Постійні загорожі і переносні щити

У районах з несприятливими грунтово-кліматичними умовами, де важко або неможливо вирощувати лісонасадження, захист снігозаносимих ділянок здійснюють постійними загорожами або переносними щитами.

Снігозатримуючі загорожі бувають:

• а) з рівномірною просвітністю по всій висоті;
• б) полегшеного типу (з дерева);
• в) комбіновані полегшеного типу (залізобетонні опори і дерев’яне заповнення;
• д) дерев’яні з просвітністю 75% по всій висоті;
• е) залізобетонні.

Перший і останній види застосовуються рідко.

Рекомендується споруджувати нові загорожі відповідно до пунктів б)-г). Вони відрізняються більшою снігозбірністю за менших витрат матеріалів.

Загальна висота загорож приймається від 3 до 5 м. Загорожі висотою понад 5,5 м застосовують лише у виняткових випадках. Як правило, економічно вигідніше замість однієї високої загорожі ставити два чи три ряди загорож меншої висоти. Смуга відводу для кожної загорожі - 4 м.

Під час вибирання типу загорож необхідно керуватися даними табл.4.1[6].

Розташування снігозатримуючих загорож відносно колії залежить від напрямів вітрів до осі колії.

За напрямів вітрів до осі колії 30−90° снігозатримуючі загорожі встановлюють паралельно колії на відстані, що дорівнює 12−15-кратній висоті загорожі від бровки ухилу виїмки, а при розміщенні колії на насипах і нульових місцях — від осі крайньої колії.

За напрямів вітрів до осі колії менше 30° снігозатримуючі загорожі встановлюють уступами («косі» ряди загорож).

Другий ряд загорожі розміщується від першого на відстані, що дорівнює 22 — 24 — кратній висоті загорожі.

Площа просвітів обшивки загорож повинна бути не меншою 50%, оскільки за меншої площі просвітів збільшується загальний тиск вітру на загорожу і снігозбірність останньої зменшується.

Якщо кількість снігу, що переноситься, велика, і виникає потреба застосовувати дворядну загорожу, тоді у вигляді додаткового польового ряду влаштовують загорожу із просвітністю обрешітки по всій висоті 75%. Основні розміри елементів загорожі з просвітністю 75% такі самі, як і у загорож полегшеного типу.

Всі типи загорож мають дерев’яне заповнення з дощок або з щитопланки. Опори загорож в залежності від типу бувають дерев’яні або залізобетоні (комбінована загорожа).

Якщо кількість снігу, що приноситься, невелика, то захист снігозаносимих ділянок здійснюється переносними решітчастими щитами з рівномірною просвітністю по всій висоті.

Шити з розрідженою нижньою частиною є найбільш ефективними, бо дозволяють зібрати більшу кількість снігу і зменшити кількість перестановок щитів. Такі щити збирають сніговий вал 80−90 м3/м без перестановки.

Оскільки перестановка щитів є дуже складною операцією, її необхідно уникати.

Щити встановлюються на відстані 50 м від бровки ухилу виїмки, а на нульових місцях — від бровки земляного полотна. За наявності кавальєру, що знаходиться від бровки укосу на відстані понад 30 м, щити встановлюються на кавальєрі, при меншій відстані шити встановлюються за кавальєром на відстані 20−30 м від нього в сторону поля.

Якщо існує нагірна канава, то щити встановлюються так, щоб сніговий вал не відкладався над канавою.

Лінії переносних щитів розташовуються так, щоб вони перекривали всю довжину виїмок та нульових місць і закінчувалися за їх межами на відстані не ближче 10 м, якщо висота насипу 2 м, і не ближче 20 м, якщо висота насипу менш 2 м.

Снігові щити встановлюють до випадання снігу, прикріпляючи їх до кілків, заглиблених заздалегідь до початку заморозків на 40−60 см.

Щити виробляються з щитопланки розміром 200×10×1,2 см. Потреба в переносних щитах на 1 км довжини снігозаносимого місця складає 520 шт.