Повстання Булавіна

У 1707 г. на Дону з’явився сищик — підполковник князь Ю. У. Долгорукий. Відповідно до указом Петра 1 він повинен «переважають у всіх козацьких містечках» виявити втікачів разом із сім'ями відправити їх «у ті городы і слабким місця, звідки хто прийшов». Долгорукий з загоном в 200 чоловік і 140 козаками почав розшук швидких по Дону та її притокам. Він пішов з Черкасска вгору по Дону. Його розшук супроводжувався крайніми жестокостями. Всюди кипіло, вирувало невдоволення. Незадоволених очолив До. А. Булавін, отаман Трёхизбянской станиці, щодо нього зібралися багато людей. У ніч на 9 жовтня Булавін з загоном напав на Долгорукого. Повсталі вбили князя та інших офіцерів, всього 17 людина. Булавін розіслав відозви, закликаючи всіх у повстанський військо. Він планував похід на Азов і Таганрог, а навесні наступного — на Воронеж і Москву. Невдовзі загін Булавіна зустрівся з козаками на чолі з отаманом Максимовим. До пізньої ночі тривав бій. Повсталі зазнали поразка, багато потрапили до полон. Булавін зумів вирватися з оточення, утік у Запорізьку Січ. Там він закликає запорожців приєднатися до повстання. Проти нього виступив кошовий отаман Т. Финенко, але козаки «скинули» його й обрали нового отамана — До. Гордієнко. Той дозволив набір «мисливців», й навколо Булавіна почали збиратися запорізькі козаки. У цей час велике рух почалося на Дону. Навесні 1708 р. повстання охопило також Козловський і Тамбовський повіти, прилегавшие до Дону. У Воронезькому повіті селяни, городяни, козаки захопили міста Борисогребск і Бобров, ряд селищ, вбивали воєвод і піддячих, обирали засадах козачого самоврядування отаманів, осавулів. У тому 1708 р. центр повстання перекинувся на Пристанский містечко на Хопре. Туди приїхав Булавін. Было.

вирішено на Черкасск. Петро 1 викликав з армії гвардію майора У. У. Долгорукого, брата вбитого сищика, виділив йому 32 тисяч чоловік. Черкаська старшина мобілізувала козаків разом із загоном з Азову та калмицької кіннотою виступила назустріч Булавіну. Повстанці жорстоким напуском несподівано вдарили і розбили противника. Повсталі «багатьох побили на смерть і переранили», взяли обоз з Туркменією грошовою і пороховий скарбницею. Коли повстанці підійшли до Черкасску, козаки видали Булавіну отамана Максимова та інших старшин. По вироку кола їх страчували. Багатьох старшин посадили під арешт, розіслали по містечках. Їх майно, церковну скарбницю конфіскували, розділили серед повстанців. Знизили ціни на всі хліб. Кола скликалися часто-густо. В одному з них Булавіна обрали отаманом Війська Донського. Велике повстанський військо у червні 1708 р. розгромило Сумський полк, але незабаром зазнала тяжке поразка. Інше військо на чолі з Гнатом Некрасовим вирушило на Хопер. Але незабаром у Черкасске розкрили змова старшин, і Булавін відкликав Гната себе, потім послав його за Волгу проти калмиків хана Аюки. Третє похідне військо булавинцев теж виступило на Волгу. Повстанці захопили там місто Дмитриевск. Потім взяли в облогу Саратов. Штурми не принесли удачі, і булавинцы попливли Царицыну. Його облога тривала 40 днів. На початку липня 1708 р. почався похід на Азов. 6 липня повстанці зазнали в міста поразка. Вороги Булавіна з черкаській старшини, скористалися розгубленістю серед повстанців, напали на хату Булавіна. Сили були нерівні. Булавіна застрелили з пістолета. На колі отаманом обрали главу змови І. Зерщикова. Але повстання тривало ще деяке время.

После загибелі Булавіна рух очолив Некрасов. Проте після кількох поразок від урядових військ у серпні 1708 р. Некрасов, Павлов, Безпалий, Шматок з 2 тисячами повстанців, які перебували у районі Нижнього Чира, «кинувши… пожитки», переправилися через Дон і з жёнами й дітьми пішли на Кубань у володіння Турции.