Активні дієприкметники теперішнього часу в діловому стилі мовлення

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану (майбутнього часу дієприкметники не мають).

Дієприкметник зберігає вид того дієслова, від якого він утворений (виконувати — виконуючий, написати — написаний), і керування, властиве цьому дієслову (написати пером — написаний пером, пошити із шкіри — пошитий із шкіри).

Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду й відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі, відмінку.

У діловому стилі мовлення треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами нано, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксівуч-/-ючабоач-/-яч та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфіксал-, напр.: контролюючий, терплячий; збанкрутілий. В теперішньому часі вони виражають таку ознаку дійового предмета, яка розвивається одночасно з дією дієслова-присудка:

«У темніючому небі яскраво сяяла вечірня зірка» (А.Шиян).

Утворюються активні дієприкметники теперішнього часу від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду додаванням суфіксауч- (-юч-) для дієслів першої дієвідміни іач- (-яч-) для дієслів другої дієвідміни і родових прикметникових закінчень: правлять — правлячий, відпочивають — відпочиваючий, догоряють — догоряючий, лежать — лежачий, ревуть — ревучий.

Від дієслів, які не мають форм теперішнього часу, активні дієприкметники теперішнього часу не творяться.

Активні дієприкметники з суфіксомш- (-вш-) в українській літературній мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовою формою: той, що переміг; той, що допоміг.

У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Неповною є навіть твірна база цих дієслівних форм. Наприклад, вони зовсім не утворюються від дієслів з постфіксомся. У такому разі використовують перифрастичний вислів, напр.: вчитися -> той, хто вчиться.

Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам’ятати про різні засоби української мови, якими можна замінити відповідні граматичні форми та конструкції, а саме: підрядні речення, прикметники, займенники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення тощо, наприклад:

Входячи до складу термінологічних сполук, дієприкметники часто послаблюють значення дії і вступають у синонімічні чи антонімічні відношення подібно до прикметників, наприклад:

Дієприкметники можуть втрачати ознаки дієслова і прикметника та переходити в іменники, напр.: Береженого Бог береже!

Активні дієприкметники теперішнього часу є рідковживаними, утворюються переважно від дієслів, пов’язаних із явищами природи (зеленіючий, згасаючий). Якщо йдеться про особу — виконавця дії, слід уживати описові форми: той, хто біжить; той, хто перекладає текст.

При перекладі з російської мови слід пам’ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

• а) підрядними означальними реченнями: окружающий — який (що) оточує, движущийся — який (що) рухається, соответствующий — який (що) відповідає;
• б) прикметниками: вишестоящий орган — вищий орган, текущий счет — поточний рахунок, волнующее состояние — бентежний стан;
• в) іменниками: ведущий специалист — провідний спеціаліст, ісполняющий обязанности — виконавець обов’язків, заведующий отделом — завідувач відділу, начинающий — початківець, говорящий — мовець (промовець).

Сфера використання активних дієприкметників — в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

У сучасній українській мові спостерігається тенденція до уникнення дієприкметникових формуч-(-юч-):коригувальний — замість коригуючий, інтегрувальний — замість інтегруючий.

• 2. Активні дієприкметники з суфіксомш- (-вш-) у ділових паперах не вживаються. Вони замінюються:
  • а) описовою формою: не допомігший, а той, що допоміг; не закінчивший, а той, що закінчив;
  • б) дієприкметниками пасивного стану: наболевший вопрос — наболіле питання, нижеподписавшийся — нижчепідписаний.

У діловій українській мові назви посад — субстантивовані дієприкметники замінено українськими відповідниками — іменниками:

• * завідуючий (чим) — завідувач (чого);
• * командуючий (чим) — командувач (чого);
• * виконуючий обов’язки — виконувач обов’язків.

Деякі дієприкметники, втративши дієслівні ознаки виду і часу, перейшли у прикметники. Вони виражають постійну ознаку, не мають при собі залежних слів, а, навпаки, самі залежать від іменника.

У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос, наприклад: ва’рений, пе’чений (дієпр.), і варе’ний, пече’ний (прикм.).

Дієприкметник із залежними словами називається дієприкметниковим зворотом, який на письмі виділяється комами залежно від місця знаходження.

В офіційно-діловому стилі мови часто вживають дієприкметникові звороти з метою економності вислову і точності відтворення думки.

Відповідниками російських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники: проживающий — мешканець; той, хто (який) мешкає; заведующий — завідувач; той, хто (який) завідує.

Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксамиуч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкметникового звороту. Наприклад:

Зауваження до низки дієприкметників

1) Бажаючий — що (котрий, який) бажає - охочий

Часто можна натрапити на таке оголошення: «Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі». Форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому треба добрати способу, щоб уникнути в наведеній фразі штучного дієприкметника бажаючі, для цього треба вдатися до описової конструкції: «Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії», можна, не змінюючи змісту фрази, висловитись інакше, відшукавши відповідний прикметник. Наприклад прикметник охочий — він цілком відповідає тому поняттю, що його намагались висловити автори оголошення: «Охочим узяти участь в екскурсії слід записатися в місцевкомі» .

2) Відпочиваючий, відпочивальник, що (котрий, який) відпочиває

" У цьому будинку дуже погано організовані розваги відпочиваючих: не буває екскурсій, змістовних лекцій, концертів" .

У цьому реченні також можна легко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виступає як іменника. Для цього треба вжити від дієслова відпочивати іменника відпочивальник: «У цьому будинку дуже погано організовано розваги відпочивальників: не буває екскурсій, змістовних лекцій, концертів». Завдяки цьому речення набуває більшої чіткості та лаконічності, ніж якщо побудувати його з підрядним реченням: «…розваги тих, що відпочивають» .

Проте слово відпочивальник є доречним тільки тоді, коли виконує в реченні функцію іменника, тобто втратило характер дії. Але можуть бути випадки, коли наявність дії треба зберегти, тоді краще використовувати підрядне речення або дієприслівник.

3) Відстаючий — що (котрий, який) відстає - відсталий

" У нашому колективі не повинно бути відстаючих!" .

Можна виправити на описову форму: «У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають», але краще використати прикметник відсталий: «У нашому колективі не повинно бути відсталих» .

4) Захоплюючий — що (котрий, який) захоплював, захопливий

" Особливо захоплюючі і цікаві подорожі повз Дніпрові кручі" .

Можна виправити кількома способами: замінити дієприкметник «захоплюючі» дієсловом «захоплюють»: «Особливо захоплюють і приваблюють подорожі повз Дніпрові кручі» , — або використати прикметник: «Особливо захопливим і привабливими є подорожі…» .

5) 3наючий — що (котрий, який) знається, (розуміється тямить), тямущий (тямучий), обізнаний

" Тут треба знаюча людина" неправильний переклад з російської «3десь нужен знающий человек» .

Можна замінити дієприкметник описовою формою: «Тут треба людина, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)», а можна використати прикметник: «Тут треба тямуща (обізнана) людина» .

6) Пануючий — панівний

" У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному — пануючими вітрами" .

" Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри" .

Між цими двома словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, з цього випливає, що варто додержуватись тільки слова панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.

7) Початкуючий — початківець

" На вечорі виступили з читанням своїх творів початкуючі письменники" неправильний переклад російського вислову «начинающий списатель» (художник, композитор тощо).

В сучасній українській літературній мові вживається слово початківець: початківець-письменник, початківець-художник, початківець-композитор і т. ін.

" Опублікування першої книги початківця — свято не тільки для читача, для літератури, для молодого автора, але й для старшого письменника" .

8) Працюючий — що (котрий, який) працює - трудящий, тpyдiвник, пpaцiвник

Слово працюючий трапляється в значеннях активного дієприкметника («Працюючий на новому верстаті робітник не був добре обізнаний із його властивостями»), прикметника («Велика увага пpидiляється навчанню працюючої молоді») та іменника («Літо — найкраща пора для відпочинку працюючих»).

Цей дієприкметник можна, не порушуючи загального змісту, замінити дієприслівником: «Працюючи на новому верстаті, робітник не був добре обізнаний із його властивостями»; можна висловити це речення й описовою конструкцією: «Робітник, що (котрий, який) працював на новому верстаті, не був добре обізнаний із його властивостями». Або скористуватись прикметником трудящий (або трудовий). Отже у другому реченні треба написати: «Велика увага приділяється навчанню трудящої (трудової) молоді». Слово трудящий можна ставити й у значенні іменника: «Літо — найкраща пора для відпочинку трудящих» .

Не слід забувати й інші іменники, які цілком можуть замінити форму працюючий: трудівник, трудар, працівник. Іноді помилково замість слова працівник уживають іменник робітник, але слово робітник позначає трудівника тільки фізичної праці, а працівник — і фізичної, й розумової.

9) Утопаючий, потопаючий, що (котрий, який) утопає (потопає)

" Утопаючий Іван хапався посеред річки за будь-що" .

У цьому реченні активний дієприкметник «утопаючий» звучить неприродно. Речення можна перебудувати, зберігаючи її зміст, удавшись до описової конструкції з підрядним реченням: «Іван, що втопав (котрий, який утопав…)» , — або скористатися дієприслівником: «Утопаючи, Іван…» .

дієприкметник дієслово українська мова.

Висновок

Отже, активні дієприкметники теперішнього часу в українському діловому мовленні є рідковживаними. Їх треба вживати лише як термінологічну лексику. В інших випадках дієприкметники треба замінювати синонімічними словами або словосполученнями.

Активні дієприкметники теперішнього часу замінюються:

• а) підрядними означальними реченнями;
• б) прикметниками;
• в) іменниками.

Якщо активний дієприкметник є назвою посади то необхідно замінити його на іменник-відповідник.

Використана література

• 1. Російсько-український фразеологічний словник: Фразеологія ділової мови / Уклад. Підмогильний В., Плужник Є. К., 1993.
• 2. Сучасна українська літературна мова / За ред. Пономарева О. Д. К., 1997.
• 3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. Тернопіль, 2000.
• 4. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. К., 1997.
• 5. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. К., 2005.
• 6. Кацавець Р. С. К 30 Українська мова: професійне спрямування. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2007. 256 с.
• 7. Шевчук С. В., Кабиш О. О., Клименко І. В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. К.: Алерта, 2011. 544 с.
• 8. Іван Вихованець, Катерина Городенська. Теоретична морфологія української мови. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 398 с.
• 9. Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во «Укр.енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.