Роль спілкування в психічному розвитку людини
Общение має значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумного, культурного поведінки. Через спілкування з психологічно розвиненими людьми, завдяки широким можливостям до научению, людина отримає всі свої вищі пізнавальні спроможністю і якості. Через активне спілкування з розвиненими особистостями вона сама формується як особистість. Якби від народження чоловік був… Читати ще >
Роль спілкування в психічному розвитку людини (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ У ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТОК ЧЕЛОВЕКА
Общение має значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумного, культурного поведінки. Через спілкування з психологічно розвиненими людьми, завдяки широким можливостям до научению, людина отримає всі свої вищі пізнавальні спроможністю і якості. Через активне спілкування з розвиненими особистостями вона сама формується як особистість. Якби від народження чоловік був позбавлена можливості спілкуватися із людьми, він б не став цивілізованим, культурно морально розвиненим громадянином, було б на все життя приречений залишатися полуживотным, лише зовні, анатомо-физиологически що нагадує людини. Це засвідчують численні; факти, достойні літератури і що дають, що, будучи лишен-j ным спілкування із собі подібними, людський індивід, навіть якщо он, 1 як організм, цілком збережено, тим щонайменше залишається біологічно)^ істотою у своїй психічному розвитку. Як приклад можно1 привести майнового статку тих, яких раз у раз знаходять серед? звірів і який період, особливо у дитинстві, жили1 в ізоляції від цивілізованих осіб або, вже дорослими, внаслідок від нещасного випадку опинилися у самотині, надовго ізольованими від масі собі подібних (наприклад, після кораблетрощі) .
Особенно велике значення для психічного розвитку має його стосунки з дорослими на ранніх етапах онтогенезу. Саме тоді всі свої людські, психічні і поведінкові якості він одержує майже лише крізь спілкування, оскільки до початку навчання у школі, та ще точніше — до підліткового віку, його позбавлено здібності до самоосвіти і самовоспитанию.
Психическое розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає в онтогенезі і завдяки якому вона немовля отримує необхідну його індивідуального розвитку інформацію. Що саме стосується предметної діяльності, що також постає як умова і засіб психічного розвитку, вона з’являється набагато пізніше — другою, третьому році жизни.
В спілкуванні спочатку через пряме наслідування (викарное научение), та був через словесні інструкції (вербальне научение) купується основний життєвий досвід дитини. Люди, із якими спілкується, для дитини носіями цього досвіду, і не іншим шляхом, крім спілкування із нею, цим досвідом може бути придбаний. Інтенсивність спілкування, розмаїтість її змісту, цілей і коштів є найважливішими чинниками, визначальними власне розвиток детей.
Выделенные вище види спілкування служать розвитку різних сторін психології та правильної поведінки людини. Так, ділове спілкування формує і розвиває його хист, служить засобом придбання знань і навиків. У ньому ж людина удосконалює вміння взаємодіяти з людьми, розвиваючи в собі необхідних цього ділові і організаторські качества.
Личностное спілкування формує людину, як особистість, дає можливість придбати певні риси характеру, інтереси, звички, схильності, засвоїти норми і форми моральної поведінки, визначити цілі життя і вибрати кошти реалізації. Різноманітне за змістом, цілям і дезінфікуючих засобів спілкування також виконує специфічну функцію в психічному розвитку індивіда. Наприклад, матеріальне спілкування дозволяє людині отримувати необхідних життя предмети матеріальну годі й духовної культури, які, як ми з’ясували у розділі, присвяченій діяльності, виступають умови індивідуального розвитку. Когнітивне спілкування безпосередньо постає як чинник інтелектуального розвитку, оскільки спілкуються індивіди обмінюються і, отже, взаємно збагачуються знаниями.
Кондиционное спілкування створює стан готовності до научению, формулює установки, необхідних оптимізації інших напрямів спілкування. Тим самим було воно побічно сприяє індивідуальному інтелектуальному і особистісному розвитку людини. Моти-вационное спілкування є джерелом додаткової енергії для людини, своєрідною його «підзарядкою». Купуючи внаслідок такого спілкування нові інтереси, мотиви і цілі діяльності, людина збільшує свій психоэнергетический потенціал, розвиваючий її самої. Деятельностное спілкування, яку ми визначили як міжособистісний обмін діями, операціями, вміннями і навички, має для індивіда прямий розвиваючий ефект, оскільки удосконалює і збагачує власну деятельность.
Биологическое спілкування служить самозбереження організму як найважливішого умови підтримки та розвитку його життєвих функцій. Соціальне спілкування обслуговує суспільні потреби покупців, безліч є чинником, що його розвитку форм життя: груп, колективів, організацій, націй, держав, людського світів в целом.
Непосредственное спілкування необхідно людині у тому, щоб навчатися і виховуватися внаслідок використання практично даних йому з народження, найпростіших і найефективніших засобів і способів навчання: условнорефлекторного, викарного і вербального. Опосередковане спілкування допомагає засвоєнню коштів спілкування, і вдосконаленню з урахуванням здатність до самоосвіти і самовихованню людини, і навіть до свідомому управлінню самим общением.
Благодаря невербальному спілкуванню людина має можливість психолорячески розвиватися ще до його того, як і засвоїв і навчився користуватися промовою (близько 2—3 років). З іншого боку, саме собою невербальне спілкування сприяє розвитку й удосконаленню комунікативних можливостей людини, внаслідок чого воно стає більш здатним до межличностным контактам і відкриває собі ширші можливості для. Що ж до вербального спілкування, і його роль психічному розвитку індивіда, що його важко переоцінити. Він із засвоєнням промови, а вона, як відомо, є основою усього попереднього розвитку людини, як інтелектуального, і власне личностного.
Техника і прийоми общения
Содержание і цілі спілкування є її щодо незмінними складовими, залежними потреб людини, який завжди піддаються свідомому контролю. Це ж можна згадати і готівці спілкування. Цьому можна навчатися^ але у набагато меншою мірою, ніж техніки і прийомів общения.1 Під засобами спілкування розуміється хоч чином людині реалізує певний зміст і цілі спілкування. Залежать вони от (1 культури людини, рівня розвитку, виховання й життєздатного утворення.^ Коли говоримо про розвитку в людини здібностей, умінь і навиків спілкування, ми передусім маємо у вигляді техніку й средства1 спілкування. .1.
Техника спілкування — це способи преднастройки особи на одне 061 щение з людьми, її поведінка у процесі спілкування, а прийоми -1 предпочитаемые кошти спілкування, включаючи вербальне і невеЦ бальна. ^.
Прежде ніж розпочинати спілкування з іншим людиною, необходи^Д мо визначити свої інтереси, співвіднести його з інтересами партнера зі спілкування, оцінити його особистість, вибрати найбільш подхо-i дящую техніку й прийоми спілкування. Потім, в процесі обще-j ния, необхідно контролювати його перебіг і результати, вміти пра-j вільно завершити акт спілкування, залишивши у партнера відповідаюj щее, сприятливе чи несприятливе, враження себе і сде-1 лав те щоб надалі в нього виникло або возникло1 (якщо цього бажання немає) прагнення продовжувати спілкування, j.
На початковому етапі знають спілкування його техніка входять такі эле-j менти, як прийняття певного виразу обличчя, пози, выбор1 початкових слів і тону висловлювання, рухів і жестів, привле-j кающих увагу партнера дій, вкладених у його предна-j будівництво, на певне сприйняття сообщаемого (передаваемой1 інформації). 1.
Выражение особи має відповідати трьом моментів: цели1 повідомлення, бажаному результату спілкування, і демонстрируемому от-j носіння до партнера. Зайнята поза, як і обличчя, 1 також є засобом демонстрації певного відносини^ або до партнеру зі спілкування, або до змісту те, що спільно-^ ется. Іноді суб'єкт спілкування свідомо контролює позу для1 того, щоб полегшити чи, навпаки, утруднити акт общения.1 Наприклад, розмову з співрозмовником обличчям до обличчя із соціально близького pac-j стояння полегшує спілкування і позначає доброзичливе отно-1 шение щодо нього, а розмова, дивлячись убік, стоячи упівоберта или:1 спиною і значній відстані співрозмовника, зазвичай за-1 трудняет спілкування і свідчить про недоброзичливому до нему, 1 відношенні. Зауважимо, що поза і обличчя можуть контролиро-j ваться свідомо та складатися несвідомо і всупереч волі uj бажання самого людини показувати їх ставлення до утримуючи-) нию розмови чи співрозмовнику, f.
Выбор початкових слів і тону, ініціюючих акт спілкування,) також надає певне вразити партнера. Наприклад,) офіційний тон означає, що партнер зі спілкування не налаштований) встановлювати дружні особисті стосунки. Тій-таки цели1 служить підкреслена звернення на «Ви» до знайомого людині. Навпаки, початкове звернення на «ти» і до дружньому, неофіційному тону спілкування є ознакою доброзичливого відносини, готовності партнера вдатися до встановлення неофіційних особистих взаємовідносин. Приблизно про те саме свідчить присутність або відсутність в очах доброзичливою усмішки й у початковий момент общения.
Первые жести, які залучають увагу партнера зі спілкування, як і вираз особи (міміка), часто є мимовільними, тому спілкуються люди, для здобуття права приховати свій стан чи ставлення до партнера, відводять убік очі й ховають руки. У тих самих ситуаціях нерідко виникають складнощі у виборі перших слів, часто зустрічаються обмовки, мовні помилки, труднощі, про природу яких багато та цікаво говорив 3. Фрейд " .
В процесі спілкування застосовуються деяких інших види техніки і прийоми розмови, засновані на використанні так званої зворотний зв’язок. Під нею в спілкуванні розуміється техніка і прийоми отримання про партнері зі спілкування, використовувані співрозмовниками для корекції власного поведінки у процесі общения.
Обратная зв’язок включає свідомий контроль комунікативних дій, нагляд партнером й оцінку його реакцій, наступне зміна в відповідно до цього власного поведінки. Зворотний зв’язок передбачає вміння бачити себе з сторони, і правильно очікувати, як партнер сприймає себе в общении.-Малоопытные співрозмовники найчастіше забувають про зворотного зв’язку та не вміють її использовать.
Механизм зворотний зв’язок передбачає вміння партнера співвідносити свої реакції з оцінками власних діянь П. Лазаренка та робити висновок у тому, що було причиною певної реакції співрозмовника на сказані слова. У зворотний зв’язок також включені корекції, які вносить спілкується чоловік у власне поведінка батьків у залежність від того, як і сприймає і оцінює дії партнера. Уміння використовувати зворотний зв’язок зі спілкуванням одна із найважливіших моментів, які входять у процес комунікації й у структуру комунікативних здібностей человека.
Коммуникативные здібності — це вміння і навички спілкування з людьми, від яких залежить його успішність. Люди різного віку, освіти, культури, різного рівня психологічного розвитку, мають різний життєвий і професійний досвід, відрізняються одна від друга по комунікативним здібностям. Освічені і культурних люди мають більш вираженими комунікативними здібностями, ніж неосвічені і малокультурные. Багатство і розмаїтість життєвого досвіду людини, зазвичай, позитивно корелює з розвиненістю в нього комунікативних здібностей. Люди, чиї професії припускають як часте і інтенсивне спілкування, а й виконання зі спілкуванням опреділених ролей (актори, лікарі, педагоги, політики, керівники), нерідко мають розвиненішими комунікативними здібностями, ніж представники інших професій. ««.
Применяемые практично техніка і прийоми спілкування маю^ вікові особливості. То в дітей вони відмінні від дорослих, а до^ школярі спілкуються з оточуючими дорослими і одноліткам^ інакше, чому це роблять старші школярі. Прийоми й техніка загальне твердження^ ния осіб похилого віку, зазвичай, від спілкування молодых.^.
Дети більш імпульсивні і безпосередні зі спілкуванням, у тому тих^ ніку переважають невербальні кошти. Діти слабко розвинена зворотний, а саме спілкування нерідко має надмірно емоційного характеру. З яким віком ці особливості спілкування поступово зникають і це стає зваженішим, вербальним, «раціональним, експресивно ощадливим. Удосконалюється та зворотний связь.
Профессиональность спілкування проявляється на етапі преднаст-ройки у виборі тону висловлювання й у специфічних реакціях до дій партнера зі спілкування. Акторам притаманний ігровий (себто акторської гри) стиль спілкування з оточуючими, оскільки вони звикають до частому виконання різних ролей і часто зживаються із нею, хіба що продовжуючи гру у реальних людських взаємовідносинах. Вчителям керівникам з сформованих недемократичних традицій у сфері ділового і педагогічного спілкування часто буває притаманний зарозумілий, менторський тон. У лікарів, особливо в психотерапевтів, спілкування з людьми зазвичай проявляється підвищену увага фахівців і сочувствие.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.