Ангідритові в'яжучі речовини та високовипалюваний гіпс: принципи отримання, властивості, застосування

Ангідритове в’яжуче — це продукт тонкого помелу нерозчинного ангідриту з добавками-каталізаторами. Основними технологічними операціями добування ангідритового в’яжучого є подрібнення гіпсового каменю, випалювання і помел ангідриту з активізаторами. Як правило випалювання проводять у шахтних печах з виносними топками. Температура випалювання повинна бути в межах 600−750. При вищій температурі у випаленому гіпсі з’являється вільне вапно і показники міцності цементу дещо знижуються. Тривалість перебування матеріалу в зоні максимальних температур 3−4 години. Перед помелом випалений ангідрит подрібнюють у молоткових дробарках. Каталізатори-солі підсушують. Сумісний помел виконують у коротких кульових млинах.

Щільність дорівнює 2,8 — 2,9 г/, середня щільність у нещільному стані 850−1100, а в ущільненому 1200−1500 кг/. Водопотреба його значно нижча за водо потребу будівельного гіпсу і становить у тісті нормальної густоти 30−35%. Початок тужавіння ангідритового в’яжучого повинен наступати не раніше 30 хвилин, а кінець не пізніше 24 годин з моменту замішування. Звичайно початок тужавіння наступає через40−80хв, а кінець — через 2−12 год. Воно має достатню пластичність і застосовується у сумішах з піском, спученим перлітом, або іншими заповнювачами у співвідношенні 1:1; 1:2; 1:3. Порівняно з будівельним гіпсом воно має вищу водостійкість, що пояснюється наявністю не гідратованого ангідриту і підвищеною щільністю. Під час тверднення дає невелику усадку. Найсприятливішими умовами є початкове зволоження, а потім сухе зберігання.

Застосовують для безшовних підлог, підготовок під лінолеум, для приготування розчинів, виготовлення так званих тепло бетонних виробів, тобто виробів з легких бетонів на ангідритовому в’яжучому з використанням штучних і природніх заповнювачів (туфів, деревної стружки), також для добування штучного мармуру.

Високовипалюваний гіпс (естрихгіпс) добувають випалюванням природного гіпсового каменю при температурі.

800−1000 з наступним його помелом. При цьому гіпс майже повністю зневоднюється, а деяка кількість розкладається, утворюючи вільний CaO, який є каталізатором тверднення. Температура випалювання залежить від чистоти, фізичних властивостей сировини і складу домішок. Тужавіє і твердне естрихгіпс у процесі перетворення безводного гіпсу на двогідрат. Естрихгіпс тужавіє повільніше, ніж ангідритовий цемент. Початок тужавіння наступає не раніше ніж через 2 год після замішування, кінець — через 16−36год.

Водопотреба — 28−32%, міцність нижча за міцність ангідритового цементу. Має три марки: Г10, Г15, Г20 залежно від границі міцності на стиск у 28-добовому віці зразків із тіста нормальної густоти. Використовується для виготовлення безшовних підлог і підготовок під лінолеум, завдяки підвищеній стійкості проти стирання.