Виклад основного матеріалу

Проблема інтеграції між окремими навчальними дисциплінами є надзвичайно важливою у підготовці майбутніх медичних працівників, адже її реалізація сприяє формуванню науково-природничого та професійного світоглядів, логічного мислення; створенню системи науково-природничих та фахових знань, умінь та навичок; розвитку інтелектуальних здібностей. Підкреслимо, що міжпредметна інтеграція є відображенням у навчально-виховному процесі одного з основних принципів діалектики — принципу загального зв’язку, що виявляється у висвітленні діалектичного взаємозв'язку між предметами та явищами природи і суспільства, розкритті всіх його сторін за допомогою спеціальної організації викладання і навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Організація навчально-виховного процесу на основі міжпредметної інтеграції реалізується як на окремих заняттях при вивченні тем, що підлягає вирішенню міжпредметної проблеми, так і декількох тем різних дисциплін, цілого циклу навчальних дисциплін та між циклами.

Планування міжпредметної інтеграції є суттєвою умовою ефективного використання міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу.

Відповідно до методичних вимог щодо планування та реалізації міжпредметної інтеграції на лекційних та практичних заняттях при вивченні певної теми необхідно актуалізувати й активізувати раніше набуті знання, навички та вміння з метою ефективного засвоєння нового навчального матеріалу, а також урахувати наступні дисципліни, предмет вивчення яких є дотичним до даної теми. Таким чином, міжпредметна інтеграція вирішує завдання органічного злиття нової теми з попередніми та наступними, визначення логічних зв’язків між різноманітними дисциплінами та об'єднання їх в єдину систему.

Методичне планування міжпредметної інтеграції рекомендовано проводити за такими напрямами:

• · визначення попередніх дисциплін, що вивчалися раніше, їх розділів, тем, які є забезпечуючими, тобто базовими щодо вивчення теми даного заняття;
• · визначення наступних дисциплін, які вивчатимуться згодом, їх розділів, тем, при опануванні яких можливе використання навчального матеріалу даної теми заняття;
• · визначення внутрішньо-предметних зв’язків, що передбачають інтеграцію навчального матеріалу, який вивчається, з попередніми і наступними темами даної дисципліни [6, с. 16].

Здійснення міжпредметної інтеграції передбачає пошук ефективних освітніх технологій її реалізації. На нашу думку, доцільними формами і методами реалізації є інтегровані міждисциплінарні лекції, комплексні та бінарні лекції, міждисциплінарні семінари, міждисциплінарні навчальні практики, ділові ігри, розв’язування ситуаційних та тестових завдань із широким міждисциплінарним контекстом тощо. Варто пам’ятати, що для досягнення цілей міжпредметної інтеграції важливими є систематичність і послідовність у здійсненні інтегрованого підходу при вивченні фундаментальних та професійно зорієнтованих дисциплін.

Навчальний матеріал дисципліни «Медична біологія» базується на узагальнених закономірностях життя та рівнях його організації (молекулярно-клітинному, організмовому, популяційно-видовому, біогеоценотичному та біосферному), що викладено у вченні про клітину, її хімічний склад і організацію потоків речовин та енергії; розглянуто питання біології організму, його індивідуального розвитку у взаємозв'язку з історичним; сформульовано закономірності спадковості та мінливості з основами медичної генетики та антропогенетики; визначено медико-біологічні основи паразитизму.

Зауважимо, що міжпредметна інтеграція при вивченні медичної біології є багатогранною за змістом та функціями, оскільки водночас є:

• — засобом формування в студентів розуміння взаємозалежностей явищ природи й людського організму;
• — специфічною конструкцією змісту медичної освіти, а також одним із засобів інтеграції біологічних та медичних знань, умінь і навичок;
• — дидактичною умовою, що забезпечує послідовне відображення в змісті природничо-наукових дисциплін об'єктивних взаємозв'язків, які мають місце у практичній медицині.

Серед функцій міжпредметної інтеграції в процесі вивчення біології виокремлюють методологічну, світоглядну, освітню, розвивальну, виховну, конструктивну [5, с. 7−8].

Розглянемо функції міжпредметної інтеграції при викладанні медичної біології у вищих медичних навчальних закладах, зокрема:

• — методологічну функцію, що забезпечує формування в студентів сучасних уявлень та науково-гуманістичних поглядів про цілісність і розвиток живого; сприяє продуктивності розумових процесів; закріплює навички систематизації та узагальнення, використання діалектичних методів аналізу явищ тощо;
• — світоглядну функцію, що забезпечує умови для засвоєння студентами ключових світоглядних ідей еволюційного розвитку, багаторівневої організації живої природи; встановлення взаємозв'язку біологічних систем із природним середовищем; визначення саморегуляції та цілісності біологічних систем у мінливих умовах середовищ; здійснення раціонального використання, охорони й відновлення природних ресурсів, а також охорони здоров’я та безпеки життєдіяльності тощо;
• — освітню функцію, що сприяє формуванню якісних характеристик знань, умінь і навичок: системності, логічності, гнучкості та мобільності;
• — конструктивну функцію, що вдосконалює зміст навчального матеріалу, відбір ефективних форм і методів організації навчально-виховного процесу; міжпредметна інтеграція орієнтоване навчання
• — розвивальну функцію, що уможливлює розвиток системного і творчого мислення студентів; самостійності та творчості; сприяє прояву пізнавальної активності та інтересу до обраного фаху;
• — виховну функцію, що забезпечує виконання завдань професійно зорієнтованого, екологічного, природоохоронного та медико-деонтологічного виховання.

Предмет «Медична біологія» передбачає вивчення організації живої матерії за рівнями, які безпосередньо стосуються принципів медицини. Саме вони спонукають розглядати живий організм у нормі чи з патологічними змінами не лише як цілісну, а й, разом із тим, складну ієрархічно підпорядковану систему організації. Знання складових і функцій кожного рівня допомагає з’ясувати причини виникнення хвороб. Так, діагностуючи спадкову патологію, потрібно враховувати особливості певної людської популяції, а при аналізі перебігу інфекційних хвороб та епідемічного процесу, доцільно брати до уваги особливості біогеоценотичного і соціального середовища [7, с. 6].

Розглядаючи тему «Паразитичні найпростіші. Саркодові. Інфузорії», варто звернути увагу студентів на дотримання біоетичних норм спілкування з носіями та хворими на протозойні захворювання, вказати на важливість забезпечення особистої гігієни та організацію профілактики серед населення. Водночас важливо зауважити студентам, що, дбаючи про здоров’я людини, не можна ігнорувати закони природи, винищуючи живі істоти, адже вони є компонентами екосистем. Необхідно також наголосити на важливості дотримання правил особистої гігієни, зосередити увагу студентів на механічних переносниках збудників хвороб — синантропних комахах, яких можна зустріти в людських оселях, важливості дотримання санітарних норм і вимог як у побуті, так і в лікувальних закладах.

Вивчаючи тему «Паразитичні найпростіші. Джутикові. Споровики», при мікроскопуванні постійного мікропрепарату трипаносоми (Trypanosoma gambiense) у людини або постійного мікропрепарату мазку крові хворого на малярію (еритроцити, уражені малярійним плазмодієм (Plasmodium vivax), доцільно звернути увагу студентів на те, що кров — це біоматеріал, при використанні якого також необхідно дотримуватися норм біоетики. Обговорюючи питання можливості передачі збудника малярії під час переливання крові, варто окреслити проблему донорства як шанс порятунку життя людини в екстремальних ситуаціях, під час операцій, дорожньо-транспортних пригод, що можуть призвести до значної крововтрати. Водночас необхідно наголосити на небезпеці, зумовленій наявністю в донорській крові збудників інвазійних та інфекційних хвороб; на можливості трасфузійного шляху їх передачі та недопустимості втаємничення хвороб донором крові; на необхідності контролю якості донорської крові. Розповідаючи про комарів роду Anopheles як біологічних переносників збудника малярії, слід зазначити, що небезпеку створюють тільки самки, а самці цих комарів харчуються нектаром квіткових рослин і відомі як їх запилювачі.

Подаючи навчальний матеріал з медичної біології з теми «Паразитичні плоскі черви. Сисуни», зокрема при вивченні життєвого циклу печінкового сисуна (Fasciola hepatica), необхідно звернути увагу на проблему забруднення водойм, оскільки яйця гельмінта з організму людини виводяться назовні й потрапляють у водойми, де розвиваються та стають інвазійними.