

К_{ОКЗпоч.}= 47 892:2288,5=21 К_{ОКЗкін.}=56 224:3527=16

Чим більше, тим швидше повертає борги.

О_КЗ=Дп:К_ОКЗ, (1.7)

О_КЗпоч.=365:21=17днів О_КЗкін.=365:16=23дня Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості (табл. 1.8).

Таблиця1.8 Порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості

Отже, КЗ<�ДЗ є позитивним з точки зору фінансового стану (здатність віддавати борги), а з точки зору грошей негативним. Тому що, підприємство свою заборгованість поверне у старих цінах, а прибутки у нього в нових.

2. ОБЛІК НАЯВНОСТІ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ НА ДП «УКРВОДШЛЯХ»

2.1 Бухгалтерська служба і облікова політика підприємства МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ УКРМОРРІЧФЛОТ ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДНИХ ШЛЯХІВ «УКРВОДШЛЯХ»

ДП «УКРВОДШЛЯХ»

НАКАЗ

26.10.2007р. № 215 м. Київ

Про облікову політику підприємства

і організацію бухгалтерського обліку

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та наказу Мінфіну від 19 грудня 2006 року № 1213 «Про затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій які володіють та/або користуються об'єктами державної комунальної власності», інших нормативних актів, маючи право вибору облікової політики з метою дотримання підприємством єдиної методології відображення в бухгалтерському обліку і звітності господарських операцій та порядку оцінки об'єктів обліку,

НАКАЗУЮ:

І. З 01.01.2008 р. встановити на підприємстві принципи, метода і процедури облікової політики, передбачені національними стандартами бухгалтерського обліку з урахуванням наступних особливостей:

1.1. Загальні положення

Встановити тривалість операційного циклу для відображення в обліку відомостей про виконання робіт (надання послуг) 1 календарний місяць.

Встановити межу істотності при складанні фінансової звітності у розмірі 100 грн.

1.2. Облік необоротних активів Прийняти ліквідаційну вартість основних засобів для цілей амортизації рівною нулю.

З метою зменшення суми амортизаційних відрахувань рівня збитковості продовжувати нарахування амортизації основних засобів за податковим методом з використанням наступних норм амортизації (у розрахунку на звітний квартал):

група 1 1,25%;

група 2 6,25%;

група 3 3,75%;

група 41,50%.

1.2.3.У випадку виконання ремонтних робіт, які збільшують первинно очікувані економічні вигоди від використання об'єкта, що ремонтується (тобто поліпшення об'єкта), відповідальним за складання та підписання первинних документів особам додавати до первинних документів відповідний технічний висновок (затверджений заступником начальника підприємства або головним інженером відокремленого підрозділу), крім випадків, коли вище зазначений ефект поліпшення передбачається у належним чином складених, затверджених та переданих до бухгалтерії планових документах.

Встановити вартісну межу для предметів, що відносяться до малоцінних необоротних матеріальних активів, в сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Встановити для малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів метод нарахування амортизації у розмірі 100% їх вартості у першому місяці використання об'єкта.

Особам, відповідальним за введення об'єктів нематеріальних активів в експлуатацію, визначати у відповідному наказі строк корисного використання об'єкту та фактори, що впливають на нього.

Встановити для нематеріальних активів прямолінійний метод нарахування амортизації.

Прийняти ліквідаційну вартість нематеріальних активів для цілей амортизації рівної нулю.

1.3. Облік запасів Встановити, що одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку є кожне їх найменування.

Оцінку запасів при вибутті здійснювати за методом собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO).

При відпуску малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію (далі МІІШ) списувати їх вартість з балансу. З метою запобігання розкрадання і недостач підзвітним особам протягом терміну фактичного використання МШП вести їх оперативний кількісний облік по місцях експлуатації.

Суми транспортнозаготівельних витрат включати у собівартість запасів.

Виданий у підзвіт працівникам спецодяг ураховувати на особових картках на протязі всього строку його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення установлених строків використання виконувати тільки на підставі актів про його непридатність. Акти про списання здавати в бухгалтерію згідно з графіком документообігу.

Запаси, які не принесуть економічних вигод у майбутньому, визнавати неліквідними та списувати з балансу.

1.4. Облік фінансових інвестицій Здійснювати облік довгострокових і поточних фінансових інвестицій за справедливою вартістю, прийнятою рівною їх собівартості.

Проводити, оцінку і облік фінансових інвестицій окремо по кожній фінансовій інвестиції.

1.5. Облік дебіторської заборгованості

Формування резерву сумнівних боргів здійснювати методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості.

Визнавати поточну дебіторську заборгованість безнадійною тільки у разі повної упевненості про її неповернення боржником або по якій закінчився термін позовної давності.

Списання безнадійної дебіторської заборгованості здійснювати на підставі письмового розпорядження начальника підприємства.

1.6. Облік доходів Забезпечити нагромадження в обліку інформації про доходи в розрізі видів доходів, передбачених типовою формою фінансового плану державного підприємства.

Дохід відображати у звітному періоді підписання акта виконаних робіт (наданих послуг).

1.7. Облік втрат Забезпечити нагромадження в обліку інформації про витрати в розрізі видів витрат, передбачених типовою формою фінансового плану державного підприємства.

Облік витрат вести за допомогою рахунку класу 8 «Витрати по елементам» та класу 9 «Витрати діяльності».

Щомісячно створювати забезпечення для виплат за невідпрацьований час (щорічні відпустки) в розмірі 8% від суми фактичних витрат на оплату праці з урахуванням відрахувань на соціальні заходи.

Класифікацію витрат здійснювати відповідно до переліку статей калькуляції виробничої собівартості робіт і послуг, розробленого фінансово-економічною службою.

За базу розподілу загальновиробничих витрат прийняти нараховану заробітну плату працівників основного виробництва.

II. Про організацію бухгалтерського обліку

2.1. Головному бухгалтеру ДП ''Укрводшлях" Тимошек В. В та головним бухгалтерам відокремлених підрозділів:

Бухгалтерський облік вести за журнально-ордерною формою обліку з використанням форм журналів-ордерів та інших звітних регістрів, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. № 356 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».

Продовжити впровадження на підприємстві автоматизованої системи обробки облікових документів з використанням комп’ютерних програм бухгалтерського обліку.

Забезпечити відображення даних автоматизованого обліку щодо всіх господарських операцій на паперових носіях, завірених підписами виконавців.

Забезпечити відображення у регістрах бухгалтерського обліку всіх господарських операцій в хронологічному порядку із зазначенням періоду їх відображення.

Вжити необхідних заходів для запобігання несанкціонованому виправленню помилок у регістрах бухгалтерського обліку. Виправлення помилок проводити відповідно до вимог П (С)БО 6 «Виправлення помилок» та «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.

Забезпечити складання і подання фінансової та податкової звітності відповідно до встановленого діючим законодавством порядку.

При складанні фінансової звітності врахувати, що пріоритетним видом сегменту є господарський, а пріоритетними видами господарських звітних сегментів послуги технічного флоту і послуги шлюзів.

Здійснювати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Контролювати оформлення матеріалів, пов’язаних з недостачею і відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжки, псування матеріальних цінностей.

Здійснювати контроль за своєчасним і правильним оформленням первинних документів і складанням зведених облікових документів.

Забезпечити контроль наявності у первинних документах підписів осіб, відповідальних за їх складання, та усіх інших обов’язкових реквізитів.

Забезпечити методом подвійного запису систематизацію інформації, що міститься у первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах синтетичного і аналітичного обліку.

2.2. Головному бухгалтеру ДП «Укрводшлях» Тимошек В. В.:

2.2.1. Забезпечити дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку в усіх відокремлених підрозділах підприємства.