Організація охорони здоров'я дітей

Реферат на тему:

Організація охорони здоров’я дітей Охорона материнства і дитинства в СРСР Основними завданнями державної системи охорони материнства і дитинства в СРСР є створення оптимальних умов, які сприяють народженню здорової дитини, правильному всебічному розвиткові підростаючого покоління, запобіганню та лікуванню захворювань у жінок і дітей. Система охорони материнства і дитинства включає важливі соціально-економічні заходи і законодавчі акти, завдяки яким жінкам надається можливість поєднувати материнство з суспільно корисною працею, передбачається подання жінкам і дітям безплатної кваліфікованої медичної допомоги, яку здійснюють медичні заклади.

Серед перших законів Радянської держави були декрети про безплатне харчування дітей до 15 років, заборону дитячої праці, про ліквідацію дитячої безпритульності і про охорону здоров’я жінок і дітей. Було прийнято постанову про надання відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами на 12 тижнів при повному збереженні заробітної плати. Для жінок, зайнятих важкою фізичною працею, тривалість відпустки збільшувалася до 16 тижнів. Мати дістала право через кожні 3 години припиняти роботу для годування немовляти. Набули широкого розвитку дитячі і родопомічні заклади. Запроваджено безплатне медичне обслуговування всього населення. Згодом було видано закони, які захищали права, працю і здоров’я жінки-матері та її дітей, зокрема, заборонялося використання жіночої праці на важких і шкідливих для здоров’я роботах, заборонялося відмовляти в прийнятті на роботу або звільняти вагітних і матерів-годувальниць. Не дозволяється залучати до понаднормових або нічних робіт вагітних (з 4-го місяця вагітності) і матерів-годувальниць, вагітних слід переводити на легші роботи.] Відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами надається за рахунок держави на 112 календарних днів із збереженням повного середнього заробітку. У разі патологічних вагітності або пологів, багатоплідної вагітності відпустка після родів збільшується до 70 днів.

З 01.07. 1970 р. в СРСР введено в дію Основи законодавства про охорону здоров’я, в яких велика увага приділяється дальшому поліпшенню охорони здоров’я матері та дитини. Піклування про дітей, сім'ю, охорону материнства і дитинства закріплено в Конституції СРСР (1977). У ст, 35 передбачено створення необхідних умов, які дають змогу жінці поєднувати працю з материнством: надання оплачуваної відпустки та інших пільг вагітним жінкам і матерям, поступове скорочення робочого часу для жінок, які мають малолітніх дітей. У ст. 53 відзначається, що держава виявляє піклування про сім'ю, створюючи і розвиваючи широку мережу дитячих закладів, виплачуючи грошову допомогу у зв’язку з народженням дитини, надаючи грошову допомогу і пільги багатодітним матерям. Для матерів, які працюють або навчаються з відривом від виробництва, введено частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею півтора року і надано право на одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років із збереженням безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю.

Організація профілактичної та лікувальної допомоги дітям Служба здоров’я е однією з найважливіших галузей народного господарства СРСР. У ній зайнято понад 6 млн чоловік. Нині у країні налічується понад 993 тис. лікарів і 2,8 млн середніх медичних працівників. Постійно здійснюються заходи щодо вдосконалення підготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів. Забезпеченість населення висококваліфікованою лікарською допомогою в СРСР найвища і на 10 тис. населення припадає ЗО лікарів.

Тепер лікувально-профілактичну допомогу дітям і матерям надають понад 22 тис. дитячих поліклінік, амбулаторій і жіночих консультацій. Кількість дитячих лікарняних ліжок становить близько 600 тис. У дитячих спеціалізованих санаторіях щорічно лікуються понад 600 тис. дітей, у дошкільних закладах виховуються понад 15 млн дітей. На одну педіатричну дільницю в середньому припадає близько 900 дітей (за нормативами 800 дітей). Усього в країні функціонує понад 13 тис. дитячих амбулаторно-поліклінічних закладів.

Значно поліпшився фізичний розвиток дітей усіх вікових груп в усіх районах країни. Практично ліквідовано такі хвороби, як дифтерія, поліомієліт. Зменшилась захворюваність на скарлатину, кір, коклюш та інші інфекційні хвороби. Знизилася дитяча смертність з 25,4 (у 1987) до 23,8 на 1000 народжених, у тому числі і смертність новонароджених і недоношених дітей. Нині пневмонія і шлунково-кишкові захворювання вже не є основною причиною смерті дітей першого року життя. В структурі дитячої смертності на перше місце вийшли захворювання новонароджених.

За даними Інституту гігієни дітей і підлітків МОЗ СРСР, 85- 92% дітей у дошкільних закладах і школах мають гармонійний розвиток.

Для поліпшення охорони здоров’я дітей зроблено багато, але слід ще розв’язати чимало проблем, у тому числі й невідкладних. Планується вжити заходів, спрямованих на дальше поліпшення амбулаторно-поліклінічної допомоги жінкам і дітям. До переліку цих заходів входять підвищення якості диспансеризації вагітних (насамперед жінок з групи ризику), зростання рівня профілактичної роботи серед здорових дітей у дитячих поліклініках, удосконалення диспансерного спостереження за здоровими і хворими дітьми, а також медичної допомоги дітям у дошкільних закладах і школах, спрямоване на організацію правильного фізичного розвитку дітей, загартовування їх, зниження захворюваності. Передбачається дальший розвиток спеціалізованої акушерсько-гінекологічної та педіатричної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах, поліпшення швидкої медичної й анестезіолого-реанімаційної допомоги, організація відновного лікування в дитячих лікарнях, поліклініках і гінекологічних стаціонарах.

Дитячі заклади поділяють на лікувально-профілактичні та навчально-виховні. До лікувально-профілактичних належать пологовий будинок, дитяча лікарня, дитяча поліклініка, ясла, будинок дитини, дитячий санаторій. Ці заклади перебувають у віданні органів охорони здоров’я.

До навчально-виховних закладів належать дитячі садки, школи, школи-інтернати, лісні школи, дитячі будинки. Вони перебувають у віданні органів народної освіти, а медичним обслуговуванням у них займаються штатні лікарі та медичні сестри, їхню роботу планують і контролюють поліклініки.

Майбутні матері перебувають під наглядом жіночої консультації протягом усього періоду вагітності. Медичне спостереження за вагітними здійснюють не лише жіночі консультації, а й дитячі поліклініки. Лікарі-педіатри та патронажні сестри повинні проводити дородовий патронаж для того, щоб знати, який стан здоров’я вагітної. Тому в роботі цих двох закладів має бути певна наступність.

Обслуговування дітей у дитячих поліклініках багато в чому залежить від професійної майстерності дільничної медичної сестри. Робота в поліклініці будується за дільничним принципом і системою єдиного педіатра. В районі діяльності дитяча поліклініка проводить профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення правильного фізичного та нервово-психологічного розвитку дітей, на зниження захворюваності та смертності шляхом подання своєчасної і кваліфікованої медичної допомоги. Робота лікаря і медичної сестри на дільниці включає прийом дітей у поліклініці й обслуговування хворих вдома і за принципом диспансеризації при врахуванні фізіології та патології дітей різних вікових груп.

Медична сестра бере безпосередню участь у прийомі дітей лікарем-педіатром у поліклініці. Звичайно прийом триває по 2−3 год на день за змінним графіком, тобто в ранкові, денні та вечірні години, що дає змогу матерям, які працюють, прийти на прийом до свого дільничного лікаря у вільний від роботи час. Один раз на тиждень проводять профілактичний огляд здорових дітей грудного віку. Дільнична медична сестра організує відвідування матерів з грудними дітьми в спеціальні дні і години. Решту робочого часу (3−4 год) сестра використовує для активного патронажу.

Спільна робота дільничної медичної сестри з дільничним педіатром повинна бути чіткою та погодженою. Лікар постійно піклується про підвищення культурного рівня, знань і авторитету медичної сестри, яка з ним працює і є першою його помічницею, оскільки їм довіряється найдорожче — життя та здоров’я дитини.

Одне з найважливіших завдань дільничних педіатра та медичної сестри — це облік дітей, яких вони обслуговують. Для цього за допомогою громадськості дільнична медсестра під керівництвом лікаря двічі на рік проводить подвірний перепис дітей, що проживають наданій дільниці. Вона також систематично здійснює патронаж здорових дітей від дня виписування з пологового будинку і до 3 років, відвідує дітей, які підлягають диспансеризації, незалежно від віку, і виконує вдома призначення лікаря, якщо дитина захворіла і лікується в домашніх умовах (стаціонар удома).

Профілактичні заходи на дільниці починаються ще до народження дитини. Дільнична медична сестра дитячої поліклініки повинна здійснити дородовий патронаж вагітної протягом 10 днів після одержання відомостей про вагітну з жіночої консультації. Вона проводить бесіду про значення режиму дня і харчування жінки для розвитку плода і процесу родів. Удруге медсестра відвідує майбутню матір на 32-му тижні вагітності, перевіряє, як сім'я підготовлена до появи дитини, чи є все необхідне для догляду за новонародженим, розповідає про особливості його поведінки, вигодовування і розвитку.

Велике значення в зниженні захворюваності і дитячої смертності має організація обслуговування дитини після виписування з пологового відділення. Про виписування новонародженого додому дитячу поліклініку повідомляють телефонограмою. Протягом перших двох днів після її одержання медична сестра і лікар відвідують дитину. Це сприяє виробленню єдиної тактики і підвищенню професійного рівня медичної сестри.

При першому відвідуванні патронажна медсестра повинна ознайомити матір з правилами вигодовування дитини, доглядом за грудьми, технікою зціджування грудного молока, купання, доглядом за новонародженим. Слід пояснити матері значення провітрювання і вологого прибирання кімнати.

На дитину заводять історію розвитку, яку ведуть до 15 років, а також патронажний листок, де відмічають дати відвідувань, вік дитини та її стан, теми бесід з матір'ю, дефекти в догляді і вигодовуванні, відомості про оточення.

Вдруге сестра приходить через 3−4 дні після першого відвідування, щоб перевірити, як виконуються її вказівки, проводить бесіду про купання дитини, про перебування на свіжому повітрі. Особливу увагу слід звертати на поведінку дитини (збудження або млявість), активність ссання, стан шкірних покривів (блідість, жовтяниця, ціаноз, висипання, ущільнення) і пупкового кільця, відповідність одягу і правильне утримання дитини, температурний режим приміщення, режим і харчування матері.

Дільничний педіатр і медична сестра відвідують дитину протягом першого місяця раз на?-10днів для того, щоб пересвідчитися в правильному її розвиткові і не пропустити початку захворювання, якого часто не помічають батьки.

Особливої уваги, найбільш пильного нагляду потребують діти недоношені, з двійнят і трійнят, діти, які перебувають на штучному вигодовуванні і ранньому підгодовуванні, діти, що перенесли асфіксію, пологову травму, діти з рахітом, гіпотрофією, анемією, діатезом, частими респіраторними захворюваннями. Ці діти належать до групи підвищеного ризику, підлягають клінічному обстеженню спільно зі спеціалістами (невропатологом, отоларингологом, окулістом, хірургом та ін.) і повинні перебувати на диспансерному обліку (ф. № 089/у).

Перед закінченням декретної відпустки матері сестра проводить бесіду про догляд і вигодовування дитини з тими членами сім'ї, які доглядатимуть за дитиною тоді, коли матері не буде поруч.

Дальше спостереження за дітьми першого року життя дільнична медсестра здійснює щомісяця. Вона перевіряє виконання матір'ю призначень лікаря (режим дня, введення соків з 3−4 тижнів, раціональне вигодовування, масаж і гімнастика з 1,5−2 міс, загартовувальні процедури, профілактика рахіту — ергокальциферол (вітамін D) з 4 тижнів УФО з 2 міс, інші оздоровчі заходи).

Значну увагу слід приділяти профілактиці шлунково-кишкових захворювань.

Протягом першого року життя патронажна сестра стежить за нервово-психічним і фізичним розвитком, доглядом і вигодовуванням дитини. На 2-му і 3-му році життя здорових дітей патронажна сестра відвідує раз на квартал, дітей у віці 4−7 років — раз на рік.

Велике значення мають специфічна профілактика інфекційних захворювань і загальнозміцнюючі заходи. Дільничний педіатр встановлює строки профілактичних щеплень і імунобіологічних проб відповідно до останніх інструкцій МОЗ СРСР. Дуже важливо правильно відібрати дітей для проведення профілактичних щеплень. Дільнична медсестра спільно з лікарем складає щомісячний план профілактичних щеплень із зазначенням прізвищ дітей. Перед призначенням щеплення педіатр (або фельдшер) повинен ретельно зібрати анамнез і того самого дня оглянути дітей.

Дільнична медсестра виконує великий обсяг роботи, подаючи допомогу педіатрові в диспансеризації дітей старшого віку, які хворіють на ревматизм, тонзиліт, гломерулонефрит, мають інші хронічні захворювання. Вона здійснює контроль за своєчасністю відвідувань дітьми дитячої поліклініки і проведенням у повному обсязі профілактичних і оздоровчих заходів.

Крім того, патронажна сестра обслуговує хворих дітей удома. Щоб забезпечити правильний догляд і їхнє лікування, дільничний педіатр направляє медичну сестру, яка стежить за виконанням матір'ю всіх призначень лікаря, навчає її правильно доглядати за порожниною рота і шкірою, показує, як треба годувати дитину, вимірювати їй температуру тіла, давати ліки. Сестра повинна мати сумку з необхідними для роботи предметами. Вона має бути охайно одягненою, повинна мити руки перед оглядом дитини і надягати чистий халат, який обов’язково треба змінювати після відвідування інфекційного хворого.

Медсестра дитячої поліклініки повинна добре знати особливості вигодовування дітей раннього віку, догляду і виховання, анатомофізіологічні особливості дітей усіх вікових груп, уміти розпізнавати перші ознаки захворювання і навчити цього матір, щоб у разі захворювання дитини вона своєчасно зверталася за допомогою до медичного працівника.

Основними документами сестри є історія розвитку дитини (ф. № 112/у), контрольна карта диспансерного спостереження — (ф. № 030/у), профільний журнал дільниці (ф. № 075-а), журнали обліку профілактичних щеплень (ф. № 064/у) і реєстрації інфекційних захворювань (ф. № 060/у).

Патронажна сестра має приділяти велику увагу санітарній освіті населення, проводити індивідуальні та групові бесіди. Радянська держава надає кожній сім'ї дедалі більші можливості для виховання здорової, гармонійно розвиненої дитини. Тривала відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами, безплатна кваліфікована медична допомога, різні пільги, допомоги, безплатне харчування для немовлят — все це сприяє, поряд з підвищенням рівня добробуту, створенню для дитини оптимальних умов розвитку. Здоров’я і правильний розвиток дитини залежать також від раціонального використання батьками в інтересах малюка наявних благ, від зацікавленості їх у виконанні порад медичних працівників. Звідси випливає основне завдання медичної сестри — систематичне санітарно-гігієнічне виховання батьків та інших членів сім'ї. Виконання його залежить від уміння залучити до цієї серйозної і копіткої роботи інші громадські організації. У цій справі виняткового значення набуває здатність і вміння патронажної сестри заслужити любов, повагу та довір'я батьків, самих дітей і всіх тих, хто оточує дитину.

Батьки часто бувають стурбовані станом здоров’я своїх дітей, їхньою поведінкою, розвитком. Сестра повинна терпляче вислуховувати батьків, бути завжди ввічливою. Медичні сестри, які працюють у дитячих лікувально-профілактичних закладах, мають усвідомлювати вишку відповідальність за свою справу, бути чуйними, уважними, спостережливими, ласкаво ставитися до дітей. Тільки та медична сестра, яка любить дітей і свою спеціальність, може сумлінно виконувати свої обов’язки. За зовнішнім виглядом і поведінкою вона повинна стати прикладом для батьків. Щоб переконати батьків виконувати вказівки лікаря і поради патронажної сестри, вона повинна постійно розширювати свій світогляд: учитися, стежити за новинами в медицині, педагогіці, брати участь у громадському житті, відвідувати лекції та конференції для медсестер. Здоров’я і життя дітей багато в чому залежать від правильної роботи медичної сестри, її сумлінності й уваги.

Обслуговування дітей у стаціонарі. Медична сестра в стаціонарі будує свою роботу суворо за планом, її робота повинна бути добре продуманою, чітко відрегульованою і узгодженою з діями іншого персоналу.

Основні функціональні обов’язки палатної медичної сестри полягають у проведенні туалету хворих дітей, вимірюванні температури тіла, годуванні дітей, спостереженні за їхнім дозвіллям і сном, організації прогулянок, поданні допомоги лікарям під час обходувиконанні призначень лікаря, прийманні в палату нових хворих, нагляді за санітарним станом палат, особливо за їхнім провітрюванням, контролюванні роботи молодшого медичного персоналу, в постійному стеженні за станом тяжкохворих дітей.

Медична сестра проводить виховну роботу з дітьми і санітарно-освітню серед дітей та їхніх матерів.

Палатна сестра починає свою роботу з прийому чергування, причому обов’язково біля ліжка хворої дитини. Між сестрами повинна бути повна узгодженість і наступність під час здавання чергування, щоб сестра, яка прийшла на чергування, могла докладно поінформувати лікаря про стан хворих, насамперед про тяжкохворих і дітей, які нещодавно прибули у відділення. Прийнявши чергування, сестра перевіряє виконання призначень лікаря, якість ранкового туалету хворих і порядок у тумбочках, ознайомлюється з документацією (кількістю медичних карт стаціонарного хворого, записами призначення на лабораторні дослідження, індивідуальними щоденниками хворих, листками призначень). Вона приймає лікарські препарати та медичний інструментарій, які знаходяться в спеціальних шафах.

У палатах для немовлят медичні сестри повинні особливо старанно перевіряти стан посуду, призначеного для годування дітей (градуйовані пляшечки, соски), і молочні продукти. Сестра розписується про прийняття чергування в спеціальному зошиті. Під час обходу сестра одержує від лікаря чіткі вказівки відносно режиму для кожної хворої дитини.

Старша медична сестра, лікар і завідуючий відділенням контролюють роботу палатної сестри щодо виконання призначень хворим.

Особливу увагу медична сестра приділяє суворому дотриманню санітарно-протиепідемічного режиму у відділенні, здійснює контроль за роботою молодшого персоналу. Вона бере участь у розміщенні хворих у палатах за видом захворювань, віком і статтю, стежить за циклічністю заповнення палат і додержанням розпорядку дня (годин сну і неспання, харчування, обходу лікаря і виконання його призначень).

Тяжко хворі діти потребують великої уваги. Чергова сестра стежить за диханням, пульсом, станом ротової порожнини, очей, шкіри таких дітей, зручно укладає, перевертає, бере їх на руки, фіксує будь-які зміни в їхньому стані, змінює пелюшки та білизну. У разі погіршання стану тяжко хворої дитини вона повинна негайно викликати лікаря і до його приходу подати медичну допомогу.

Медична сестра стежить за правильною організацією харчування хворих дітей (воно повинно відповідати вікові, характерові захворювання, індивідуальним смакам дитини). Навіть невелика погрішність у годуванні може спричинити погіршання стану здоров’я дитини.

Перед тим як здати чергування, медична сестра наводить порядок у шафі з лікарськими засобами, підклеює в картах стаціонарного хворого результати лабораторних досліджень, стерилізує медичний інструментарій, поправляє постелі хворих і записує свої спостереження за хворими в зошит здачі чергувань.

Зазначимо, що робота медичної сестри в різних відділеннях має певні особливості. Функціональні обов’язки сестри, яка працює у відділенні для дітей старшого віку, дещо відрізняються від обов’язків сестри, яка працює у відділенні для дітей раннього віку або в дитячому відділенні інфекційної лікарні. В інструкціях МОЗ СРСР викладено необхідні вимоги, що їх ставлять до роботи медичного персоналу в тому чи іншому дитячому стаціонарі.

Дитячі санаторії. Для оздоровлення і лікування дітей у нашій країні розгорнуто мережу дитячих санаторіїв. Санаторна допомога набула особливого значення у зв’язку з впровадженням у педіатричну практику принципу етапного лікування дітей, тобто переведення їх після гострого періоду хвороби з лікарні до відповідного санаторію. Етапність у лікуванні підвищує його ефективність і зменшує кількість рецидивів. Дітей направляють у санаторії за путівками, які розподіляються санаторно-відбірковими комісіями при дитячих поліклінічних відділеннях. Лікування та утримання дітей у санаторіях безплатне. Строк перебування 1,5−3 міс або може тривати до повного одужання дитини.

У санаторіях оздоровчі заходи включають гігієнічний режим з максимальним перебуванням дітей на свіжому повітрі, лікувальне та раціональне харчування, фізіотерапію і лікувальну гімнастику. Ці заходи поєднуються з правильною виховною роботою. Залежно від медичного профілю в санаторіях використовуються спеціальні методи лікування.

Спеціалізація санаторіїв такадля хворих ревматизмом у поза-приступному періоді, для дітей із захворюваннями органів дихання (хронічна пневмонія, бронхіальна астма та ін.), органів травлення (гастрит, холецистит, дискінезії жовчних шляхів, гепатит, коліт), для дітей з хворобами опорно-рухового апарату, з психоневрозами, санаторії загальнозміцнюючого профілю. Органи охорони здоров’я приділяють велику увагу створенню місцевих санаторіїв, щоб діти лікувалися у звичному для них кліматі.

Після виписування з санаторію діти перебувають під систематичним диспансерним наглядом лікарів дитячої поліклініки.

Піонерські табори можна відкривати тільки при дотриманні певних санітарно-гігієнічних умов, з дозволу санітарно-епідеміологічних станцій. Медичний, адміністративний і господарський персонал перед допущенням до роботи проходить ретельне медичне обстеження. В дитячій поліклініці на кожну дитину, направлену до табору, заповнюють медичну картку з даними про стан її здоров’я.

Головне завдання медичних працівників у піонерському таборі - проведення заходів, спрямованих на запобігання занесенню інфекції. Тому щойно прибулих дітей старанно оглядають, щодня здійснюють суворий контроль за санітарне-гігієнічним станом табору і дотриманням дітьми правил особистої гігієни. Крім того, медпрацівники стежать за виконанням встановленого режиму і систематично проводять профілактичні огляди дітей. Слід також контролювати доброякісність продуктів і санітарно-гігієнічне утримання харчоблоків.

Лікар і медична сестра беруть участь у складанні плану фізкультурної, спортивної та культурно-масової роботи.

У кожній віковій групі медична сестра контролює додержання певного режиму, який передбачає чергування праці та відпочинку дітей, харчування, сну, ігор і оздоровчих процедур.

Перед тим як діти від'їжджають з табору, медичні працівники знову оглядають дітей, щоб порівняти дані оглядів, оцінюють ефективність відпочинку, доводять результати його до відома батьків і шкільного лікаря.

Дитячі ясла-садки. За дітьми в дитячих дошкільних закладах спостерігають закріплені за ними медичні працівники, їхні основні обов’язки — виконання призначень лікаря, участь у диспансеризації дітей, проведення профілактичних щеплень, ретельний санітарно-протиепідемічний контроль.

Кожну дитину, яку направляють до дитячого дошкільного колективу, всебічно обстежують у дитячій поліклініці. Щоб запобігти занесенню інфекції, слід з’ясувати, які інфекції перенесла дитина і чи не мала вона контактів з інфекційним хворим раніше. Необхідні щеплення (відповідно до віку) здійснюють у поліклініці.

Основними показниками діяльності дитячого дошкільного закладу є стан здоров’я дітей і рівень захворюваності їх.

Для профілактики інфекційних захворювань надзвичайно велике значення має правильне проведення медичними працівниками ранкового прийому дітей. Щодня вранці медична сестра дізнається в матері про стан здоров’я дитини та її поведінку вдома, оглядає шкіру і видимі слизові оболонки, горло, вимірює температуру тіла. Якщо вона знаходить патологічні відхилення, то повідомляє про це лікаря або старшу медичну сестру. Після ранкового прийому сестра встановлює кількість відсутніх дітей у кожній групі. Щоб з’ясувати причину відсутності таких дітей, сестра відвідує їх удома. У разі інфекційної природи захворювання дитини вживають негайних заходів щодо запобігання його поширенню і повідомляють про нього санепідстанцію.

У дитячих дошкільних закладах медичні сестри допомагають лікарям у проведенні поглиблених оглядів дітей, коли здійснюються всебічне обстеження стану здоров’я, нервово-психічного і фізичного розвитку, антропометричні вимірювання. Крім поглиблених, у віці від 1 до 3 років проводять профілактичні огляди дітей раз на місяць, від 3 років і у старшому — раз на 3 міс.

Розвиток дітей визначають на основі даних зросту, маси тіла, розвитку мови, емоційного стану та клінічних даних окремо для кожної вікової групи.

Велику увагу медичні працівники ясел-садків приділяють організації раціонального харчування дітей, систематичної проведенню оздоровчих і загартовуючих заходів (ранкова гімнастика, масаж, водні процедури та ін.).

Школи. Основним змістом медичного обслуговування шкіл є нагляд за правильним фізичним і психічним розвитком дітей, запобігання інфекційним захворюванням дітей завдяки організації і вжиттю протиепідемічних заходів, контроль за виконанням гігієнічних вимог, необхідних для раціональної організації навчально-виховної роботи і режиму дня школярів, ознайомлення дітей, учителів і батьків з основами гігієнічних знань, тобто проведення санітарно-освітньої роботи.

Медична сестра школи допомагає лікареві проводити поглиблені та профілактичні огляди школярів. Лікар заносить дані таких оглядів до індивідуальної карти дитини (ф. № 026/у), намічає відповідні індивідуальні лікувально-профілактичні заходи, які виконує медсестра. Профілактичні огляди школярів проводять після кожних канікул, після тривалого невідвідування дитиною школи і з метою перевірки виконання школярами правил особистої гігієни. Дані їх фіксуються в спеціальному журналі (ф. № 278).

Комплекс протиепідемічних заходів включає: профілактичні щепленнясвоєчасну ізоляцію хворих і контактнихкарантин, дезинфекцію та дезинсекцію в необхідних випадках, а також повсякденне виявлення й облік усіх хворих і тих, кого підозрівають у тому, що вони мають інфекційне захворювання (ф. № 060/у). Спільно з лікарем медична сестра школи складає план профілактичних щеплень і здійснює їх. Дані про проведені щеплення реєструють у спеціальному журналі й обліковій карті (ф. № 063/у).

Етика, деонтологія і професійні якості фельдшера й акушерки

Нині роль медичної етики та деонтології набуває особливого значення у зв’язку з необхідністю зростання культури медичного обслуговування населення в нашій країні, підвищення рівня вимог до охорони здоров’я. Кожен вид діяльності медичного працівника має дві сторони — технічну (методичну) й етичну (моральну).

Тільки при їхній органічній єдності праця лікаря, фельдшера, акушерки, медичної сестри стає максимально ефективною.

В Основних напрямах розвитку охорони здоров’я населення і перебудови охорони здоров’я СРСР у дванадцятій п’ятирічці і на період до 2000 року йдеться про важливу роль середніх і молодших медичних працівників у значному поліпшенні медичної допомоги населенню. Фельдшер і медична сестра — це не просто перші помічники лікаря, вони-опорна ланка охорони здоров’я, їхня робота вимагає чіткого виконання призначень лікаря, спостережливості, винахідливості в складних ситуаціях, чуйності, співчуття і милосердя.

Безумовно, кожен медичний працівник повинен мати добру професійну підготовку, багато знати й уміти. Проте професіональні якості невіддільні від внутрішньої культури: моральної чистоти, скромності, стриманості, поваги до людини.

Найважливішими професійними якостями середнього медичного працівника є душевна чулість і увага до потреб і запитів хворого. Мабуть, найбільш неприпустимим для медичного працівника є байдужість — ознака інтелектуальної обмеженості й емоційної тупості. Етика праці середнього медичного працівника несумісна з черствістю і грубістю, бюрократизмом і чванливістю, егоїзмом і користолюбством. Мораль радянського медичного працівника повинна бути позбавлена забобонів, шкідливих звичок і нездорових традицій. Обов’язок медичного працівника — постійно й активно боротися з усім тим, що негативно позначається на психічному і фізичному здоров'ї людини.

Необхідними професійними якостями середнього медичного працівника е уважність і спостережливість, пунктуальність і акуратність, уміння постійно контролювати свої дії та вчинки. Спостережливий середній медичний працівник — добрий помічник лікаря. Помічені ним зміни в стані і настрої хворої дитини можуть допомогти лікареві у вирішенні важливих питань діагностики та лікування. Неприпустимі самовпевненість і недбалість. Особливого значення ці якості набувають при роботі з дітьми, коли медичний персонал повинен постійно дбати про здоров’я дитини і правильні взаємовідносини з батьками.

Важливим завданням фельдшерів, акушерок, медичних сестер є систематичне підвищення теоретичного рівня і технічної майстерності, впровадження в практику всього нового і передового. Постійні самоосвіта і самовиховання дають змогу медичному працівникові набувати знань та вдосконалювати свою майстерність. При цьому корисною є допомога більш досвідчених колег, підтримка наставників.

Середній медичний працівник повинен брати активну участь у громадському житті колективу. Це допоможе йому завоювати авторитет серед колег і пацієнтів.

Перелічені вище основні моральні та ділові якості, необхідні середньому медичному працівникові, лише частково характеризують вимоги, що їх ставлять до нього на сучасному етапі розвитку медичної науки і практики. Насправді робота середнього медичного персоналу дуже складна І багатогранна, тому доводиться постійно протягом усього життя вдосконалювати свою професійну майстерність і дбати про вироблення тих якостей, які конче потрібні при лікуванні дітей.