Анализ ключового уривки роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття»

Анализ ключового уривка роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість бытия»

Глава 4, частина перша «Легкість і тяжесть».

Вступление

Творчество Мілана Кундери приваблює читача незвичним з'єднанням легкого захоплюючого сюжету, любовної історією покупців, безліч глибокого сучасного філософського погляду життя. У центрі роману образ автора-оповідача, що з великим гумором і іронією розповідає про життя героїв, перемежовуючи ця розповідь главами-рассуждениями, не позбавленими філософської привабливості. За першого читанні роману зв’язок між тими «двома романами щодо одного» не здається ясною, зате принаймні заглиблення у розповідь перед читачем вибудовується складний задум незбираного роману. У ньому будь-який звичайний епізод із життя осмислений як вияв важливих закономірностей, і кожна людина намагається вивести своєму життєвому пути.

Основная часть

Решив назавжди зав’язати з претившей їй задушливої життям офіціантки в заштатному містечку і ваблена наростаючою любові до Томашу, Тереза вирушає у його Прагу. Не бажала доставляти Томашу незручності, Тереза лише після дзвінка, отсрочившего побачення на день, відвідує Томаша. Віддавши силі объявших його пристрастей, доти не хотевший пов’язувати більше після невдалої одруження своє життя жодного з одного жінкою, здивований Томаш перевозить валізу з речами Терези себе. Друга половина уривка присвячена розмірковуванням Томаша, що стосується появі Терези у житті, щодо них метафорично осмислюється початок їх взаимоотношений.

Данный уривок у композиції роману виконує роль зав’язки сюжету. Волелюбний Томаш першої хвилини, переданий саме тут уривку, щасливий, відданість Терези, дружини, його згодом тішила, але у чому й, на жаль, гнітила. Якщо внутрішня тема, головний спонукальний мотив життя Томаша — розширення свободи, то сенс усього життя Терези — розширення простору любові. Томаш зустрічає Терезу у тому уривку не випадково, як це було вперше. Тут обставини знайомства підпорядковуються волі й вчинкам героїв. У властивому йому стилі автор скрашує це узагальнюючими, властивими філософії, висновками.

Описывая почуття Томаша, Кундера акцентує читача на умоглядної асоціації героя: Томашу здається, що Тереза — немовля в кошику, пущений вільно плисти рікою життя. Так ця метафора стає однією з ключів до глибшого розуміння взаємовідносин героїв. Найважливіший момент їхнього життя, зустріч, і потім визначить все подальше долю, піднесено як випадків.

Отрывок, подільний на частини між четвертим і п’ятим абзацами, різний характером розповіді. У перших чотирьох абзацах Томаш фіксує події з Терезою і з нею самим. П’ятий абзац є питання, описує спробу Томаша зайнятися самоаналізом, з’ясувати, що раптом змусило його так поводитися. Розповідь ведеться від імені Томаша, показуючи хід її мыслей.

Весь шостий абзац — це внутрішній монолог Томаша. Він намагається проаналізувати себе і з жахом укладає, що руйнує власну «систему життя», йдучи назустріч Терезе.

По думці У. Набокова, самий великий роман про любов у світової літературі — це «Ганна Кареніна» Л. Н. Толстого. І саме з цим романом під мишкою дійшла Томашу Тереза. Для неї «жалюгідний вхідний билет"[1], жалюгідний, оскільки Томаш не знає, що вона у житті Терези — «пізнавальний знак таємного братства"[2]. Книжка для Терези в її містечку була найкращим іншому: «проти навколишнього її світу грубості вона не мала лише єдина зброю: книжки, що вона брала у міській бібліотеці; особливо романи: вона прочитала їх уйму… Они давали можливість ілюзорного втечі із цивілізованого життя, не удовлетворявшей її, крім того, мали значення та певною речі: вона любила, тримаючи книжку за мишкою, проходжуватися вулицею. Книги здобули нею те ж значення, як і елегантна тростину для денді минулого століття. Вони вирізняли її від других"[3]. Ріднить Терезу з Анною Кареніною те, що та теж зустрічається з «любим, Вронским, при дивних обставин. Томаш зазначає шість випадків зустрічі з Терезой[4], і тепер Кундера підкреслює, що Тереза до Томашу «зайшла випадково, з особливих обставин». Ганна ж зустрічається на вокзалі з Вронским теж випадково, і цю зустріч супроводжують особливі обставини (хтось потрапляє під поїзд). В наявності перехрестя «романних», «понятих зовсім як «вигаданих», «штучних», «несхожих на жизнь"[5] доль героїв. Наскільки важливим знайомий з погляду Терези їхніх стосунків була ця книга, показують її нарікання нападі сліпий ревнощів: «їх зустріч із самого початку виходила з помилці. «Ганна Кареніна», що вона стискала під пахвою, була фальшивим документом, яких вона обдурила Томаша. Вони одне одного, і все-таки кожен із новачків перетворив життя іншого до пекла. Бо, що вони люблять друг друга, лише доводить, що недолік над них самих, в їхніх поведінці чи нестійкому почутті, але у тому, що де вони підходять одна одній; він сильний, а вона слабая"[6] .

Асоціація з романом Толстого має місце також за згадці про валізи, залишеного на вокзалі, чемодана-жизни Терези. Епітет «великий та дуже важкий» нагадує про «товстої книзі» під пахвою. Книжка буде товстої, бо роман Томаша і Терези буде тривалим, закінчиться кінцем їхнього життя, а чемодан-жизнь Терези буде великий важкою за насиченістю подіями та насиченості подій.

Надо пам’ятати про те, що набутий Томашом і Терезою щеня, став «курантами їх жизни"[7] отримав ім'я «Каренін». Нехитрі умовиводи Терези наводять її одного разу навіть до думки, що «любов, яка з'єднує її з Кареніним, краще тій, котру між нею і Томашем"[8]. З смертю собаки підійшов до трагічному кінцю й усе роман, роман Терези і Томаша.

Книга й валізу Терези виступають метафорами, предвосхищающими розвиток сюжету. Вони надають розповіді хвилюючий зміст і ритму і як повторы.

Обращает він увагу п’ятикратний повтор слова валізу. Він відкриває собою низку подорожей героїв, серед яких неможливо було і вигнання межі Батьківщини, та його сумно котра закінчилася поїздка до кінці роману. Контекстне полі вживання слова «валізу» в уривку змінюється, демонструючи нам розвиток характеру взаємовідносин Терези і Томаша. Спочатку валізу перебуває у камері зберігання, як в будь-якого мандрівника, який приїхав до незнайомий місто, де їй ніде зупинитися. Потім із допомогою Томаша ми розуміємо, що валізу — чергова метафора, метафора «осілості» життя Терези. Валіза великий та дуже важкий, як сповнена й насичена життя Терези, у ньому, як ми бачимо надалі, «великий запас жизнеспособности"[9]. Жодна жінка не могла досі зупинитися у Томаша з валізою — то з спробою назавжди. Понад те, наступного епізоді валізу наближений вже безпосередньо до ліжку, колись холостяцкой.

Второй який повторювався образ — рука Терези, якої вона уві сні стискала руку Томаша, він повторюється тричі. Томашу це видається фантастичним, оскільки вона не розуміє ще сили любові, у якому мимоволі виявився занурений, згодом на сторінках роману зізнається, що чоловікові просто спати поруч лише з однієї жінкою, улюбленої. Для Терези стиснута уві сні чужа рука також багато отже: «коли їй вісім років надійшло, вона засипала, стискаючи руку інший і припускаючи, що тримає чоловіка, якого любить, чоловіка її життя. І якщо вона стискала уві сні руку Томаша так уперто, ми можемо збагнути, чому: тренуючись з дитинства, вона готувала себе на этому"[10]. З допомогою руки Томаша Тереза охороняє власні сни, що дають розвинений світ несвідомого героїні. «Тереза до свої снам постійно поверталася, повторювала їх подумки, перетворювала в легенди. Томаш жив під гіпнотичним чарами болісним краси Терезиных снов"[11] .

Так, осмислення з погляду літератури епізоду, який розпочався з книжки, а продовжився образами валізи і руки, призводить до глибшого розуміння взаємовідносин Томаша і Терезы.

Миф, якого з допомогою роздумів Томаша звертається Кундера, міф про Едипі, червоною ниткою пронизує весь роман. Спочатку Томаш малює себе рятівником Полибом, подобравшим загиблого було немовляти Едіпа, Терезу, пустившуюся у вільне плавання у житті. Потім Терезе є инженер-«сексот», нагадавши її з допомогою Софокла інтимний світ Томаша[12]. Справжньою трагедією стала Томаша «эдипизация» його статті, написана захист демократичного комуністичного режиму. Едипів комплекс, який обернувся і в пере Томаша «осліпленням коммунистов"[13], «выкалыванием їм глаз"[14], коштував йому втрати улюбленої роботи, ломки доведена всією подальшою долі. У цьому зауваження кінця уривки «з метафорами жартувати не можна» втрачає іронічне звучання і їх отримує лиховісний оттенок.

Заключение

«Невыносимая легкість буття» — це історія чоловіки й жінки, історія сім'ї, з допомогою ньюансов, дрібниць, деталей повсякденності, яким було приділено значну місце у уже згадуваному уривку, вписано в неосяжність життя, що є, була й залишатиметься однаково жорстокої до люблячим, готової перевірити них їхні почуття на злам. Велика історія перевіряє на міцність слабке людське щастя, й у результаті з’ясовується: то, можливо, життя не відбулася, але відбулася доля. Це стосується як до головним героям «Нестерпної легкість буття», до його автору. Висновок уривки, «метафора — небезпечна річ. З метафорами жартувати не можна», звучить серйозно й іронічно. Народжена після першої зустрічі любов, сопоставленная однієї метафорою рухається у житті Едіпа з усвідомленням Томашем своєю громадянською позиції й ситуації на, у якій опинилася його і кожна країна самого Кундери, відкриває метафоричне розповідь в романе.

Отрывок відбиває характер як першої зустрічі Терези і Томаша, у ньому є свідчення про розвиток їх любовних взаємин української й навіть у трагічний фінал роману.

Мастерство автора явлено в митецькому переплетенні сюжету й філософування героїв, в разючий поєднанні досконалості літературної конструкції й особливою проникливості, душевної тонкощі, яка не купують і заучується, що також незрозуміла, як здатність не очерствевшего, не ожесточившегося душею людини відгукнутися чужу любов. Або є, або — немає. Отже, Кундера, по суті, зробив дуже просту річ — він зумів надати форму роману, увічнити в слові те, що довелося пережити людей з крихітного держав з його дивній, саме — що унікальної долею, на той унікальний відрізок історичного часу, оскільки саме біля цієї держави вершилася долю світу. Їх досвід — унікальний, але завдяки Кундере доступний нині всім. І формула цього досвіду — нестерпна легкість бытия.

Список литературы

Кундера М. Нестерпна легкість буття. СПб, 2003.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.

[1] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 62.

[2] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 58.

[3] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 56.

[4] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 44.

[5] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 60.

[6] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 85.

[7] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 84.

[8] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 327.

[9] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 63.

[10] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 63.

[11] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 67.

[12] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 170.

[13] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 191 — 195.

[14] Кундера М. Нестерпна легкість буття СПб, 2003, з. 203.