Система показників оцінки фінансових ризиків
Таким чином, рівень операційного левереджа вимірюється і оцінюється по-різному залежно від того, за рахунок яких чинників може відбутися зменшення виручки від реалізації: тільки в результаті зниження цін, тільки в результаті зниження натурального обсягу продажів, або, що набагато реальніше, за рахунок поєднанням обох цих факторів. Знаючи це, можна регулювати ступінь ризику, використовуючи кожен… Читати ще >
Система показників оцінки фінансових ризиків (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Кількісним виразом того, що в результаті прийнятого рішення очікуваний дохід буде отриманий не в повному обсязі або підприємницькі ресурси будуть повністю або частково втрачені, є показник ризику.
Система показників оцінки ризику — це сукупність взаємопов'язаних показників, націлена на вирішення конкретних завдань підприємницької діяльності.
В умовах визначеності група показників оцінки ризику включає фінансові показники, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів і тим самим дають можливість оцінити ризик наслідків результатів діяльності компанії. В якості вихідної інформації при оцінці ризику використовується бухгалтерська звітність компанії: бухгалтерський баланс, що фіксує майнове і фінансове становище організації на звітну дату; звіт про прибутки і збитки, що становить результати діяльності за звітний період. Основні фінансові ризики, що оцінюються компаніями, наступні:
- — ризики втрати платоспроможності;
- — ризики втрати фінансової стійкості і незалежності;
- — ризики структури активів і пасивів [24].
Оцінка ризиків ліквідності та фінансової стійкості за допомогою відносних показників здійснюється за допомогою аналізу відхилень від рекомендованих значень. Розрахунок коефіцієнтів представлений у таблицях 2.2 і 2.3 [9].
Таблиця 2.2 — Фінансові коефіцієнти ліквідності.
Показник. | Спосіб розрахунку. | Рекомендовані значення. | Коментар |
1. Загальний показник ліквідності. | L 1? 1. | Показує здатність компанії здійснювати розрахунки за всіма видами зобов’язань — як по найближчим, так і по віддаленим. | |
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. | L 2> 0,2−0,7. | Показує, яку частину короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів. | |
3. Коефіцієнт «критичної оцінки». | Допустиме 0,7−0,8; бажано L 3? 1,5. | Показує, яка частина короткострокових зобов’язань організації може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках. | |
4. Коефіцієнт поточної ліквідності. | Оптимальне — не менше 2,0. | Показує, яку частину поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти. | |
5. Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу. | Зменшення показника в динаміці - позитивний факт. | Показує, яка частина функціонуючого капіталу знерухомлена у виробничих запасах і довгострокової дебіторської заборгованості. | |
6. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами. | Не менше 0,1. | Характеризує наявність власних оборотних коштів у організації, необхідних для її фінансової стійкості. |
Таблиця 2.3 — Фінансові коефіцієнти, які застосовуються для оцінки фінансової стійкості компанії.
Показник. | Спосіб розрахунку. | Рекомендовані значення. | Коментар |
1. Коефіцієнт автономії. | Мінімальна порогове значення — на рівні 0,4. Перевищення вказує на збільшення фінансової незалежності, розширення можливості залучення коштів з боку. | Характеризує незалежність від позикових коштів. | |
2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів. | U2<1,5. Перевищення зазначеної границі означає залежність підприємства від зовнішніх джерел коштів, втрату фінансової стійкості (автономності). | Показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 рубль вкладених в активи власних коштів. | |
3. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами. | U3>0,1. Чим вище показник (0,5), тим краще фінансовий стан підприємства. | Ілюструє наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості. | |
4. Коефіцієнт фінансової стійкості. | U4>0,6. Зниження показників свідчить про те, що підприємство відчуває фінансові труднощі. | Показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел. |
Сутність методики комплексної (бальною) оцінки фінансового стану організації полягає в класифікації організацій за рівнем фінансового ризику, тобто будь-яка організація може бути віднесена до певного класу в залежності від набраної кількості балів, виходячи з фактичних значень її фінансових коефіцієнтів. Інтегральна бальна оцінка фінансового стану організації представлена в таблиці 2.4 [9].
Таблиця 2.4 — Інтегральна бальна оцінка фінансового стану організації.
Показник фінансового стану. | Рейтинг показника. | Критерій. | Умови зниження критерію. | |
вищий. | нижчий. | |||
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (L 2). | 0,5 і вище — 20 балів. | Менше 0,1 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження в порівнянні з 0,5 знімається 4 бали. | |
2. Коефіцієнт «критичної оцінки» (L 3). | 1,5 і вище — 18 балів. | Менше 1 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження в порівнянні з 1,5 знімається по 3 бали. | |
3. Коефіцієнт поточної ліквідності (L 4). | 16,5. | 2 і вище — 16,5 бала. | Менше 1 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження порівняно з 2 знімається по 1,5 бала. |
4. Коефіцієнт автономії (U 1). | 0,5 і вище — 17 балів. | Менш 0,4 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження в порівнянні з 0,5 знімається по 0,8 бала. | |
5. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (U 3). | 0,5 і вище — 15 балів. | Менше 0,1 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження в порівнянні з 0,5 знімається по 3 бали. | |
6. Коефіцієнт фінансової стійкості (U 4). | 13,5. | 0,8 і вище — 13,5 бала. | Менш 0,5 — 0 балів. | За кожні 0,1 пункту зниження в порівнянні з 0,8 знімається по 2,5 бала. |
- 1-й клас (100−97 балів) — це організації з абсолютною фінансовою стійкістю і абсолютно платоспроможні. Вони мають раціональну структуру майна і, як правило, прибуткові.
- 2-й клас (96−67 балів) — це організації нормального фінансового стану. Їхні фінансові показники досить близькі до оптимальних, але по окремих коефіцієнтах допущено певне відставання.
- 3-й клас (66−37 балів) — це організації, фінансовий стан яких можна оцінити як середній. При аналізі балансу виявляється слабкість окремих фінансових показників. Платоспроможність знаходиться на кордоні мінімально допустимого рівня, а фінансова стійкість нормальна. При взаємовідносинах з такими організаціями навряд чи існує загроза втрати коштів, але виконання ними зобов’язань у строк є сумнівним.
- 4-й клас (36−11 балів) — це організації з нестійким фінансовим станом. При взаємовідносинах із ними є певний фінансовий ризик. У них незадовільна структура капіталу, а платоспроможність знаходиться на нижній межі допустимого. Прибуток, як правило, відсутній або незначний.
- 5-й клас (10−0 балів) — це організації з кризовим фінансовим станом. Вони неплатоспроможні і абсолютно нестійкі з фінансової точки зору. Такі організації збиткові [13].
Існує поняття ступеня ризику діяльності підприємства в цілому, який залежить від співвідношення його виручки від реалізації та прибутку, а також від співвідношення загальної суми прибутку з тією ж сумою, але зменшеної на величину обов’язкових витрат і платежів з прибутку, розміри яких не залежать від розмірів самого прибутку.
Показник співвідношення виручки від реалізації (або виручки за вирахуванням змінних затрат) та прибуток від реалізації називається «операційний левередж» і характеризує ступінь ризику підприємства при зниженні виручки від реалізації.
Загальна формула, за якою можна визначити рівень операційного левереджа при одночасному зниженні цін і натурального обсягу, — така:
Л1 = (Л2 х Іц + Л3 х Ін): Ів (2.5).
де Л1 — рівень операційного левереджа;
Л2 — рівень операційного левереджа при зниженні виручки від реалізації за рахунок зниження цін;
Л3 — рівень операційного левереджа при зниженні виручки від реалізації за рахунок зниження натурального обсягу реалізації;
Іц — зниження цін (у відсотках до базисної виручки від реалізації);
Ін — зниження натурального обсягу продажів (у відсотках до базисної виручки від реалізації);
Ів — зниження виручки від реалізації (у відсотках).
Можливий випадок, коли падіння виручки від реалізації відбувається в результаті зниження цін при одночасному зростанні натурального обсягу продажів. У цьому випадку формула перетвориться в іншу:
Л1 = (Л2 х Іц — Л3 х Ін): Ів (2.6).
Ще один варіант. Виручка від реалізації знижується при зростанні цін та зниженні натурального обсягу продажів. Формула для цих умов приймає наступний вигляд:
Л1 = (Л3 х Ін — Л2 х Іц): Ів (2.7).
Таким чином, рівень операційного левереджа вимірюється і оцінюється по-різному залежно від того, за рахунок яких чинників може відбутися зменшення виручки від реалізації: тільки в результаті зниження цін, тільки в результаті зниження натурального обсягу продажів, або, що набагато реальніше, за рахунок поєднанням обох цих факторів. Знаючи це, можна регулювати ступінь ризику, використовуючи кожен фактор в тій чи іншій мірі, в залежності від конкретних умов діяльності підприємства [22].
На відміну від операційного, фінансовий левередж має на меті виміряти не рівень ризику, що виникає в процесі реалізації підприємством своєї продукції (робіт, послуг), а рівень ризику, пов’язаного з недостатністю прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Іншими словами, мова йде про ризик не розплатитися за зобов’язаннями, джерелом виплати яких є прибуток. При розгляді цього питання важливо врахувати деякі обставини. По-перше, такий ризик виникає у разі зменшення прибутку підприємства. Динаміка прибутку не завжди залежить від динаміки виручки від реалізації. Крім того, підприємство формує свій прибуток не тільки від реалізації, але і від інших видів діяльності. Коли ми говоримо про достатність або недостатності прибутку як джерела певних виплат, про ризик зниження цього джерела, у розрахунок повинен прийматися весь прибуток, а не тільки прибуток від реалізації.
Загальна сума прибутку підприємства в першу чергу зменшується на величину податку на прибуток. Ризик породжується тією обставиною, що у складі витрат і платежів з прибутку є такі, які повинні бути здійснені обов’язково, незалежно від величини прибутку і взагалі від її наявності або відсутності.
До таких витрат належать:
- — дивіденди за привілейованими акціями та відсотки за облігаціями, випущеними підприємством;
- — відсотки за банківські кредити в частині, що сплачується за рахунок прибутку. Сюди відносяться: суми відсотків за кредитами банків, отриманими на заповнення нестачі оборотних коштів (цей кредит є цільовим і видається за спеціальним кредитним договором з установою банку). У договорі передбачаються конкретні умови видачі кредиту та заходи, які має провести підприємство для відновлення необхідної суми оборотних коштів;
- — відсотки за кредити на придбання основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів;
- — суми оплати відсотків за коштами, взятими в борг у інших підприємств і організацій;
- — штрафні санкції, які підлягають внесенню до бюджету. Сюди відносяться штрафи та витрати з відшкодування збитків у результаті недотримання вимог з охорони навколишнього середовища; штрафи за отримання необгрунтованого прибутку внаслідок завищення цін, приховування або заниження прибутку та інших об'єктів оподаткування; інші види штрафних санкцій, що підлягають внесенню до бюджету.
Чим більше ці та інші витрати, що носять аналогічний характер, тим більше ризик підприємства. Ступінь фінансового ризику вимірюється часткою від ділення прибутку за вирахуванням податку на прибуток до прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, за винятком обов’язкових витрат і платежів, що не залежать від його величини. Цей показник називається фінансовий левередж. Фінансовий ризик тим вище, чим вище базисне співвідношення названих величин [23].
Таким чином, фінансові ризики — це спекулятивні ризики, для яких можливий як позитивний, так і негативний результат. Їх особливістю є ймовірність настання збитку в результаті проведення таких операцій, які за своєю природою є ризикованими. В основі управління фінансовими ризиками лежать цілеспрямований пошук і організація робіт з оцінки, уникненню, утримання, передачі та зниження ступеня ризику. Кінцевою метою управління фінансовими ризиками є отримання найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємства співвідношенні прибутку і ризику.