Виклад основного матеріалу

В умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу вища школа поступово переорієнтовується на розвиток особистості студента. У зв’язку з цим педагоги все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до навчання студентів як одного з принципів організації навчально-виховного процесу у вищій школі. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові студента як майбутнього творчого, професійно діючого фахівця.

Прийнятий 01.07.2014 р. Закон України «Про вищу освіту» [4] чітко визначає принципи державної політики у сфері вищої освіти, які носять гуманістичний характер, пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров’я людини, вільного розвитку особистості. Це свідчить про те, що система вищої освіти має реалізовувати соціальну функцію інтелектуального, загальнокультурного і власне професійного розвитку особистості майбутнього фахівця, здатного гідно здійснювати свої безпосередні функції.

Все вищесказане робить актуальною проблему не тільки професійної підготовки майбутнього фахівця в галузі фармації, але й проблему його особистісного становлення, тобто проблему його цілісного виховання.

Проведений нами аналіз психолого-педагогічних джерел інформації з проблеми особистісно-орієнтованого навчання [1—3; 5—8; 10; 11] дає підстави стверджувати, що особистісно орієнтований підхід передбачає допомогу студентові з боку науково-педагогічного працівника щодо усвідомлення себе особистістю, виділення та розкриття його можливостей, становлення його самосвідомості, здійснення особистісно значущих та соціально прийнятних актів самовизначення, самореалізації і самоствердження. навчання школа педагогічний фармація Так, наприклад, І.Д.Бех [10, с.264] зазначає, що «професійна діяльність належить до числа основних засобів побудови власного життєвого шляху. Та побудова такого шляху буде успішною тільки тоді, коли професійна діяльність набуває особистісного відтінку, тобто здатна відображати і втілювати через себе особистість».

В своїй статті [6] А. А. Коробченко висловлює думку, що особистісно орієнтована освіта — це не формування особистості із заданими рисами, а створення умов для повноцінного виявлення та розвитку особистісних функцій суб'єктів освітнього процесу та зазначає, що ключовими ознаками особистісно орієнтованого навчання є: зосередження на потребах особистості; надання пріоритету індивідуальності; співпраця, співдружність між студентами та викладачами; спрямування педагогічних відносин у напрямку відкритості та відвертості; створення ситуації вибору та відповідальності; пристосування методики навчання до індивідуальних особливостей та можливостей студента; актуалізація проблеми особистісного зростання особистості як основи її самостійності в оволодінні змістом освіти; стимулювання розвитку і саморозвитку студента.

З усього вище викладеного витікає, що в основі особистісно орієнтованого навчання лежить не навченість, не тренаж, не слідування зразкам, еталонам, не нормативні орієнтири, які безсумнівно виконують певні функції. Його сутність полягає у самореалізації природного потенціалу, яку забезпечує природовизначена індивідуальність. Тобто, особистісно орієнтоване навчання не формує особистість із заздалегідь заданими властивостями, якостями, навченістю та підготовленістю, а створює умови для самозмін, самовизначення, самоздійснення та самоакуталізації, ґрунтуючись на певних принципах. Інакше кажучи, визнання студента головною фігурою всього навчальновиховного процесу і є особистісно орієнтованою педагогікою, що поєднує в собі три моделі:

Соціально-педагогічну модель — виховання особистості із попередньо заданими якостями. Освітні інститути суспільства створюють типову структуру такої особистості, а завданням ВНЗ є наближення кожного студента до її параметрів.

Предметно-дидактична модель пов’язана з предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні. Знання організуються в міру їх об'єктивної складності, новизни, складності переробки, а не рівня розвитку студента.

Психологічна модель спочатку зводиться до визнання відмінностей у пізнавальних можливостях студентів, які в реальному освітньому процесі виявляються в здатності до навчання. При цьому метою освітнього процесу є її корекція як пізнавальної активності.

Виходячи з викладеного особистісно орієнтоване навчання студентів можна представити у вигляді схеми (рис. 1).

Результатом особистісно-орієнтованого навчання фармацевтів має стати розвинена, соціально зріла особистість, здатна до вправного й ефективного здійснення практичної діяльності. В основі розвитку та становлення соціальної зрілості будь-якої людини є формування певного набору особистісних якостей. Це складний, довготривалий, багатогранний процес, який відбувається поетапно у ході діяльності, у тому числі й навчальної, і вимагає забезпечення спеціальних організаційно-педагогічних умов.

Ми вважаємо, що реалізація особистісно-орієнтованого навчання дозволить удосконалити концепцію підготовки майбутнього фармацевта, що підвищить його кваліфікацію, і тим більша буде ймовірність того, що студенти повністю розкриють себе в обраній спеціальності, а найталановитіші з них підкорять вершини фармації.

При формуванні ключових умов особистісно орієнтованого навчання майбутніх фармацевтів ми спираємося на синергетичні принципи в освіті, зокрема на їх вплив на становлення особистості майбутнього професіонала.

Рис. 1. Реалізація особистісно орієнтованого навчання у ВНЗ

Процеси самоорганізації нового інформаційного суспільства, що стали ознакою сучасного життя, демонструють, що більшість освітян потребує практичного застосування синергетики в організації навчального процесу. Вибудовуючи власну діяльність згідно особистісно гуманістичної стратегії нової педагогічної парадигми — практичного застосування ідей синергетики — майбутній фармацевт долучається до ціннісних пріоритетів її розвитку.

Виходячи з вищевикладеного визначимо основні положення, які лежать в основі концептуальних умов особистісно орієнтованого навчання майбутніх фармацевтів.

Перше положення стосується розуміння самого навчального процесу, який у межах синергетичного підходу, розглядається нами як макросвіт, де немає дисциплінарних кордонів, а його предметне поле природних процесів у галузі людиновимірних систем виходить за організуючі межі.

Друге положення полягає в тому, що формування професійних якостей майбутніх фармацевтів має відбуватися за принципом ієрархічності. Наш світ ієрархічний за багатьма ознаками — за масштабами просторовими, часовими, енергетичними. Рівнів ієрархії незліченно багато. Проте треба наголосити, що основним смислом структурної ієрархії є складна природа вищих рівнів стосовно нижчих. Будь-який елемент, пов’язуючись у структуру, передає їй частину своїх функцій, ступенів свободи, утворюючи певну колективну одиницю, що має свої колективні характеристики, яких могло не бути у елементів нижчого рівня.

Третє положення стосується того, що процес навчання майбутніх фармацевтів має максимально моделювати їхню подальшу професійну діяльність. У цьому аспекті надзвичайно важливо, що б на ранніх етапах професійного становлення студенти почали осмислювати свій ціннісний простір, побачили його зв’язок із цілями і завданнями обраної професії, а також були залученими у спеціально організовану роботу з розвитку своїх смислових орієнтирів.

Отже, при використанні у навчально-виховному процесі стратегії послідовності, відкритості й практичності як концептуальних орієнтирів у формуванні професійних якостей майбутніх фармацевтів на основі особистісно орієнтованого підходу, необхідним постає створення відповідних організаційно-педагогічних умов (обставин чи обстановки, які сприяють розвитку майбутнього фахівця в галузі фармації).

Так, на думку О.М.Пєхоти [9, с.36], «технологія особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності. Тільки при реалізації принципу суб'єктності освіти можна говорити про особистісно орієнтовані технології».

Завдяки реалізації організаційно-педагогічних умов особистісно орієнтованого навчання ефективність формування професійної спрямованості особистості має перетворюватись із можливості на дійсність. Умови її набуття — це спеціально створені обставини внутрішнього та зовнішнього змісту, які активізують означені раніше фактори на здійснення бажаного впливу, створюють можливості для успішного формування та підвищення рівня професійної спрямованості.

На рис. 2 наведено визначені нами ключові організаційно-педагогічні умови, що впливають на реалізацію особистісно орієнтованого навчання майбутніх фахівців у галузі фармації.

Рис. 2. Концептуальні умови реалізації особистісно орієнтованого навчання майбутніх фармацевтів

Отже, необхідно спиратися на методики, пов’язані з розвитком у студентів навчально-професійної мотивації, тобто такої, що спонукає до активності змістом і процесом навчально-виховної діяльності, коли індивіда фармацевтична діяльність приваблює сама по собі, подобається її виконувати, виявляти інтелектуальну, емоційну або творчу активність тощо.

Третьою умовою є впровадження таких особистісно орієнтованих форм і методів навчальних занять, що спонукають до саморозвитку та самовдосконалення. Наприклад, лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції-провокації, інтегровані заняття, семінари-дискусії, ділові ігри, самостійна дослідницька робота студентів тощо.

Четвертою умовою є створення ситуації успіху — цілеспрямованого, спеціально організованого комплексу умов, що дозволяють студентові досягти значних результатів у навчальній діяльності та супроводжуються позитивними емоційними, психологічними переживаннями. Переживаючи ситуацію успіху, учень набуває почуття власної гідності, успіх приводить його до усвідомлення власної компетентності. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики викладача.

Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху студента вгору, щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юні студентські роки, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил.