«Москва і москвичі» М. М. Загоскина
У алегоричній загадки «Брат і сестра» Загоскин уособлює Москву чи в образі старшої сестри, а Петербург молодшого брата. Загадка вся будується на порівнянні двох характерів: «…він малий молодий, вона літня бариня, він не бачить жодної зморшки в очах, а й у неї, бідолашки, хоч як вона белится, ні рум’яниться, як не прикрашає волосся, а все сиві локони з-під модної капелюшки визирають». Саме тому… Читати ще >
«Москва і москвичі» М. М. Загоскина (реферат, курсова, диплом, контрольна)
" Москва і москвичі «М. М. Загоскина.
Ось як відгукується про Москві М. М. Загоскин (1789 — 1852), вивчав Москву чи в протягом 30 років: «…вона місто, не столиця, а цілий світзрозуміло російський мир… Как тисячі сонячних променів з'єднуються до однієї точку, проходячи через збільшувальне скло, це у Москві зливаються до одного національний образ все окремі риси нашої російської окремої фізіономії…» — писав він у своєму творі «Москва і москвичі «.
Понад те, автор вважає, що всі росіяни — власне нічим іншим як москвичі: «…як від Риму отримала своє назва вся Римська імперія, — і у старовину іноземці називали Росію під назвою її міста МОСКОВИЕЮ, а російських звали МОСКОВИТЯНАМИ…».
Саме тому Наполеон прагнув передусім захопити Москву. Він розумів, що з знищенням душі загине і тіло (Росія). Вигляд розореного міста викликає у серце письменника (і читача) гіркоту, її руїни — це могила близької людини, матері: " …А Москва? Про! Москва видалася мені свіжої, не засипаній могилою…". Москві, передусім властиво відроджуватися щоразу у новій, ще більшої красі.
«Благодаря Бога Москва стала кращою колишнього, а слава і честь залишилася при ней.».
Як Москва є центр Росії, і біля самісінької Москви є свій священний центр — Кремль. «Якщо Москва може називатися серцем Росії, те й Кремль заслуговує на це назви відносної самої Москви». Вигляд нічного Кремля викликає в оповідача захоплення: «Який прекрасний, як чудовий наш Кремль у тиху літню ніч, коли вечірня зоря стухає на Заході, і нічна красуня, повна місяць, випливаючи з хмар, обливає своїм лагідним світлом небесне всю землю… Здесь ви оточені древнею Русскою святынею, ви розмовляєте з ним про небесної вашої Батьківщині. Як прилиплий прах душа Ваша стрясает із себе всі земні помисли. Думка про нескінченному дає їй крила, і її підноситися туди, де немає досягнуть ділити людей на покоління і народи, де немає здадуть вже ні століть, ні в часі, ні плачу, ні страждань…». Москва постає зі сторінок книжки Загоскина справді як священний місто. Ця святість відбувається від те, що у ній є Кремль, але ще й оскільки у самої Москві багато храмів, монастирів, церков, соборів. Один із героїнь книжки знайомить із розчуленням каже: «А коли прийде Богу помолитися, так наша матуся Москва на це хороша. Святий місто, панотець!». Не кажуть вони нам про благочестивому звичаї наших предків, які залишили нам ні руїн феодальних замків, ні древніх палаців, ні інших будинків, зате завжди у пам’ять великих подій споруджували храми Божии, будували монастирі… Тут, мабуть, й приховується на запитання: чому Москва — одне із найбільш непримітних містечок, стала майже несподівано для всіх столицею величезного держави. Митрополит Іоанн пояснював диво: «Саме перетворення Москви у центр російського православ’я визначило її долю, доти нічим не відрізнялася від долі інших російських міст». Цю ж сама думка поділяв 150 років і Загоскин. Крім цього Загоскин розглядає питання суперництві між Москвою і Петербургом.
У алегоричній загадки «Брат і сестра» Загоскин уособлює Москву чи в образі старшої сестри, а Петербург молодшого брата. Загадка вся будується на порівнянні двох характерів: «…він малий молодий, вона літня бариня, він не бачить жодної зморшки в очах, а й у неї, бідолашки, хоч як вона белится, ні рум’яниться, як не прикрашає волосся, а все сиві локони з-під модної капелюшки визирають».
Загоскин, звісно, упереджений оцінках, коли порівнює їх: «Сестра велика хлебосолка; звісно, вона добре нагодує, вино у неї часом буває з гріхом навпіл; зате брат дасть обід, так відразу ж і ворота на запор: як не телефонуй в дзвіночок, а все вдома немає ні; а до сестри кожен день милості проси! У неї двері без дзвіночка і ворота завжди навстіж. Сестра, звісно, має свої вади, зате така привітна, гостинна і добросерда жінка, що, попри всі її несподіванки й примхи, її не можна не полюбити. Мені відомі це з собі: треба лише разом із ній познайомитися, в якому було вже нізащо не захочеш расстаться».
При підготовці даної праці були використані матеріали із сайту internet.