Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Активні дієприкметники теперішнього часу в діловому стилі мовлення

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

У цьому реченні також можна легко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виступає як іменника. Для цього треба вжити від дієслова відпочивати іменника відпочивальник: «У цьому будинку дуже погано організовано розваги відпочивальників: не буває екскурсій, змістовних лекцій, концертів». Завдяки цьому речення набуває більшої чіткості та лаконічності, ніж якщо… Читати ще >

Активні дієприкметники теперішнього часу в діловому стилі мовлення (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану (майбутнього часу дієприкметники не мають).

Дієприкметник зберігає вид того дієслова, від якого він утворений (виконувати — виконуючий, написати — написаний), і керування, властиве цьому дієслову (написати пером — написаний пером, пошити із шкіри — пошитий із шкіри).

Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду й відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі, відмінку.

У діловому стилі мовлення треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами нано, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

Неправильно.

Правильно.

Завдання було достроково виконане нашою групою.

Наша група достроково виконала завдання.

Головна увага ним приділяється…

Головну увагу він приділив…

Інспектори, які призначаються комісією…

Інспектори, яких призначає комісія…

Випробування проводяться у запланованому режимі.

Випробування проводять у запланованому режимі.

Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксівуч-/-ючабоач-/-яч та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфіксал-, напр.: контролюючий, терплячий; збанкрутілий. В теперішньому часі вони виражають таку ознаку дійового предмета, яка розвивається одночасно з дією дієслова-присудка:

«У темніючому небі яскраво сяяла вечірня зірка» (А.Шиян).

Утворюються активні дієприкметники теперішнього часу від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду додаванням суфіксауч- (-юч-) для дієслів першої дієвідміни іач- (-яч-) для дієслів другої дієвідміни і родових прикметникових закінчень: правлять — правлячий, відпочивають — відпочиваючий, догоряють — догоряючий, лежать — лежачий, ревуть — ревучий.

Від дієслів, які не мають форм теперішнього часу, активні дієприкметники теперішнього часу не творяться.

Активні дієприкметники з суфіксомш- (-вш-) в українській літературній мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовою формою: той, що переміг; той, що допоміг.

У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Неповною є навіть твірна база цих дієслівних форм. Наприклад, вони зовсім не утворюються від дієслів з постфіксомся. У такому разі використовують перифрастичний вислів, напр.: вчитися -> той, хто вчиться.

Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам’ятати про різні засоби української мови, якими можна замінити відповідні граматичні форми та конструкції, а саме: підрядні речення, прикметники, займенники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення тощо, наприклад:

Інформуючий.

той, що інформує.

слідуючий.

наступний, подальший, такий.

діючий (закон).

чинний.

існуючі (недоліки).

наявні.

вражаючий (ефект).

могутній.

галопуюча (інфляція).

обвальна, нестримна.

пануюча (тенденція).

Панівна.

існуюча (категорія).

Наявна.

обнадіюючі (показники).

Обнадійливі.

знеболюючий (засіб).

знеболювальний або засіб від знеболення.

контролюючі (органи).

органи контролю.

підслуховуючий (пристрій).

пристрій для підслуховування.

керуючий (банком).

Керівник.

завідуючий (відділом).

завідувач (відділу).

зростаюча (інфляція).

щораз більша інфляція.

Входячи до складу термінологічних сполук, дієприкметники часто послаблюють значення дії і вступають у синонімічні чи антонімічні відношення подібно до прикметників, наприклад:

фіксовані (витрати).

постійні, рентні.

передавальні (платежі).

Трансферні.

Дієприкметники можуть втрачати ознаки дієслова і прикметника та переходити в іменники, напр.: Береженого Бог береже!

Активні дієприкметники теперішнього часу є рідковживаними, утворюються переважно від дієслів, пов’язаних із явищами природи (зеленіючий, згасаючий). Якщо йдеться про особу — виконавця дії, слід уживати описові форми: той, хто біжить; той, хто перекладає текст.

При перекладі з російської мови слід пам’ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

  • а) підрядними означальними реченнями: окружающий — який (що) оточує, движущийся — який (що) рухається, соответствующий — який (що) відповідає;
  • б) прикметниками: вишестоящий орган — вищий орган, текущий счет — поточний рахунок, волнующее состояние — бентежний стан;
  • в) іменниками: ведущий специалист — провідний спеціаліст, ісполняющий обязанности — виконавець обов’язків, заведующий отделом — завідувач відділу, начинающий — початківець, говорящий — мовець (промовець).

Сфера використання активних дієприкметників — в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

У сучасній українській мові спостерігається тенденція до уникнення дієприкметникових формуч-(-юч-):коригувальний — замість коригуючий, інтегрувальний — замість інтегруючий.

  • 2. Активні дієприкметники з суфіксомш- (-вш-) у ділових паперах не вживаються. Вони замінюються:
    • а) описовою формою: не допомігший, а той, що допоміг; не закінчивший, а той, що закінчив;
    • б) дієприкметниками пасивного стану: наболевший вопрос — наболіле питання, нижеподписавшийся — нижчепідписаний.

У діловій українській мові назви посад — субстантивовані дієприкметники замінено українськими відповідниками — іменниками:

  • * завідуючий (чим) — завідувач (чого);
  • * командуючий (чим) — командувач (чого);
  • * виконуючий обов’язки — виконувач обов’язків.

Деякі дієприкметники, втративши дієслівні ознаки виду і часу, перейшли у прикметники. Вони виражають постійну ознаку, не мають при собі залежних слів, а, навпаки, самі залежать від іменника.

Дієприкметник.

Прикметник.

Нас зустріла розквітла блідо-рожевим цвітом яблуня.

Нас зустріла розквітла яблуня.

Розквітла — дієприкметник, керує іменником (розквітла (чим?) цвітом), має час, вид стан.

Розквітла — прикметник, виражає ознаку іменника, має такі граматичні категорії, як рід, число, відмінок.

У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос, наприклад: ва’рений, пе’чений (дієпр.), і варе’ний, пече’ний (прикм.).

Дієприкметник із залежними словами називається дієприкметниковим зворотом, який на письмі виділяється комами залежно від місця знаходження.

В офіційно-діловому стилі мови часто вживають дієприкметникові звороти з метою економності вислову і точності відтворення думки.

Відповідниками російських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники: проживающий — мешканець; той, хто (який) мешкає; заведующий — завідувач; той, хто (який) завідує.

Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксамиуч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкметникового звороту. Наприклад:

Розмовний варіант.

Нормативний варіант.

співробітник, виконуючий службові обов’язки.

виконувач службових обов’язків (або співробітник, який виконує службові обов’язки).

академік, керуючий новим відділом.

академік, який керує новим відділом.

Зауваження до низки дієприкметників

1) Бажаючий — що (котрий, який) бажає - охочий

Часто можна натрапити на таке оголошення: «Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі». Форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому треба добрати способу, щоб уникнути в наведеній фразі штучного дієприкметника бажаючі, для цього треба вдатися до описової конструкції: «Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії», можна, не змінюючи змісту фрази, висловитись інакше, відшукавши відповідний прикметник. Наприклад прикметник охочий — він цілком відповідає тому поняттю, що його намагались висловити автори оголошення: «Охочим узяти участь в екскурсії слід записатися в місцевкомі» .

2) Відпочиваючий, відпочивальник, що (котрий, який) відпочиває

" У цьому будинку дуже погано організовані розваги відпочиваючих: не буває екскурсій, змістовних лекцій, концертів" .

У цьому реченні також можна легко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виступає як іменника. Для цього треба вжити від дієслова відпочивати іменника відпочивальник: «У цьому будинку дуже погано організовано розваги відпочивальників: не буває екскурсій, змістовних лекцій, концертів». Завдяки цьому речення набуває більшої чіткості та лаконічності, ніж якщо побудувати його з підрядним реченням: «…розваги тих, що відпочивають» .

Проте слово відпочивальник є доречним тільки тоді, коли виконує в реченні функцію іменника, тобто втратило характер дії. Але можуть бути випадки, коли наявність дії треба зберегти, тоді краще використовувати підрядне речення або дієприслівник.

3) Відстаючий — що (котрий, який) відстає - відсталий

" У нашому колективі не повинно бути відстаючих!" .

Можна виправити на описову форму: «У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають», але краще використати прикметник відсталий: «У нашому колективі не повинно бути відсталих» .

4) Захоплюючий — що (котрий, який) захоплював, захопливий

" Особливо захоплюючі і цікаві подорожі повз Дніпрові кручі" .

Можна виправити кількома способами: замінити дієприкметник «захоплюючі» дієсловом «захоплюють»: «Особливо захоплюють і приваблюють подорожі повз Дніпрові кручі» , — або використати прикметник: «Особливо захопливим і привабливими є подорожі…» .

5) 3наючий — що (котрий, який) знається, (розуміється тямить), тямущий (тямучий), обізнаний

" Тут треба знаюча людина" неправильний переклад з російської «3десь нужен знающий человек» .

Можна замінити дієприкметник описовою формою: «Тут треба людина, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)», а можна використати прикметник: «Тут треба тямуща (обізнана) людина» .

6) Пануючий — панівний

" У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному — пануючими вітрами" .

" Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри" .

Між цими двома словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, з цього випливає, що варто додержуватись тільки слова панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.

7) Початкуючий — початківець

" На вечорі виступили з читанням своїх творів початкуючі письменники" неправильний переклад російського вислову «начинающий списатель» (художник, композитор тощо).

В сучасній українській літературній мові вживається слово початківець: початківець-письменник, початківець-художник, початківець-композитор і т. ін.

" Опублікування першої книги початківця — свято не тільки для читача, для літератури, для молодого автора, але й для старшого письменника" .

8) Працюючий — що (котрий, який) працює - трудящий, тpyдiвник, пpaцiвник

Слово працюючий трапляється в значеннях активного дієприкметника («Працюючий на новому верстаті робітник не був добре обізнаний із його властивостями»), прикметника («Велика увага пpидiляється навчанню працюючої молоді») та іменника («Літо — найкраща пора для відпочинку працюючих»).

Цей дієприкметник можна, не порушуючи загального змісту, замінити дієприслівником: «Працюючи на новому верстаті, робітник не був добре обізнаний із його властивостями»; можна висловити це речення й описовою конструкцією: «Робітник, що (котрий, який) працював на новому верстаті, не був добре обізнаний із його властивостями». Або скористуватись прикметником трудящий (або трудовий). Отже у другому реченні треба написати: «Велика увага приділяється навчанню трудящої (трудової) молоді». Слово трудящий можна ставити й у значенні іменника: «Літо — найкраща пора для відпочинку трудящих» .

Не слід забувати й інші іменники, які цілком можуть замінити форму працюючий: трудівник, трудар, працівник. Іноді помилково замість слова працівник уживають іменник робітник, але слово робітник позначає трудівника тільки фізичної праці, а працівник — і фізичної, й розумової.

9) Утопаючий, потопаючий, що (котрий, який) утопає (потопає)

" Утопаючий Іван хапався посеред річки за будь-що" .

У цьому реченні активний дієприкметник «утопаючий» звучить неприродно. Речення можна перебудувати, зберігаючи її зміст, удавшись до описової конструкції з підрядним реченням: «Іван, що втопав (котрий, який утопав…)» , — або скористатися дієприслівником: «Утопаючи, Іван…» .

дієприкметник дієслово українська мова.

Висновок

Отже, активні дієприкметники теперішнього часу в українському діловому мовленні є рідковживаними. Їх треба вживати лише як термінологічну лексику. В інших випадках дієприкметники треба замінювати синонімічними словами або словосполученнями.

Активні дієприкметники теперішнього часу замінюються:

  • а) підрядними означальними реченнями;
  • б) прикметниками;
  • в) іменниками.

Якщо активний дієприкметник є назвою посади то необхідно замінити його на іменник-відповідник.

Використана література

  • 1. Російсько-український фразеологічний словник: Фразеологія ділової мови / Уклад. Підмогильний В., Плужник Є. К., 1993.
  • 2. Сучасна українська літературна мова / За ред. Пономарева О. Д. К., 1997.
  • 3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. Тернопіль, 2000.
  • 4. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. К., 1997.
  • 5. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. К., 2005.
  • 6. Кацавець Р. С. К 30 Українська мова: професійне спрямування. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2007. 256 с.
  • 7. Шевчук С. В., Кабиш О. О., Клименко І. В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. К.: Алерта, 2011. 544 с.
  • 8. Іван Вихованець, Катерина Городенська. Теоретична морфологія української мови. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 398 с.
  • 9. Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во «Укр.енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою