Павел Корчагін та її героїчне покоління у романі М. Островського «Як гартувалася сталь»

Павел Корчагін та її героїчне покоління у романі М. Островського «Як гартувалася сталь».

«Как гартувалася сталь» — роман, з дивовижною точністю отразивший свою епоху, свій історичний момент; революцію, громадянську війну, ентузіазм соціалістичного будівництва. Корчагін — одне із найяскравіших представників свого покоління. Він і епоха — одне, вони створюють одне одного.

Предшественником Корчагіна можна його тезку — Павла Власова. У часу на їхнє поділяють десятиліття, але у історії вони об'єднані тим, що є дітьми революційного часу, втіленням революційної народної пристрасті, бунтарської стихії мас, втіленням революційної боротьби взагалі. Обидва вони широко як історичний тип виникають на той час, коли вічні пошуки правильної «ідеї» поєднано з аналітичними реальним рухам мас. Отже, коріння появи Павла Корчагіна слід шукати і в народному гніві, й у властивих минулому віці розвідках головною ідеї.

Как ж складається характер Корчагіна? Його дитинство відбувається під знаком «отшвыривания». Звідси душі Павки з’являється відчуття постійної бути знехтуваним, духовної ущемлення. Приниженість породжує у відповідь злість, яка заповнює все порожнечі його душі. Уражена, гордість концентрується, коли виникає перше кохання до соціально недоступною красуні. Саме тоді характер Павки вже побудований на бажанні, відчутті загальної кінцевої справедливості, якого немає. До цього слід й ті бажання досягти цілісності. У Павки, власне, немає коренів, немає нормального побуту, його життя — постійне кочовище. У житті немає мети, яка б його лише. Переломними для Павки стають слова Жухрая: «Як ти, братик, щодо більшовицької партії і комуністичної ідеї роздивляєшся?» Найважливіша слово — ідея — знайдено. Павка міг тоді відповісти словами Маяковського: «Приймати або приймати, такого питання було. Моя революція. Пішов і. Усі, що доводилося». У час, коли знайдено ідея, що об'єднує всю сутність Павки воєдино, формування героя завершується.

В долі Корчагіна втілюється не шлях краплі серед, а сам потік, сама буря. Павлу властива серйозність, почуття свідомості кожного кроку. У ньому з'єднуються характерність і його філософського змісту. Надзвичайно цільно герой вирішує все питання покоління. Якщо старших комуністів є запитання про мету і засобах (в сцені викрадення паровоза Артем і старшим Брузжаком виникає необхідність вбити солдата, і Артем каже: «Я це вийде. Рука не піднімається»), то Сергій Брузжак, не думаючи, йде вбивати, щоб наблизити день, коли землі взагалі убивств нічого очікувати. Автор недарма ставить Корчагіна в любовну ситуацію. Секрет корчагинского ставлення до любові — в фразі, сказаної Тоні Туманової: «Ти знайшлася сміливість полюбити робочого, а полюбити ідею не можеш». Дізнавшись про неможливість продовження відносин із Ритою Устинович, він каже правдиво, без жесту: «І все-таки в мене залишилося незрівнянно більше, чому хіба що втратив». Корчагін неспроможна любити на шкоду ідеї, не може жертвувати ідеєю. Павло віддається любові до Тає Кюцам, знайшовши у ній товариша і опору, тільки тоді ми, коли ідеї ніщо не загрожує.

Поколение Павла Корчагіна тим щонайменше можна назвати аскетичним. Вони відчувають повноту життя, їх подвиги можна назвати жертовними: вони відчувають своє у житті, а звідси — їх упевненість у собі, й переконаність, що роблять велика річ.

В книжці є багато епізодів, у яких кожній із його побратимів по поколінню міг би поводитися подібно Павлу. Але є моменти, коли потрібен саме його. Це ситуації, коли сильна, єдина воля повинна перемогти вульгарність. Тільки Корчагін міг після розповіді про те, як білополяки замучили шепетівських комсомольців, сказати: «За жорстоке ставлення до беззбройним полоненим будемо розстрілювати. Не білі!» Ключовою епізод книжки — будівництво вузькоколійки, де енергія духу Павла робить справді неможливе.

Одна з найважливіших мотивів повісті — боротьба із смертю. Корчагін міг загинути неодноразово, та його воля до життя перемагає. Павка мріє про долю Овода, шукає випадку померти за ідею. Але людський дух кидає виклик смерті, оскільки віра у безмежність людських можливостей закладена у основі самої ідеї комунізму. І сама книга закінчується мотивом перемоги. «Найдорожче в людини — це життя, і прожити її слід те щоб, помираючи, зміг сказати: вся життя й всі сили було віддано самому прекрасному у світі — боротьбі ідею комунізму» — так закінчувалася в чернетках до твору ця знаменита фраза. Життя Павла відбувається на стрімкому рухові. Найжахливіше йому — бездіяльність, який настав після героїчної життя. І під час хвороби Павло шукає справа, корисне для таких людей. «Як гартувалася сталь» — книга у тому, як бореться остаточно героїчне покоління Павки Корчагіна.

К жалю, героїка цього покоління з'єднана з трагізмом. Люди вірив у ідею безоглядно, готові були йти йти ми за неї до страти, але вони бачили зворотний бік цієї ідеї. Чи маємо право їх звинувачувати? Гадаю, немає. Сама історія розставила всі крапки над «і», бо такі віддані справі комунізму люди, як Павка, став жертвою репресій і вбивств в тридцятих років. Та мені здається, що й вони йшли померти з високо піднятим чолом.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.