СССР в 60-80-ті гг

Зміст Запровадження 3 1. НТР і її вплив перебіг у суспільному розвиткові 5 2. «Холодна війна» СРСР на міжнародній арені 10 2.1. Боротьба впливів у країнах третього світу 10 2.2. Міжнародне становище СРСР із середини 60-х — початку 80-х рр. 12 2.3. Взаємини із капіталістичними країнами 15 3. Наростання кризових явищ 16 3.1. Зміни у політичній системі і наростання суперечностей у економіці 16 3.2. Від перебудови до революції 17 Укладання 19 Список літератури 20.

Період від середини 60-х незалежності до середини 80-х, коли політичне керівництво країни очолював Л. И. Брежнев, називають часом застою — часом втрачених можливостей. Яке Започаткували досить сміливими реформами в області економіки, він закінчився наростанням негативних тенденцій переважають у всіх теренах суспільного життя, застоєм економіки, кризою суспільнополітичної системы.

Знаменував початок новий виток радянської історії Жовтневий (1964 р.) Пленум КПСС.

На Жовтневому (1964 р.) пленумі цк кпрс відбулася зміна партії і країни. Першим секретарем цк кпрс став Л.И. Брежнєв, головою Ради Міністрів СРСР А. Н. Косыгин, головою Президії Верховного Ради СРСР Н. В. Подгорный.

Ще за Хрущова визначні радянські економісти виступав із пропозиціями радикальної економічної реформи, суть полягала у переході від адміністративної, командної економіки до ринкових відносин. Ця ідея була підтримана Хрущовим, а саме його усунення від влади розробку нової економічної реформи очолив Косигін. Рішеннями березневого (1965) і вересневого (1965) Пленумів цк кпрс ця реформа отримала формальне схвалення і підтримку партии.

Суть реформи 1965 р. можна звести умовно до трьох найважливішим направлениям:

1) зміни у структурі управління народним господарством. Вересневий (1965 р.) Пленум цк кпрс прийняв рішення ліквідувати територіальні поради народного господарства і зробити перехід на галузевої принцип управління промисловими підприємствами. Були відтворено союзні і союзнореспубліканські министерства.

2) корекція системи планування. Оскільки колишня планова система було зорієнтовано для досягнення зростання обсягів виробництва підприємствами з урахуванням валової продукції, то передбачалося націлити плани реалізовану продукцию.

3) вдосконалення економічного стимулювання. Воно включало: поліпшення системи ціноутворення, поліпшення системи оплати труда.

У руслі цих напрямів предусматривалось:

1. оцінювати результати господарську діяльність підприємств із реалізованої продукції, одержаного прибутку з виконання заданий;

2. поставити оплату праці працівників промисловості, у безпосередню залежність тільки від результатів їх індивідуального праці, а й загальних підсумків роботи предприятий;

3. покласти основою економічних відносин між підприємствами принцип взаємної матеріальну відповідальність. Розвивати прямі зв’язок між предприятиями-изготовителями і споживачами продукції. Підвищити роль господарських договоров.

Мета цієї роботи — розглянути історію СРСР із середини 60-х рр. до середини1980;х гг.

Досягнення поставленої мети, мною заплановано розв’язати такі задачи:

— розглянути розвиток НТР і її вплив перебіг громадського развития;

— розглянути основні аспекти «холодної громадянської війни» в 60−80-х рр., а як і становище СРСР на міжнародної арене;

— проаналізувати наростання кризових явищ у СРСР аналізований мною период.

1. НТР і її вплив перебіг громадського развития.

Вперше згадана Радянському Союзі НТР вже змінювала ставлення до світі, робила його менше, посилювала взаємозалежність країн і континентів, створювала нові відносини вчорашніх рівновеликих держав. Разом про те, перехід до НТР ні одномоментним. При здійсненні ракетно-космічних програм було створено нові спеціальні є екологічно безпечними, жароміцні конструкційні матеріали, виключно надійні прилади управління, кошти радіозв'язку і телевимірювань, мініатюрні радіодеталі, сонячні батареи.

Лише на початку 70-х років уперше було поставили завдання переходу від окремих, навіть блискучих завоювань науку й техніки до широкої освоєння новинок НТР в народному господарство і виходу радянської індустрії на якісно новий технічний рівень, «з'єднати досягнення НТР з перевагами соціалізму». Нові гармати й кошти праці, нові джерела енергії ознаменували повномасштабне вступ до НТР тоді, коли стався перехід до стадії тех-нічно та економічно доцільною еволюції. Так, введення на промислову експлуатацію атомних енергоблоків і міцне становище АЕС у енергетиці належить до кінця семирічки. У 1963;1964 рр. відпустили Белоярская АЕС їм. Курчатова і Ново-Воронежская АЕС. Потужність кожної їх проти Обнинской станцією зросла 20 раз і досягнув 100 тис. кВт. Пуск АЕС на Уралі в центрі Росії доводив велике значення атомних електростанцій як промислових енергетичних підприємств. Якщо первісток атомної енергетики 1954 р. називався експериментальної АЕС Академії наук, то Белоярская і Ново-Воронежская АЕС увійшли до складу Міністерства енергетики, і електрифікації СРСР. Період створення та освоєння промислових АЕС — відправна точка революційних змін — у індустріальної енергетиці. Аналогічні етапні оцінки в розвитку інших деяких галузей і напрямів (освоєння Космосу, электроннообчислювальної техніки тощо.). Перші штучні супутники Землі прикладного призначення вивели на орбіту вже у і друге половині 1960;х років: «Блискавка», «Метеор», супутники серії «Космос». Космічні дослідження сприяли розвитку різних напрямів науку й техніки, поступово набуваючи прикладне значення. З початку 1970;х років вартість космонавтику стали виділятися тим самим порядком, що й розвиток інших народногосподарських отраслей.

Навіть під час прикладі космонавтики, начебто далекою від безпосередніх потреб економіки сфери науково-технічного прогресу, видно, як поступово — і радикально — зростала зв’язок науки з практикою. НТР викликала прискорене розвиток галузей науки, безпосередньо з народним господарством. Впровадження у виробництві нових технологій і більше досконалої техніки приносило великий економічний ефект. (4, с.338).

Зміни охопили найрізноманітніші напрями НТР. Через 13 років тому після появи першої радянської цифровий обчислювальної машини у СРСР починається би серійний випуск транзисторних обчислювальних машин, та ще два роки (1964) лампові моделі знімаються із виробництва. Справжній переворот в виробництві ЕОМ стався межі 60−70 років з урахуванням нової елементної бази, появи мікропроцесорів і складних інтегральних схем — обчислювальної техніки третього-четвертого поколінь вперше поєднала в собі компактність, швидкодія, відносну дешевизну, став доступним значному колу установ, підприємств, організацій. Це була подія виняткового значення. Невипадково створення виробничих АСУ починається через 20−30 багатьох років після появи перших досвідчених і серійних зразків обчислювальної техніки в 1948;1953 гг.

За сучасних умов електронна техніка перетворює так званий м’який товар, або ж предмет праці - інформації і, в такий спосіб, ЕОМ також може розглядатися як робоча машина. Отже, ЕОМ він може внести революційних змін, особливо у першому етапі НТР. А загалом микропроцессорная революція створила передумови до появи нової нематеріальної галузі громадського виробництва (программостроение, накопичення «ноу-хау» тощо.). Під впливом НТР кордону народного господарства дедалі більше розходяться з кордонами традиційного поняття «громадське виробництво». Повністю відповідають тези «відкриття без застосування це не дає революційного зсуву» ставлення до глобальності НТР. Подальший розвиток мало сліди різночасності і виявив нову бік НТР як глобального процесу: набравши силу «вони», вона зробила невідворотні зміни у соціально-економічних структурах ми. Проте опосередковане вплив НТР може цілком проявитися лише по тому, як революційних змін у науці, техніці, виробництві припадають на найбільш індустріально розвинених країн. Оскільки це відбувалося у 60-ті роки, те й у СРСР опосередкування були виникнути раніше 60−70 років, виключаючи військово-технічну область. Процвітавши в запуску штучного супутника Землі, Україна в галузі телебачення, транзисторів, комп’ютерів, радарів, полімерів, лазерів, верстатів з ЧПУ, роботів тощо. Рахунок промисловим АЕС також відкрила зарубіжна индустрия.

Доповнення критеріїв розгортання науково-технічної революції вимогами масового освоєння в народному господарстві новинок НТР, відносного й абсолютної здешевлення наукомісткої продукції дозволяє віднести є початковим етапом НТР у СРСР до 60-му — початку 1970;х років. (4, с.340).

У початковій, нерозвиненою фазі, НТР виявляє передусім свої технічні й економічні складові (наукові ж формуються як його передумови органічно входить у основу НТР). На більш зрілим щаблі еволюції науково-технічної революції першому плані входить іще одна, мабуть, корінний критерій НТР — соціальний. Сучасна науково-технічна революція — тільки й й не так зміни у науці чи технічної оснащеності, скільки щонайглибше соціальне перетворення, оскільки всяка революція є такою лише тією мері, як і вона змінює суспільство. Поза чоловіки й суспільства термін «революція» позбавлений сенсу. У зв’язку з цим слід зазначити порочність методологічного прийому, закрепившегося в обществознании щодо НТР — виокремлення проблеми соціальних наслідків науково-технічної революції, що веде до втрати комплексності поняття «НТР», позбавляє її одній з сутнісних средств.

НТР у сфері відразу ж потрапити оголосила про своє глобальному характері. Нова зброя масового нищення і невідомі доти унікальні кошти його постачання перетворили науку в планетарну силу, яка об'єднала різні країни та континенти. Усі стали сусідами, особливо гостро постала взаємозалежність світу. Разом про те поява цієї зброї та її застосування різко погіршило геополітичне становище Радянського Союзу. Дорожнеча нововведень обмежувала розвиток НТР у широкому обсязі, тому швидко склався вузьке коло держав з особливо вагомим голосом в світовому сообществе.

Були досягнуто великих успіхів у розвитку кібернетики, ядерної фізики, астрофізики, у дослідженні космосу, до вивчення земної кори і морських глибин. Кількість нобелівських лауреатів було назад пропорційно ступеня таємності що вивчались проблем.

Протягом років «холодної громадянської війни» у Росії створювалися цілі наукограды, які працювали майже на оборону, наприклад, Арзамас-16, який носив у різний час імена Кремлев, Арзамас-75, Шатки-1, Москва Центр-300, а колишній глибинним російським містом Саровом (ВНИИЭФ), Челябинск-70 (ВНИИТФ). Сім'я номерних міст-супутників швидко розросталася: Красноярськ-26 (Железногорск), Пенза-19, Томск-7 (Северск), Челябинск-65 (Озерск), Свердловск-45 (Лісовий), Златоуст-36 (Трехгорный), Зарічний, Зеленогорск, Ново-уральск, Снежинск тощо. (4, с.342).

У 1960. дома окской села Пущино з’явився перший підмосковний наукоград. Зусиллями видатних вітчизняних ученихакадеміків Несмеянова, Єрусалимського, Бєлозерцева в стислі терміни створено потужний біологічний центр з 8 НДІ і інформаційно-обчислювальним комплексом. Пущинські вчені удостоїлися багатьох найвищих відмінностей, зокрема двох Ленінських, 12 державних та інших премій. З 1966 р. в Пущине розгорнули роботи з радіоастрономії. Невдовзі Пущино стала однією з 30 наукоградів Підмосков'я (Троицк, Черноголовка, Дзержинськ та інших.). На відміну від Новосибірська й інші наукові центри або не мали виробничих потужностей прикладного призначення і безпосереднього виходу наукових пошуків в практику.

У роки СРСР став втрачати раніше завойовані позиції з сфері освоєння космосу (США що його престижний проект висадки на Місяць, а 80- е — першими створили возвращаемый на Землю космічний корабель багаторазового використання), в літакобудуванні, низці інших галузей науку й техніки. Далеко позаду СРСР був у області комп’ютеризації. Навіть традиційна політика випереджаючого розвитку військових галузей з максимальною концентрацією у яких матеріальних й кадрових ресурсів у нових історичних умовах стала давати збої, тому що ці галузі дедалі більше від загального технологічного рівня народного господарства, від неефективності економічних механизмов.

Розвиток НТР і навіть елементів науково-технічного прогресу більш ранніх стадій стримувалося які діяли економічним механізмом, що цілком негативні наслідки і на у розвиток продуктивних сил суспільства, й у соціальної сфери. У 1980;х рр. понад 50 млн. чол. у промисловості, будівництві та на транспорті були задіяні ручним працею, притаманним доиндустриальных технологій. Що Тривав кількісний зростання працівників матеріального виробництва відбивав низький рівень продуктивних сил, який відповідає сучасним требованиям.

2. «Холодна війна» СРСР на міжнародної арене.

2.1. Боротьба вплив у країнах третього мира.

Гонитва озброєнь була добровільно припинено до середини 60-х рр. Було укладено ряд договорів, обмежують накопичення озброєнь. Таких, як, наприклад, Договір заборону випробувань ядерної зброї у атмосфері, в космічному просторі і підводою (5.08.1963г.), Договір нерозповсюдження ядерних озброєнь, створення без’ядерних зон (1968 р.), угоди з ОСВ-1(ограничение і зменшення стратегічних озброєнь) (1972 р.), Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічного й токсинного зброї та боєприпасів про їх знищення (1972 р.) і багатьох інших. Іншим «фронтом» холодної громадянської війни була …

З часу досягнення стратегічного паритету (початок шістдесятих років) військову складову гонки озброєнь поступово відсувається на другому плані, на сцені ж розігрується боротьба вплив у країнах третього світу. Вже цей термін був у ужиток завдяки більшого впливу неприєднаних країн, відкрито не приєдналися до однієї з протиборчих сторін. Коли початковому етапі, сам собою факт протистояння двох потужних систем поставляють на світовий карті призвів до обвальної деколонізації (період звільнення Африки), то пізніший період сформувався коло держав відкритий і дуже ефективно використовують вибір своєї політичної орієнтації на чи іншу наддержаву. До певної міри сюди можна віднести країни з так званого арабського соціалізму, які вирішували з допомогою СРСР свої конкретні узко-национальные завдання. (1, с.298).

«Холодна війна» велася у політиці, а й у області культури, спорту. Приміром, навіть багато країн Західної Європи бойкотували Олімпійські гри 1980 року у Москві. У відповідь спортсмени країн Східної Європи бойкотували таку Олімпіаду у Лос-Анджелесі в 1984 року. «Холодна війна» була широко відбито у кінематографі, причому пропагандистські фільми знімали обидві сторони. У США це: «Червоний світанок», «Америка», «Рембо, перша кров, частина II», «Залізний орел», «Вторгнення США». А в СРСР зняли: «Ніч без милосердя», «Нейтральні води», «Випадок в квадраті 36 — 80», «Одиночне плавання» і ще. Попри те що, що фільми зовсім різні, у яких, з різною мірою талановитості, показувалося які погані «вони» і які хороші хлопці служать з нашого армії. Своєрідно і якраз, прояв «холодної громадянської війни» мистецтво позначилося рядку з популярної пісні «і навіть у сфері балету, ми попереду планети всей…».

Досить очевидно, що величезні витрати, що наддержави, було неможливо тривати вічно, і врешті-решт протистояння двох систем вирішувалося економічній сфері. Саме ця складова виявилася, зрештою, вирішальної. Більше ефективну економіку Заходу, дозволяла як підтримувати військовий та політичний паритет, а й задовольняти зростаючі потреби сучасної людини, якими силу суто ринкових механізмів господарювання вміла грамотно маніпулювати. У той час великовагова, орієнтована лише з виробництво озброєнь і коштів виробництва, економіка СРСР, не могла, та й збиралася конкурувати у цій галузі Заходу. Зрештою, позначилося на політичному рівні, СРСР почав програвати боротьбу як вплив в країнах третього світу, але й вплив всередині соціалістичного содружества.

2.2. Міжнародне становище СРСР із середини 60-х — початку 80-х гг.

На середину 60-х рр. порівняно з першими післявоєнними роками світ був у істотно зміненій ситуації. Які Намітилися тоді протистояння між союзниками з антигітлерівської коаліції вилилися тепер в жорстке протиріччя двох оформились суспільно-політичних систем. Східну Європу перебував під повним контролем СРСР, тоді як Західна — в міцному військово-політичному і економічним разом із США. «Холодна війна» був у розпалі. Основним об'єктом боротьби «соціалізму» і «капіталізму» були країни «третього світу», які утворилися на руїнах світової колоніальної системи. СРСР та, стояли по них основні военнополітичні блоки НАТО і Організація Варшавського Договору, уникали прямий військової конфронтації. Проте суперництво впливів в країнах залишалося дуже гострим, і часто зумовлювало локальним військовим конфликтам.

Змагання двох систем розгорталося й у економічній сфері, причому у 60-ті - 80-ті роки воно ставало дедалі більше жорстким. Захід мав у ньому явну перевагу: вигідніше були стартові позиції, причому у США в роки Другої Першої світової економічний потенціал значно виріс. Більше досконалої був і система кооперації розвинутих країн, тоді як і «соціалістичний блок» входили, крім СРСР, країни, грали несуттєву роль світовому господарстві, чимало з яких понесли величезний збитки сплачують у роки. Затяжну формування механізму міжнародного поділу праці рамках РЕВ заважало координації народногосподарських планів і здійсненню спільних проектів із. У результаті у середині 80- x років у Західної Європи рівень міжнародного поділу праці виявився значно вище, ніж у Східної. Великим крок ом уперед, у інтеграції країн РЕВ стала затверджена 1971 р. комплексна програма подальшого поглиблення й постійного вдосконалювання співробітництва, розрахована на 15−20 років. Найбільш масштабними спільними економічними проектами були будівництво нафтопроводу «Дружба» і газопроводу «Союз», участь союзних країн освоєнні сировинних ресурсів Сибіру та Середню Азію, будівництво промислових підприємств у різних країнах. Радянський Союз перед поставив в східноєвропейські країни у 1965 р. 8,3 млн. тонн нафти, в 1975 р. — близько 50 млн., а до початку 80-х — 508 млн. т. Для підприємств радянську нафту були значно нижчі від світових цін, оскільки СРСР взяв він зобов’язання поставок сировини за нижчими расценкам.

Активно розвивалося співробітництво у рамках організації Варшавського Договору (ОВС). Майже щорічно у 80-ті роки проводилися загальні маневри, в основному для на території СРСР, Польщі й ГДР.

Часткові реформи «радянської моделі соціалізму» в жодній із багатьох країн східноєвропейського блоку не сприяли якісного зростання ефективності виробництва. (4, с.334).

Реакцією на криза «радянської моделі соціалізму» у країнах Східної Європи — й події «чехословацької весни» 1968 р. стала так звана «доктрина Брежнєва». Головне неї давав становила «теорія обмеженого суверенітету» соціалістичних країн. Вона стала проголошена Генеральним секретарем цк кпрс на V з'їзді Польської об'єднаної робітничою партією в листопаді 1968 р. Її висування засвідчила великому увазі, яку приділяли зовнішню політику наприкінці 60-х — початку 70-х годов.

«Доктрина Брежнєва» визнала наявність слабких ланок в соціалістичному фронті, можливість реставрації капіталізму з об'єктивних труднощів і прямих помилок суб'єктивного характеру, ймовірність війни з імперіалістичним оточенням, надзвичайність такий акції як військова допомогу дружньої країні захисту соціалістичного суверенітету. Л. Брежнєв підкреслив, що суверенітет соціалістичного держави є спільним надбанням всіх марксистів-ленінців: «Коли стається загроза справі соціалізму у країні, загроза безпеки соціалістичного співдружності загалом — то це вже стає лише проблемою народу даної країни, а й загальної проблемою, турботою всіх соціалістичних країн». Політика «невтручання», на його думку, прямо суперечила інтересам оборони брате-ких держав. Щоб не поступитися, не віддати буржуазії ні грана завойованого, недопущення відступу від марксизмуленінізму потрібно міцно дотримуватися «загальних закономірностей соціалістичного строительства».

Термін «доктрина» як система установок не прижився у радянському зовнішньополітичному лексиконі, його ні щодо одного офіційному партійному чи державному документі. Але існування «доктрини Брежнєва» будь-коли спростовувалося політичними керівниками СРСР, оскільки він розширювала зміст корінного ідеологічного постулату КПРС — «принципу пролетарського інтернаціоналізму». У той самий час «доктрина Брежнєва» висловлювала політику, націлену на закріплення територіальнодержавного будівництва у Європі повоєнного периода.

Спроби народно-демократических перетворень придушувалися як ззовні (запровадження військ країн Варшавського Договору у Чехословаччину 1968;го р.), і зсередини (рух «Солідарність» в 1980;1981 рр. та її заборона після запровадження військового правління в Польше).

Китайський варіант реформ зразка 50−60-х років зумовив жорстку конфронтацію СРСР і КНР. У 1969 р. на радянсько-китайському кордоні сталися збройним сутичкам (у районі про. Даманський та інших.). А по смерті Мао-Цзедуна в 1976 р. і смерть Брежнєва в 1982 р. відносини між двома країнами нормалізувалися. До маоїстського перебігу під час після «празької весни» додався «еврокоммунизм», який проголошує автономність національних компартій, пріоритет національних цінностей, заперечення «диктатури пролетаріату» і запровадження демократичного механізму приходу до влади управління суспільством. Авторитет соціалізму залишався високим у тих країнах третього світу, які отримували военнофінансову і допомогу СРСР. Для Радянського Союзу це ще одна стаття величезних витрат у збитки власним економічним і соціальним программам.

2.3. Взаємини із капіталістичними странами.

Взаємозв'язку з розвиненими капіталістичними країнами поступово набували дедалі більше конструктивний характер. Із середини 1960;х років почали поліпшуватися відносини і Франції, що було відправним моментом для політики розрядки, особливо у Європі. Наступні потім угоди з ФРН отримали розвиток у низці договорів європейських держав. На середину 1970;х років до процесу нормалізації відносин із СРСР ненадовго приєдналася Англія. Особливого значення мало Загальноєвропейське нарада щодо безпеки і співробітництва у Європі у Гельсінкі 1975 р. Активізувалися переговори за низкою конкретних проблем, що з обмеженням озброєнь. 1972;го р. була підписана, а 1975 р. набула чинності конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічного) і токсичного зброї та боєприпасів про їх знищення — перша група у історії міжнародних відносин реальна міра по разоружению.

У 1973 р. у Відні почалися переговори 19 держав скороченні Збройних Сил й озброєнь у Європі. Обговорення будувалося на принципах рівності зобов’язань, ненанесения шкоди безпеки якийабо зі сторін, відмовитися від односторонніх військових преимуществ.

Значний прогрес досягли радянсько-американських відносинах. У багатьох угод, що започаткували процесу разрадки міжнародної напруженості, погоджувалися принципи советскоамериканського взаємодії сфері стратегічних озброєнь, знижували загрозу війни. 1974 р. підписаний договір про обмеження випробувань створення ядерної зброї під землею. (4, с.336).

У другій половині 1970;х років розрядка напруженості пішла знижуються. У 1979 р. США створюють «сил швидкого розгортання», проголошують «нову ядерну стратегію» зі ставкою на «випереджаючого» удар. Очевидною помилкою політичного керівництва СРСР тоді було введення у 1979 р. «обмеженого контингенту» радянських військ у Афганистан.

3. Наростання кризових явлений.

3.1. Зміни у політичній системі і наростання суперечностей у экономике.

Соціальний замовлення правлячого класу в 1965 — 1984 рр. стало те, для того щоб ціною зберегти нинішнє становище. Курс на стабільність не вимагав від влади зміцнення «владної вертикалі», що у роки завзято роз'їдали відомчий монополізм і падаюча політична активність, апатія совєтського люду. Поворот нове керівництво до більш жорсткому, більш консервативному курсу був прагненням правлячого класу відновити зруйновану хрущовської «відлигою» цілісність радянської системи. Зміцнення Радянського держави, і Рад, розглядалося як головні запитання внутрішньої політики. Проте за практиці підвищити роль місцевих рад не далося. Вони як і повністю від центру і безсилими і безгласными. Верховна Рада СРСР з суті був декоративним органом, покликаним «одноголосно» схвалювати підготовлені апаратом рішення. Вищий легіслатура мало контролював уряд, витрати окремих міністерств і відомств. Ради мало впливали на реальне життя общества.

Із завершенням процесу формування номенклатурної системи фактично втрачає свій елітний статус комуністична партія. Формально вона залишається стрижнем радянської політичної системи. Усі значні державні та господарські питання вирішувалися в партійних «інстанціях». Громадському думці нав’язувався теза про «зростаючій керівної ролі КПРС»), і її становленні як партії лише радянський народ". Лави КПРС стрімко росли, досягнувши до середини 80-х рр. 19 млн. людина, проте колишнє значення членством партії знижувалося. (6, с.78).

Правляча клас був зацікавлений у стабільності вищого політичного керівництва, жорсткої централізації управління, що дозволяє насправді контролювати суспільству й так саму номенклатуру. Кадрові перестановки в 1965 — 1984 рр. найвищих ешелонах влади були до мінімуму, формуються кланові структури, нарощується бюрократичний аппарат.

На межі 70 — 80-х рр. у світі починається «мікроелектронна революція». За цим показником СРСР відставав західних країн десятиліття. Сировинні ресурси країни дедалі більше виснажувалися. Лише мала частина радянської економіки становили сучасні виробництва високої технології, що цілком працювали на військові замовлення. Економіка країни працювала здебільшого на ВПК. Надмірна військова навантаження народне господарство призвела до колосальним диспропорциям. У дивовижній країні був єдиної грошової системы.

3.2. Від перебудови до революции.

На середину 80-х рр. можливість поступового, безболісного початку нову систему громадських взаємин у Росії була безнадійно пропустили. Стихійне переродження системи змінило весь життєвий уклад радянського суспільства: перерозподілялися права керівників держави і підприємств, посилилася ведомственность, соціальну нерівність. Змінився характер виробничих відносин всередині підприємств, початку падати трудова дисципліна, масовими стали апатія і байдужість, злодійство, неповагу до приватному праці, заздрість до тих, хто від зарабатывает.

На початку 80-х рр. все без винятку верстви радянського суспільства страждали від несвободи, відчували психологічного дискомфорту. Інтелігенція хотіла справжньої демократії та індивідуальної свободи. Більшість робітників і службовців необхідність змін пов’язували з кращого організацією і оплатою праці, справедливішим розподілом громадського багатства. Таким чином, до початку 80-х рр. радянська тоталітарна система фактично позбавляється підтримки у світі початку й перестає бути легітимної. Її крах стає питанням времени.

Проте, зрештою, це зовсім інші сили визначили напрям і характер реформування радянської влади. Цими силами радянська номенклатура, тяготившаяся комуністичними умовностями і залежністю себе від службове становище. (2, с.107).

Смерть у листопаді 1982 г. Л.И. Брежнєва й прихід до тієї влади більш розсудливого політика Ю. У. Андропова пробудили у суспільстві сподівання можливу зміну життя — до кращому. Але спроби Андропова надати ефективність бюрократичній системі без структурні зміни, посилення вимогливості і місцевого контролю, боротьби з окремими пороками не вивели країну з кризового состояния.

Обрання у березні 1985 р. М. С. Горбачова посаду Генерального секретаря цк кпрс знову відродило сподіватися можливості реальних змін у життя суспільства. Енергійні виступи нового Генерального секретаря показали його рішучість розпочати оновленню страны.

У разі монопольного панування у суспільстві партії - КПРС, наявності потужного репресивного апарату зміни було неможливо розпочатися «знизу», народ чекав змін «згори» і був їх поддержать.

Ядром економічних перетворень стала концепція прискорення соціально-економічного розвитку з урахуванням використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Проголошуючи курс — на прискорення, М. С. Горбачов сподівався з мінімальними витратами з допомогою «приховані резерви» в стислі терміни домогтися зростання економіки. Проте всі спроби у межах старої системи провести перетворення економіки були на провал.

Заключение

.

Період застою був по-своєму складний і суперечливий. Суспільство не стояло дома. У ньому відбувалися зміни, накопичувалися нові потреби. Але історично що склалася суспільнополітична система стала гальмувати його рух, породжувала стан стагнации.

Історія свідчить, що від початку адміністративну систему відрізняв економічний утопізм, замішаний на економічної малограмотности.

У свідомості нашого народу глибоко укоренилися суто адміністративний погляд на економічні проблеми, містична віра у організацію, небажання і невміння бачити, що Польщу силою, тиском, закликами до свідомості у громадського життя і економіці не досягти. Така сама віра стала властивої і партійним керівникам різного ранга.

У народі широке ходіння отримали настрої апатії, байдужості до загальним цілям і цінностям, недовіру до реформ. Частина народу деградувала фізично і духовно грунті пияцтва і бездуховності, сталися занепад етики й різке зниження моральних критеріїв, розвинулися масові розкрадання і агресивна заздрість до чесної праці. Деформація масової свідомості - саме гірше в спадщині, полишеному административно-командным порядком організації життя людей.

Революційний відновлення нашого суспільства представляється значно більше складно, ніж демонтаж віджилих, але ще не котрі здають своїми панівними позиціями бюрократичних структур. Тут не перемогти тиском, сміливим почином. Потрібна довга копітка работа.

1. Історія СРСР. / Під редакцією Островського У. П. — М.: Просвіток, 1990. 2. Куріцин У. М. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА РОСІЇ. 1929;1940 рр. Москва.: «Міжнародні відносини», 1998. 3. Левандовський А. А., Щетинов Ю. О. Росія XX столітті: Учеб. М.: Владос, 1998. 4. Наше Батьківщину. Досвід політичної історії. Т.2 — М.: Просвіток, 1991. 5. Новітня історія Батьківщини. XX століття. / Під ред.А. Ф. Кисилева, Э. М. Щагина. — М.: ВЛАДОС, 1999. 6. Вітчизняна історія / Під ред.А. А. Радугина. — М.: Академія, 2003. 7. Допомога за історії Батьківщини / Під ред. Курицина В. М. — М.: Простір, 2000.