Катерина Друга

Катерина народилася 21 квітня 1729 року. Батько її, принц ХристиянАвгуст Ангольт-Цербстский, був молодшим братом німецького можновладного князя. Принц Христиан-Август було дуже бідний, і мусив служити. Прусський король Фрідріх Великий дав його місце губернатора Померанії. Дружиною принца Християна стала уроджена Иоанна-Елисавета Гольштейн-Готторпская Принц ніжно любив своєї дружини і дочка, був зразковим сім'янином, управляв Померанской провінцією і командував піхотним Ангальт-Цербстским піхотним полком. Жили батьки майбутньої імператриці бідно, в звичайному домі а чи не в палаці. Відомо, з записок Катерини, що батьки дали їй освіту: в неї у дитинстві була гувернантка, француженка Кардель ,і двоє вчителя: капелан Перо і викладач краснопису Лоран. Вчили неї і музиці - німець Религ давав їй уроки на клавесині .Завдяки своєї гувернантці Катерина ІІ познайомилася із Расином, Корнелем, Мольєром; вчитель німецької мови Ватер намагався навіяти їй любов до німецької литературе.

Мати Софьи-Августы-Фредерики-Эмилии (повне ім'я Катерини) пишалася своїм спорідненням з російським імператорським домом. Її двоюрiдний брат, принц Гольштейн-Готторпский був одружений зі рідній сестрі імператриці Єлизавети Петрівни, Ганні Петрівні. А рідний брат її, принц Карл-Август ,єпископ Любский, був нареченим Єлизавети Петрівни, з яким її помолвили за життя її матір, імператриці Катерини I (другий дружини Петра I).Елизавета Петрівна пристрасно любила свого нареченого, але захворів незадовго до весілля і помер, до безмежному розпачу своєї нареченої, яка з тугою згадувала про нього. За всіма цими причин Гольштейн-Готторпский будинок містився особливо милий серцю Єлизавети Петровны.

Вступивши на престол і відправивши маленького царя Іоанна Антоновича Браунивейгского з батьками в Архангельську губернію, Єлизавета Петрівна відразу ж виписала свого племінника принца Карла-Ульрика, охрестив монумент в до православної віри, нарекла Петром і призначила спадкоємцем престолу. Цесаревич виріс замкненим і імператриця побажала женити його. Прусський король висунув першої кандидаткою принцесу ФредерікуАмалію Ангальт-Цербскую. Петру сватали дочка польського короля Маріанну й з французьких принцес. Але Фрідріх Великий як хотів союзу російського царського будинки з Саксонією і з Польщею. З іншого боку цесаревич пережив дуже тяжку драму, він дуже любив фрейліну Лопухіну, мати якої був глибоко ненависна Єлизаветі. Маленька принцеса СофіяФредеріка відразу переконала йому отвращение, но Софії було байдуже любить її Петро чи ні .Вона бути російської царицею. 9 лютого 1739 року мати з дочкою прибутку на Москву. До Софії приставили двох вчителів: Сімеона Полоцького, на навчання її Закону Божу і Ададурова, викладача російської. У Софії виявилися блискучі здібності. Вона жадібно навчалася порусски, латиною, читала Таціта, Вольтера, Дідро, спостерігаючи, до того ж час придворну життя. У 16 років Софія вже вийшла заміж за Петра. Катерина приїхала до Росії, маючи, лише три сукні і півдюжини сорочок і стільки ж носових хусток. Тепер вона загоїлася з незвичайній розкішшю. Єлизавета подарувала їй величезну суму в особисте користування, відвела розкішні апартаменти, і призначила до принцесі Катерині пишну почет статс-дам і камергерів. Спадкоємиця престолу навчилася смітити російськими грошима, вважаючи Росію безкультурну й російську скарбницю своєї особистої власністю. Вона наробила багато боргів, відправляючи гроші матері .Мати Катерини була вислана із Росії Єлизаветою через те, що вона надумала управляти Росією за вказівкою Фрідріха Великого .Єлизавета заборонила Катерині листування за рідними. Усі іноземці, які оточували Катерину і Петра були у Німеччину. Катерина викликала Єлизаветі сильні побоювання своїм честолюбством, вже у ранній молодості початку мріяти про захопленні влади. Єлизавета вжила заходів, вона боялася популярності Катерини. Катерина з її розумом й утворенням була небезпечної суперницею .Єлизавета завжди боялася двірського перевороту, аналогічно, який був їй влаштований. Катерину оточили віддані Єлизаветі шпигуни суто російського походження .Але Катерина зуміла купити їх серця, навчившись від лакеїв народним прислів'ям і выражениям, на які любила хизуватися .Ця народність зробила її потім популярної серед преображенців і семеновцев. У 1754 р. у Катерини народився син Павло. Павло нагадував свого батька, до цього часу точно б не встановлено його походження. Вихованням Павла зайнялася сама Єлизавета .Катерина перестала важливої ролі .Вона дала Росії наступника престолу і було надано сама собі. Катерина ж ми хотіла стати осторонь від справ. Вона продовжувала займатися політикою .За сприяння Бестужева Катерина вела таємну листування за рідними, намагалася відновити договір російського двору з Англією. Але прусський король домігся те, що англійського посла відкликали, але Катерина початку видавати англійської посланнику державних таємниць (договори Росії із іноземними державами).Елизавета, дізнавшись звідси, звинуватила Катерину в державну зраду. Катерина ніяк не вимолила в неї вибачення, англійський посол Вільямс, було відкликано до Англії. На Росію мови у Франції дивилися як у Варварську країну, яких можна керувати й понукати і бажання російського уряду мати вирішальний голос у Європі, здавався дивним, Росія лише за Петра Першому виступила на шлях цивілізації, їй було лише 30 років. Єлизавета завжди поступалася всі вимоги Західної Європи. Катерина у цій ситуації заявила канцлеру Бестужеву, що Росія втрачає свій вплив, поступаючись всі вимоги Заходу. По її думці, велика й сильна держава повинна пред’являти вимоги, а чи не рабськи виконувати все, чого вимагає західна указівка. Єлизавета погодилася аргументи Катерини. Уперше Франція отримала сильний відсіч і побачила, що жартувати з Росією годі .У Франції були дуже незадоволені зміною .Раніше міністри Росії догідливо слухалися Францію, тепер з’явилася молода дружина й всьому заважає .Вже цей час Катерина виявилася державним діячем, зміцнивши авторитети безпеки Російської держави. Єлизавета оцінила її твердий розум і гордощі й часто вдавалася до її радам в Європейської політики. Усі міністри почали рахуватися з великої княгинею, більше, ніж спадкоємцем престолу. Сам Петро Федорович бачив у ній свою опору. В усіх життєвих скрутних випадках він запитував в дружини, як із становища, але їх подружні стосунки, Петро, затаїв спрагу помсти за скривджене чоловіче самолюбство і по смерті Єлизавети Петрівни, він відкрито говорив, дружина буде відправлено на монастир, по сходженні його на престол. Тим більше що ніяких звань відбувалися важливі події .Бестужев залучив Росію у війну з Пруссією за вказівкою Франції. Прусський король здобув перемогу. Катерина в часи війни вела листування за Фрідріхом і її обвинуватили у тому, що вона наказала генералу Апраксину не наступати на прусські війська, а дати Фрідріху оговтатися від поразки при Мемелі. У 1757 року Бестужев був заарештований і висланий. Катерині погрожував розлучення і висилка до Німеччини. Але Катерина виграла і тоді раз. У Катерини утворилася сильна партія при дворі - Катерина ВоронцоваДашкова і всесильний канцлер Панин, котрий замінив Бестужева-Рюмина, висланого з Петербурга. У грудні 1761 року померла імператриця Єлизавета й Петро, син старшої дочки Петра Першого Анни й герцога Голштейн-Готторопского Карла-Фридриха, зійшов на престол. Петро говорив, що «не народжений для Росії, що не придатний росіянам і російські непридатні йому переконаний, що він загине в России."Незнание Росії, зневага до ній, прагнення піти з неї голштейнские симпатії та перспективи відсутність зрілої особистості, вирізняли майбутнього російського імператора .Канцлер Бестужев серйозно думав у тому, щоб негайно усунути Петра від здатності влади, спорудити престол Катерину чи її Павла Петровича, причому мати Катерина одержала права реґентки. Тепер коротко розглянемо найважливіші заходи Петра і приходу до влади Екатерины.

У внутрішній політиці 1. 25 січня 1762 року у Сенаті було підписано Указ «Про повернення опальних людей». 2. Была скасовано таємна канцелярія, наводившая жах на Россию.

3.Произведено вилучення володінь у православного духовенства.(Закрытие будинкових церков, знищення ікон в церквах). 4. Был скасовано Указ Петра Великого «Від обов’язкової служби дворянства». «Дворянам службу продовжувати з власної волі, як і де пожелают».

Вже за Єлизаветі дворянство стає привілейованим класом, отримавши майнових прав, яких або не мали інші громадські класи, звільняючи його від особистої державної служби, Петро Третій створює особисті привілеї, чужі іншим класам. На час Катерини Другий, в такий спосіб дворянство, робиться вже цілком привілейованим станом. Але він немає внутрішньої організаціїдосі йому організацію давала сама служба по полкам, його з'єднували службові зв’язку, тепер організація мала втратити своє старе роль, бо дворянство посилено йшло зі служби до села і потребувало нової організації - станової .Її дала дворянства Катерина Вторая.

5. Петро Третій посилив суворості до армій, які повторилися потім за його онукові Ніколає Павловиче .За найменші провинності, солдата били палицями, давали по 2000;3000 ударів .Петро наслідував Фрідріху та її прусської дисципліни ;наслідував рабськи, слепо.

У зовнішній політиці .

1.Прекратил війну з Пруссією .Війська повернулися на Росію безкультурну й уклали з Пруссією сепаратний світ .Австрія ,Іспанія, Франція були вражені такими діями союзника. Петро придбав найсильніших ворогів від імені союзних королів і посланників .Усе було вигідна Катерині. «Управлятиотже передбачити», говорила Катерина .А Петро не вмів передбачити. Він тільки вмів передбачити, але й бачив нічого .Нерішучість і повільність погубила Петра. Діяльність і як особистість Петра викликали народне обурення. Нарікання був «всенародным». Все хотіли зміни на престолі і казали про це відкрито .Петро до всього ставився легко. І це допомогло розвитку змови, який сформувався звичаєм вісімнадцятого століття, при дворі й у гвардії. Керував змовою не Шувалов і заколот на користь Іоанна Антоновича .Про моє існування змови знали найвищі особи при Петре (генералпрокурор Глєбов, начальник поліції Корф, Кирило Розумовський зважено, дипломат Н.І. Панин та інших.) але вони зрадили змовників, хоча й пристали до них прямо. Однак у хвилину перевороту, розпочатого молоддю, вельможі прямо стали бік Катерини і підготували їй швидке й рішучий успіх. Вони стежили над розвитком змови через таких осіб, як О. Р .Дашкова, породжена Воронцова. По чоловіку належала до кола гвардійського офіцерства, батьківською сім'ї у неї близька до кола вельмож і була зв’язком між обома колами змовників. Молодший коло змовників групувався навколо сімейства Орловых. Катерина від імені Григорія Орлова і чотирьох братів мала сильних прихильників, які завоювали їй симпатії всіх гвардійських полків, забитих палицями Петра Третього. Ласкаве жіноче панування «матушек-цариц», представлялось гвардійцям більш бажаним, вони захоплено погодилися звести Катерину на престол. Панин і княжна Дашкова, також були прибічниками якнайшвидшого перевороту .Хоча Панин хотів лише регентства Катерини. У змові саме широке участь прийняв французький посол барон де Бретель. Катерині потрібні були гроші, щоб підкупити солдатів. Петро обмежував їх у засобах. Французький посол запропонував їй необмежений кредит. Щоб залучити до свій бік російський народ і духовенство, щодня їздила до церкви в жалобному сукню, служила панахиди по Єлизаветі й виконувала все обряди православ’я .Хоча у вузькому колі називала їх язичницькими і дивувалася їх «дикости». В день перевороту Катерина з’явилася серед гвардійців .Петро був у Ориенбауме. Офіцер Перфильев видав йому змова, був заарештований поручик Пассек, затятий прибічник Катерини. Петра позбавили престолу щодня його народження .Дізнавшись, що Катерина проголосила себе імператрицею, він поплив в Кронштадт, та його наміри зміцнитися в Кронштадті провалилися. Змучений Петро поїхав у Ориенбаум (нині Ломоносов) Он був жалюгідний, нещасливий, безпомічний. Всі його залишили. Війська його ненавиділи ,і він був дуже небезпечна панування Катерини .Але Катерина не хотіла, щоб Петро залишався живими .Вона вміла передбачити й знала, що не буває задоволений своїми правителями. А незадоволені завжди могли скористатися Петром Третім на свої цілей. Петро надіслав свою дружину лист, благав відпустити їх у Голщтению .Для нього вже був складений каземат, поруч із темницею нещасного імператора Іоанна Антоновича. На вимогу Катерини, Петро підписав зречення та її під сильним конвоєм відправили в Нарікаю. Олексій Орлов затіяв з імператором сварку, але Петро не відповідав. Орлов вдарив імператора, змовники накинулися на Петра. Князь Барятинський пронизав імператора ззаду кинджалом, пораненого його продовжували бити і душити. Так закінчилося час Петра і настала епоха Катерини Великої. Як сучасники «Маленька німецька княжна захопила корону і німецького принца». Він отримав престол, свободу. Катерина, щоб виправдати свій вчинок випускає маніфест. Маніфест був опубліковано тільки кілька днів, саме 6 липня .У маніфесті Катерина не поскупилася на фарби доти, що потім, в 1797 року він був вилучено з обігу. У маніфесті було зазначено, політика Петра була православна і національна ,і доводилося це надзвичайно докладно. «Не мали Ми наміри, ні бажання у такий спосіб запанувати, яким Бог, по невідомим Його Промислам, нам визначив Престол Батьківщини Російський восприять». «Вступ наше на імператорський престол є доказом тієї істини, що де діє нелицемерные серця, там рука Божого предводительствует». «Колишній імператор волею Божою раптово помер від геморроидального нападу і прежестокой біль у кишках». І тепер, саме на ті дні, коли маніфест було опубліковано і Петербург його, читав, прийшла звістка про «смерть Петра. Наказано було влаштувати йому пристойні похорон, але не матимуть надання царських почестей.(Он був похований у Невському монастирі, а чи не в Петропавлівської фортеці.) Катерина тріумфувала і надійно тримала до рук забруднений кров’ю Петра Третього скіпетр. Павло Петрович випадково відшукав лист Олексія Орлова до Катерині з Нарікай. Павло спалив цього листа, було збережено копія цього листи, знята Ф. Ростопчиным. Історичні джерела підносять цей факт по-різному .У одних говориться, що імператора Павла мав можливість переконатися, що таке відповідальність цей нещасний випадок не лежить пам’яті Катерини, на інших Павло будь-коли вибачив матері цієї жахливої хвилини, коли він скинула його й захопила трон сина. Так почалося самодержавство Катерини Другий. Не всі, хто хотів її влади, думали про її самодержавстві, можливий і той результат переворотувоцаріння Павла і регентство його матері. Але Катерина було проголошено імператрицею в Казанському соборі раніше, ніж інше запитання про її регентстве міг стати піднято прибічниками цієї комбинации.

Вступление Катерини на престол має багато з вступом на престол Єлизавети в 1741 году. Політика Катерини була національної та сприятливою дворянства. Уряд Єлизавети відрізнялося розумністю, гуманністю, благоговінням до пам’яті Петра Великого, але це не мало своєї програми, і діяло по початкам Петра. Уряд Катерини, розумної, талановитої імператриці, використало старі зразки правління, а й вело держава вперед за власною програмою, яку набуло малопо малу за вказівками практики і абстрактних теорій, засвоєних імператрицею .У цьому Катерина була протилежна своєї попередниці. З нею була система під управлінням, і тому випадкові особи, фаворити, менш відбивалися на ході державних справ, чому це при Єлизаветі, хоча фаворити Катерини були дуже помітні як банківською діяльністю та силою впливу ,і навіть вередуваннями і зловживаннями. Наведемо список відомих фаворитів Катерини Другий :

Этот список підготували російським істориком, фахівцем щодо катерининською епосі Я. Л. Барсковым .

1752−1754г. З. У. Салтыков. Дипломат. Посланник у Гамбурзі, Парижі, Дрездені. Першим дорученням З. У. Салтикова стала місія до Стокгольмаз звісткою народження великого князя Павла Петровича, батьком якого, по переказам, є він сам.

1756−1758г. З. Понятовський. Польськосаксонський посол у Росії. З допомогою Катерини та за підтримки прусського короля Фрідріха Другого в 1764 року став королем Польщі. Всі останні роки правління у своїй політиці орієнтувався на Росію .Що сталося одній з причин його зречення престолу в 1795 г.

1761−1772г. Р. .Р .Орлов Був онуком бунтовщика-стрельца, помилуваного Петром Великим за безстрашність .Найактивніший учасник двірського перевороту 1762 году. Григорій Орлов як фаворита одержав звання сенатора, графа, генералад'ютанта. Грав значної ролі у створенні Вільного економічного суспільства. Був його президентом .У 1771 году керував придушенням «чумного бунта"в Москві .З 1772 г. утрачивает свій вплив при дворі та в 1775 року виходить у відставку .Потьомкін вручив Орлову імператорський указ, де йому наказувалося безвиїзно жити у Гатчині під охороною, надалі до особливих нових розпоряджень императрицы.

1772−1774г.А. С. Васильчиков .Бідний офіцер .Були подаровані Катериною титули: граф, камергер. Отримав звання кавалера ордена святого Олександра Невського і став власником величезних маєтків і сотень тисяч селянських душ .Був вислав з Петербурга у Москві .

1774−1776г.Г. А. Потемкин.Сын смоленського дворянина, в 1762 г. серед змовників, після чого стає підпоручиком гвардії. Бере участь в російсько-турецької війні (1768−1774) і він здобуває звання генерала .Потім віцепрезидент Військової колегії, граф, генерал-фельдмаршал, шеф регулярних військ. Найближчий помічник імператриці у проведенні політики зміцнення абсолютистського держави, формування системи Стародубского повіту, почав кар'єру посаді секретної «освіченої монархії». Організатор придушення пугачевского бунту і ініціатор ліквідації Запорізької Січі. Володів величезної владою, будучи губернатором Новоророссийской, Азовською, Астраханській губерній, князем Священною Римською імперії, ясновельможним князем Таврійським) цей титул отримав за приєднання в 1783 року Криму до Росії.) Сприяв освоєння північного Причорномор’я, будівництва Херсона, Ніколаєва та Севастополя, Катеринослава .Був організатором будівництва військового й торговельного флотів у Чорному море. Великий дипломат.

1776−1777г. П. В. Завадовський. Син козака канцелярії при штабі П.О. РумянцеваЗадунайського під час русскотурецької війни 1768−1774г.Был представлений імператриці як автор повідомлень і доповідей у справі Малоросії. Вивищення Завадовського пішло буде настільки швидким, що він бачили навіть суперника Потьомкіна .Хоча фаворитом був недовго, це дало йому сановнобюрократичну кар'єру. Завадовський управляв Дворянським і Ассигнационным банками, директорував Пажеського корпусу .При установі міністерств в 1802 році став міністром народного просвещения.

1777−1778г.С. Г. Зорич Племінник акушерки, отравившей невістку Катерини. Це був порожній, вітряний марнотратник і гравець. Заодно він ні вірний Катерині .Був висланий з Петербурга у Крим, до Потемкину.

1778−1779г.И. Н. Корсаков .Майор .Далі флигель-адъютант.

1780−1784г.А. Д. Ланской .Це єдиний з фаворитів, який втручався до політики і не цурався впливу, чинів ,і орденів, хоча Катерина змусила їх прийняти від неї графський титул, величезні землі, десятки тисяч селян чин флігель-ад'ютанта. Катерина хотіла вийти за нього й оголосила звідси Панину і Потьомкіну .У 1784 року було отруєно за наказом Потемкина.

1785−1786г.А. П. Ермолов .Офіцер, ад’ютант Потьомкіна, флігельад'ютант. Отримав 100 тисяч карбованців і він вислав з Петербурга, й усе тимчасові фавориты.

1786−1789г. А. М .Мамонов .Офіцер, ад'ютант Потьомкіна .Придбав величезне впливом геть внутрішню й зовнішній політиці .Був нагороджений орденом Олександра Невського, осипаний стотисячними діамантами, двома вищими польськими орденами.

1789−1796г. П. О. Зубов. Останній фаворит Катерини Другий .Нічим не показав себе посаді генералгубернатора Новоросії й у посади головнокомандувача Чорноморського флоту. Імператриця подарувала йому величезні маєтки і подарувала титул ясновельможного князя.

Отныне фаворитизм став у Росії урядовим установою, як у Франції при Людовіку XIV, XV, а фаворити, живучи з імператрицею, зізнавалися людьми, котрі служили батьківщині і престолу. По-перше, чимало їх були здатними людьми, як Панин, Потьомкін, Безбородко, Зорич. По-друге, вони влещували дозвілля своєї государині, подаючи їй силу нових праць .Так дивилася до справи сама Екатерина.

Английский посланник Гарріс і Кастера, відомий історик, вирахували, у що, обійшлися Росії фаворити Катерини Другий .Готівкою грошима вони отримали від неї понад сто мільйонів карбованців .При тодішньому російському бюджеті, не вищими за 80 мільйонів гривень щороку, це був величезна сума. Вартість що належать фаворитам земель була менш величезна .Крім того подарунок входили селяни, палаци, багато коштовностей, посуду. Взагалі фаворитизм у Росії вважався стихійним лихом, яке розоряло усю країну і гальмувало її розвиток. Гроші, які мають на освіту народу, розвитку мистецтва, ремесел і промисловості, на відкриття шкіл, йшли на особисті задоволення фаворитів і пливли у тому бездонні карманы.

Первое час правління. Перші роки правління Катерини для неї важким часом .Сама вона знала поточних державних справ України та вони мали помічників .П.І. Шувалов помер, із усіх інших вельмож вона довіряла графу Микиті Івановичу Панину. Він був дипломатом при Єлизаветі (послом у Швеції, виховував великого князя Павла Петровича). Панин завідував зовнішніми справами Росії. Катерина радилася з Бестужев — Рюміним, возвращенным нею із заслання. Але воно ж мріяло про помічниках від імені тих осіб, які перетворили її в престол, тобто. молодших ватажків але вона розуміла, що допоки вони або не мали ні знань, ні здібностей до управлению. Так, Катерина, які мають придатних до повалення влади надійних людей, не могла і кого обпертися. Вона стала самотня і це помічали навіть іноземні посли. Французький посол Бретейль писал:"В великих зборах при дворі цікаво було цікаво спостерігати важку турботу, з яким імператриця намагається сподобатися всім, волю і надокучливість, з якими все тлумачать їй про справи й про своїх думках… Отже, сильно ж відчуває вона свою залежність, щоб переносити это."Это вільне поводження придворної середовища дуже важко для Катерини, але припинити вона не могла, бо ні мала вірних друзів, боялася упродовж свого влада і почувалася, що зберегти її вона лише любов’ю подвір'я і підданих .Вона ж вживала усі засоби, щоб за вираженню англійського посла Букингама, придбати довіру і любов підданих. У Катерини й справді були побоювання упродовж свого влада. Вона затвердила указ Петра про відчуження церковних майн. Духівництво було нею невдоволено. Духівництво мало величезний вплив на народ, який був незадоволений царицею. Невдоволено був і вище дворянство. У 1764 року викрили змова, проти імператриці, на користь Іоанна Антоновича, який ще за Єлизаветі було покладено у Шлиссербургскую фортеця, до своєї 20 років міг казати лише обмежену кількість слів, його не випускали на прогулянки, єдиним заняттям в камері цієї молодої людини була спрямована гра з материнськими коштовностями. У 1762 року. Катерина вирішила вийти заміж за Іоанна Антоновича .Вона говорила «Я загладжу спричиненої йому несправедливість», і російський народ, бажаючий бідного укладеного царя, мене боготворити. Але відвідавши міцність і побачивши, блідого страждальця, безневинно винного дитини, якого замучили лише оскільки Ганна Леопольдовна, его мати, надумала залишити йому, ледь воно народилося свій закривавлений трон; Катерина сказала: «Ні не можу вийти для неї …Це жахливо. .Нещасний принц… Он нічого ні виноват».Но два роки, тобто. в 1764 року, коли капітан Миронович з допомогою дочки кріпосного коменданта задумав звільнити Іоанна і перевести його на престол, Катерина, дізнавшись звідси змові не похитнулася остаточно позбутися Іоанна Антоновича По її наказу він було вбито. І поза війська Катерина могла ловити ознаки бродіння і невдоволення: бо вірили смерті Петра Третього. За таких умовах Катерина, не могла відразу виробити певну програму урядової діяльності. Наполегливо працюючи, Катерина провела перші роки своєї царювання у цьому, що знайомилася з Росією і зі становищем справ, підбирала радників і зміцнювала свій особистий становище при владі. У 1762 году Катерина у своїй «Манифесте"от 6 липня, хотіла, щоб „кожне державне місце мало свої умови і пределы“.Поэтому вона постаралася усунути неправильності вагітною Сенату і дефекти у його роботи і малопомалу звела його за ступінь центрального адміністративносудового установи, воспретив йому законодавчу діяльність .Для якнайшвидшого виробництва справ вона розділила Сенат на 6 департаментів, як це було при Анні Іоановні, надавши кожному їх спеціальний характер. (1763г.)С сенатом стала зноситися через генералпрокурора А. А. Вяземського. Провела всі свої найважливіші заходи крім Сенату своїм особистої ініціативою, і авторитетом. У результаті було суттєва зміна у центрі управління :Применшення Сенату й пожвавлення одноособових влади, що стояли на чолі окремих відомств. Катерина шукала кошти поправити фінансове становище, займалася селянським питанням „Мають намір ми поміщиків за її думках і володіннях ненарушимо зберігати, а селян на належному їм покорі утримувати.“ Катерина остаточно закріпачила селян. Вона заборонила вчити мужиків грамоті ,і кількох людей, викритих в просвітницькій діяльності селянам, було укладено в Шлиссельбургскую фортеця .Щоб мати опору в дворянстві, Катерина закликала на службу сто двадцять тисяч російських дворян-недорослей, як його називали. Дворяни теж знали грамоти, та їх наказано було вчити насильно. До Катерини селян не міг продати окремо від Землі .Заборонено був членів однієї сім'ї у роздріб .Катерина сама продавала селян дозволила продавати, скільки завгодно: дітей від, батька від моєї родини, дружину чоловіка. У газетах з’явилося оголошення „Продається літніх років дівка, вміє шити, мити і гладити. Саме там продаються бігові дріжджі“. Селянин став називатися за доби Катерини рабом. Його суддею був дворянин, його власник. Скаржитися на катування поміщика мужик у відсутності права. Дворяни мали права продавати селян на рекрути і засилати в Сибір без суду, засікати різками на смерть і розлучати семьи."Конечно, раб, не персона — говорила Катерина .-Та все ж їх треба і худобою визнавати, а зі скотами треба звертатися людяно.» Поруч із цією справою йшло інше: грамота Петра Третього про дворянстві, коли дворяни залишали службу — Катерина призупинивши її дію, у 1763 году (о що йшлося выше), учредила комісію з її перегляду .Але це комісія не впоралася з покладеними неї завданнями, і справа затяглася до 1785 року. Починаючи з Петра Великого, все наступники намагалися створити новий законодавчих кодекс .Але важке завдання ними була вирішена., І Катерина Друга серйозно замислилася про обробці російського законодавства надають у струнку систему. Вивчаючи, стан справ у Росії, Катерина хотіла ознайомитися з самої Росією .Вона зробила низку поїздок у державі: в 1763 року їздила з Москви у Ростов і Ярославль, в 1764 року — в Остзейский край, в1764 року проїхала Волгою до Симбірська. Після Петра Великого, Катерина була перша государиня, яка робила мандри Росії із урядовими целями.(Соловьев 26,8.).

Законодательная діяльність Катерини Другий .

Наказ і Комісія 1767- 1768 г.

Екатерина зголосилася привести все урядові місця у належний порядок, обрати точні «межі України і законы».Исполнение цієї думки стало в обережне перетворення Сенату. Н.І. Панин подав імператриці грунтовно вмотивований проект установ імператорського совета (1762г.), доказывая недосконалості колишнього управління припускав широкого впливу фаворитизму на справи, Панин наполягав на установі законодательного"верховного места", состоящего із небагатьох на осіб із законодавчим характером діяльності, пословами Паніна цього ради змогло «захистити самодержавну влада від прихованих іноді викрадачів неї», тобто. тимчасових правителів .Але він пропонував старе засіб: у Росії існували «верховні места"(Верховный таємний рада та Кабинет), которые, проте охороняли від фаворитів і охороняли законності .З іншого боку ,"верховне місце», засвоївши законодавчу функцію, обмежувало б верховну влада. Отже Катерині вказали, що велика адміністративну реформу, яку її практично погодилася, може перетворити Росію з самодержавної монархії в монархію, керовану олігархічним радою чиновницькою аристократії. Зрозуміло, що Катерина не могла затвердити цього проекту .Відхиливши пропозиції Паніна, Катерина сама становить план упорядкування законодавчого матеріалу, у її плани входило створення нових положень законодавства, які підтримували встановленню порядку й законності у державі .Її думка про виробленні нового законодавства привела Катерину до знаменитої «Комісії для твори проекту нового Уложения», по приводу, якої імператриця вперше заявили про своїх широких реформаторських планах. Про старих російських законах, які діяли в її присутності, вона відгукувалася різко, вважала їх шкідливими і систематизувати їх хотіла. Вона хотіла прямо встановити абстрактні загальні правила, принципи законодавства і думала, що їй це удастся."Можно легко знайти правила — писала вона Вольтеру в 1767 р. — але з подробиці. Це майже всі одно, що створити цілий мир".Екатерина відмовилася від допомоги чиновництва і «легке «, як думала, справа встановлення принципів майбутнього кодексу Катерина взяла він. Труднощі встановлення подробиць вона собі всього пристойніше покласти земських представників, потреб які мали задовольнити нових законів. Вже з 1765 года Катерина усидчиво розпочала виклад законодавчих принципов."Два року читала і писала, що вже казати у тому півроку немає нічого" — говорить сам імператриця. Статті, заготовлені Катериною, були її Наказом. Найголовніші літературні джерела це: L` Esprit des Lois Монтеск'є, Institutions politigues Бифельда і вийшов у 1764 р. Твори італійця Беккариа «Про злочинах і покарання. Добру половину статей Наказу є переказ «Духа законов"(Монтескье).Таким чином, свої принципи нової російської законодавства Катерина встановила грунті философско — публіцистичних розмірковувань сучасної європейських літератур .Ці принципи, був у вищого рівня ліберальні, з іншого боку чужі російської життя .У своєму Наказі Катерина стверджує, що єдиною можливої для Росії формою влади є самодержавство як у просторості країни ,і тому, однією влади краще коритися, ніж багатьом панам і «Росія є європейська держава."Итак, на думку Катерини, давня Росія жила з чужими мораллю, які мали переробити на європейський лад, тому що Росія — країна європейська .Після осуду Наказу, надруковано було менш як чверть те, що вона становить Заперечення обраних її цензорів спрямовані на то, було ліберально, і відповідало російським нравам. Цензура змусила Катерину відмовитися від надрукування дуже важливих неї подробиць. Поступливість Катерини у справі складання Наказу доводить її залежність від у перші роки правління і невідповідності її особистих поглядів поглядам, що вона висловлювала офіційно. Наказ, скорочений і що витримав цензуру співробітників Катерини, після опублікування справив моє найбільше враження у Росії і втримав закордоном .У Франції він було навіть заборонено. Наказ містить 20 глав (две глави 21,22 про поліції та про державному господарстві Катерина приписала до Наказу вже у 1768 року і більше 500 параграфів .Наказ, як і хотіла Катерина ,є лише виклад принципів, якими повинен керується державний людина, що пише закони. Діяльність комісії. Розглянемо питання розробки подробиць нового законодавства .Для складання нового кодексу маніфестом 14декабря 1766 г. скликано в Москву представники станів і присутствених місць .Їх збори одержало назва «Комісії для твори проекту нового уложення». Підстави представництва були різними :одні частини населення посилали представників повіту, інші - від провінції, третівід окремого племені, четверті від присутнього місця, одні обирали посословно (дворяни і крестьяне), другиеза місцем жительства (горожане — домовласники, инородцы.)Частновладельческие селяни і були позбавлені права представництва .І прямих представників духівництва. Депутат забезпечувався тимчасово перебування у комісії казенним платнею і має перевели до Москви привезти інструкцію від своїх виборців із зображенням їх потреб та бажань .Ці інструкції отримали назви депутатських наказів, а Наказ Катерини став називатися «великим Наказом».Депутаты назавжди звільнялися від страти, тілесного покарання й конфіскації маєтку, за образу депутата винний ніс подвійне наказание.30июля 1767 року з торжеством були відкриті засідання Комісії в Грановитій палаті у Москві .Усіх представників, котрі з’явилися у Комісію, було 565. Одна третина їх були дворяни ,інша третинугородяни ,із сільської класу до 100 і південь від присутствених місць було 28. Общее збори Комісії виділило з себе комісії, які мають провести допоміжні і підготовчі роботи .Один із комісій, дирекционная, керувала заняттями як приватних комісій ,і загальних зборів. Оскільки відносини приватних комісій і загальних зборів були точно визначено, то неминучі були безладдя та плутанина у тому діяльності. Так недосконалість зовнішньої організації справи, її складність і невизначеність створювали перше перешкода для успішного ведення справи. У результаті занять Комісії знайдемо та інші перешкоди. Загальне збори передусім прочитало Наказ імператриці і дізналося потім із нього ті отвлечённые принципи діяльності, що йому ставила Катерина. Разом з тим члени зборів привезли з собою понад 1000 депутатських наказів, повинні були ознайомитися з ними усвідомити потреби та бажання російського суспільства, які у яких перебували. Ці потреби та бажання депутати мали примирити з теоретичними бажаннями наказу і злити в гармонійно стрункий законодавчий кодекс. Для такої справи потрібно було розібрати депутатські накази та навести до системи все їхній вміст. Цей кропітка праця міг стати совершён лише спеціальної комісією, тому що було незручний для збори на 500 людина. Поруч із систематизацією депутатських наказів існувала інша підготовчу роботу, не доступна загальних зборів — систематизація чи просте збори старих законів. Поки обидві ці роботи було виконано, загальних зборів нічого було продукувати, воно мало чекати їхнього виконання і далі вже обговорювати приготовлені матеріали та їх з теоретичними началами. Але цих робіт не думали виконувати попередньо й очікували їхню відмінність від загального зборів. Катерина на загальні збори покладає обов’язок «читати закони, в поправлении яких стало понад полягає потреби», і «читати накази, розібравши по матеріям і зробивши виписку». У цьому вся приховується відсутність ясного уявлення, що підготовчі законодавчі роботи недоступні для великого зборів, котра має у яких достатнього досвіду. Так, поруч із недосконалостями зовнішньої організації та невміла постановка самих завдань, змішання підготовчих робіт з прямою обов’язком Комісії служили другим перешкодою до успіху справи. Прочитавши наказ Катерини, вона розпочала читання наказів депутатських і прослухала кілька селянських наказів. Не закінчивши цієї справи, вона до читання законів про дворянстві, потім про купецтві. Витративши цього близько 60 засідань, Комісія зайнялася питанням про права остзейских дворян і закінчила цього справи, як і закінчила колишніх. Наприкінці 1767 р. Комісію було переведено до Петербург, де також переходила від предмета до предмета і щось досягла. Наприкінці 1768 р. члени загальних зборів були розбещені через війни із Туреччиною. Приватні комісії працювали небагатьом краще. Катерина відчувала неуспіх справи, намагалася їй допомогти, посилала настанови комісії і не домоглася нічого. Так поруч з іншими перешкодами невміння найближчих керівників (маршал Бібіков) справи заважало його успіху. Катерина оцінивши обстановку розпустила загальні збори і залишила деякі приватні комісії, які працювали до 1774 року. загальні збори було розпущено на час. Підготовчі роботи припинилися, та їх обговорення загалом зборах було відстрочене. То справді був правильний крок у ході законодавчих робіт, але з 1775 року Катерина стала забувати про своє комісії і вирішила повісті свою законодавчу діяльність без її участі. Комісія була скликана вдруге. Блискучі і широкі плани не здійснилися, затія нового законодавства виявилася цілком невдалою. Вследствие:

1.Отсутсвия підготовчих робіт. 2. Непрактичности та соціальної невизначеності зовнішньої організації справи. 3. Практического невміння руководителей.

Комиссия як не зробила усього свого справи, як не опрацювала якийбув частини кодексу, але у півтора року тюремного, в 200 своїх засіданнях, не прочитала всіх депутатських наказів. Грандіозний проект нового законодавства був недосяжною утопією, колись передусім за кількістю який буде необхідний нього праці. З іншого боку, не міг примирити ліберальні принципи французької філософії з суперечливими бажаннями російських станів. Депутати постали такому випадку чимало що виключатимуть одне одного протилежностей, і можна ручатися, що вони будь-коли пішли їх, як і могла вийти їх сама Катерина. Попри повну невдачу Комісії, таки мала важливі наслідки для наступної діяльності Катерини. У цьому плані великій ролі зіграло збори депутатів 1767—1768 року. Депутати привезли масу наказів, їх виступи залишилися в архівах Комісії, в такий спосіб думки як станів ,і конструкції окремих обраних ними осіб про предметах, интересовавших Катерину, були висловлені. Зберігаючи свої принципи, вона оволоділа тепер думками й бажаннями російського нашого суспільства та могла їх вивчати грунтовно. По її словами, Комісія подала «світ і інформацію про всієї імперії і з ким справа маємо і кому пешись має». На грунті відверненої філософії і ясно висловлених земських бажань їй стояла можливість будувати законодавчі реформи, які можуть бути відповіддю на земські бажання .З невдачею Комісії не вмирало її справа .Якщо він зірвалася депутатам, то може бути під силу імператриці. Скликаючи Комісію, Катерина мала лише принципи ;Комісія показала, що треба виправити, чого треба докласти цих принципів, що передусім «пещись должно».Она взялася по частинам виконувати свій план, дала окремих законоположень, у тому числі чудові губернські установи 1775 року й грамота станам 1785 года.

Губернские установи Катерини Другий і грамоти 1785 года.

Губернские установи імператриці Катерини склали епоху історія місцевого управління Росії. Ми згадували що, Катерина відняла повноваження в Сенату, якими користувався при Єлизаветі. Сенат отримав повноваження як у спадщину від Кабінету Анни, але Катерина не відновила Кабінету міністрів й не тримала при собі ради з 9 людина, який було сформовано при Петра Третьому. У управлінні нічого був вище Сенату. Тільки з 1768 року ,із нагоди розпочатої війни з турками, в неї з’явилася думку влаштувати при собі рада подібно до Конференції Єлизавети. Цю раду існував, але не впливав помітно управління. Цим і обмежувалася реформаторська діяльність Катерини щодо центральних установ. У 1775 року було видано «Установи керувати губерній». Замість колишніх 20 губерній в 1766 за цими «установам про губерніях «в 1795 року було організовано 51 губернія. Перш губернії ділилися на провінції, а провінції на — повіти, тепер губернії діляться безпосередньо в повіти. Перш обласне розподіл вироблялося випадково і виходило так, що чисельний штат адміністрації до різних губерній, відмінних кількістю, які проживають людей, був приблизно однаковий. При новому адміністративному поділі, було винесено за правило, щоб у кожній губернії було від 300 до 400 тис. жителів, а повіті - від 20 до 30 тис. При більшої дробности нових адміністративних округів потрібно було ще більше адміністративних центрів, тому виникло багато нових міст, створених цілком штучно. Змінивши обласні кордону, установа про губерніях змінило і пристрій обласне управління. До 1775 року головним органом управління у губерніях, провінціях і повітах були губернатори і воєводи відносини із своїми канцеляріями. Земський елемент, введений управління Петром Великим, втримався лише у міському самоврядуванні і зник з губернського управління, чому місцева адміністрація стала бюрократичної .Суд, відділений при Петра від адміністрації знову злився із нею. Отже, бюрократизм і змішання відомств стали відмітними ознаками місцевого управління; у своїй склад адміністрації був нечисленний і слабкий. Ця слабкість ясно позначилася під час Московського бунту в 1771 году, події під враженням чуми. Московський головнокомандувач граф Салтыков писав Катерині «Тільки я у місті та Сенаті, помічників немає, команди військової бракує … допомогти мені некому."Еще сильніше позначилася слабкість адміністрації під час пугачевского бунту (1773−1774г.г.)Этот бунт виник серед козацтва на Уралі і він останньої спробою його боротьби з режимом держави. Цей бунт, підтримали селяни Поволжя, йшла війну з Туреччиною, і адміністрація не могла стримати селянські хвилювання і убезпечити себе від будь-яких випадків. При такі умови Пугачов поставали під ім'ям Петра Третього опанував величезними просторами від Оренбурга до Казані, почалася завзята війна. Після кількох битв Пугачов був впійманий і страчений в 1774 року, але хвилювання втихли нескоро. Під враженням цих заворушень Катерина виробила власні установи про губерніях .Катерина прагнула збільшити сили адміністрації, розмежувати відомства й притягнути до управлінню земські элементы.

В кожному губернському місті було встановлено :

1.Губернское правління на чолі з губернатором. Мало адміністративний характер, представляло урядову влада, було ревізором всього управления.

2.Палаты кримінальна і глибока громадянська — найвищих органів судна у губернии.

3.Палата казенна — орган фінансового управления.

Все знаходяться ці установи мали колегіальний характер, але реально всю владу належала губернатору.

4.Верхний земської судсудове місце для дворянських позовів й у суду над дворянами.

5.Губернский магістратсудове місце особам городян по позовами і позовів на них.

6.Верхняя розправасудове місце для однодворців і введення державних крестьян.

Эти суди мали колегіальний характер, складалася з голівкоронних суддів і засідателів, представників того стану, справами яких займалося установа. Ці заклади вважалися становими, але діяли під керівництвом коронних чиновников.

7.Совестной суд — на вирішення позовів й у суду над неосудними злочинцями і ненавмисними злочинами .

8.Приказ громадського піклування — для устрою шкіл, богоділень, притулків і т.п.

В обох в цих місцях головували коронні чиновники, засідали представники всіх станів і ведались особи всіх станів. Так, який був становими, знаходяться ці установи були бюрократическими.

В кожному повітовому місті перебували :

1.Нижний земський суд — відав повітову поліцію і адміністрацію, що був з исправника (капитанаисправника)и засідателів ;і той, та інші обиралися з дворян повіту. Справник вважався начальником повіту і він виконавчим органом губернського управления.

2.Уездный суддля дворян, підлеглий Верхньому земському суду.

3.Городской магістратсудове місце для городян, підлегле губернському магистрату (городская поліція була довірена коронному чиновникугородничему).

4.Нижняя розправа — суд для державних селян, підлеглий верхньої расправе.

Все знаходяться ці установи за складом були колегіальними і становими місцями (з тих того стану, справи якого ведали);только голова нижньої розправи був призначаємо від правительства Кроме перелічених установ слід зазначити решта 2: для піклування про вдів і дітей дворян було встановлено Дворянська Опіка (при кожному Верхньому земському суде), а для піклування вдів і сиріт городян сирітський суд (при кожному містом магістраті.) І те та інше установі членами були станові представники .У Дворянській Опіки головував ватажок дворянства (вони почали існувати від часу Катерининській комиссии.), а в сирітському судіміська голова. Такою була система місцевих установ Катерини Другий. При достатку нових установ витримується модний у 18-ти столітті принцип поділу відомств і влади: адміністрація у яких відділена суду, судвід фінансового управління. Місцеві товариства отримали на сословном принципі широке участь на ділі місцевого управління. Місцева адміністрація прийняла вид земського самоврядування, під медичним наглядом небагатьох урядових осіб і бюрократичних органів. Катерина думала, що досягнути своєї мети: посилила склад адміністрації, правильно розподілила відомства між органами управління і подала широке участь земству у нових установах .Про самоврядуванні говорили у комісії 1767−1768. Але недоліком місцевого установи 1775 года стало колишня система у центральному управлінні, обов’язок керівництва та загального спостереження. Падіння старої системи в управлінні центральному сталося під час правління Павла Першого і фактично закінчилося установою Міністерств при Олександра Першому. Ось такими були головні заходи Катерини щодо управління. За винятком двох установ (совестного суду й наказу громадського піклування), все інші були органами якогось одного стану. Самоврядування одержало суворо становий характер: воно було новиною для городян, зате величезної новиною захопив дворянства. Стану. Стаючи привілейованим і відособленим станом, дворянство не мало ще станової організації ,і з знищенням обов’язкової служби могло втратити його й службову організацію Установи 1775 року, даючи дворянства самоврядування, цим самим давали йому внутрішню організацію. Кожні три року, для обрання посадових осіб дворяни мали з'їжджатися всім повітом, обирали повітового ватажка, капітанасправника і засідателів у різні установи. Дворянство кожного повіту ставало цілим згуртованим суспільством, і через своїх представників управляв усіма справами повіту; і поліція, і адміністрація перебувають у руках дворянського установи (нижній земський суд).По своєму становому становищу дворяни ставали з 1775 року лише землевласниками повіту, але його адміністраторами. Оскільки величезне число чиновників належало до дворянства, то ми не лише повітове, а й губернське управління взагалі зосереджувалася в дворянських руках. Дворянство зі своїх лав постачало головних діячів в центральные учреждения .Отже, з 1775 року вся Росія від вищих до нижчих щаблів управління (окрім хіба городових магістратів)стала управлятися дворянством: вгорі діяли як бюрократії: внизуяк представників дворянських самоврядних товариств. Таке значення мали для дворянства мали реформи 1775 года, они дали йому станову організацію та влитися головне адміністративне значення країни. У «Установах для управління губерний», организация дана дворянства і її впливом геть місцеве самоврядування розглядаються як факти, створені у сфері управління, а чи не станів. У 1785 року Катерина видала Жалувану грамоту дворянства. Тут уже чітко початку станового самоврядування розглядаються як станові привілеї, разом із усі права і пільгами, які дворяни мали раніше .Отже Жалувана грамота 1785 року стала підтвердженням закону про дворянстві у ній було додано — визнання дворянства не одного повіту, а й цілої губернії за окреме суспільство з характером юридичного. Грамотою 1785 року завершено був процес складання і підвищення дворянського стану, як ми спостерігали в18 веке.

При Петра Першому дворянин визначав обов’язком безстроковій служби й правом особистого землеволодіння ,і право належало їй немає виключно і вполне.

При імператриці Ганні дворянин полегшив свою державної служби і збільшив землевладельческие права.

При Єлизаветі він досяг перших станових привілеїв у сфері майнових правий і поклав початок станової замкнутости.

При Петра Третьому зняв із себе службову повинність і зрештою отримав деякі виняткові особисті права.

При Катерині Другий дворянин став членом губернської дворянській корпорації, привілейованої і тримала в руках місцеве самоврядування. Грамота 1785 року встановила, що дворянин неспроможна інакше, як у суду, позбутися свого звання, передає його дітям й коханої дружини, позивається лише рівним собі, вільний від податей і тілесних покарань. володіє, як невід'ємною власністю всім, що у його маєтку; вільний від державної служби, однак може брати участь у виборах на дворянські посади, коли має «офіцерського чину». Такі найголовніші права будь-якого дворянина. До того ж дворянські суспільства мали повне право юридичних. До таких результатам дворянство дійшло до кінцю 18 століття; виняткові особисті права, широке право станового самоврядування і сильний вплив на місцеве управління — ось, яких привела дворянське стан політика імператриці. До цих результатам слід зарахувати і прогрес кріпацтва. Ми бачили, що становище селян невпинно погіршувався у 18-ти столітті. Катерина мріяла про селянське звільнення, будувала його проекти, але він зійшла на престол і правил з допомогою дворянства і могла порушити союз свій з панівним станом. При Катерині кріпосне право зростало, і себто його сили та широти його поширення. Але з тим зростали й думи про знищення у самій імператриці, й у людях, які йшли за течією століття. Законодавство про селян часу Катерини як і спрямовувалось до подальшого обмеження селянських правий і посиленню влади з них поміщика. Але така точку зору на селянство не повів до повному винищенню громадянської особистості селян: вони продовжували вважатися податным класом суспільства, мали права шукати у судах бути свідками в суді, могли розпочинати цивільні зобов’язання і навіть записуватися в купці з дозволу поміщика. Скарбниця навіть допускала їх до откупам за поручництвом поміщика. У очах закону, в такий спосіб, селянин був ще й приватним рабом і громадянином. Така двоїстість законодавства стосовно селян вказувала на відсутність твердого погляду них уряду. У уряду вже було двоє відомих нам напрями у питанні селян: імператриця хотіла звільнення, оточуючі її - її подальшого розвитку поміщицьких прав. Ось у становищі селянського запитання в Катерині спостерігається ряд протиріч. Розглянемо окремі. Поруч указів Катерина намагалася обмежити поширення кріпосного правничий та прямо забороняла вільним людей і вольноотпущенным знову розпочинати фортечну залежність. Засновуючи нові міста з сіл, населених кріпаками, уряд викуповувала селян звертало в городян. Уся маса, близько мільйона селян, що належать духовенству, була остаточно вилучено з приватне володіння і перетворено на особливий розряд державних селян під назвою економічних (1763) .Але поруч із цим Катерина щедро роздавала приближённым людям маєтку, і кількість нових кріпаків у тих маєтках досягало величезної цифри. Далі, на все своє царювання Катерина щиро будувала проекти звільнення селян; вже на другу половину її царювання бачили закону у тому, щоб оголосити вільними всіх селян народжених після Жалуваній грамоти 1785 року. Але водночас Катерина воспретила вільний перехід малорусских селян тим формально оселила в Малоросії кріпосне право, хоча як і раніше, що саме життя до неї вже підготувала його. Результатом таких протиріч було припинення чи кріпацтва, а ще більший його розквіт. Дослідники історії кріпацтва помічають, що століття Катерини був століттям найбільшого розвитку селянської залежності. І саме на це саме час громадська думку звернулася до теоретичного обговоренню кріпацтва. У такому суспільстві з’явився так званий селянський питання створення та два погляду нього: як користь звільнення селян, інший проти звільнення. Катерина допустила обговорення цього питання лише у урядових колах, де доля селянства давно становила питання, а й у сфері життя. У Петербурзькому Вільному Економічній Товаристві, влаштованому в 1765 року для заохочення корисних знань у галузі сільського господарства, постало питання побут селян. РР. Орлов запропонував публічно поговорити про те про фортечної залежності права селян. Було розглянуто дуже багато трактатів із Росії та закордону. премія присуджували вченому БеардеДелабею, який в визвольному духе.

Таковы були найголовніші факти законодавчу діяльність імператриці Катерини. На противагу Петру Великому Катерина виступила на полі діяльності, зі широким преосвітнім планом, у підвалини якого лягли абстрактні принципи. Вона не встигла виконати свого плану які і не провела послідовно свої волелюбні ідеї. Думки Наказу не перейшли у практику, законодавство був перебудовано на нових підставах, відносини станів залишилися сутнісно, колишніми, й розвивалися у напрямку, яким було дано в попереднє час. Розвиток кріпацтва і клановість самоврядування прямо суперечили тим духовним теоріям, яким поклонялась імператриця, але відповідали впливовому станудворянства. Катерина завжди поступалася дійсності переважають у всіх її важливих справах. Це вкотре довело безсилля особистості змінити загальний перебіг подій .Як історичний діяч, Катерина залишилася правильна тим засадам російської життя, які їй були заповідані, часом попередніми, вона продовжувала свою діяльність у тому самому напрямі, у якому працювали її попередники, хоча іноді не хотіла діяти як они.

Отдельные мероприятия.

Из окремих заходів освіченого уряду Катерини особливо чудові заходи щодо народної освіти та піклування про народної гігієну. З Петра освіту у Росії мало практичного характерузасвоєння знань задля потреб служби й життя. Катерина у своїй Наказі перша заговорила про виховному значенні освіти і став потім піклується про заснування виховних закладів Щоб, щоб виховати російське суспільство, Катерина найкращі ліки вважала «зробити спочатку способом виховання, як кажуть, нову породу чи нових батьків і матерей», нравственно скоєних .Ця порода людей мала вирости в виховних училищах під наглядом досвідчених педагогів, у його роз'єднанні із родиною та суспільством. Такими виховними училищами з’явилися: виховні будинку у Москві (1763 за його установі і багато допомагав своїми внесками Демидів, онук знаменитого заводчика у Тулі. Бейкий так добре влаштував Виховний будинок, що він, попри великі витрати, міг саму себе утримувати, головний дохід його становив ломбард.) і Петербурзі (1767), закрытые інститути окремо для дівицьдворянок й у дівицьгорожанок (с 1764) г. і кадетские корпусу. Крім закладів виховних Катерина дбала також поширенні відкритих училищ: у кожному повітовому місті мали з’явитисяГоловні народні училища. У Екатетеринославе, Пензі, Чернігові і Пскові передбачалося заснувати університети, але з вистачило коштів. Енергія у цьому Катерини і її помічника І.І. Бецкого заслуговує вдячного уваги. Турботи про народному здоров’я та гігієну викликали при Катерині спробу правильно організувати лікарську допомогу по всій країні. Медична комісія, заснована в 1763 року і накази громадського піклування повинні були берегти медичну частину — у імперії. Кожен місто мав би мати лікарів як міста, але й повіту, зобов’язаний також був влаштовувати госпіталі і лікарні, заводити притулки для невиліковних з онкозахворюваннями та божевільних. Оскільки лікарів бракувало, їх виписували зпоза межі, і проводили навчання російських лікарів і хірургів. У той самий час засновували аптеки і фабрики хірургічних інструментів. Залежність від західноєвропейських ідей позначалася щодо Катерини до російської торгівлі та промисловості. Вона прагнула сприяти їм: дала 1. У 1785 року Жалувану грамоту містам, підтверджуючи нею права місцевого самоврядування; 2. Хотіла краще нам організувати кредит і заснувала Державний позиковий банк з великим капиталом, Но її економічна політика відрізнялася істотно від політики попередніх царствований. З Петра Першого у Росії встановилася над торгівлею і промисловістю система суворо урядового контролю, і діяльність торгопромислового класу була обмежена регламентацією .Катерина зняла ці сорому, знищила самі органи контролюБергМануфактур-коллегию-Она сприяла розвитку в промисловості й торгівлі. З нею вперше випустили асигнації, чи паперові гроші, що дуже допомогло торгівлі. Катерина ІІ досягла дуже великих успіхів у справі освіти і «вестернізації» своїх підданих. Сама Катерина була дуже високоосвіченою, за європейськими стандартами, людиною. Катерина написала дванадцять томів творів різних жанрів .Багато з’явилося письменників при Катерині Другий .Найвідоміші Державін, Фонвізін, Новиков. Державін писав оди, для прославляння Бога, Катерини ,її полководців, Особливо знаменита його ода «Бог». Екатерина зуміла залучити до державну службу Державіна як міністр. Фонвізін написав дві комедії «Бригадир"и «Недоросль"В них він осміяв дворян, котрі хотіли вчитися. Новиков видавав багато журналів. Під керівництво Е. Р. Дашковой були проведено робота зі створення «Словника Академії Російської», що вийшов світ у шести частинах в 1789—1794год.Это був першим розумний і нормативний словник, заключавший у собі 40 000 слів. Робота з цього словником були притягнуті найвизначніші вчені України і письменникиД.І .Фонвізін, Р. Р. Державин, И. И. Лепехина, С. Я. Румовский. і другие."Словарь Академії Російської «зіграв величезну роль встановленні лексичних норм російської літературної мови». Він був високо оцінено Пушкіним, що у 1836 року наводив слова Карамзіна «…ми дозріваємо не століттями, а десятиліттями.». Було випущено в Петербурзі 6 частинах «Повне зібрання творів Михайла Васильовича Ломоносова». В 1783 року, 21 жовтня за наказом Катерини була урочисто відкрита Російська Академія, Президентом було призначено Е. Р. Дашкова С1783- по 1796 року було обрано 78 дійсних її. При Катерині виникла значна основа колекції сьогоднішнього Ермітажу, її агентимистецтвознавці роз'їжджали по збіднілим дворах європейських правителів і можновладних осіб, купуючи шедеври й цілі колекції для Північної Семіраміди, як називали Катерину французькі просвітителі. У Петербурзі в її присутності отримала постійну «прописку оперна трупа італійців, а опера «Севільський цирюльник"Паизиелло вперше у 1782 року виконувалася в концертному залі Ермітажу. По своїй першої поїздці Росією в 1766 року. Катерина, коли йому побачити чути спів вітальних кантів, народні мелодії й танці, звернула увагу до виховання вітчизняної музичної зміни. І це призвело до конкретної підтримці музикантівросіян через дирекцію імператорських театрів.(Був відкритий великий театр.).

Зовнішня політика Катерини Второй.

У внутрішній політиці Катерина не наслідувала ні Петру, ні Єлизаветі, вона ще менш наслідувала німецьким урядам, колишнім на Русі - в її присутності у справ стояли російські люди й Росії порузумівались суто російською. Катерина була національної государинею щонайменше, ніж Єлизавета. І в зовнішній політиці Катерина не прагнула наслідувати хто не пішли зі своїх попередників разом із тим вміла зрозуміти споконвічні завдання російської політики і була прямий подражательницей Петра. Ми бачили, що із трьох питань російської зовнішньої політики України, котрі стояли черги при Петра , — шведського, польського, турецького — Петро дозволив лише перший. Його наступники відмовили ні другого, ні третього. Їх дозволила Катерина ІІ, і хоча деякі і європейці думають, що її рішення здійснене з помилками, тим щонайменше у Катерини не можна забрати тієї честі, що вона б зрозуміла й щасливо закінчила то, чого я не встиг закінчити Петро. На час Катерини завдання Росії листувалися тому, аби в Туреччини Криму та північні берега Чорного моря, інакше кажучи, досягти Півдні природних географічними рамками імперії. Стосовно Польщі завдання Росії листувалися тому, щоб звільнити православно — російське населення Польщі від католическо-польского панування, тобто. узяти в Польщі Старорусские землі і досягти з цього боку етнографічних кордонів російської народності. Катерина щасливо виконала усе це: Росія за ній завоювала Криму та берега Чорного моря, и приєднала ще від Польщі всі росіяни області, крім Галичині. У цьому вся укладалися найважливіші результати зовнішньої політики України Катерини, увеличившей населення імперії на 12 млн. Душ; але здійснитися цим не вичерпувалося її зміст .

Вступаючи на престол, Катерина застала кінець Семирічної війни у Європі, а Росії - охолодження до Австрії, але зближення з Пруссією, нарешті, підготовка до війни з Данією, зроблені Петром III. Припинивши їх і зберігши нейтралітет в Семирічної війні, Катерина знищила Прусське вплив за часів російського дворі та постаралася себе без будь-яких спілок і дипломатичних зобов’язань. Вона світу, щоб їх своє ситуацію і уникала обставин, аби розв’язати собі руки у Польщі, де очікували смерті Августа III і слід було посадити зручного для Росії короля. Тим більше що європейські двори шукали союзу з Росією, щоб із її допомогою отримати вигідні умови для світу при закінченні Семирічної війни. Катерині потрібно була велика мистецтво чимало праці, щоб від усіх відбутися й нікого не скривдити. «З усіма государями Європи я поводжуся, як вправна кокетка «, — свідчила собі Катерина. але стан справ змусило Катерину зв’язати себе союзом з Пруссією не воюватимемо з Польщею й прийняти війну із Туреччиною, оголошену внаслідок інтриг Франції. Це був найголовніші зовнішні події у першій половині царювання Катерини. Усі вони перебувають у залежності одне одного і південь від зовнішнього стану справ у Європі. З перших років її політики в неї стала відома політична система, і, відгукуючись на чи іншу політичні випадковості, вона керувалася своєї системою .Цю систему народилася голові російського дипломатанімця Корфа, розробили Паниным й прийнята Катериною. Система був відомий під своєрідним назвою «Північного акорду» і з змісту була велика утопією. Корф і Панин бажали «північ від скласти знатний сильна союз держав» із Росії, Пруссії, Польщі й Англії ,інших північних держав і з єдиною метою світу протиставити його французскоавстрійському союзу. Годі було чекати, щоб усе північні держави, мали між багато рахунку також неудовольствий, могли зблизитися в міцний та довгий союз. Однак «Північного аккорда"была причиною розриву традиційного союзу Росії із Австрією, державшегося від часу Петра Великого .У 1764 року Росія вступив у блок з ворогом Австрії, Фрідріхом Прусським, для співдії у Польщі. Щодо першого розділу Польщі, що у релігійних і розширення політичних смутах, які почалися Польщі із смертю Августа Третього та на престол Августа четвертого (Понятовского), Россия була зацікавлена найбільше сусідів Польщі, оскільки їй доводилося одночасно захищати двоякого роду інтересиполітичні та релігійно-національні. Як європейська держава, сусідня із Польщею, Росія хотіла жодних змін у Польщі договором 1768 року гарантувала до польського короля незмінюваність політичного устрою Польщі. Але держава православне, Росія роком раніше домоглася важливою реформи, у польському державному ладі всіх прав особам, не які сповідують католицизм. Двоїстість інтересів створювала двоїстість політики, захищаючи православ’я у Польщі, Росія той час гарантувала недоторканність прав польських панів на кріпаків православних селян. Одночасно наполегливе втручання в польську життя створювало інше незручність — страх надмірного посилення Росії. Франція, що діяла проти Росії просто у Польщі, діяли і у вигляді Туреччини — вона підбила Туреччину війну ,і з 1769 р. сили Росії поділилися між двома ворогами. Обидві війни затяглися, але закінчилися успішно для Росії, як і раніше, що польським конфедератам допомагали Франція і Саксонія, а Туреччини хотіла допомогти Австрія. Сили конфедерації були знищені, рух затихнуло, Фрідріх Прусський пустив у хід улюблену цю думку про поділ Польщі між її сусідамиРосією, Пруссією і Австрією. З планами розділу був знайомий ще Петро І і співчував. Але Катерина погодилася на розділ бо була під сильним тиском Пруссії та Австрії, не могла їм дати відсічі, перебувають у війни з Туреччиною. У 1772−1773 рік Росії відійшла Білорусь, Катерина була задоволена результатом справи, через своїх поступок союзниці Пруссії та ворожої Австрії. Панин також не була задоволений, оскільки його система порушувалася розділом Польщі й через участь у ньому Австрії. Попри ряд політичних труднощів, війну з Туреччиною із боку Росії велася активно. Російський флот обійшов усю Європу, з'явився на Архіпелазі, обурив Морею проти турків і здобув з них перемоги. Оскільки турки зміцнили Дарданелли, російський флот не зміг пройти Чорне море. Так само блискуче були перемога Румянцева, перейшов навіть Дунай ,і князя Долгорукого, котрий посів Крим. Світ 1774 року дав Росії берега Чорного і Азовського морів, і зробив кримського хана незалежною від Туреччини. Результатом Цих умов стало приєднання в 1783 року Криму. Отже, мета було досягнуто — Півдні придбано природні границы.1774 роком закінчився перший, складний і тривожний період єкатерининських війн. Військове могутність Росії доведено дало російської дипломатії дуже впевнений тон, високе відчуття власної гідності й свідомість сили подається нею держави. У Катерини і її помічників (особливо в Г. А. Потьомкіна) росли грандіозні плани завоювань, визрівав так званий «грецький проект». Він стало те, щоб завоювати Туреччину, яка здавалася вже дуже слабким державою, і її місці відновити Грецьку імперію з російським урядом. Історія цього проекту, бути може, перебуває у в зв’язку зі давньоруськими мріями взяття Царгорода й з планом турецької війни Петра в 1711 р. Узятий ж окремо, грецький проект представляється блискучої мрією, але нереальним справою; але до тому справі йшли приготування: переймався Крим, колонизовался і влаштовувався Чорноморський край (Нова Росія), заводився чорноморський флот. Для дій проти Туреччини Катерина вступила навіть у блок з Австрією і залишила блок з Пруссією. Ця зміна союзу у 1787 р. і войовничі задуми Росії послужили причиною нових війн, зруйнованих Росію на другу половину царювання Катерини. Пруссія і Англія ,її союзниця, підняли Туреччину на нову війну з Росією (1787−1791) і викликали на те ж саме Швецію (1788- 1790). Шведська війна закінчилася для Росії нічим, від Туреччини Росія отримала Очаків. Ще не скінчилися ці війни, як Катерина мала втрутитися у польські справи. 3 травня 1791 року у Польщі було проголошено нове державний устрій при таємному співчуття й активної участі Пруссії в цьому перевороті. Та вона, гарантувала недоторканність старого польського режиму, негайно надіслала з Польщею війська. У 1793 році інтерес до російським військам приєдналися прусські і він зроблений другий розділ Польщі, дав Росії 4500 квадратних миль. Коли ж у Польщі стала спроба відновити колишні межі, то 1795 року було остаточне знищення Польської держави. По третьому поділу Росія отримала Литву і Курляндию. Цим закінчилася друга серія Єкатерининських війн, доставившая Росії нові завоювання. Росіяни землі, протягом багатьох століть колишні під владою Литви й Польщі, повернулися до Росії; взято було багато зайвого. Але Червонна Русь, чи Галичина, віддано була Австрії .

Таке в коротких рисах зміст зовнішньої політики України Катерини і результати, нею досягнуті. При постійному вплив західних держав, за дуже складних політичних утрудненнях дипломатія Катерини який завжди могла досягти того, чого прагнула, який завжди ясно усвідомлювала, до чому їй треба прагнути , — словом, терпіла невдача Італії й робила помилки, але завершила успішним кінцем вікові прагнення нашого племені, і закінчуючи рішення старих завдань, поспішала ставити нові, на кшталт грецького проекту, який завжди що випливали з від реальних потреб часу народу, а часом близькі народному делу.

Історичний значення діяльності Катерини II .

Історичний значення діяльності Катерини II визначається досить легко виходячи з того, було зазначалося про окремих сторони катерининською політики. Ми бачили, що Катерина по вступі на престол мріяла про широких внутрішніх перетвореннях, а політиці зовнішній відмовилася слідувати за своїми попередниками, Єлизаветою і Петром III. Вона свідомо відступала від традицій, сформованих при Петербурзькому дворі, а тим часом результати її діяльності з своєму суті були такі, що завершили собою саме традиційні прагнення російського народу й уряду. У справах внутрішніх законодавство Катерини II завершило собою той історичний процес, який почався при временщиках. Рівновага вагітною головних станів, в усій силі існуючий при Петра Великому, початок руйнуватися саме у епоху тимчасових правителів (1725- 1741), коли дворянство, полегшуючи свої державні повинності, стало досягати деяких майнових привілеїв й більшої влади над селянами — згідно із законом. Нарощення дворянських прав спостерігали ми під час та Єлизавети, і Петра III. При Катерині ж дворянство ставати як привілейованим станом, у яких правильну внутрішню організацію, а й станом, пануючим у повіті (як землевласницького стану) і взагалі управлінні (як бюрократія). Паралельно зростанню дворянських правий і залежно від цього падають цивільні права власницьких селян. Розквіт дворянських привілеїв в ХVIII столітті необхідно поєднувався з розквітом кріпацтва. Тому час Катерини II було підкріплено тим історичним моментом, коли кріпосне право досягло повного та найбільшого свого розвитку. Отже діяльність Катерини ІІ відношенні станів (Не забудемо, що адміністративні заходи Катерини II носили характер станових заходів) була прямим продовженням і завершенням тих відхилень від старорусского ладу, які розвивалися в у вісімнадцятому сторіччі. Катерина у своїй внутрішньої політики діяла по традиціям, заповіданим їй від створення низки найближчих її попередників, і довела остаточно то, що вони нарешті почали .

Навпаки, у політиці зовнішньої Катерина, як ми бачили, була прямий послідовницею Петра Великого, а чи не дрібних політиків XVIII століття. Вона зуміла, як Петро Великий, зрозуміти корінні завдання зовнішньої російської політики і вміла завершити то, чого прагнули століттями російські государі. І тут, як у політиці внутрішньої, вона довела остаточно свої справи, і після неї російська дипломатія мала ставити собі нові завдання, оскільки старі було вичерпано і скасовані. Якби кінці царювання Катерини виник Росії московський дипломат XVI чи XVII ст., він би відчув себе повністю удовлетворённым, оскільки побачив б решёнными задовільно всі питання зовнішньої політики України, такі хвилювали його сучасників. Отже, Катерина — традиційний діяч, попри негативне ставлення до російського минулому, незважаючи, нарешті те що, що вона зробила нові прийоми у керування, нові театральні ідеї у громадський оборот. Двоїстість тих традицій, яких вона йшла, визначає і двояке ставлення до неї нащадків. Якщо одні не безпідставно свідчить про то, що внутрішня діяльність Катерини узаконила ненормальні наслідки темних епох XVIII в., то інші схиляються перед величчю результатів її зовнішньої політики України. Хай не пішли, історичне значення катерининською епохи надзвичайно великий саме тому, що у цю епоху підбито результати попередньої історії, завершилися історичні процеси, раніше развивавшиеся. Ця здатність Катерини доводити остаточно, до вирішення питання, які їй ставила історія, закликає всіх визнати у ній першорядної історичного діяча, незалежно від її особистих помилок, і слабостей.

СТАТИСТИКА :

1. Влаштовано губерній у новій зразком: 29.

2. Побудовано міст: 144 3. Конвенцій і трактатів укладено: 30 4. Перемог здобуто :78 5. Чудових указів видано: 88 6. Указів для полегшення народу: 123; разом, 492 справи. 7. Отвоёваны в Польщі і Туреччині землі з населенням до 7 млн. людина. 8. Населення імперії збільшено з 19 млн. людина (1762 р.) до 36 млн. (.

1796 р.). 9. Армія з 162 тис. людина посилено до 312 тис.. 10. Флот з 21 лінійних кораблів і шість фрегатів посилено до 67 лінійних і 40 фрегатів. 11. Сума державних доходів із 16-го млн. рублів піднялася до 69 млн. рублів. 12. Кількість фабрик зросла з 500 до 2 тис.. 13. Збільшено ввезення — вивезення зовнішньої балтійської торгівлі з 9 млн. до 44 млн. рублів. 14. Збільшено ввезення — вивезення зовнішньої чорноморської (створеної Катериною) торгівлі з 390 тис. до 1 900 тис. рублей.