Мир одного предмета: астролябія Г.Арсениуса

Мир одного предмета: астролябія Г. Арсениуса

Екатерина Кондрашова, cотрудник Музею М. В. Ломоносова в складі Музею антропології і етнографії їм. Петра Великого.

.

Астролябия Г. Арсениуса. 1568 г.

Среди перших музейних колекцій Кунсткамеры, заснованої Петром І за зразком європейських кабінетів рідкостей XVII — XVIII ст., особливо виділялися наукові прилади й інструменти. З допомогою цих предметів музей знайомив російських людей зі світобудовою в усьому його різноманітті, будив інтерес знаннями, до наук. Сьогодні, повертаючись до витоків та традиціям музею, Кунсткамера представляє як експоната унікальну астролябію фламандського майстра Гуалтеруса Арсениуса (1568 г.).

Астролябия (від грецьких слів " ??? «— зірка, і «??? «— взяття, схоплювання) — одне із найстаріших астрономічних інструментів, що з’явився Стародавню Грецію. Праобраз астролябії, очевидно, створив давньогрецький астроном Гіппарх, а К. Птолемей побудував і описав «астролабон «— угломерный інструмент для визначення становища зірок. Астролябиями користувалися астрономи і математики, мореплавці і мандрівники, архітектори й будівельники. Згодом інструмент був усовершенстован арабами. У відомому нам вигляді астролябія сформувалася сході до IX — XI ст. і тоді ж таки здобула там саме широке поширення. У ХІ ст. прилади з’являються у Іспанії, та був та інших країнах Західної Європи. Спочатку тут використовували арабські інструменти; пізніше їх почали виготовляти по арабським зразкам у розвинених європейських майстерень. Коли Сході інструменти були у маленьких футлярах і було частиною дорожнього костюма звичайних людей, то Європі астролябії від початку вважалися дорогими інструментами, виробленими лише еліти. Требующаяся точність нанесення ліній складної конфігурації, труднощі виготовлення й своєрідна краса цих інструментів почали вносити їх дорожнечу і привабливості для європейських государів. Виробництво їх розпочато при королівських дворах. Ставши предметом моди, прилади купувалися які з коштовностями. У XVI в. у Європі їх почали робити за основі власного розрахунків до застосування у розвинених європейських широтах.

Наиболее відомій у Західної Європи була майстерня Герхарда Меркатора (1512 — 1594) — відомого картографа, математика, фізика, хіміка, производившего перші європейські карти, точні оптичні прилади й глобуси. Меркатор отримав освіту у знаменитому університеті у г. Лувене (Бельгія) у Геми Фрисиуса (1508 — 1555). Майстерню Меркатора згодом очолив Гуалтерус Арсениус (1530 — 1580), племінник і учень Геми Фрисиуса. Фламандець Арсениус вважався найкращим мастером-инструментальщиком останній третині XVI в. Його астролябії відрізнялися точністю нанесённых проекцій на площину небесних координат, шкал і добірністю форм, тому іспанський король Філіп II та інші знатні особи замовляли їх изготовлениеименно йому. Щоправда, нерідко тримають у колу знаті астролябії використовувалися лише як астрологічні инструменты.

На сьогодні у світі відома лише 21 створена Г. Арсениусом астролябія, і єдина нашій країні примірник перебуває у Музеї М. В. Ломоносова в складі Музею антропології і етнографії їм. Петра Великого. Виготовлена в 1568 р., вона належала в свій час австрійському полководцеві часів Тридцятилітньої війни Альбрехту Валленштейну. У ХІХ в. власниця астролябії велика княгиня Олена Павлівна, покровителька науку й мистецтв, піднесла їх у дар Імператорської Публічної бібліотеці (де у той час, поруч із книжковими пам’ятниками, зберігалися та приватні колекції наукових приладів). Звідти в 1959 р. астролябія вступила у Музей М. У. Ломоносова.

Экспонируемая на виставці «Світ одного предмета », як покладена під збільшувальне скло астролябія постає перед відвідувачем як і шедевр декоративно-прикладного мистецтва, як і пам’ятник технічної думки, людського Разума.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.