Левкиппа і Клитофонт (Leucippa et Klitofontus). Ахілл Татий

Левкиппа і Клитофонт (Leucippa et Klitofontus)

Ахилл Татий (Achilleus Tatius).

Роман. Антична література. Греция.

Ю. У. Шанін.

В фінікійському місті Сидоне автор зустрічає молодої людини який розповідає йому незвичну історію свого любові.

Уроженец Тіра юнак Клитофонт вже готували до одруження на Кадлигоне — дочки свого ж таки батька від другого шлюбу. Та ось із міста Візантії припливає його дядько Сострат. І Клитофонт влюбляетя у його дочка — прекрасну Левкиппу. Відчуття це невдовзі стає взаємним.

Клиний, двоюрiдний брат Клитофонта, полюбив гарного хлопчика Харикла і дарує тому чудового коня. Але й одна ж верхова прогулянка завершується трагедією: наляканий чимось кінь раптово притягнуто і звернув з дороги до лісу. Втративши владу скакуном Харикл гине, скинутий з сідла. Горе Клиния і батьків Харикла безмежно…

Сюжетная лінія роману раз у раз переривається (точніше, прикрашається) прекрасними иллюстрациями-вставками — давньогрецькими міфами про любовних пригоди, пристрастях і страждання богів і, тварин, птахів та навіть рослин, вірних один одному своєї взаємної прив’язаності. Виявляється, властиве навіть річках!

Подле знаменитої Олімпії тече потік Алфей: «Море поєднує шлюбом і Алфея, проводжаючи його до Аретузе. Під час Олімпійських свят до потоку збираються люди і кидають у нього різні подарунки, він також стрімко несеться із нею безпосередньо до своєї коханою і поспішає передати їй весільні дари».

Мать Левкиппы починає вже щось підозрювати і лагодить всілякі перешкоди побаченням закоханих. Не схвалив б, звісно, і її батько Клитофонта (в нього — зовсім інші плани і надії). Але взаємне почуття розгоряється дедалі сильніше, і молоді закохані вирішують втекти з рідного міста. Мають вони і друзья-единомышленники.

«Нас було шестеро: Левкиппа, Сатир, я, Клиний та двоє його рабів. Ми поїхали за Сидонской дорогою прибутку на Сидон світанку; без упину, ми рушили в Бейрут, розраховуючи знайти там стоїть на якорі корабель. І це дійсно! У Бейруті ми застали корабель, який ось-ось мав зрушити з якоря. Ми навіть відмовлялися запитувати, куди він пливе, але негайно нею переїхали. Починало світати, коли були готові до відплиття до Александрії на, великий місто на Нілі».

В шляху молодики розмовляють про дивацтва кохання, і кожен гаряче обстоює свої переконання, спираючись на особистий досвід минулого і легенди однаково.

Но плавання був благополучним: піднімається страшна буря, корабель починає тонути разом із десятками пасажирів і моряків. Трагедія ускладнюється тим, що рятувальна шлюпка виявляється усім одна…

Каким-то дивом учепившись за уламок занепаду судна, Левкиппа і Клитофонт все-таки рятуються: хвиля виносить їх у берег біля єгипетського міста Пелусий у східного рукави Ніла: «Щасливі, вступили на грішну землю, віддаючи хвалу безсмертним богам. Не забули оплакати Клиния і Сатира, оскільки вважали їх загиблими». Автор детально описує вулиці, храми і, найголовніше, — картини і скульптури — художні визначні пам’ятки міст, у яких доводилося побувати його героям. Так, на стіні храму в Пелусии художник Эвантей зобразив Андромеду і Персея з головою Медузи Горгони і муки Прометея, прикутого ланцюгами до скелі: орел клює його печінку, борошна титану зображені настільки реалістично, що глядачі теж переймаються цими стражданнями. Але «Геракл викликає у страждальця надію. Він стоїть прицілюється з цибулі в Прометеева ката. Приладивши стрілу до тятиві, разом з силою спрямовує вперед зброю, притягаючи його до грудях правої рукою, м’язи якої напружені в зусиллі натягнути пружну тятиву. Усе ньому вигинається, об'єднана загальною метою: цибулю, тятива, правиця, стріла».

Из Пелусия наші герої пливуть вниз по Нілу до Олександрії. Проте доля приготувала їм новий іспит: вони потрапляють у полон до розбійникам, і Левкиппу відривають від Клитофонта — дівчину збираються принести місцевому Богу як спокутної жертви.

Но тут бандитів звертає тікати якнайбільше до речі підоспілий озброєний загін: частина бранців (зокрема і Клитофонт) звільнена. Левкиппа ж залишилася до рук розбійників.

Стратег, оценивши верхове мистецтво Клитофонта, навіть запрошує його перед обідом. З пагорба, де їх розташувалися, видно страшні приготування у складі бандитів: Аевкиппу в священному вбранні ведуть до жертовнику, і здійснюється страшне заклання на очах онімілих глядачів. Потім дівчину кладуть у домовину і лиходії уникають вівтаря.

Под покровом нічний темряви убитий горем Клитофонт пробирається до дорогому труні і хоче відразу, поруч із бездиханної улюбленої, заподіяти собі смерть. Та в останню мить його зупиняють вчасно підоспілі друзі — Сатир і Менелай (з вони подружилися під час трагічного плавання). Виявляється, вони теж врятувалися під час кораблетрощі і… потрапили до полон все до тих ж розбійникам. Ті, щоб випробувати надійність юнаків, доручають їм зробити страшне: принести на поталу Левкиппу. І воно вирішується, шукаючи добру долю. Втім, небезпідставно.

У них, виявляється, є бутафорський меч, лезо якого за легкому натисканні іде у ручку. З цього театрального зброї друзі і «несуть жертву» Левкиппу, яку попередньо одурманили сонних зіллям.

Итак, открываеся кришка гробниці, і «піднялася з її Левкиппа. Вона рвонулась до мене, ми уклали одне одного у обійми й впали додолу без почуттів».

Счастливые друзі знову разом. Вони — в війську стратега, яке чекає підкріплення, щоб остаточно розправитися з бандитами.

Молодые люди бачаться регулярно, але зв’язок їх поки що суто платонічна. Левкиппе уві сні стала Артеміда і, я: «Буду твоєї заступницею. Ти залишишся незайманою, поки що не улаштую твого одруження і чоловіком твоїм стане хто інший, як Клитофонт».

В Левкиппу тим часом закохується стратег Хармид. Але всілякими хитрощами і відмовками вона може уникнути його залицянь і більше зближення Росії з палким воїном.

И раптом Левкиппа стає божевільної. Вона, у сказі впадає усім, мови її безладні. Невдовзі з’ясовується, що Левкилпу обпоїли страшним зіллям. Зроблено це були за задумом закохався у ній воїна (знову воїн!) — форосца Хереи. Він ж потім виступає у ролі «рятівника» і, давши дівчині протиотруту і повернувши їй пам’ять, запрошує потім Левкиппу і Клитофонта себе на Форос. І під час бенкету розбійники, друзі Хереи, викрадають Левкиппу.

Начинается морська гонитва, у якій за потерпілих бере участь і корабель міської влади. От-от викрадачі будуть наздогнані!

И тут — на очах які мають, розбійники виводять Левкиппу на палубу і відтинають їй голову, а обезголовлене тіло кидають у хвилі. Сум’яття і навіть жах на кораблях догоняющих! Тим часом на піратам вдається сховатися.

«…долго я оплакував смерть коханої, потім я зрадив її тіло поховання та повернувся в Олександрію».

Прошло шість місяців, й горі поступово стало притуплятися: час, як відомо, найкращий лікар.

И раптом з’явився Клиний! Його, виявляється, підібрав тоді море проходить корабель і доставив просто у Сидон. Він розповів, що Сострат, батько Левкиппы, дав вже згоду видати дочка за Клитофонта. Але, на жаль, занадто пізно…

Узнав, що юнак — у м. Олександрії, туди збирається приїхати його тато. Натомість ті події знову «диктує Афродіта». У Клитофонта пристрасно закохується знатна і дуже ефектна эфесская матрона Мелита. Її чоловік загинув під час кораблетрощі. І Мелита сподівається, що українці її краса, а й подібність нещасть дозволять їй зблизитися з безутішним нареченим Левкиппы. Проте Клитофонт досі убитий горем, попри час й зусилля друзів, і пестощів Мелиты відповідає дуже стримано. Матрона буквально горить від пристрасті, а юнак під різними приводами відмовляється стати її чоловіком і роки вже цього ролі розділити ложе: все обмежується «дозволеними пестощами».

И раптом примхлива доля підносить героям роману новий сюрприз: виявляється, Левкиппа… жива! У цей страшний день морської погоні пірати, з’ясувалося тільки тоді, обезглавили іншу жінку, спеціально переодягнену в туніка Левкиппы, і його тіло скинули у морі, завбачливо сховавши голову.

Левкиппу ж розбійники вигідно продали в рабство, і її опинилася у… маєтку Мелиты (але під назвою Лакэны). І нещасні закохані зустрілися знову. Хоча бути разом їм поки що неможливо.

Внезапно повертається чоловік Мелиты — Ферсандр. Він, виявляється, також загинув: і його не судилося потонути у морській безодні. І Ферсандр, природно, розлютований і ображений присутністю у його будинку молоду і гарного тирийца.

Уверения Мелиты у цьому, їхні стосунки шляхетні і дуже дружні, не викликають довіри й з гнівом відкидаються. Клитофонт кинутий до темниці. Йому пред’явлені найнеймовірніші обвинувачення (зокрема — верб убивстві), і готується суворе судовий розгляд.

Ферсандр поки вирушає до друзів. А підступний управляючий — доглядач над рабами в маєтку — показує йому Левкиппу, і ображений чоловік відразу закохується у ній.

Тем часом суд під тиском Ферсандра та його прибічників присуджує Клитофонта до страти. Але цього передували події, без яких неможливий такий роман.

Узнав, що Левкиппа — це стосується її рабиня Лакэна, Мелита спочатку страшно засмучується, але потім, підкорена вірністю Клитофонта і зачеплена нескінченними стражданнями закоханих, намагається організувати їхня втеча. Мелита віддає Клитофонту свою одяг, і він, невпізнаний, залишає її будинок. Але — чергова невдача: шляхом його хапають і викривають (і у прямому, й у переносному значенні).

А в Ефес як теора (священного посла) прибуває тим часом Сострат — батько Левкиппы. І лише випадковість перешкоджає їм у ж дня зіткнутися храмі Артеміди, право на захист якої сподівається змучена дівчина.

Преодолевая всі перешкоди, всупереч безлічі хибних обвинувачень, Левкиппа доводить свою невинність. У печері лісового бога Пана чудово достукується до її честь сиринга — семиствольная очеретяна флейта, яка свідчить про цнотливості дівчини. Так само переконливо підтверджено і шляхетність нещасної Мелиты. Народ, та був і суд приймають бік закоханих. А оганьблений Ферсандр утікає з міста.

Клитофонт разом із дядьком (Сострат обняв нарешті знову знайдену дочка!) і коханої, зазнавши стільки пригод та клінічних випробувань, повертається у Візантії — свій рідного міста. Там і зіграли вони довгоочікувану весілля.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту «internet.