Лізинг

Московський Государственный.

Автомобильно-Дорожный Институт.

(Технічний Университет).

Кафедра економіки дорожнього хозяйства.

Реферат: «Лизинг».

Викладач: Полякова Г. А.

Студент: Гончарова В.А.

Група: 3ЭДС1.

МОСКВА 1998 р. Содержание.

Введение

…3 Поняття лизинга…4 Про законе…6 Глави і закона…8 Розгляд деяких статей закона…10 Заключение…18 Список литературы…19.

Великий проблемою сучасного російського будівництва є недолік вітчизняні підприємств і закупівельних організацій вільних грошових придбання дорогого рухомого і нерухомого майна: взяти грошей купівлю ніде, кредити дороги, а орендувати хто маєнибудь, наприклад, будинку, транспортні засоби, хоча б баштовий кран економічно невигідно. Цивільний кодекс Російської Федерації дає можливість виходу з цього скрутного становища шляхом підписання договору фінансової оренди (договору лізингу). Так, відповідно до ст. 665 ДК РФ за таким договору орендодавець зобов’язується придбати в власність вказане орендарем майно в певного їм продавця та надати орендарю це за плату у тимчасове володіння і користування підприємницьких цілей. Звісно, це вихід: і кран буде новий, і багато грошей для неї платити відразу вийде. Норма як така прекрасна, але механізм його реалізації кодексом ні передбачено, а тому й лізинг найчастіше залишалося лише благим намереньем.

Тепер становище принципово змінюється. 11 вересня 1998 року Державної Думою прийнятий Закон «Про лізингу». Схвалено Радою Федерації 14 жовтня 1998 года.

Цілями справжнього Федерального закону є розвиток форм інвестицій у засоби виробництва з урахуванням операцій лізингу, захист прав власності, прав учасників інвестиційного процесу, забезпечення ефективного инвестирования.

Поняття лизинга.

Лізинг —форма довгострокового договору оренди. Договір лізингу характеризується певними умовами використання орендованого майна. Фактично, це щось середнє між договором оренди — і договором про надання кредиту; загалом воно і й інші ознаки. За договором лізингу орендар, одержуючи довгострокову оренду певне майно, зобов’язується (зазвичай) у цьому майні чи з його допомогою виконувати роботу за дорученням орендодавця і, наприклад, не виконувати будь-яких інших робіт, крім спеціально обговорених у умовах договору. За договором лізингу лизингополучатель зазвичай приймає він обов’язки, пов’язані з правом власності, й за ризик випадкової загибелі, здійснює поточне технічне обслуговування може й т.д.

Лизингополучатель тримає в період дії договору виняткове право користування об'єктом договора.

З погляду бухгалтерських розрахунків договір лізингу є незавершеною угодою і об'єкти не значаться на балансах обох партнерів. Для лізингоодержувача витрати на договору лізингу є поточними видатками на оренду без розмежування відсотки і амортизаційні відрахування. Фінансовий лізинг передбачає виплату орендарем протягом періоду дії договору сум, покриваючих повну вартість амортизації устаткування чи велику значна її частина, і навіть прибуток арендодателя.

По завершені термін дії договору орендар може: > повернути об'єкт оренди орендодавцю; > укласти новий договір на оренду даного майна; > викупити об'єкт лізингу по залишкової стоимости.

Операційний лізинг укладається термін менший амортизаційного періоду майна. Після закінчення договору об'єкт оренди повертається власнику або знову можна здавати у аренду.

Перевагою договорів лізингу є розмаїття форм і умов (операційний, фінансовий, окремий, поворотний, чистий, дійсний лізинг та інші). Лізинг сприймається як ефективний засіб фінансування, який звичайно вигідний підприємству, коли останнє не має необхідними коштами для капіталовкладень в оснащення виробництва. Орендну плату то, можливо фіксована, дегрессивная чи інша за згодою сторін. Вона може виплачуватися авансом чи з фіксованим срокам.

За наявності зобов’язань по купівлі орендованого об'єкта обов’язково вказується його продажна ціна після закінчення терміну лізингу. Вона зазвичай становить 10−15% початкової стоимости.

Лізинг дозволяє орендодавцю і виробнику: > прискорити процес збуту; > розширити коло можливих партнерів; > отримати вигоду завдяки тому, сума орендних платежів перевищує вартість устаткування, переданого в лізинг; > легко контролювати й уміти враховувати фінансові операції з періодичності платежей.

Багато розвинених країн поширена продаж за умов лізингу — оренда з наступним переходу товару у власність орендаря. Фактично, такий вид оренди схожий із продажем на виплату, проте, в тому випадку, невиплата чергового внеску може припинити договір оренди без повернення виплачуваних сумм.

Про законе.

На стадії планування господарську діяльність цього закону корисний тим, що конкретизує визначення лізингу, що міститься в Цивільному кодексі, наводячи право викупу орендарем лізингового майна. Фактично, а то й говорити про юридичні подробиці, виходить, що, уклавши договір лізингу, керівник будівельної фірми може придбати на розстрочку саме такий кран, кокою йому хочеться. І тому в відповідність до новим законом треба укласти лізингову угоду, під якої розуміється сукупність договорів, необхідність для реалізації договору лізингу між лизингодателем, лизингополучателем і продавцем (постачальником) предмета лизинга.

Цю угоду будівельна фірма може укласти лізингової компанією чи з індивідуальним підприємцем, мають ліцензію за проведення лізингової діяльності. У цьому керівнику закон пропонує вплинув на вибір три «види лізингу, які відрізняються одна від друга за термінами (до півтора року, у три роки, понад три роки) і за вмістом (фінансовий лізинг, коли, скажімо, хоча б кран піде на власність лізингоодержувача; поворотний лізинг, коли лизингополучатель крана сам виявляє бажання взяти їх у лізинг; оперативний лізинг, коли лизингополучатель неспроможна викупити кран, а повертає його лизингодателю по завершені терміну лизинга).

Конче важливо, що довгоочікуваний Закон докладно називає всі істотні умови договору лізингу, які сторони мали б вказати й у договорі, як то:

> точне опис предмета лизинга;

> обсяг переданих прав собственности;

> найменування місця та вказівку порядку передачі предмета лизинга;

> вказівку термін дії договору лизинга;

> порядок балансового обліку предмета лизинга;

> порядок ремонту й змісту предмета лизинга;

> перелік додаткових послуг, наданих лизингодателем виходячи з договору комплексного лизинга;

> вказівку загального обсягу договору лізингу та розміру винагороди лизингодателя;

> порядок расчетов;

> визначення обов’язків сторін і др.

Проте закон є відмінним підмогою до ухвалення керівником будівельної фірми рішення про укладення договору лізингу і упорядкування такого договору, але й впровадження записаних в договорі планів. Так, закон визначає порядок надання лізингового майна, його обслуговування, повернення, облік, амортизацію, переоцінку, вирішує інші питання, які можуть опинитися зустрітися при реалізації наданих законом прав.

Отже, в російських будівельників з’явилася реальна можливість вирішити чимало своїх важкі проблемы.

Глави і закона.

Глава I Загальні засади. Стаття 1. Сфера застосування справжнього Федерального закону. Стаття 2. Основні поняття, використовувані у цьому Федеральному законі. Стаття 3. Предмет лізингу. Стаття 4. Суб'єкти лізингу. Стаття 5. Лізингові компанії (фірми). Стаття 6. Лізингова діяльність. Стаття 7. Форми, типи і різноманітні види лізингу. Стаття 8. Сублизинг. Стаття 9. Заборони на суміщення зобов’язань учасниками лизинга.

Глава II Правові основи лізингових відносин. Стаття 10. Права й обов’язки учасників договору лізингу. Стаття 11. Ставлення власності при лізингових угодах. Стаття 12. Облік предмета лізингу. Стаття 13. Право безперечного стягнення грошових сум і безперечного вилучення предмета лізингу. Стаття 14. Порядок використання предмета лізингу заставою. Стаття 15. Зміст договору лізингу. Стаття 16. Обов’язкові ознаки й умови договору лізингу. Стаття 17. Надання у тимчасове володіння й у користування предмета договору лізингу, його обслуговування може й повернення. Стаття 18. Переуступка правий і зобов’язань учасниками договору лізингу третіх осіб. Ст. 19. Перехід права власності щодо лізингу. Стаття 20. Порядок реєстрації майна — предмета договору лізингу. Стаття 21. Страхування предмета лізингу й ризики. Стаття 22. Ризики, які пов’язані зі страхуванням. Стаття 23. Порядок вирішення суперечок російських учасників лізингових відносин. Стаття 24. Порядок вирішення суперечок учасників міжнародних лізингових угод. Стаття 25. Вилучення предмета лізингу у лізингоодержувача. Стаття 26. Обов’язки лізингоодержувача при втрати предмета лизинга.

Глава III Економічні основи лізингу. Стаття 27. Економічне зміст договору лізингу. Стаття 28. Платежі і взаєморозрахунки за договором лізингу. Стаття 29. Лізингові платежі. Стаття 30. Склад винагороди лізингодавця. Стаття 31. Право учасників договору лізингу застосовувати механізм прискореної амортизації предмета лізингу. Стаття 32. Прибуток та прибуток лізингодавця за договором лізингу. Стаття 33. Переоцінка предмета лізингу та зобов’язання сторін під час здійснення лізингової угоди. Стаття 34. Особливості міжнародних операцій, здійснюваних суб'єктами лізингу. Стаття 35. Попередження, обмеження і припинення монополістичної роботи і недобросовісної конкуренции.

Глава IV Державна підтримка лізингової діяльності. Стаття 36. Заходи державної діяльності лізингових організацій (компаній, фирм).

Глава V Право інспектування й контролю. Стаття 37. Право на інспекцію по лізингової угоди. Стаття 38. Право лізингодавця на фінансовий контроль.

Глава VI Прикінцеві положення. Стаття 39. Набрання сили справжнього Федерального закона.

Розгляд деяких статей закона.

Стаття 3.

«Предмет лизинга».

1. Предметом лізингу можуть бути будь-які непотребляемые речі, у цьому числі підприємства й інші майнові комплекси, будинку, споруди, устаткування, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, що може використовуватися для підприємницької деятельности.

2. Предметом лізингу неможливо знайти земельні ділянки та інші природні об'єкти, і навіть майно, яке федеральними законами заборонено для вільного звернення або заради якого встановлено особливий порядок обращения.

Стаття 4.

«Суб'єкти лизинга».

Суб'єктами лізингу є: > Лизингодатель — фізичне чи юридична особа, яке з допомогою залучених чи власних коштів стоїть у ході реалізації лізингової угоди власність майно і дає його як предмета лізингу лизингополучателю за певну платню, визначений термін і певних умов у тимчасове володіння й у користування переходити чи ні початку лизингополучателю права власності щодо лізингу; > Лизингополучатель — це фізичне чи юридична особа, яка відповідно з договором лізингу зобов’язана ухвалити предмет лізингу за певну платню, визначений термін і певних умов у тимчасове володіння й у користування відповідно до договором лізингу; > Продавець (постачальник) — фізичне чи юридична особа, яка відповідно з договором купівлі-продажу з лизингодателем продає лизингодателю в обумовлений термін продуковане (закупаемое) їм майно, що є предметом лізингу. Продавець (постачальник) зобов’язаний передати предмет лізингу лизингодателю чи лизингополучателю відповідно до умовами договору купли-продажи.

Стаття 11.

«Відносини власності при лізингових сделках».

1. Предмет лізингу, переданий у тимчасове володіння й у користування лизингополучателю, є власністю лизингодателя.

2. Право володіння і користування предметом лізингу переходить до лизингополучателю повному обсязі, якщо договором лізингу встановлено иное.

3. Право лізингодавця на розпорядження предметом лізингу включає право вилучити предмет лізингу з володіння і користування у лізингоодержувача у випадках і гаразд, передбачених справжнім Федеральним законом і договором лизинга.

Стаття 13. «Право безперечного стягнення грошових сум і безперечного вилучення предмета лизинга».

1. Лизингодатель проти неї безперечного стягнення грошових сум і безперечного вилучення предмета лізингу у таких случаях:

> Якщо умови користування предметом лізингу лизингополучателем відповідають умовам договору лізингу чи призначенню предмета лизинга;

> Якщо лизингополучатель здійснює сублизинг без згоди лизингодателя;

> Якщо лизингополучатель підтримувати не може предмет лізингу в справному стані, що погіршує його споживчі качества;

> Якщо лизингополучатель більше ніж двічі поспіль після закінчення встановленого договором лізингу терміну платежу не вносить плату користування предметом лизинга.

2. Лизингодатель проти неї безперечного стягнення грошових сум і безперечного вилучення предмета лізингу в обумовлених випадках, передбачених справжнім Федеральним законом, нормами Цивільного кодексу РФ, й у випадках, передбачених договором лизинга.

3. Зумовлена випадок — наступ такого обставини чи події, які договором лізингу визначено як безперечні й очевидні порушення лизингополучателем своїх зобов’язань, встановлених договором лізингу, чи як безперечна і очевидна причина припинення договору лизинга.

4. Зумовлена випадок тягне у себе дійсне припинення прав лізингоодержувача осіб на володіння і користування предметом лізингу, і за цьому лизингодатель проти неї в безспірному порядку вилучити предмет лізингу гаразд, встановленому договором лізингу, чи стягнути грошову сумму.

5. Виконання лизингополучателем зобов’язань в безспірному порядку не лишає її права звернутися у суд після виконання зобов’язань з метою задоволення його законних майнових интересов.

Стаття 26.

«Обов'язки лізингоодержувача при втрати предмета лизинга».

Втрата предмета лізингу чи втрата предметом лізингу своїх можливостей по вини лізингоодержувача не звільняє лізингоодержувача від фінансових зобов’язань за договором лізингу, якщо договором лізингу встановлено иное.

Стаття 27.

«Економічне зміст договору лизинга».

1. По економічному змісту лізинг належить до прямим інвестиціям під час використання яких лизингополучатель зобов’язаний відшкодувати лизингодателю інвестиційні витрати (витрати), здійснені матеріальну годі й грошової формах, і вимагали виплатити вознаграждение.

2. Під загальною сумою відшкодування інвестиційних витрат (витрат) і виплатою винагороди з метою справжнього Федерального закону розуміється загальна сума лізингового договора.

Під інвестиційними витратами (витратами) з метою справжнього Федерального закону розуміється витрати та експлуатаційні витрати (витрати) лізингодавця, пов’язані після придбання предмета лізингу лизингополучателем, у цьому числе:

> вартість предмета лизинга;

> податку имущество;

> Витрати транспортування та встановлення, включаючи монтаж і шефмонтаж, якщо інше не передбачено договором лизинга;

> Витрати устаткування персоналу лізингоодержувача роботі, що з предметом лізингу, якщо інше не передбачене договором лизинга;

> Витрати митне оформлення й плату митних зборів, тарифів і мит, що з предметом лизинга;

> Витрати зберігання предмета лізингу досі введення їх у експлуатацію, якщо інше не передбачено договором лизинга;

> Витрати охорону предмета лізингу під час транспортування та її страхування, якщо інше не передбачено договором лизинга;

> страхування на всі види ризику, якщо інше не передбачено договором лизинга;

> Витрати виплату відсотків користування залученими коштами підприємців і відстрочки платежів, надані продавцом.

(поставщиком);

> плату надання лизингодателю гарантій і поручительств, підтвердження розрахунково-платіжних документів третіми особами, у зв’язки України із предметом лизинга;

> Витрати утримання і обслуговування предмета лізингу, якщо інше не передбачено договором лизинга;

> Витрати реєстрацію предмета лізингу, і навіть витрати, пов’язані після придбання і передачею предмета лизинга;

> Витрати створення резервів з метою капітального ремонту предмета лизинга;

> комісійний збір торгового агента;

> Витрати передачу предмета лизинга;

> Витрати надання які під час реалізації комплексного лізингу додаткових услуг;

> інші витрати, без здійснення яких не можна нормальне використання предмета лизинга.

3. Інвестиційні витрати (витрати) мали бути зацікавленими обоснованы.

4. Винагороду лізингодавця — грошова сума, передбачена договором лізингу понад відшкодування інвестиційних витрат (издержек).

Стаття 28.

«Платежі і взаєморозрахунки за договором лизинга».

1. Взаєморозрахунки лізингодавця і лізингоодержувача здійснюються у формі лізингових платежей.

2. Розмір, спосіб, здійснення і періодичність лізингових платежів визначаються договором лізингу з урахуванням справжнього Федерального закона.

Якщо лизингополучатель і лизингодатель здійснює розрахунки з лізингових платежів продукцією (у натуральній формі), виробленої з допомогою предмета лізингу, ціна ж на таку продукцію визначається по угоді сторін договору лизинга.

3. Договором лізингу може передбачатися відстрочка лізингових платежів терміном лише 6 місяців (180 днів) з початку використання предмета лизинга.

4. Зобов’язання лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів наступають з початку використання лизингополучателем предмета лізингу, якщо інше не передбачено договором лизинга.

5. Лізингові платежі виробляються безпосередньо на адресу лизингодателя.

6. Лизингополучатель відносить лізингові платежі на собівартість продукції (послуг), виробленої з допомогою предмета лізингу, чи витрати, пов’язані провідною деятельностью.

Стаття 29.

«Лізингові платежи».

1. Оплата ж володіння і користування наданим за договором лізингу майном здійснюється лизингополучателем як лізингових платежів, сплачуваних лизингодателю. Розмір, спосіб, форма і періодичність виплат встановлюється у договорі за згодою сторон.

2. У лізингові платежі, крім і щодо оплати основні послуги (відсоткового винагороди), включаються амортизація майна у період, охоплюваний терміном договору, інвестиційні витрати (витрати), оплата відсотків за кредити, використані лизингодателем купівля майна (предмета лізингу), плату додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором, податку додану вартість, страхові внески за страхування предмета лізингового договору, коли вона здійснювалося лизингодателем, а також податку це, сплачений лизингодателем.

3. Лізингові платежі ставляться на собівартість продукції (робіт, послуг) лизингополучателя.

Стаття 30.

«Склад винагороди лизингодателя.

Винагороду лізингодавця включає в себя:

> обплету послуг за здійсненню лізингової сделки;

> відсоток використання власні кошти лізингодавця, вкладених у придбання предмета лізингу і (чи) виконання додаткових послуг (при комплексному лизинге).

Стаття 31.

«Право учасників договору лізингу застосовувати механізм прискореної амортизації предмета лизинга».

1. Сторони договору лізингу заслуговують по взаємною згодою застосувати прискорену амортизацію предмета лизинга.

2. Амортизаційні відрахування виробляє балансодержатель предмета лизинга.

3. При застосуванні прискореної амортизації використовується рівномірне (лінійний) метод її нарахування, у якому затверджена у встановленому порядку норма амортизаційних відрахувань поповнюється коефіцієнт прискорення у вигляді вище 3.

Стаття 32.

«Прибуток та прибуток лізингодавця за договором лизинга».

1. Доходом лізингодавця за договором лізингу є його вознаграждение.

2. Прибутком лізингодавця є відмінність між доходами лізингодавця та її видатками за проведення основний діяльності лизингодателя.

Стаття 33.

«Переоцінка предмета лізингу та соціальні обставини сторін під час здійснення лізингової сделки».

1. Переоцінка предмета лізингу і нарахованого нею зносу здійснюється балансотримачем предмета договору лізингу гаразд, передбаченому законодавством РФ, крім предмета лізингу в разі, якщо він перебуває поза території РФ та її балансотримачем не зареєстрований біля РФ з метою оподаткування нерезидент РФ.

2. За договором лізингу встановлюються зобов’язання лізингоодержувача по лізингових платежів за домовленістю сторін у валюті розрахунків з договору купівлі-продажу чи валюті залучених коштів, за винятком міжнародного лізингу, у разі, якщо власником предмета лізингу є резидент РФ. У разі зобов’язання лізингоодержувача по лізингових платежів встановлюються у будь-якій іноземній валюті договором лизинга.

3. Зобов’язання за договором лізингу, виражені в іноземній валюті, переоцінюються лизингодателем і лизингополучателем у встановленому на території РФ порядку переоцінки зобов’язань сторін, виражених у іноземної валюте.

4. Курсові різниці, які виникли у результаті переоцінки зобов’язань сторін, виражених у іноземній валюті, ставляться з прибутку (збитки) суб'єктів лизинга.

Стаття 36.

«Заходи державної діяльності лізингових організацій (компаній, фирм)».

Заходами державної діяльності лізингових організацій (компаній, фірм), встановленими законами РФ і рішеннями Уряди РФ, і навіть рішеннями органів структурі державної влади суб'єктів РФ не більше їх компетенції, може бути: > розробка та реалізація федеральної програми розвитку лізингової діяльність у РФ чи окремому регіоні як частини програми середньострокового і довгострокового соціально-економічного розвитку РФ чи регіону; > створення заставних фондів договір лізингу задля забезпечення банківських інвестицій у лізинг з державного майна; > пай державного капіталу створенні інфраструктури лізингової діяльність у окремих цільових инвестиционно-лизинговых проектах; > виділення підприємствам, що забезпечує лізинг, державного замовлення на поставки товарів для державних потреб; > заходи державного протекціонізму у сфері розробки, виробництва та використання наукомісткого високотехнологічного устаткування; > фінансування з федерального бюджету та взагалі надання фірмі-негігантові державних гарантій з метою реалізації лізингових проектів (Бюджет розвитку РФ), зокрема з участю фірм-нерезидентів; > надання інвестиційних кредитів для реалізації лізингових проектів; > надання банкам та інших кредитним установам гаразд, встановленому законодавством РФ, звільнення про сплати прибуток, отримувану ними від надання кредитів суб'єктам лізингу, терміном щонайменше ніж 3 роки для реалізації договору лізингу; > надання законодавчому порядку податкових і кредитних пільг лізинговим компаніям (фірмам) з метою створення сприятливих економічних умов їхнього діяльності; > створення, розвиток, формування та вдосконалення нормативно-правової бази на, які забезпечують захист правових і соціальних майнових інтересів учасників лізингових угод; > надання лизингодателям із стимулювання відновлення машин і устаткування додатково поруч із застосуванням механізму прискореної амортизації права списання як амортизаційних відрахувань до 35% початкової вартості основних фондів, термін служби яких більш як 3 роки, відразу ж експлуатації зазначених фондів; > надання лизингополучателям, провідним переробку чи заготівлю сільськогосподарської продукції, права здійснювати лізингові платежі поставкам своєї продукції умовах, передбачених договорами лізингу; > віднесення під час здійснення лізингових операцій на агропромисловий комплекс до предмета лізингу племінних тварин; > створення фонду державних гарантій експорту під час здійснення міжнародного лізингу вітчизняних машин і оборудования.

Стаття 37.

«Право на інспекцію по лізингової сделке».

1. Лизингодатель проти неї здійснювати контролю над дотриманням лизингополучателем умов договору лізингу та інших супутніх договоров.

2. Мета і порядок інспектування обумовлюються у договорі лізингу і інших супутніх договорах поміж їхніми участниками.

3. Лизингополучатель зобов’язаний забезпечити лизингодателю безперешкодний доступом до фінансовим документами та предмета лизинга.

Стаття 38.

«Право лізингодавця на фінансовий контроль».

1. Лизингодатель має право фінансовий контролю над діяльністю лізингоодержувача у тому її частки, що стосується предмета лізингу, формуванням фінансових результатів діяльності лізингоодержувача і виконанням лизингополучателем зобов’язань за договором лизинга.

2. Мету й порядок фінансового контролю передбачається договором лизинга.

3. Лизингодатель проти неї спрямовувати лизингополучателю в письмовій формі запити щодо надання інформації, яка потрібна на здійснення фінансового контролю, а лизингополучатель зобов’язаний задовольняти такі запросы.

4. У порушення лизингополучателем своїх зобов’язань по лізингових платежів для з’ясування причин таких порушень сну і їх запобігання лизингодатель проти неї призначати аудиторські перевірки фінансового становища лізингоодержувача, може бути без права голоси на зборах засновників органів управління, заявляти свої требования.

Заключение

.

З часу ратифікації справжнього Федерального закону, підписаного президентом РФ 29 жовтня 1998 року, перед керівниками будівельних фірм відкрився широкий, спектр можливостей для успішного й ефективного розвитку життєдіяльності виробництва, і навіть економного більш практичного використання основних фондів. Можливості лізингу допоможуть керівнику вигідніше розміщувати кошти, і навіть створити сприятливу грунт збільшення швидкості оборотності капитала.

Список використовуваної литературы.

1. «Великий енциклопедичний словник» під редакцией.

О.Н. Азрилиана, «Інститут нової економіки», Москва, 1997 р. 2. «Будівельна газета», «Про лізингу», стор. 1, 7−8, № 46 — 1998 р. 3. «Будівельна газета», «Про лізингу», стор. 21, № 47 — 1998 г.