Россия у світовому экономике

смотреть на реферати схожі на «Росія світовій економіці «.

Устинова Ольга Олеговна.

Росія світової экономике.

Російської Федерації - найбільша економіка у світі. За розміром ВВП Росія входить до десятки найбільших промислово розвинених країн світу. Крім того, РФ найбільший експортер у світі (експорт у 2003 р. — більш 1333 млрд. дол.). Не дивлячись на достатню диференціацію промисловості господарська спрямованість експорту становить по більшу частину продажем і вивезенням сировини. За місцевим вираженню відомого публіциста і телеведучого М. Леонтьєва: «Росія — сировинна супердержава». Це стан був закріплено за нашою державою багатьма століттями. І все-таки нашої промисловості вдається виготовляти конкурентну продукцію у високотехнологічному секторі. Передусім що це стосується зброї, експорт ввозяться 55 країн світу і як понад п’ять млрд. дол. Потім у Росії налагоджено виробництво дуже якісного енергетичного устаткування, затребуваного у багатьох державах зарубіжжя. Нарешті, в РФ існує одні з найрозвиненіших, атомна промисловість і космічна. У цілому нині багато експертів передрікають бурхливий розвиток офшорного програмування й лісопромислового комплексу. Основні торгові партнери РФ (зовнішньоторговельний оборот 2003 р. за даними ГТК РФ): країн СНД — 34,1 млрд. дол., Німеччина — 18,5 млрд. дол., Китай — 11,7 млрд. дол., Італія — 10,9 млрд. дол., Нідерланди — 10 млрд. дол., США — 7,1 млрд. дол., Польща — 6,3 млрд. дол., Швейцарія — 6,3 млрд. дол., Великобританія — 6,3 млрд. дол., Фінляндія — 6,2 млрд. дол., Франція — 5,8 млрд. дол., Туреччина — 5,7 млрд. дол. У 2003 р. зовнішньоторговельний оборот Росії досяг 9-летнего максимуму. У порівняні з 2002 р. збільшився на 25% - 191,1 млрд. дол. У цьому виріс замкненим і експорт — до 133,7 млрд. дол. (на 25,3%), імпорт — до 57,4 млрд. дол. (на 24,3%). Всі ці цифри говорять у тому, частка РФ в світовому торговому обороті неухильно зростає. З іншого боку, державі вдається протягом вже кілька років торгувати з великою профіцитом — понад 50 відсотків млрд. долл.

Основою точного зростання торгівлі є сировинні галузі Російської промисловості. Передусім це нафтові сектора, кольорова і чорна металургія. Ці «кити» вітчизняної індустрії разом дають до70% валютних надходжень країни. Їх частка на світовому сировинному ринку постійно збільшується. Причому зростання та організації продажу йдуть у жорсткої конкурентної боротьби. Російська нафтова промисловість конкурує із країнами ОПЕК.

Видобуток зросла 1998;го по 2003 р. з 303 млн. тонн до майже 400 млн. тонн. У цьому основним до вітчизняних компаній вдалося подолати головне конкурентна перевага країн ОПЕК, видатки виробництво 1- ого барелі нафти зрівнялися з арабськими (з 6-ї дол. до 2−3 долл. за бочку). З іншого боку, держава розширює транспортні можливості індустрії, наприклад, початок роботи балтійської трубопровідної системи дозволить розширити експорт до 35 млн. тонн. Також вітчизняна видобувна галузь стає одним із самих інвестиційно привабливих. Англійська транснаціональна корпорація ВР викупила 50% акцій ТНК (тюменська нафтова компанія) і тепер нарощує інвестиції до російських родовища (по даним журналу «Профіль» англійці розпродують бізнес у юго — східних Азії, щоб у виручені кошти активніше працювати у Росії). Також плани освоєння російських надр оголосили Schell, Exson-Mobil. Навіть найбільша норвезька держкомпанія Start Оіл оголосила про переведення значній своїй частині бізнесу у Росію, т. до. нафту Норвегії (основний постачальник вуглецю до ЄС) виснажується (дані «Вісті» лютий 2004 г.).

Газова промисловість. На РФ припадає понад 35% родовищ газу. Основну видобуток «блакитного палива» контролює російський монополіст «Газпром». У Європі на природний газ із Росії доводиться до70% споживання. На думку експертів споживання цього енергоносія буде тільки зростатимуть, а держава й бюджет отримують додаткові прибыли.

Чорна металургія Росії стала основний «спадкоємицею» цій галузі Радянського Союзу. У 1990 р. їхньому її частку припадало 45% загальносоюзної залізної руди, 54% виробництва сталі, 57% прокату чорних металів і 61% сталевих труб, випущених вітчизняної промисловістю. У 1988 р. ця найважливіша частина індустрії вступив у криза. Спад подолали в 1995 р., а останнім часом чорна металургія переживає формений бум. Росія займає четверте у світі із виробництва сталі і чавуну (після Китаю, Японії США). На експорт йдуть близько половини металу, за останнє час зростання відзначений ним і у Росії. Усього ця галузь виробляє більш 60 млн. тонн стали, 40 млн. тонн чавуну і п’яти млн. тонн труб. Російська сталь є найбільш конкурентно здатної продукцією у світі, як і ціні, і за якістю. Вітчизняні сталеві компанії є серед найприбутковіших (Новолипецький металургійний комбінат з прибутком більш 600 млн. дол., зайняв друге місці після південнокорейського металургійного комбината).

Кольорова металургія. Виплавка алюмінію — однієї з найважливіших, стратегічного значення металів — вирізняється високою концентрацією виробництва, у небагатьох державах світу. Зараз десять країн дають більш ѕ алюмінію на світі. У порівняні з періодом 1950;1980 рр. чітко намітився зрушення отримання цього металу у найбільш забезпечені енергетичними на ресурси України, особливо широко використовують дешеву електричну енергію ГЭС.

Алюміній останніх років став важливим експортним товаром: на експорт йде понад половина металу, виплавленого у багатьох країн світу. Найбільшим експортером цього металу стала Росія через різкого падіння його споживання у країні. У середньому із країни вивозиться близько 80% виробленого алюмінію, та її частка на світовому ринку первинного алюмінію досягла 22%. Ця важлива галузь контролюється двома російськими олигополистами: «Російський алюміній» і СУАЛ. У цілому нині виробництво цієї продукції зростає, тоді як 1995 р. було виконано 2774 млн. тонн, то 2003 р. близько 3,2 млн. тонн.

Мідна промисловість утримує друге місце за обсягом виплавки в кольорової металургії після алюмінію. Концентрація виплавки цього металу по регіонам дуже великий: на Північну та Південну Америку доводиться 45% її отримання у світі. Спеціалізація цих регіонів на мідної промисловості стійка: 1950;го по 2000 рр. їхня частка становила 45−50%. Європи та Азія сумарно виробляють близько сорока%. Росія по виплавці міді займає 2-ое місце у світі. Загалом у світі випускають близько 12-ї млн. т. міді, їх на РФ припадає понад 600 тис. тонн. Частка нашої країни буде розширено з допомогою введення найбільшого світі мідного родовища в Читинської області, чиї запаси оцінюються понад 34 млн. т. Основні виробники, і експортери цього металу у Росії: «Норільський нікель» і УГМК.

РФ має найбільшими запасами платини й паладію (в загальносвітовому виробництві - 15% і 75%). На Росію доводиться 40% світового видобутку нікелю. Також у нашій країні виготовляють близько 9% золота у світі. Також Росія має 2-ой за значимістю у світі алмазної індустрією (оборот цієї галузі близько 3 млрд. дол. в год).

Стратегія сировинних галузей вітчизняної індустрії залежить від розширенні географії поставок, постійне зниження витрат і підвищення якості продукції. Наприклад, «Російському алюмінію» вдалося ключовою постачальником алюмінію (ключового металу для авіаційної промисловості), як «Boing», так троє його конкурентів «Airbus».

Тим більше що розвиток ключових вітчизняних сировинних компаній відбувається переважно рахунок власних засобів і прибутку, через низького інвестиційного рейтингу російським корпораціям відмовляють отриманні кредитів під низькі відсотки, й на довгі терміни. Безумовно, экспортноориентированные компанії приносять Росії основний прибуток. Від цих галузей імпульс до розвитку отримує російське машинобудування, розвивається сфера послуг. Але залежність вітчизняної економіки від ціни сировину (насамперед нафта та природний газ) виглядає сильно, у державі немає альтернативних джерел розвитку російського хозяйства.

З іншого боку, багато компаній, одержуючи величезну прибуток не можуть вкласти їх у батьківщині, де просто відсутня варті уваги проекти. Серед машинобудівного комплексу найкраще почуваються ВПК і виробники енергетичного оборудования.

Поставки вітчизняного енергетичного устаткування здійснюється у багато страны.

Російські компанії, що виробляють зброю, займають на світовому ринку озброєнь частку у 10−15%, поступившись лише США. Продажі вітчизняних озброєнь постійно зростають, тоді як 2001 р. продали на 3,71 млрд. дол., то 2002 р. — 4,8 млрд. дол., 2003 р.- 5,00 млрд. дол., т. про. щороку зростання йдеться у 35−40%. Також у Росії піднімається оборонний замовлення, 2004 року. він має скласти 5,2 млрд. дол., т. е. нітрохи не поступатися експортних поставках. Російський портфель замовлень на продажу озброєнь до інших держав становить близько 14 млрд. дол., які освоюватися протягом кількох лет.

Основні покупці російського зброї, Індія й Китай, заявляють, що планують купувати у найближчі 20 років у сумі щонайменше 1 млрд. дол. кожної із багатьох країн. За заявою експертів, вітчизняна індустрія може поставляти новітні озброєння ще кілька десятиліть. У наших компаній з’являються нові партнери в Ірані, Малайзії, Кувейті, ОАЕ, Алжирі і Вьетнаме.

Поставки вітчизняного енергетичного устаткування здійснюється у багато країн світу. Російські компанії займають частку цьому світовому ринку вельми в розмірі 5%. Нещодавно, у Росії відбулося об'єднання активів основних промислових гігантів цій галузі «Силові машини» і «Уралмаш — Ижора», чий сукупний оборот 2004 р. повинна перевищувати більше однієї млрд. дол. Безумовно, консолідований холдинг збільшить свою присутність у цьому секторі високотехнологічного оборудования.

Хімічна промисловість. Ця галузь індустрії пережила у 90-ті рр. надзвичайно тяжкий спад, у результаті оборот в цьому секторі стис до розмірів одного хімічного німецького концерну «BASF» — трохи більше 10 млрд. дол. на рік. Але усе-таки однієї з найбільш привабливих ліній цього напряму залишається виробництво удобрений.

Росія займає 5- ое у світі із виробництва цього виду товару — близько 20 млн. тонн на рік. Зростання споживання всередині країни та затребуваний експорт є найсприятливішим чинником з цією галузі хімічної индустрии.

З іншого боку, РФ має значними потужностями із переробки нафти (близько 105 від загальносвітових). Також російські енергетичні корпорації захопили контроль над здебільшого всіх нафтопереробних підприємств Східної Європи (близько 17% від загальносвітових). У результаті, наша країна посідає значне місце у цій секторі світового хозяйства.

Лісопромисловий комплекс. На Росію доводиться 1/5 всіх лісів світу і ј світових запасів деревини. Аналітики оцінюють потенціал ЛПК в 30−40 млрд. дол. Проте оборот галузі нині ледь перевищує 5 млрд. дол. Роль Росії у цьому світовому ринку зведена до поставки простий, необробленої деревини. У нашій країні нині неспроможна реалізувати весь величезний потенціал цій галузі. Але хто вважають, що у ЛПК зможе замінити нафтову індустрію і навіть державі тверді доходы.

За 2003 р. ВВП у Росії становило більш 400 млрд. дол. Хоча у світі за цього року було виконано товарів та послуг більш як за 30 трлн. дол., з яких США довелося пережити близько 9 трлн., на країн ЄС стільки ж (9 трлн. дол.), Китай — більше чотирьох трлн. дол., Японія — 4трл. дол., Індія — 2,5 трлн. дол. РФ — не найактивніший учасник світового фінансового ринку, при цьому її роль зведена до сировинної країні. До того ж, як свідчить практика за умов суворого клімату і величезних відстаней конкурентні переваги наших компаній можуть знищити під напором суперників. Наприклад, по визнанню багатьох експертів, в 21 столітті головними виробниками стали стануть Китаю і Бразилія (в КНР 2003 р. було виконано 24 млн. тонн стали, а й у Бразилії найбагатша залізна руда у світі, дешева електроенергія і щодо нове оборудование).

Проте Росія здатна великий прорив у виробництві високотехнологічного устаткування. У найближчому майбутньому нашій країні пророкують роль туристичної Мецці планети. У російській державі живе й працює близько 1 млн. інженерів і вчених із 6 млн. з усього мира.

Реалізувавши цей потенціал тут можна створити умови для гідного існування й успішних проектів. А які мають величезними мінеральними ресурсами (світові запаси близько сорока% від загальносвітових, нафту — 15- 20%, вугілля — близько тридцяти%, мідь — 12%, золото — 10% тощо. буд.) допоможе вирішити поточні проблеми освіти й створити базу для наймогутнішого рывка.

1). «Економічна географія світу (загальний огляд)». — М. У. Алисов, Б. З. Хорев // Москва, 2000 р. 2). «Економічна географія Росії». Ю. М. Гладкий, У. А. Доброскок, З. П. Семенов (навчальних посібників) // Москва, 2000 р. 3). «Світова економіка». У. М. Кудров // Москва, Вид-во БЕК, 1999 р. 4). «Інфраструктура регіонів світу (підручник)» М. П. Комаров // СПб, 2000 р. 5). «Експерт», 7 грудня 2003 р., № 45 (№ 398) 6). «Експерт», 22 лютого 2004 р., № 6 (№ 407) 7). «Профіль», 2 лютого 2004 р., № 4.