Обліково-інформаційна синергія аналітичного процесу управління економічною потужністю

Обліково-інформаційна синергія аналітичного процесу управління економічною потужністю

Євроінтеграційні вектори розвитку України, активізація процесів глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя, посилення міжнародної конкурентної боротьби, що виступають головними детермінантами функціонування економічного простору України, висувають нові вимоги перед управлінцями агропромислових підприємств, які пов’язані з адаптацією інструментів та методів менеджменту до сучасних умов ведення бізнесу, необхідність удосконалення теорії, організації та методики здійснення обліково-аналітичних процесів задля забезпечення вимірювання, відображення, оптимізації впливу усіх фактів господарського життя на економічну потужність, у тому числі екологічної діяльності, що сьогодні сприяє появі додаткових переваг та підвищує інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств.

В управлінській діяльності підприємств важливу роль відіграє бухгалтерський облік. Його значення підвищується при реформуванні в відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. В ринкової економіки бухгалтер є не тільки рахівником, фіксуючим події господарського життя, але і фахівцем, здатним як зрозуміти і оцінити будь-які явища, так і передбачити їх, запропонувати шляхи розвитку подій.

Бухгалтерська обліково-аналітична система є однією з складових загальної системи, вона базується тільки на бухгалтерській інформації і здійснюється працівниками бухгалтерії, її суть полягає в об'єднанні облікових і аналітичних операцій в один процес, проведення оперативного мікроаналізу, безперервність цього процесу і використання його результатів при виробленні рекомендацій для прийняття управлінських рішень. При цьому загальна методологія і нормативи обліку і аналізу зберігаються і удосконалюються для раціонального використання в єдиній обліково-аналітичній системі.

Поняття «система» було знайоме вже в давнину, коло значень цього поняття в грецькій мові досить великий: поєднання, організм, пристрій, організація, союз, лад, керівний орган, також це поняття простежується у Аристотеля.

Деякі ідеї, що лежать в основі загальної теорії систем зустрічаються вже у Гегеля [1]. Наступний щабель у вивченні системності як самостійного предмета пов’язана з ім'ям А. А. Богданова. З 1911 по 1925 рр. вийшли три томи книги «Загальна організаційна наука (тектология)» [2]. Богданову належить ідея про те, що всі існуючі об'єкти і процеси мають певну ступінь, рівень організованості. Усі явища розглядаються як безперервні процеси організації та дезорганізації. Богданову належить найцінніше відкриття, що рівень організації тим вище, чим сильніше властивості цілого відрізняються від простої суми властивостей його частин. Особливістю Тектології Богданова є те, що основна увага приділяється закономірностям розвитку організації, розгляду співвідношень стійкого і мінливого, значенням зворотних зв’язків, обліку власних цілей організації, ролі відкритих систем. Він підкреслював ролі моделювання і математики як потенційних методів вирішення завдань Тектології [2].

Масове засвоєння системних понять, громадське усвідомлення системності світу, суспільства і людської діяльності почалося з 1948р., коли американський математик Н. Вінер опублікував книгу під назвою «Кібернетика». Спочатку він визначив кібернетику як «науку про управлінні і зв’язку в тварин і машинах». таке визначення сформувалося у Вінера, завдяки його особливому інтересу до аналогій процесів в живих організмах і машинах, однак воно невиправдано звужує сферу докладання кібернетики. Вже в наступній книзі «Кібернетика і суспільство» Н. Вінер аналізує з позицій кібернетики процеси, що відбуваються в суспільстві [6].

З кібернетикою Вінера пов’язані такі просування, як типізація моделей систем, виявлення особливого значення зворотних зв’язків в системі, підкреслення принципу оптимальності в управлінні і синтезі систем, усвідомлення інформації як загального властивості матерії і можливості її кількісного опису, розвиток методології моделювання взагалі і, особливо ідеї математичного експерименту за допомогою ЕОМ.

Паралельно, і як би незалежно, від кібернетики проводився ще один підхід до науки про системи — загальна теорія систем, ідея побудови теорії, прикладеної до систем будь-якої природи, була висунута австрійським біологом Л. Берталанфі. Один із шляхів реалізації цієї ідеї Л. Берталанфі бачив в тому, щоб відшукувати структурний подібність законів, установлених в різних дисциплінах, і, узагальнюючи їх, виводити загальносистемні закономірності. Одним з найважливіших досягнень Берталанфи вважається введення ним поняття відкритої системи. На відміну від вінеровского підходу, де вивчаються внутрішньо-системні зворотні зв’язки, а функціонування систем розглядається просто як відгук на зовнішній вплив, Берталанфи підкреслює особливе значення обміну речовиною, енергією та інформацією (негентропії) з відкритим середовищем [1].

Негентропії в обліково-аналітичній системі полягає в ролі і значенні обліку, аналізу та аудиту для системи управління, для всієї господарської діяльності. Це проявляється і в забезпеченні інформацією для управління підприємством і існуванням зворотного зв’язку в процесі управління, а також взаємодією з суспільством в цілому.

Про реальний об'єкт говорять як про систему, коли його розглядають з позицій властивих йому зовнішніх і внутрішніх зв’язків.

Центральною концепцією теорії систем, кібернетики, системного аналізу, всієї системології є поняття системи. Тому дуже багато авторів аналізували це поняття, розвивали визначення системи до різного ступеня формалізації. У загальному випадку під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних і доцільно взаємодіючих елементів.

Наприклад, ван Гиг [1] дає досить коротке визначення: «Система — сукупність або безліч пов’язаних між собою елементів.» Радянський енциклопедичний словник дає наступне визначення: система (від грец. systema — ціле, складене з частин; з'єднання) — це безліч елементів, що знаходяться в відносинах і зв’язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність.

Виділяється визначення Акоффа і Емері: «Система — безліч взаємопов'язаних елементів, кожен з яких пов’язаний прямо або побічно з кожним іншим елементом, а два будь-які підмножини цього множини не можуть бути незалежними» [2].

Системний аналіз як метод дослідження вимагає подання об'єкта в формі системи. Форма кібернетичної системи передбачає доцільність функціонування об'єкта, що досягається при посередництві інформаційного процесу управління (регулювання).

Функціонування обліково-аналітичного процесу направлено на досягнення певних цілей. Воно ініційовано імперативом задоволення інтересів зацікавлених користувачів обліково-аналітичної інформації та направлено на досягнення конкретних цілей, ідентифікація яких представляє досить непросту наукову проблему. Процеси управління притаманні обліково-аналітичного процесу з позицій подвійності: з одного боку, він знаходиться в деякій залежності від керуючих рішень, а з іншого — сам є джерелом необхідної інформації для прийняття управлінських рішень.

Для визначення обліково-аналітичної системи, певні аспекти форми і змісту об'єкта необхідно проаналізувати поняття централізованої, децентралізованої і частково децентралізованої системи.

У централізованій системі процеси управління реалізують єдину мету. Структура системи повинна забезпечувати незалежність її поведінки від інших цілей. Децентралізована система передбачає процеси управління, незалежно реалізують цілі, властиві підсистем. При цьому, можлива ситуація, коли реалізація цілей одою підсистеми обмежує можливості реалізації цілей інших підсистем.

У децентралізованій системі регулятор кожної підсистеми контролює тільки стан цієї підсистеми. Частково децентралізована система аналогічна децентралізованої щодо множинності цілей, але при цьому регулятори деяких підсистем в змозі контролювати деякі (не всі) змінні стану інших підсистем, свобода яких в реалізації їх цілей виявляється обмеженою. Підсистеми децентралізованих і частково децентралізованих систем називаються елементарними системами, які можуть бути централізованими або децентралізованими (повністю або частково).

Обліково-аналітичний процес більш за все відповідає моделі частково децентралізованої системи. В даний час бухгалтерський облік, аналіз і аудит є самостійними, спеціалізованими економічними науками. Кожна з них має свій предмет і методи дослідження, практичне застосування. Останнім часом відбувається все більший поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський і податковий. Це закономірно, так як спеціалізація наук дозволить поглиблювати їх і диференціювати на своїй специфічній сфері. Разом з тим, будучи самостійними сегментами прикладної економічної науки, вони тісно взаємопов'язані і мають єдину кінцеву спрямованість — сприяти виробленню управлінських рішень, що забезпечують підвищення ефективності економіки та успішне втілення в життя рішень виникаючих актуальних проблем.

Таким чином, обліково-аналітична система — це повністю або частково децентралізована система, елементарні системи якої здійснюють собою збір, обробку та оцінку всіх видів інформації, споживаної для прийняття управлінських рішень на мікрота макрорівнях.

Обліково-аналітичну систему (ОАС) можна розглядати у вузькому і широкому сенсі. З одного боку — це ОАС конкретного підприємства, яка залежить не тільки від структури системи як такої, а й від специфіки діяльності підприємства. З іншого — це ОАС в широкому сенсі, яка абстрагується від підприємства, формуючи принципи і методи, універсальні для різних суб'єктів.

Обліково-аналітична система має свій предмет і об'єкт дослідження. Воно позначає носія предметно-практичної діяльності (індивідів, соціальних груп, державних і політичних інститутів).

Суб'єктом ОАС є сукупність процесів господарюючого суб'єкта, що підлягають обліково-аналітичної обробки. Поняття об'єкт походить від латинського «objicio» — кидаю вперед, протиставляю. Об'єкт не просто тотожний об'єктивної реальності, а виступає в якості взаємодіє з суб'єктом її частини.

Об'єктом ОАС є конкретний господарюючий суб'єкт. Обліково-аналітична система базується на бухгалтерській інформації, що включає оперативні дані, використання для економічного аналізу статистичної, технічної, соціальної та інших видів інформації.

Вперше обліково-аналітична система описується в середині 90-х років авторами Л. В. Поповою і І.П. Ульяновим [6]. З тих пір всі складові системи досліджуються у взаємозв'язку і взаємообумовлений. Однак, змінюється суспільство, змінюється характер зв’язків в ньому, Україна проходить трансформаційний етап і вступає в посттрансформаційну економіку. Модель ОАС необхідно адаптувати до змін, що відбуваються.

На представленій схемі (рис. 2) показані елементи, складові обліково-аналітичну систему. Точка, А являє вихідну інформаційну базу ОАС, тобто бізнес або господарську діяльність підприємства. Пряма АВ — підсистема бухгалтерського обліку та звітності, що поєднує фінансовий, управлінський і податковий облік. Вона є базовою підсистемою, так як в ній формується інформація, використовувана в тій чи іншій формі іншими підсистемами ОАС.

Пряма АС — аналіз господарської діяльності, представлений компонентами:

фінансовий аналіз (традиційний варіант), управлінський аналіз (Контролінг), податковий аналіз (що виділяється в окрему категорію на підставі податкового обліку). Пряма AD представляє підсистему аудиту внутрішнього і зовнішнього.

Площина ABED, що представляє поєднання обліково-звітної та аудиторської підсистем характеризує поточний контроль за станом обліково-аналітичного процесу і господарюючого суб'єкта.

Площина ABGC, в якій поєднуються обліково-звітна та аналітична підсистеми є поточне регулювання і планування діяльності суб'єкта.

Площина ACFD — поєднання аналітичної та аудиторської підсистем найменш розвинена в даний час, хоча, на нашу думку, вона може посилювати контрольні і регулюючі властивості попередніх площин.

Утворений в графічному поданні моделі ОАС куб з вершиною в точці Н представляє процес прийняття управлінських рішень на основі інформації підсистем обліково-аналітичної системи.

По-друге, ОАС по суті є інформаційною системою. Таким чином, елементарні системи УАС можуть бути виражені в вигляді матриць: В — (bkm); С — (сКТ); D — (dkm). Кожна з яких складається з чотирьох складових — фінансової, управлінської, статистичної податкової.

Згідно з дослідженнями ОАС [6] обліково-звітна система підрозділяється на чотири категорії — фінансовий, управлінський, статистичний і податковий облік. Аналогічно підрозділяється система аналізу в ОАС. Елементарну систему аудиту в попередніх дослідженнях підрозділяли на внутрішній і зовнішній аудит, однак в сучасних умовах цілі видозмінилися.

Зацікавленим користувачам часто недостатньо для прийняття рішень тільки зовнішнього аудиторського звіту, зростає роль аудиторів у підготовці та підтвердженні достовірності податкових розрахунків, відстоюванні позицій господарських суб'єктів у податкових суперечках. У зв’язку з цим пропонуємо поділяти аудиторську підсистему на фінансовий, управлінський і податковий аудит.

Висновки та пропозиції

На основі даних ОАС здійснюється управління конкретним підприємством. Однак обліково-аналітична інформація може бути використана і для аналітичних і управлінських цілей на рівні держави, в зв’язку з чим постає завдання вироблення необхідної інформаційної бази, що формується в статистичному обліку відповідно з принципами та методами ОАС.

Література

• 1. Берталанфи Л. Общая теория систем: критический обзор // Исследования по общей теории систем: Сборник нереводов. — М: Прогресс, 1969. — С. 23−82.
• 2. Богданов А. А. Тектология: Всеобщая организационная наука. — М.: Изд-во «Финансы», 2003 — 496 с.
• 3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996−14&myid=4
• 4. Краєвський В. М. Об'єднання облікових систем як передумова визначення «трьохвимірної вартості»: збірник праць всеукраїнської науково-практичної конференції ["Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту в Україні"] / В. М. Краєвський / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 439 с. — С. 177−179.
• 5. Краєвський В. М. Облік аграрного потенціалу національного багатства: монографія [Текст]: — К.: видавництво «Вік принт», 2015. — 440 с.
• 6. О. Н. Винер. Кибернетика. — М: Наука, 1983.
• 7. Податковий кодекс України (зі змінами) від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] — Режим доступу: http: // zakoзвітний4.rada.gov.Ua/laws/show/2755−17/page
• 8. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0391−99
• 9. Ульянов И. П., Попова Л. В. Бухучет. Пособие для бухгалтера и менеджера. — М.: Изд-во «Бизнес-информ» — 1999. — 292 с.
• 10. Інформаційно-аналітичний процес: праксеологічний підхід / [Савчук В. К., Костенко О. М., Краєвський В. М.]; за заг. ред. В. К. Савчука. — К.: видавництво «Вік Принт», 2013. — 204 с.