Творчі здібності школярів

1. Формування творчих здібностей школярів як педагогічна проблема

1.1 Творчі здібності школярів: сутність та структура

Проблема творчості стала в наші дні дуже актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів в процесі шкільного життя та подальшого навчання у ВУЗі здобуває одне з найважливіших значень.

Термін «творчість» в останні десятиліття входить до множини найбільш вживаних слів фахівцями різних галузей. Але, як свідчить практика, використовується воно не завжди коректно. Очевидно, що проблема розвитку творчих здібностей учнів не може бути розв’язана без чіткого розуміння поняття творчості.

У психологічній літературі відмічаються перші спроби створення теорії творчості. В часі вони припадають на межу між XIX та XX століттями. Одним із перших авторів теорії творчості був С. О. Грузенберг. Але навіть він сам не зміг назвати свою теорію науковою. З його ж точки зору це скоріше було зібрання окремих фактів та випадкових емпіричних даних, які були взяті із фізіології нервової системи, невропатології, літератури, мистецтва тощо. Це зібрання доповнювали також окремі уривки автобіографій та самоспостережень відомих на той час творців.

Бурхливий розвиток природничо-математичних наук, який повів за собою розвиток техніки (згадаймо хоча б період промислової революції в Європі), показав світу факти справжньої творчості і в даній сфері діяльності людини. Витвори техніки, технологій вже настільки впливали на життя людей, їх свідомість, що не могли не привернути до себе уваги тих, хто вважав, що творчість характерна лише для гуманітарної сфери. У зв’язку з цим, слідом за роботами, присвяченими дослідженням творчості в галузі мистецтва, літератури і т.п. з’явились роботи, автори яких пробують систематизувати, усвідомити та пояснити заявлені життям процеси науково — технічної творчості. До таких досліджень відносяться роботи М. А. Блоха, П.К. Енгельмейєра, П. М. Якобсона та ін.

Особлива увага до творчої діяльності людини в галузі науки та техніки з’явилась після запуску в жовтні 1957 року першого штучного супутника Землі, а згодом і польоту в квітні 1961 року першого космонавта. Ці практичні здобутки людей стали цінним підтвердженням можливостей їх творчих здібностей, що спонукало до більш активних пошуків, спрямованих на розкриття механізму самої творчості.

В наш час поняття творчість є категорією цілого ряду наук: філософії, психології, педагогіки та ін.

У філософському словнику дається таке означення творчості: «Творчість — процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності» [17, 405].

Звідси виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти, державності і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь — який прогрес.

Психолог А.Г. Спіркін розглядає творчість як «мислительну і практичну діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу та духовної культури.» [16, 322]. Як бачимо, дане визначенням творчості вже прямо стосується вищого (творчого) рівня пізнавальної та наукової діяльності.

Кібернетичний підхід до визначення творчості від попередніх відрізняється лише деякими використаними термінами, категоріями. «Творчість, — пише М. М. Амосов, — це створення нових моделей та втілення їх через ФА (функціональну активність) в матеріальні речі або ж у матеріальні моделі - книги, малюнки і т.д.» [1, 158].

Н. Роджерс, яка займається експресивною терапією, прагнення людини творити пояснює тим, що «творчість подібна волі, спробувавши її одного разу, ти вже ніколи більше не зможеш жити без неї. Це трансформуючий, цілющий процес. Коли накладаються обмеження на нашу творчість, ми хворіємо, стаємо напруженими, тупіємо».

Отже, творчість — це діяльність, результатом якої є нові матеріальні та духовні цінності; вища форма психічної активності, самостійності, здатність створювати щось нове, оригінальне. В результаті творчої діяльності формуються і розвиваються творчі здібності.

Що ж таке «творчі здібності» або «креативність» (від лат. creatio — творення) Так, П. Торренс під креативністю розумів здатність до загостреного сприйняття недоліків, прогалин в знаннях, дисгармонії. У структурі творчої діяльності він виділяв:

1) сприйняття проблеми

2) пошук рішення

3) виникнення і формулювання гіпотез

4) перевірку гіпотез

5) їх модифікацію

6) знаходження результатів Американський психолог Фромм запропонував таке визначення цього поняття: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду».

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки — кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.

Гнучкість думки — здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому. Гнучкість — це добре розвинутий навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів.

Оригінальність — здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

Допитливість — здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового.

Сміливість — здатність приймати рішенні в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Відзначається, що у творчій діяльності важливу роль відіграють такі чинники, як особливості темпераменту, здатність швидко засвоювати і породжувати ідеї (не критично ставитися до них); що творчі рішення приходять у момент релаксації, розсіювання уваги [6, 56].

Таким чином, у найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає наступним чином. Творчі здібності - це індивідуально — психологічні особливості індивіда, які мають відношення до успішності виконання будь — якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь, навичок, які вже вироблені у школяра.

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей школярів в позашкільній діяльності

Підлітковий вік — вік між дитинством і дорослістю (від 11 — 12 до 16 — 18 років), який характеризується якісними змінами, пов’язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці - це інтимно — особистісне спілкування з однолітками.

Для підліткового віку характерні:

1) почуття дорослості

2) формування «Ми» — концепції

3) формування референтних груп У спілкуванні дітей досить швидко складаються відносини, у яких з’являються однолітки — лідери, і однолітки — ізгої. Спілкування з однолітками — тверда школа соціальних відносин. Саме спілкування з однолітками вимагає високої емоційної напруги. «За радість спілкування» дитина — підліток витрачає багато енергії на почуття, пов’язані з успіхом ідентифікації й стражданнями відчуження.

Група однолітків, з якими спілкується дитина впливає на розвиток її особистості. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина-підліток постійно зіштовхується з необхідністю застосовувати на практиці засвоювані норми поводження.

Розвиток творчих здібностей у підлітковому віці визначається взаємодією низки чинників:

— внутрішніх, до яких належать: вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості (самооцінка, рівень тривожності, агресивність, спрямованість особистості, акцентуації характеру, властивості ВНД тощо), статеві відмінності, стилі (стратегії) організації розумової діяльності;

— зовнішніх, що представлені чинниками мікросередовища: характером і системою сімейного виховання, впливом школи і спілкування з однолітками.

Рівень розвитку творчих здібностей у підлітків може бути суттєво підвищений шляхом впровадження програми корекційно-розвивальних занять, що передбачають комплексне формування дивергентного і конвергентного мислення.

Реалізація мети навчально-виховної та розвивальної роботи забезпечується шляхом виконання профільних навчально-виховних і наскрізь виховних програм, розроблених на основі мистецтвознавчих, народознавчих і краєзнавчих матеріалів, а також виховних, масових заходів, клубних форм роботи.

Сьогодні у нашому суспільстві виникла нагальна потреба в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян. Тому завдання вчителя ліцею не тільки виявляти, розвивати таких учнів, а й привернути увагу до них науковців, психологів, друзів, колег, батьків.

Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи.

Ось чому адміністрації та колективу навчально — виховних закладів слід приділяти велику увагу навчально-виховному процесу, основним елементом якого був і залишається урок, але в системі особистісно-орієнтованого навчання істотно змінити його функції, форму організації.

Варто відпрацьовувати форми позакласної роботи, вони мають чимало специфічного на відміну від загальноосвітньої школи. Добре розвивати так звану клубну роботу.

Тісний зв’язок із старшою школою може мати клуб для старшокласників «Еколог» та клуб любителів англійської мови. В невимушеній обстановці вчителі досягають високого рівня оперування математичними знаками, абстрактними символами, розвивають здатність до творчого самовираження, особистісно-ціннісного ставлення до навчання; діти насолоджуються діяльністю яка приносить їм радість пізнання. Своїми маленькими успіхами в творчості учні діляться на сторінках власної газети з батьками, вчителями, друзями.

Краще, коли навчальний заклад формує комплекс, до якого входять школа, ліцей (коледж тощо), дитячий садок.

Педагогічний колектив має переслідувати головну мету — відродження національної еліти, забезпечення найсприятливіших умов для навчання дітей і розвитку їх творчих здібностей. Тому основною концептуальною метою в роботі вчителя є орієнтація на особистість, на формування і розвиток її творчої і пізнавальної активності.

Вчителі мають відмовитися від будь-яких форм примушення, а тим паче пригнічення учнів. Учні мають отримати свободу у виборі навчання з профілюючої підготовки, у розвитку здібностей через науково-дослідницьку роботу, адже педагогічна система закладу має доповнюватися такою важливою сферою, як науково-дослідницька робота, яка виступає таким же основним компонентом цілісного навчального процесу, як навчальний процес, виховна робота.

Формами звіту за виконану науково — дослідницьку роботу є реферати, творчі роботи. Після захисту робіт науково — методична рада школи має направляти кращі роботи в МАН. Своєрідним звітом про науково-дослідницьку роботу має стати традиційна щорічна науково-практична конференція самостійного наукового товариства. Головні особливості цих конференцій — звіт роботи дитини за 1 — 3 роки по поєднанню базових знань і тих, що дозволяють ліцеїсту виконувати функції дослідника; орієнтація ліцейської освіти на освіту вузівську, що дає змогу досягти високого рівня загальнонаукового навчання, озброєння ліцеїстів уміння одночасного оперування знаннями різних галузей науки.

Підготовка до олімпіадису школі має починатися з перших днів навчального року. Потрібно, щоб учні 7 — 11 класів мали можливість взяти участь у достатній кількості олімпіад І туру, завдання яких відповідають найвищим вимогам за рівнем складності, різноманітністю і практичною неординарністю.

Робота з обдарованою дитиною в школі базується на принципах демократичності, науковості, майстерності, системності, гуманізму. Гуманізм колектив розуміє як рішучий поворот до особистості учня, тому і створюємо для обдарованих дітей найоптимальніші умови їх розвитку і навчання. Вже в травні місяці, після діагностики соціально-психологічної служби, діти обирають спецкурси, які будуть відвідувати у наступному навчальному році. Завдання цих спецкурсів — пробуджувати і виховувати власну активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби. Але поряд з цим вчителі пам’ятають, що дитина з високим розвитком інтелекту і творчими нахилами потребує не тільки відповідного розумового навантаження, а й своєчасного мудрого керівництва вчителя. Тому розклад спецкурсів передбачає заняття в другій половині дня в суботу. Це дало змогу учням обирати предмет, рівень вивчення його на основі власного пізнавального досвіду. Наприклад, учням, що цікавляться інформатикою, за вибором пропонуються курси-користувача, розв’язування олімпіадних задач, методи програмування тощо.

Велика роль у роботі з обдарованою дитиною належить участі дітей у міжнародних програмах. Особливо популярними стали ігри клубів веселих та кмітливих, які поєднують гумор і сатиру, драму і поезію, музику і танець.

2. Умови ефективного розвитку творчих здібностей школярів в позашкільній діяльності

Методи, за допомогою яких людина приходить до яскравих ідей, не з’ясовані, але загальновизнано, що в цьому процесі використовуються аналогії, асоціації, стреси.

Метод проб і помилок полягає в тому, що учень, зіштовхуючись із проблемою, шукає її розв’язання, перебираючи різноманітні варіанти, порівнює їх, пробує, помиляється, знаходить або не знаходить розв’язання. Реалізація цього методу вимагає багато часу, а помилки можуть обходитись занадто дорого. Тому метод застосовується тільки для найпростіших задач. До методу проб і помилок належать й інші несистематизовані прийоми розв’язання задач.

Методи психологічної активізації творчості дозволяють уникнути інерційності методу проб і помилок. Інерція мислення — серйозний бар'єр у пошуку нового, обмежує сферу пошуку розв’язання, асоціативні здібності, творчі можливості. Розглянемо деякі методи з цієї групи.

Колективна «мозкова атака» (або «метод мозкового штурму», або брейнстормінг). Цей метод було запропоновано американським ученим А. Осборном як покращений варіант евристичного діалогу Сократа. Його використовують в умовах групових форм навчання, причому найоптимальнішими вважають групи від 7 до 13 осіб.

«Мозковий штурм» як колективний метод генерування ідей при розв’язанні творчих задач ставить за мету зібрати якнайбільше різноманітних ідей. Метод «мозкового штурму» ґрунтується на принципі відділити процеси генерування та оцінки ідей. Психологічно учень не схильний до критики своїх ідей і, остерігаючись оцінки ідей, може стримати їх народження. Для уникнення цього групі учнів, схильних генерувати ідеї, ставлять проблему та створюють необхідні умови. Висловлені ідеї фіксуються для доопрацювання.

Такий прийом, як «мозковий штурм» повинен:

— активізувати мислення школярів;

— привернути увагу всіх учнів класу до проблеми, поставленої учителем;

— створити на уроці атмосферу психологічного комфорту, коли легко думається;

— указати один з шляхів до винахідництва, до застосування на практиці отриманих знань;

— показати необхідність знань, їх широту, глибину;

— сформувати інтерес до фізики, який потім може стати стійким.

Суть прийому полягає в наступному. Учням пропонується конкретна задача або ж завдання. Як правило, задачу можна розв’язати кількома різними способами, завдання може бути виконано кількома прийомами. Учнів знайомлять з методом виконання завдання «мозковим штурмом».

При організації «мозкового штурму» широко використовують ігрові моменти з урахуванням вікових особливостей школярів. Можна, наприклад, обговорення проводити в формі засідання експертного бюро, патентної комісії, ради директорів, в якій можуть брати участь всі школярі. Вдалі відповіді повинні заохочуватись оцінками, призами тощо.

Збірників задач і завдань для «мозкового штурму» поки що немає, але вчитель може сам складати такі завдання з урахуванням інтересів учнів класу.

Отже, метод А. Осборна «мозкового штурму» активізує творчу думку при виконанні чотирьох правил:

— виключається критика, можна висловлювати без побоювання будь-яку думку;

— заохочується будь-яке вільне асоціювання: чим більш дикою здається ідея, тим краще;

— кількість ідей, які висувають, повинна бути якомога більшою;

— дозволяється як завгодно комбінувати висловлені ідеї, видозмінювати їх, тобто «покращувати» ідеї, що висунуті іншими членами групи.

Зараз початковий ентузіазм щодо «мозкового штурму» зменшився, крім того, питання ставляться щодо з’ясування: які задачі розв’язуються цим методом, з яких осіб обирати групи, якими шляхами підвищувати ефективність їхньої діяльності? Виявлена користь від поєднання брейнстормінгу із синектичним методом.

Ні учня, ні учителя не повинно зупиняти те, що деякі задачі нагадують пункти з збірників для винахідників та раціоналізаторів. Це підкреслює прикладний характер таких задач з фізики. Розв’язання задач може бути не суто фізичне, вони можуть бути позичені з інших наук. Міжпредметні зв’язки обумовлюють глибину мислення та широту знань учня. Цікаво розв’язувати одну і ту ж задачу на початку навчання та в старших класах, що дає можливість оцінити дослідження учнів.

Метод синектики. У застосуванні до процесу навчання може являти собою мозкову атаку, що виконується сильними учнями. При цьому конструктивна критика допустима. Особливість методу полягає в тому, що, учні розв’язують проблему прийомами, які ґрунтуються на різноманітних видах аналогії. Використовуючи тільки початкову інформацію, вони діють за даною замкнутою схемою, проводячи аналіз, синтез й оцінку, доки не буде знайдене найкращий з можливих розв’язків.

Метод фокальних об'єктів полягає в тому, що об'єкт, який розглядається, тримають у фокусі уваги й наділяють його властивостями інших об'єктів, які не мають нічого спільного з ним. При цьому можуть виникати незвичайні комбінації, які потім розвивають способом вільних асоціацій. Таким чином, метод дозволяє поглянути на об'єкт під незвичайним кутом.

Методи аналогій. Розв’язання задач часто відбувається за аналогією й це можна з успіхом застосовувати для стимулювання нових ідей. Створення нового може бути підказане аналогічними ситуаціями, що трапляються в інших галузях знань. Різновидами методу аналогій є емпатія, тобто особиста аналогія й метод евристичних прийомів.

Метод контрольних запитань. Коректна постановка проблеми або правильно й точно сформоване питання дозволяє пошук розв’язання або відповіді зробити більш ефективним. Сутність методу полягає в тому, що учень відповідає на контрольні питання за списком. Розглядаючи свою проблему в зв’язку з цими запитаннями, він може одержати або наштовхнутися на варіант її розв’язання.

Сутність методу синектики, запропонованого І. Гордоном як метод творчої діяльності, полягає в тому, щоб глибоко вивчити проблему і звикнути до неї, тобто зробити незнайоме знайомим, а від звичного відмовитися. Вона ґрунтується на послідовному застосуванні чотирьох видів аналогій: прямої (як розв’язують схожі задачі), особистої (уявляючи себе на місці об'єкта, що змінюється), символічної (у вигляді короткої образної назви задач) і фантастичної (з використанням казкових персонажів).

Морфологічний аналіз як метод розв’язування творчих задач був запропонований Цвіккі. Сутність його полягає в тому, що враховують параметри будь-якого об'єкта — потужність, швидкість, вид руху, освітленість, спосіб обігрівання, охолодження, геометричні розміри тощо. Ці параметри — морфологічні осі - можуть по — різному варіюватися для різних випадків. Виписані можливі варіанти морфоосей і зведені разом формують морфологічний ящик. Нова конструкція може виявитися прогресивною, оскільки одержуємо стикування різних випадкових параметрів морфоосей.

При використанні методу фокальних об'єктів (автор Цвіккі), який пізніше був розвинений американським дослідником C. Вайтингом, властивості навмання відібраних слів переносять на ключовий об'єкт, який знаходиться ніби у фокусі цих властивостей. Якщо треба, наприклад, сконструювати нову лампу, то у фокусі властивостей, скажімо, «морозива» це буде холодна лампа, смачна, солодка, молочна, стравна, шоколадна, хрумка.

І все ж ці нові евристичні методики не породили буму винаходів, оскільки вони не ламали основ сліпого перебору, а лише розвивали цей метод (прискорювали перебір), не давали розумних критеріїв для відбору сильних рішень. Необхідно було окремі універсальні принципи об'єднати в єдину загальну теорію, щоб охопити всі принципи, і в той самий час настільки інструментальну, щоб вона була доступною для практики.

У творчій діяльності використовують також прийоми, які сприяють розв’язанню складної, нестандартної задачі або проблеми. Наведемо деякі з них.

Запитання. Сутність цього прийому полягає в тому, щоб сформулювати якомога більше запитань, що стосуються певної задачі або проблеми, і спробувати знайти відповіді на них. Сократ перший зазначив, що «запитання є повивальною бабкою, яка допомагає народитися новій думці».

Відстрочка. Якщо знайти розв’язання задачі не вдається, треба відкласти її і зайнятися чимось іншим. Через деякий час варто повернутися до задачі, і спосіб розв’язання може бути знайдено.

Фіксація. Важливо завжди і за будь — яких умов мати при собі засіб для запису думок.

Досвід багатьох вітчизняних та закордонних педагогів свідчить про вірогідність успішного формування у школярів якостей творчої особистості. Для цього учням варто надавати максимум можливостей для випробовування себе в творчості, причому починати треба з найпростіших завдань. Навчання творчості має відбуватися в першу чергу і в основному на програмному навчальному матеріалі з інформатики, а в разі потреби й на спеціально побудованій системі задач. Засвоюючи досвід творчої діяльності, характерні для неї процедури, учні набувають здібності видозмінювати ті стереотипи мислення, яким вони вже навчилися, вчаться відмовлятися від стереотипів, конструювати нові підходи до осмислення раніше засвоєного або нового змісту.

М. Махмутов, аналізуючи стан шкільної освіти, зазначав, що у традиційному навчанні всі знання, вміння і навички отримують шляхом репродуктивного засвоєння, що розвиває пам’ять і навички репродуктивного мислення. Навички продуктивного і творчого мислення є наслідком репродуктивного засвоєння. Тобто базою будь — якої творчості є конкретні знання, навички й уміння Це положення суттєве для вирішення проблеми творчого розвитку у процесі навчання (базовий зміст освіти повинен якісно засвоюватися). Проте цього недостатньо для розвитку пізнавальної самостійності і творчості школярів.

Обдаровані діти… Унікальні складні характери… Вони надзвичайно чутливі і тому потребують особливої уваги. У чому ж полягає особливість нашої роботи з такими дітьми? Насамперед, це традиційні форми роботи, але своєрідно поєднані з прийомами і методами навчання, модифіковані та інтерпретовані. Такі форми роботи поєднують раціональні та емоційні види діяльності, надають простір ініціатив дітей. Для розвитку творчих здібностей, інтелектуального потенціалу найбільш ефективними виявилися проблемні, дослідницькі, пошукові методи навчання. Під керівництвом вчителя учень включається в пошук істини і досягає її розкриття власними зусиллями, або простежує від думки вченого. Він отримує не готові знання, а дістає їх власною працею, тобто вчиться мислити. У практичних роботах надаємо перевагу творчим завданням, які дають змогу саморозкритися обдаруванню.

У позашкільній виховній роботі використовують масові, групові та індивідуальні форми виховання дітей. Групові форми виховної роботи зосереджують учнів на діяльності гуртків, секцій, клубів, студій та ін. Індивідуальна форма роботи передбачає виконання школярами творчих індивідуальних завдань, заняття з навчання гри на музичних інструментах, образортворчу діяльність у художніх школах тощо.

Творчі об'єднання класифікуються за трьома рівнями:

Початковий — творчі об'єднання загальнорозвиваючого спрямування, що сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності.

Основний — творчі об'єднання, які розвивають стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації.

Вищий — творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Відповідно до рівня класифікації визначають мету і перспективи діяльності творчого об'єднання, його чисельний склад, кількість годин для опанування програми тощо. Важливим завданням позашкільних установ є надання школам допомоги в організації позакласної виховної роботи з учнями. В Україні діє три державні позашкільні заклади — еколого — натуралістичний центр, центр науково — технічної творчості, центр туризму і краєзнавства. Як науково — методична установа функціонує Національний центр естетичного виховання. Набуло поширення створення позашкільних навчально — виховних закладів нового типу: навчально — дослідницьких та творчо-виробничих центрів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва, спортивно — технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів, соціально — педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

Висновки

Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей школярів та розв’язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Тобто, позашкільні заклади найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

Творчість — це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб'єктивна і не має суспільного значення (за А.Н. Лук).

Що ж таке «творчі здібності» або «креативність» (від лат. creatio — творення) Так, П. Торренс під креативністю розумів здатність до загостреного сприйняття недоліків, прогалин в знаннях, дисгармонії. У структурі творчої діяльності він виділяв:

1) сприйняття проблеми

2) пошук рішення

3) виникнення і формулювання гіпотез

4) перевірку гіпотез

5) їх модифікацію

6) знаходження результатів Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально — творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Таким чином, у найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає наступним чином. Творчі здібності - це індивідуально — психологічні особливості індивіда, які мають відношення до успішності виконання будь — якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь, навичок, які вже вироблені у школяра.

Що стосується шляхів розвитку творчих здібностей учнів, то тут ми можемо виділити наступні методи: мозковий штурм, метод синтетики, метод спроб і помилок, тощо. Також слід назвати різноманітні гуртки, що сприяють розвитку різних здібностей учнів.

Так, наприклад, краєзнавчі гуртки сприяють розвитку в учнів роботи з джерелами, виробленню критичного мислення, створити умови для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи та вивчення дисциплін гуманітарного профілю, залучити та зацікавити учнівську молодь перспективою досліджень рідного краю.

Різноманітні гуртки художньої самодіяльності сприяють розвитку Творчі об'єднання класифікуються за трьома рівнями:

Початковий — сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності.

Основний — розвивають стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації.

Вищий — творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Список літератури

творчий школяр здібність мозковий

1. Амосов Н. М. Искусственный разум / Н. М. Амосов. — К.: Наукова думка, 1969. — 154 с.

2. Барко В. Як визначити творчі здібності дитини? / В. Барко, А. Тютюнников. — К., 2010. — 79 с.

3. Бех І. Д. Виховання особистості. У 2 к. Кн. 2. / І. Д. Бех. — К.: Либідь, 2003. — 342 с.

4. Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству / Д. Б. Богоявленська. — М.: Знание, 2008. — 96 с.

5. Венгер Л. А. Наша группа (О развитии познавательной способности ребёнка) / Л. А. Венгер. — М.: Знание, 1978 — 329 с.

6. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Пси-хол. очерк: Кн. для учителя. — 3-е изд. / Л. С. Выготский. — М: Просвещение, 1991. — 93 с.

7. Григорьева Г. Г. Игровые приёмы в обучении дошкольников изобразительной деятельности. / Г. Г. Григорьева. — М.: Просвещение, 1995. — 63 с.

8. Грузенберг С. О. Психология творчества / С. О. Грузенберг. — Минск, 2010. — 457 с.

9. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. — СПб.: Издательство «Питер», 2009. — 368 с.

10. 3ербіно Д. Д. Наукова школа: лідер і учні / Д. Д. Зербыно. — Львів: Євро світ 2001. — 208 с.

11. Лейтес Н. С. Способность и одаренность в детские годы / Н. С. Лейтис. — М.: Знание, 1984. — 80 с.

12. Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. — М.: Педагогика, 1981. — 186 с.

13. Паламарчук В. Ф. Як виростити інтелектуала?: Посіб. для вчителів / В. Ф. Паламарчук. — К.: Знання, 2009. — 112 с.

14. Развитие творческой активности школьников / Под ред. А. М. Матюшкина / Науч.-исслед. институт общей и педагогической психологии Акад. пед. наук. СССР. — М.: Педагогика, 1991. — 160 с.

15. Селье Г. От мечты — к открытию: Как стать ученым: Пер. с англ / Г. Селье. — М.: Прогресс, 1987. — 368 с.

16. Спиркин А. Г. О творческой силе человеческого разума / А. Г. Спиркин. — М.: Мысль, 1979. — 389 с.

17. Философский словарь / Под ред. М. М. Розентшш. — Изд. 3-е. — № 4.: Политиздат, 1972. — 496 с.

18. Энгельмейер П. К. Теория творчества / П. К. Энгельмейер. — СПб., 1910. — 208 с.

19. Аксельруд В. В. «Мозговой штурм» в системе прийомов, активизирующих познавательную деятельность школьников в процессе обучения физике // Методичні знахідки (математика та фізика): Зб.ст./ Під. ред. А. А. Давидьона. — Чернігів: ОІУВ, 1992. — Вип. 2. — С. 25−29.

20. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах / А. Анджейчак // Обдарована дитина. — 2010. — № 5. — с. 8 — 13.

21. Балл Г. О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі / Г. О. Балл // Психологія. — К.: Дніпро, 1992. — Вип. 32. — с. 30 — 41.

22. Банько Н. В. Развиваем творческое мышление младших школьников / Н. В. Банько, Л. И. Сечина, Г. И. Отачук // Педагогічна скарбниця Донеччини. — 2008. — № 2. — с. 4 — 7.

23. Баранов А. А. Развитие творческих способностей у младших школьников в изобразительной и игровой деятельности / А. А. Баранов // Развитие творческих способностей студентов и школьников на занятиях изобразительным искусством.: Межвузовский сборник научных трудов — Ростов — на — Дону, 1986. — с. 115 — 123.

24. Берека В. Роль позашкільних закладів у формуванні творчої особистості / В. Берека // Педагогічний вісник. — 2007. — № 2. — с. 6 — 7.

25. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання / І. Вільга // Педагогіка і психологія, 1998. — № 2. — с. 61 — 67.

26. Волобуєва Т. Б. Розвиток творчої компетентності школярів / Т.Б. Волобуєва // Управління школою. — Харків, 2005. — 110 с.

27. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) / Т. Голуб // Завуч. — 2009. — № 22. — с. 47 — 53.

28. Григоренко Г. И. Игра как средство развития детского творчества / Г. И. Григоренко // Розвиток творчої особистості в системі безперервної освіти6: Зб. наук. пр. — Запоріжжя, 1995. — с. 72 — 75.

29. Інтелектуальні ігри в початковій школі // Упоряд. Ю.Є. Бардакова. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 192 с.

30. Ірклієнко В. С. Естетичне виховання школярів засобами народних свят / В.С. Ірклієнко // Духовний розвиток особистості засобами мистецтва. Частина І - ІІ. — Чернігів — с. 89 — 91.

31. Лук А. Н. Творчество / А. Н. Лук // Наука и жизнь. — 1973. — № 1. — с. 76 — 80.

32. Лук А. Н. Творчество / А. Н. Лук // Наука и жизнь. — 1973. — № 2. — с. 79 — 83.

33. Роджерс Н. Творчество как усиление себя / Н. Роджерс // Вопросы психологии. — 2010. — № 1. — с. 164 — 168.

34. Хохліна О. Методика формування загальних інтелектуальних здібностей дитини / О. Хохліна // Практична психологія і соціальна робота. — 2009. — № 6. — с. 23 — 25.

35. Хохліна О. Методика формування загальних інтелектуальних здібностей дитини / О. Хохліна // Практична психологія і соціальна робота. — 2008. — № 7. — с. 31 — 35.

36. Чернишова Д. Організація роботи з обдарованими учнями / Д. Чернишова // Обдарована дитина. — 2009. — № 7. — с. 4 — 7.