Политические партії (Украина)

|Запровадження… |3 | |1. Сутність, це основна прикмета політичних партій… |4 | |2. Формування політичних партій… |5 | |3. Функції партій на суспільстві… |6 | |Укладання… |10 |.

Останнім часом події, що відбуваються в українському політичної арені, викликають особливий інтерес. Напередодні парламентських виборів різноманітні політичні партії й низхідні течії активізують своєї діяльності: проводять агітацію всіма методами, об'єднують у блоки і коаліції, проводять рекламні акції та т.п. Розібратися у цій швидко мінливою ситуації простому обивателю видається возможным.

Після дезорганізації Радянського Союзу, і ліквідації тоталітарної системи колишні республіки як і потрапили до смугу важкого економічної кризи, а певних місцях події сягали відкритих сутичок. У умовах треба чітко уявляти роль партій на політичної системе.

І тому вивчення проблеми існування політичних партій на суспільстві, і навіть вплив їх у суспільство не втрачає своєї актуальности.

Актуальність обраної мною теми дослідження визначається і тих, що незабаром після припинення панування КПРС в українському політичної сцені почали з’являтися безліч партій та об'єднань, які претендують на що у здійсненні власти.

Через багатоплановості теми, у роботі зосереджено увагу до дослідженні вузлових проблем, характеризуючих різнобічну діяльність партій, їх сутність, це основна прикмета і функції у суспільстві 1. Сутність, це основна прикмета політичних партий.

Невід'ємною частиною політичною системою сучасного демократичного суспільства є політичні партії. Партія — це політична громадська організація, що бореться влади чи що у здійсненні ее.

У підставі діяльності партій можуть лежати різні групові потреби, і які пред’являються вищим державних інституцій. Тим самим було через партії населення заявляє про своє групових вимогах. Правлячі структури теж використовують партії для звернення народу по підтримку чи розв’язання тих чи інших питань. Діяльність партії є важливим механізмом і розподілу і перерозподілу владних ресурсов.

Серед інших політичних інститутів партію відрізняє властиві їй функції у влади і найхарактерніші методи їхнього здійснення, певна внутрішня організація та структура, наявність політичної програми дії тій чи іншій ідеологічної системи орієнтації, і навіть низку інших менш значущі признаков.

Функції партії, які найяскравіше демонструють її місце у процесі, висловлюють необхідність дві групи завдань: внутрішніх та зовнішніх. До внутрішнім функцій належить набір членів, становище партійної каси, регулювання майнових чи інших відносин між первинними структурами, партійної елітою і рядовими членами.

Здійснення ж зо внішніх основних завдань предполагает:

— боротьбу завоювання і політичної влади у інтересах тій чи іншій групи населення, виходячи з своїх програмах по рішенню, як внутрішніх, і міжнародних проблем.

— забезпечення сполучення мас з колишніми державними структурами і здійснення політичного громадян органи державної власти,.

— добір і рекрутування політичних лідерів та еліт усім етапах політичною системою, участь з допомогою управлінням справами общества.

— узгодження власних цілей, програм коїться з іншими учасниками політичного процесса.

— здійснення політичної соціалізації громадян. Основним способом здійснення цих функцій є висування партією своїх кандидатів на виборів у законопроектний держави й боротьба право їх обрання. Партії висувають своїх лідерів і намагається схилити підтримувати свого кандидата, якомога більшу число населения.

Партії, які перемогли під час виборів, чи зуміли провести в законопроектний своїх представників, отримують унікальну можливість брати участь у формуванні правлячої еліти, у доборі та встановлення управлінських кадрів. Насамперед, них партії отримують можливість брати участь у прийнятті легітимних решений.

2. Формування політичних партий.

Формування партій була досить тривалим та складних процесом. Спочатку активно діяли тільки певний період виборчих компаній. Вони мали постійно діючих місцевих организаций.

Політичні партії з звичними нам ознаками (оформлене членство у Комуністичній партії, партійні квитки, внески, внутрішньопартійна дисципліна) з’явилися торік у Європі з появою масового робітничого руху. Існування зараз політичні партії по організаційну структуру можна до двох основним типам — організаційно оформленим і суто організаційно неоформленим. У партіях першого типу члени партії отримують партійні квитки, і платять партійні внески. У організаційно неоформлених партій немає офіційного членства, а здобуття права вважатися членом такий партії, досить проголосувати під час виборів за висунутого нею кандидата. Найбільш відомими прикладами другого типу партій є республіканська і демократична партії США, консервативна партія Великобритании.

Кожна партія створювалася за захистом інтересів певної соціальної групи. Поступово вона привертала всі нові й нові верстви виборців Через війну партії сталі у здебільшого об'єднаннями, яких у тому чи тому поєднанні представлені інтересів різних соціальних груп. Через це партії, зазвичай, неоднорідні і мають всередині себе фракції - групи, які висувають програми, які від загальної програми партии.

Існування у Комуністичній партії кількох фракції, напрямів не послаблюють партію, а навпаки, роблять її політику гнучкішою, бо дає змогу їй зберегти свій вплив серед різноманітних груп виборців, враховувати розмаїття соціальних, економічних, політичних інтересів, у суспільстві. Політика партії виробляється під час внутрішньопартійної боротьби між різними фракціями і течениями.

Ті верстви українського суспільства, серед яких партія користується найбільшим і який підтримують в протяг багато часу, становлять її соціальної бази, а виборці, регулярно віддають їй голоси під час виборів, — її электорат.

Традиційної соціальної базою соціал-демократичних партій на Європі був робітничий клас; ліберально-демократичні підтримували середні верстви (службовці, інтелігенція, малі вітчизняні підприємці тощо.); аграрні партії спиралися на селянство. Партії, котрі обіймали консервативні позиції, отримували підтримку великих власників, частини селянства, й середніх верств. Приблизно о середині 20 в. ситуація змінилася. Великі партії отримують під час виборів голосів виборців, які належать до різним групам населення. Так, за соціал-демократів голосують як робочі, а й службовці, інтелігенція, дрібні й середні власники. Партії консервативної орієнтації підтримують робітники і службовці, члени профспілок і предприниматели.

У програмах партій зазвичай наголошується їх намір служити інтересам різних соціальних груп, більшості громадян країни. У практичної політиці партії прагнуть враховувати інтереси різних категорій виборців, бо тільки так можна перемогти на демократичні вибори. Разом про те виборах у країни (в значною мірою США) партії продовжують зберігати своєрідність, власне політичне й ідеологічне обличчя. Наприклад, від социалдемократів виборці очікують проведення великої соціальної політики, прийняття нових, або вдосконалення існуючих програм допомоги соціально незахищених груп населения.

3. Функції партій на обществе.

Політичні партії змушені вирішувати своєї діяльності дуже різноманітні завдання, тому й кількість приписуваних їм деякими політологами функцій перевищила десяток.

По-перше це функції ланки між правлячими і керованими. Партія завжди постає як канал передачі, циркулюючої «згори донизу» і «знизу вгору». Інтенсивність цих двох інформаційних потоках може збігатися. Скажімо, у СРСР за Сталіна перший був просто потужним, другий майже вичерпався. Але за умови ліберальної демократії годі було недооцінювати значення партії, у формуванні суспільної думки. Інше справа, що саме партія не може абстрагуватися від настрої рядових членів і. Це дозволяє партіям висловлювати соціальні интересы.

По-друге партії виконують функції акумуляції соціальних інтересів. У суспільстві завжди є різні і різнорідні інтереси, переваги, вимоги. Зрозуміло, що трансформувати всі вони в політичне рішення неможливо, та й потрібно: це зробило політичну життя хаотичної та непередбачуваною. Насамперед, з сукупності інтересів необхідно виділити найбільш соціально значимі. Далі й інші «добірні» інтереси необхідно ув’язати між собою, щоб у вигляді послідовної програми поставити на політичну порядок денний. Цим і займаються партии.

По-третє важливою функцією партій є постановка колективних цілей для суспільства. Було великим спотворенням істини вважати, що партія здатна переслідувати лише цілі, які «носяться повітрі» і випливають із обставин повсякденні її і прихильників. Ні на Китаї, в Росії необхідність побудови комунізму не випливала з поточних інтересів населення. Але, будучи сформульована партією, ця мета надихнула мільйони людей у програми радикального перетворення общества.

По-четверте, партії займаються рекрутуванням владної еліти. Під рекрутуванням слід розуміти добір кадрів як партії, і інші організації, які входять у політичну систему, зокрема і висування кандидатів до представницькі органи виконавчої влади, виконавчий апарат, і бюрократию.

Нарешті, партії яких багато важать, виступаючи у ролі референтних груп — груп, куди індивід орієнтує поведінка — своїх прибічників. У багатьох країнах люди, підкоряючись сімейних традицій і вихованню, відчувають сильну емоційну відданість тій чи іншій партии.

Класифікація політичних партії зазвичай починають за ознакою внутрішньопартійних структур. У межах, а такою виділяються кадрові і масові партії, різняться за кількістю членів, основним напрямам діяльності, організаційної стабільності та принципами керівництва. Масові партії відрізняються передусім численністю состава.

Масові партії відрізняються тісній і голову постійної взаємозв'язком з членів. Основна діяльність таких партій має ідеологічну і виховну спрямованість. Вони активну участь у виборчому процесі. Керівництва в масових партіях належать професійним політикам, постійної професійної бюрократії, причому осередки влади перебуває у самої партійної организации.

Головне завдання політичних партій у тому, щоб перетворити безліч приватних інтересів окремих особистостей, соціальних верств, зацікавлених група їх сукупний політичний інтерес шляхом відомості цих інтересів до спільного знаменника. У середовищі сучасних ліберальнодемократичних системах партії, зазвичай, виступають носіїв конкуруючих друг з одним політичних курсів, не ставлячи під сумнів законність існуючого конституційного ладу, основних права і свободи громадян, ствердились й загальноприйнятих у цій країні правил політичної ігри та зовсім т.д. Дотримання і реалізація цих принципів створювали передумови визнання кожної з протиборчих сторін «законності «існування гидкою стороны.

Тож природно, що у свідомості широкої населення утвердилось ставлення до партіям як найважливішим структурним і функціональним елементам політичної організації товариства. Це стосується як до правлячим партіям, і більшості партій, в опозиції. Партії ж, принципово не приемлющие існуючу систему їм, або поступово відсуваються на периферію політичного життя, або взагалі зникають з політичної арени. Живучість і успіх багатьох лівих партій на індустріально розвинених країн, які спочатку не приймали існуючу систему їм, над останню визначаються тим, що вони у остаточному підсумку у тому чи іншій формі інтегрувалися у цю систему.

У ідеалі мета партії полягає у реалізації представництва в політичній системі тих верств населення, яких вона висловлює. Шляхом представництва різних соціальних груп, верств, станів, інтересів тощо. з допомогою партій суспільство і державу хіба що інтегрально з'єднуються в нерозривне єдине ціле. Тут важливе значення має те, що в сучасному складному й високорозвиненому індустріальному суспільстві люди зі своїми особливими інтересами, устремліннями, орієнтаціями, установками можуть брати участь у політичного життя як члени різних спілок, об'єднань, партій. Слід зазначити і те, що у такої великої організаційної системі, як держава, покликане реалізувати загальне благо, яке, своєю чергою, складається з багатьох різнорідних, найчастіше конфліктуючих і протиборчих інтересів, і має примусову юрисдикцію, контроль народу і товариство практично неможливий без цих спілок, об'єднань, партий.

Партії як висловлюють інтереси тих чи інших соціальних груп, а й активну участь у формуванні цих інтересів. Вони виконують функції об'єднання інтересів різних соціальних груп, і верств шляхом відомості цих інтересів до єдиного знаменателю.

Заключение

.

У роботі була спроба охарактеризувати сутність політичних партій, їх основні функції і характерні черты.

Завдяки своєї гнучкою сучасної структурі партії можуть успішно проводити виборців, відбиваючи у своїх програмах різні вимоги соціальних груп. Після обрання структури влади намагаються втілювати у життя свої обещания.

Щоб привабити до своїх рядів прибічників партії використовують самі різні способи. У хід ідуть найостанніші досягнення у сфері Public Relations до підкупу виборців і ряду проведення агресивних рекламних компаній. На жаль основним завданням багатьох партій не захист інтересів певних верств населення, а просування своїх кандидатів по східцях влади з метою здійснення власних комерційних і розширення політичних задач.

Владні повноваження депутатів Верховної Ради їх депутатська недоторканність дають можливість кримінальним структурам безкарно здійснювати своєї діяльності. Розташовані за радянської влади організації утворили стійку корумповану структуру, зруйнувати яку практично невозможно.

Надалі, щоб чітко уявляти роль партій на політичної життя, проводити не глибокий аналіз кожного об'єднання. Якщо провести такий аналіз, з’ясувати джерела фінансування партії, її реальних керівників, простежити історію її створення, діяльність протязі терміну її існування, можна визначити які справді мети переслідує дана партія. Не можна довіряти передвиборним гаслам і обіцянкам партій та окремих кандидатов.

Кожен громадянин проти неї підтримувати той чи інший партію чи рух. Створення України багатопартійної системи значний крок уперед до демократизації нашого пострадянського общества.

1. Введення ЄІАС у політологію. Наука про політику./ під. ред. проф. Н.І. Горлач, доц. Г. Т. Головченка. — Харків. Регіональний університет. 1994.

2. Партії та політичні блоки. — Москва, Медіа. 1993.

3. Газета «Бізнес». № 6, 1999 р., ст. «Якби, а не выберут».

4. Газета «Яблуко» № 17, 2001 г.

4. Матеріали з Internet: internet internet.