Вавилон

Вавилон

Вавилон, знаменитий стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонії; розташовувався річці Євфрат, в 89 км південніше сучасного Багдада і північніше Хиллы.

На древньому семітському мові його ще називали «Баб-илю», що означає «Ворота бога», на староєврейською цю назву трансформувалась у «Бабель», грецькою і латинському — в «Бабилон». Початковий найменування міста пережило століття, і по цього часу самий північний з пагорбів дома древнього Вавилона називається Бабиль. Розкопки гігантського комплексу руїн, що від древнього міста, розпочато в 1899 Німецьким Східним суспільством під керівництвом Роберта Кольдевея.

На історичному обрії Вавилон з’являється у Старовавилонский період (прибл. 1900 — прибл. 1600 до н.е.). На початку цього періоду колись незначний містечко Баб-илю в Аккаде став столицею невеликого царства, у якому правил аморей Сумуабум, став засновником I Вавилонської династії. Його наступниками були Суму-ла-Эль, Сабиум, Апиль-Син, Синмубаллит і Хаммурапі, який керував з 1792 по 1750 е. Хаммурапі був знаменитим правителем епохи й прославився як військовими успіхами, а й як мудрий володар. Здобувши перемогу над Рим-Сином з Ларсы, Хаммурапі опанував Шумером, розміщеним у частині Месопотамської долини, і став володарем Шумеро-Аккадского царства; захопивши царство Марі, він розсунув кордони своєї держави до верхів'їв Євфрату. Ще раніше Хаммурапі провів важливі реформи, повністю підпорядкувавши собі у адміністративному і господарському відношенні храми, упорядкувавши збір податків і створивши єдину судовою системою; його робота як законодавця знято у знаменитих Законах Хаммурапі, копія яких знайдено в Сузах.

Раскопки в центральній частині пагорба Меркес у Вавілоні досягли шару, лежачого частково над і лише частково під рівнем грунтових вод і датованого часом I династії. По розкритим залишкам міста видно, що він був добре спланований, вулиці перетинали одна іншу під прямим кутом. Знайдені вдома було побудовано з сирцевого цегли і оточені так само стінами на фундаменті з обпаленого цегли.

Уже при сина Хаммурапі Самсуилуне почалися навали касситских племен, які спускалися з східних гір. Понад століття Самсуилуне та її наступникам вдавалось стримувати тиск касситов. Проте наприкінці кінців вони зуміли захопити країну, і правили в Вавилоні майже півтисячоліття (прибл. 1600 — прибл. 1155 е.). Розкопки касситского пласта пагорба Меркес показали, що розташування вулиць та кварталів в цей період залишилося практично настільки ж, як у період Хаммурапі. Будинку цього періоду будувалися з сирцевого цегли, але, зазвичай, або не мали фундаменту з обпаленого цегли, було характерною відмінністю міста Хаммурапі. Кераміка носила точно самобутній характер, особливо звертає він увагу достаток ювелірні вироби.

Касситскую династію змінила II династія Иссина, удерживавшая владу у Вавилонії більш століття. Її найвидатнішою царем був Навуходоносор I (1126−1105), зумівши тимчасово підпорядкувати Ассирію. Проте після нього більшу частину Средне-Вавилонского періоду країна під пануванням Ассирії. Саргон ІІ 710 е. захопив Вавилон і коронувався тут як царя. Потім він побудував у південної цитаделі Вавилона масивну стіну з круглої кутовий вежею, залишивши їхньому кам’яних стінах напис: «До Мардуку! Великий Пане, божественний творець, який живе у Эсагиле, Пане Бабиля, його пан; Саргон, могутній цар, Цар землі Ашшура, цар всіх. Правитель Бабиля, цар Шумера і Аккада, годувальник Эсагилы і Эзида». Син Саргона Синнахериб в 689 е. повністю зруйнував місто та навіть повернув нею води Євфрату, щоб змити з землі більшу частину. Проте його спадкоємець Асархаддон відновив і перебудував місто. Зокрема, відновили головний храм Вавилона, Эсагила; у своїй побудували та знаменитий зіккурат, яка у історію під назвою Вавилонської вежі.

Нововавилонский період (612−539 е.) розпочався з захоплення царської влади у Вавилоні халдеем Набопаласаром, хто розпочав блок з іншими антиассирийскими силами і разрушившим в 612 е. Ніневію, столицю Ассирії. У його сина і наступника Навуходоносоре II (605−562 е.) Вавилон досяг найвищого розквіту. Тоді відбулася, як назвали це німецькі археологи, які вели розкопки Вавилона, «колосальна перебудова всього міста». Було перелаштовано все: Эсагила — храм Мардука, зіккурат Этеменанки, храм Эмах в цитаделі і більше древній храм Іштар на Меркесе. Південну цитадель доповнили царським палацом, у північній частині її частки побудували іще одна палац. Стіни раннього міста відновили, і виріс у розмірах місто оточили величезної зовнішньої стіною; викопали канали й побудований перший кам’яний міст через Євфрат. Однією з семи чудес древнього світу вважалися висячі сади, але сучасні розкопки ми змогли дати матеріали, якими можна було б із упевненістю ідентифікувати їх залишки. Найбільш чудовими будівлями Вавилона у той час були, наскільки можна судити з збережені залишкам, Ворота Іштар і Алея Процесій, ошатний вид яким надавали фризи биків, драконів і левів, виконані з кольорових кахлів.

Последним царем цього періоду був Набонид, деливший владу у Вавилоні зі старшим сином Белшаруцуром (Валтасаром). Через війну розкопок встановлено, що незабаром після Набонида у Вавилоні залишилися новий храм Іштар на Меркесе і потужна фортифікаційна стіна з великою пристанню на берегах Євфрату.

В 539 е., як зазначається у Хроніці Набонида і свитці Кіра, Вавилон захопили перським царем Кіром II Великим. До нас дійшли описи Вавилона часів перських царів, залишені Геродотом і Ктесием, лікарем Артаксеркса II; від часів Артаксеркса II збереглися руїни будівлі у південної цитаделі. Немає сумніву, що занепад Вавилона триває вже до завоювання його Олександром Великим. Олександр, вибравши Вавилон своєї столицею, планував зробити тут великі відновні роботи, але помер, яка встигла здійснити своїх планів. У грецький і парфянский період які від давнини царські будівлі почали розбирати на матеріал для створення нового будівництва, і тривало століттями, поки від міста залишилися руїни.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.