Проза Д.І. Фонвізіна історія російської літературної языка

Хакасский державний університет ім. Н. Ф. Катанова.

Інститут філології (російську мову й литература).

РЕФЕРАТ.

Тема: Проза Д.І. Фонвізіна історія російської літературної языка.

Ви повнив: Феськов К. В. група 4б.

Абакан, 1999.

Внесок Д.І. Фонвізіна у розвиток російського литературного мови … 03.

Особенности мови комедій Д.І. Фонвізіна на примері комедії «Недоук» … 04.

Язык прози Д.І. Фонвізіна … 05.

Вывод … 08.

Библиография … 09.

ВКЛАД Д.І. ФОНВІЗІНА У РОЗВИТОК РУССКОГО.

ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗЫКА.

Однією з письменників, котрі відіграли значної ролі у розвитку російської мови на на новому етапі, був Денис Іванович Фонвизин.

У другій половині XVIII в. пишне багатослівність, риторична урочистість, метафорична абстрагованість і обов’язкова украшенность поступово поступалися місце стислості, простоті, точности.

У мові його прози широко використовується народно-разговорная лексика і фразеологія; як будівельного матеріалу пропозицій виступають різні невільні і напіввільні розмовні словосполучення і усталені звороти; відбувається таке важливе на подальше розвитку російської мови об'єднання «простих російських» і «славенских» мовних ресурсов.

Ним розроблялися мовні прийоми відображення неминучого у її найрізноманітніших проявах; намічалися принципи побудови мовних структур, характеризуючих «образ оповідача». Позначилися й одержали початкове розвиток багато питань властивості й, знайдені своє розвиток й одержали повне завершення пушкінської реформі російської літературної языка.

Оповідний мову Фонвізіна не замикається в розмовної сфері, за своїми виразним ресурсів прийоми вона значно ширше, багатшими. Безумовно орієнтуючись на розмовну мову, на «живе вживання» як основу розповіді, Фонвізін вільно використовує і «книжкові» елементи, і західноєвропейські запозичення, і философско-научную лексику і фразеологію. Багатство використовуваних мовних засобів і розмаїтість прийомів їх організації дозволяють Фонвізіну створювати на загальної розмовної основі різні варіанти повествования.

Фонвізін був із російських письменників, який зрозумів, описавши складні стосунки і традиційно сильні почуття людей просто, але можна досягти більший ефект, ніж із допомогою тих чи інших словесних ухищрений.

Слід відзначити заслуг Фонвізіна з розробки п рийомів реалістичного зображення складних людських почуттів та життєвих конфликтов.

ОСОБЛИВОСТІ МОВИ КОМЕДІЙ Д.І. ФОНВИЗИНА.

НА ПРИКЛАДІ КОМЕДІЇ «НЕДОРОСЛЬ».

У комедії «Недоук» використані інверсії: «раба мерзенних пристрастей його»; риторичні запитання і вигуку: «як вчити їх благонравія?»; ускладнений синтаксис: безліч придаткових пропозицій, поширених визначень, причетних і дієприкметникових зворотів і інших характерний коштів книжкової промови. Використовує слова эмоционально-оценочного значення: душевний, серцевий, розбещений тиран.

Фонвізін уникає натуралістичних крайнощів низького стилю, яких було неможливо подолати багато сучасних видатні комедіографи. Він цурається грубих, нелітературних мовних коштів. У цьому постійно зберігає й у лексиці, й у синтаксисі риси разговорности.

Про використання прийомів реалістичної типізації свідчать і колоритні мовні характеристики, створені шляхом залучення слів і висловів, які вживалися у військовому побуті; і архаїчна лексика, й з духовних книжок; і ламана російська лексика.

Тим більше що мову комедій Фонвізіна, попри свою досконалість, все ж ми виходив далеко за межі традицій класицизму і був принципово нового етапу у розвитку російської мови. У комедіях Фонвізіна зберігалося чітке розмежування мови негативних і позитивних персонажів. І якщо побудові мовних характеристик негативних персонажів традиційних основі використання просторіччя письменник сягав великий жвавості та промовистості, то мовні характеристики позитивних персонажів залишалися блідими, холоднориторичными, відірваними від живої стихії розмовного языка.

МОВА ПРОЗИ Д.І. ФОНВИЗИНА.

На відміну від мови комедії мову прози Фонвізіна є значний крок уперед у розвиток російської літературної мови, тут зміцнюються й отримують розвиток тенденції, намічені в прозі Новикова.

Твором, що ознаменували рішучий перехід від традицій класицизму на нові принципи побудови мови прози у творчості Фонвізіна з’явилися знамениті «Листи з Франции».

У «Листах із Франції» Досить багато представлена народнорозмовна лексика і фразеологія, особливо ті її групи і категорії, позбавлених різкій експресивності і ставляться більш або меншою мірою близькі до «нейтральному» лексико-фразеологическому прошарку: «З приїзду мого сюди я ніг не чую…»; «Ми добряче поживаємо»; «Хоч куди піди, скрізь полнешенько».

Є як і слова висловлювання які від наведених вище, вони наділені тій специфічній експресивністю, що дозволяє кваліфікувати їх як просторічні: «Обидва ці містечка я задарма не візьму»; «При початку міста ошибла нас мерзотна вонь».

Спостереження над народно-разговорной лексикою і фразеологією в «Листах із Франції» дають зробити три основних вывода.

По-перше, ця лексика і фразеологія, особливо у тій частині, яка ближчі один до «нейтральному» лексико-фразеологическому прошарку, ніж до просторечию, і доволі використовують у письмах.

По-друге, вживання народно-разговорной лексики і фразеології вирізняється разючою на той час ретельністю відбору. Ще важливо і показово, що переважна більшість використаних Фонвізіним в «Листах із Франції» просторічних слів і висловів знайшло собі місце в літературному мові, і із тим чи іншим спеціальним стилістичним «завданням», а то й просто поруч із «нейтральним» лексико-фразеологическим матеріалом ці висловлювання широко використовувались у літературі пізнішого времени.

По-третє, ретельний відбір народно-разговорной лексики і фразеології як найтісніше пов’язана із зміною, перетворенням стилістичних функцій цього лексико-фразеологического шару в літературному языке.

Стилістично протилежний народно-разговорному лексикофразеологічний шар — «славянизмы» — відрізняється тими самими головними рисами вживання. По-перше, вони також використовують у листах, по-друге, вони піддані досить суворому відбору, по-третє, їх роль мові «Листів з Франції» далеко ще не повністю з тієї роллю, яка відводилася їм теорією трьох стилів.

Відбір виявився у тому, що у «Листах із Франції» ми знайдемо «славянизмов» архаїчних, «старих». Славянизмы, всупереч теорії трьох стилів, досить вільно поєднуються з «нейтральними» і розмовними елементами, втрачають значною мірою свою «високу» забарвлення, «нейтралізуються» і виступають не як специфічна прикмета «високого стилю», а й просто як елементи книжкового, літературного языка.

Наведемо приклади: «яке мені було почути її вигуку»; «дружина його така пожадлива грошей…»; «корчем, збурюючих людське нюх нестерпним образом».

Народно-разговорные слова висловлювання вільно поєднуються як зі «славянизмами», але й «европеизмами» і «метафізичної» лексикою і фразеологією: «за все разом узяте аплодують»; «Одне слово, війна хоча формально і оголошено, але цього оголошення з години одну годину ожидают».

Вироблені в «Листах із Франції» риси літературної мови набули подальшого розвитку у мистецькій, наукової, публіцистичної і мемуарної прозі Фонвізіна. Але два моменту, всі ж заслуговують внимания.

По-перше, слід підкреслити синтаксичне досконалість прози Фонвізіна. У Фонвізіна ми бачимо непоодинокі вдало побудовані фрази, а великі контексти, відмінні розмаїттям, гнучкістю, стрункістю, логічного послідовністю і ясністю синтаксичних конструкций.

По-друге, у мистецькій прозі Фонвізіна отримує подальше розвиток прийом розповіді від імені оповідача, прийом створення мовних структур, службовців засобом розкриття образа.

ВЫВОД.

Аналіз різних творів Д.І. Фонвізіна дозволяють казати про, безумовно, важливої ролі їх у становленні й удосконалення російського літературного языка.

Зазначимо основні моменты.

1. Став продовжувачем традицій Новикова. Займався подальшим розвитком прийому розповіді від першого лица.

2. Зробив рішучий перехід від традицій класицизму до нових принципам побудови мови прозы.

3. Виконав велику роботу з запровадження в літературну мову народнорозмовної лексики і фразеології. Практично всі використані їм слова знайшли собі місце в літературному языке.

5. Зробив спробу нормувати вживання «славянизмов» в языке.

Але, попри всі мовне новаторство Фонвізіна, все-таки ще проскакують у його прозі деякі архаїчні елементи і окремі необорванные ниточки, пов’язані з попередньої эпохой.

БИБЛИОГРАФИЯ.

1. Горшков А.І. «Про мові Фонвізіна — прозаика"//Русская мова. — 1979. ;

№ 2.

2. Горшков А.І. «Історія російської мови», М.: Вищу школу, — 1969.