Плеханов Георгій Валентинович

Плеханов Георгій Валентинович.

(29.11.1856 — 30.5.1918).

Был видатним діячем російського, міжнародного соціалістичного та робітничого руху, економіст, філософ, теоретик і пропагандист марксизма.

Изучение досвіду революційного руху робітничого класу, а як і праць основоположників наукового соціалізму викликали переворот поглядів П. в 1830−83 П. поступово відступає від ортодоксального народ ничества і на позиції марксизму. Цей період насичений поис ками об'єктивних основ соціалістичного руху, його завдань і перс пектив розвитку на Росії й за Заході. У Жиневе П. створив найпершу ріс сийскую марксистську організацію — групу «Звільнення праці «до-раю за словами В.І. Леніна, — «…теоретично заснувала соціал-демократію і зробила перший крок було назустріч робочому руху ». Був автором її прог раммных документів і майже перевів російською мовою ряд творів К. Маркса й Ф.Енгельса. П. встановив тісні зв’язки з представниками за падноевропейского робітничого руху, брав участь у роботі другого ін тернационала (1889 р.), зустрічався, і був із Енгельсом. Виступив проти ліберального народничества, ревизионизма і оппортунизма. С 1900.

П.принял що у підставі першої общеросс. марксистської газети «Іскра », у проекту Програми РСДРП, прийнятої на 2-му з'їзді партії (1903), входив у редакцію газ. «Іскра «і журн. «Зоря ». Після 2-го з'їзду перейшов до позиції меншовизму, ставши однією з його лидеров.

В 1903;17 у діяльності П., в його мировозрении з’явилися сущест венне протиріччя: з одного боку, П. — меншовик постає на шлях тактичного опортунізму й виступає проти ленінського курсу на соці алистическую революцію у Росії, з іншого боку, в філософії П. — войовничий матеріаліст — марксисит, бореться проти буржуазно-идеа листической філософії, «…великий теоретик, з величезними заслугами боротьби з аппартунизмом, Бернштейном, філософами антимарксизма , — че;

ловек, помилки якого у тактиці 1903 — 1907 рр. зайвими не були то хвацько летье 1908;1912 рр. оспівувати «підпіллі «і викривати його ворогів і противників… «.

Одной зі значних робіт П. була книга «Наші розбіжності «(1885), отримавши гарну оцінку Енгельса. П. показав глибокі економічні перетворення, пов’язані з недостатнім розвитком капіталізму в всіх галузях економічного життя. Відзначаючи хибність теорії народників про «невоз можности «розвитку капіталізму без зовнішніх ринків, усі сторони обосно вали становище марксизму, що капіталізм у своїй розвитку сам створює собі ринок. Соціальною базою розвитку капіталізму вважав руйнування селян кустарів, класове розшарування села. Народницьким тео риям селянського соціалізму П. протиставив науковий аналіз реаль ных шляхів розвитку капіталізму у Росії. Таку постановку питання Ви соко оцінював Ленін, також вважав непрацездатною народничес кую теорію особливого капіталістичного шляхів розвитку России.

Критикуя економічну концепцію В. П. Воронцова, П. показав примити визм економічної доктрини ліберального народництва, його отступле ние від революційних традицій народництва 1970;х років і непорозуміння об'єктивних законів економічного розвитку. П. розкрив хибність поглядів ліберальних народників по великим колом питань — теоретично вартості, теорії відтворення, теорії економічних криз. Крі тику П. ліберального народництва у 90-ті р. ХІХ ст. і Леніна проти течії дрібнобуржуазного соціалізму стали важливою предпо сылкой перемоги марксизму в России.

Велики заслуги П. побороти «економізму «і струвизма. Борьба П. проти цих течій опортунізму велася у різних аспектах — фі лософском, соціологічному, політекономічне. Гол. увагу П. приділяв економ. обгрунтуванню теорії научн. соціалізму П. підкреслював що социа лизм як мету є «…повне заперечення сучасного суспільства », а зі циализм як рух є «…прагнення, практичне наближення до цього ». Критикуючи струвистскую теорію пом’якшення социально-экономи ческий протиріч з розвитком капіталізму, П. показав що осн. протиріччя капіталізму загострюється й у полягає передумова гря дущей соціальної революції пролетареата. П. виходив і ще що оконча тельное рішення соціального питання може дати лише класова борьба.

В питаннях політекономії П. переважно стояв на марксистських позици ях, багато зробивши для обгрунтування й пропаганди економічної теорії марксизму. Зокрема відділяючи предмет політичної економії як науки про розвиток продуктивних відносин, він зробив істотне уточнення розрізняючи власне виробничі відносини — відносини социаль но-экономические, й стосунку производственно-организационные відносячи щиеся до громадської організації продуктивних сил.

В теорії капіталу і додаткової вартості, складової наріжний камінь економічної теорії марксизму, чітко проводив різницю між і робочої силою, цій основі відкриваючи сутність капиталисти ческой експлуатації. П. обіймав марксистські позиції і з цих позицій виступив із критикою опортунізму у сфері політичної економії, хоча допускав іноді неточні формулювання. Разом про те в меншовицький діяльність П. припустився цілого ряду серйозних теоретичних помилок. Зокрема недооцінював ступінь гостроти протиріч між поміщиками і селянами, принижуючи революційні здібності селянства, роль у оруженного повстання як засобу боротьби .

П. як теоретик марксизму вніс величезний внесок у захист і пропа ганду економічних вчення Маркса, у розвиток російської економічної мысли.