Переддверно-завитковий орган
Зовнішнє вухо (auris externa) складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Вушна раковина (auricula) розміщується у висковій ділянці і утворена вушним хрящем, вкритим шкірою. Нижню частину вушної раковини, де хряща немає, називають вушною часточкою, або сережкою. Крім цього утвору в раковині розрізняють завиток (потовщений задній край), човен, що нагадує жолоб і розміщується… Читати ще >
Переддверно-завитковий орган (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РЕФЕРАТ
на тему:
Переддверно-завитковий орган
У людини, як і у вищих хребетних тварин, переддверно-завитковий орган (organum vestibulocochleare) сприймає звукові коливання, регулює положення і рухи тіла в просторі та підтримує рівновагу. Він складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха (рис. 173).
Зовнішнє вухо (auris externa) складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Вушна раковина (auricula) розміщується у висковій ділянці і утворена вушним хрящем, вкритим шкірою. Нижню частину вушної раковини, де хряща немає, називають вушною часточкою, або сережкою. Крім цього утвору в раковині розрізняють завиток (потовщений задній край), човен, що нагадує жолоб і розміщується наперед від завиткапротизавиток, який обмежує човен спередукозелок — трикутної форми випин, який розміщується наперед від слухового ходу, та протикозелок, що знаходиться напроти козелка. Під шкірою вушної раковини лежать кілька слаборозвинених м’язів.
У давнину вважали, що у вушній раковині розміщується «скупчення головних ліній», які зв’язують її з усіма внутрішніми органами. На сучасному розвитку науки ці передбачення матеріалізувались у карту проекційних зон та точок (щільність останніх у 100 разів перевищує таку в інших ділянках тіла), кожна з яких має зв’язки з відповідними органами тіла. На основі цих фактів виникла і успішно розвивається клінічна дисципліна — аурикулярна діагностика та терапія.
Зовнішній слуховий хід починається в глибині вушної раковини зовнішнім слуховим отвором, що продовжується в хрящовий зовнішній слуховий хід. За формою він нагадує жолоб і поступово переходить у кістковий зовнішній слуховий хід, який розміщується всередині вискової кістки. Внутрішня поверхня зовнішнього слухового ходу покрита шкірою, яка поступово стоншується і переходить на зовнішню поверхню барабанної перетинки. У шкірі, що покриває хрящову частину зовнішнього слухового ходу, знаходяться мішечки волос, сальні та специфічні трубчасті залози, які виробляють вушну сірку.
Барабанна перетинка (membrana tympani) відділяє зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини і утворена з кількох шарів сполучнотканинних волокон. Більша частина перетинки дещо втягнута в барабанну порожнину і має вигляд плоскої лійки, у зв’язку з чим цю частину перетинки називають натягнутою. Майже посередині цього утвору знаходяться пупок барабанної перетинки, з внутрішньою поверхнею якого зрощена ручка молоточка. Вище від цього місця кількість сполучнотканинних волокон у товщі перетинки значно зменшується, вона стає менш натягнутою. Тому її називають розслабленою. Різне натягнення барабанної перетинки приводить до того, що вона не має власного періоду коливання і коливається відповідно до довжини хвиль кожного звуку.
За барабанною перетинкою знаходиться барабанна порожнина, яка разом із слуховою трубою входить до складу середнього вуха (auris media).
Середнє вухо. Барабанна порожнина (cavum tympani) невелика за об'ємом, обмежена шістьма стінками і заповнена повітрям, що проходить сюди слуховою трубою. Покрівельна стінка барабанної порожнини відділяє її від порожнини черепа. Яремна стінка утворює дно барабанної порожнини і обернена до яремної ямки, що розміщена на нижній поверхні кам’янистої частини вискової кістки. Передню стінку барабанної порожнини називають сонною, тому що поруч з нею проходить внутрішня сонна артерія. Соскоподібна стінка обмежує барабанну порожнину ззаду і має отвір, що з'єднує барабанну порожнину із соскоподібною печерою, або, якщо її немає, із соскоподібними клітинами. Ця стінка межує із задньою стінкою зовнішнього слухового ходу, куди в разі запалення соскоподібного відростка може прориватися гній. Лабіринтна стінка барабанної порожнини відділяє її від внутрішнього вуха. Майже всередині її є опуклість, або мис, над якою розміщується овальної форми вікно переддвер’я, що з'єднує барабанну порожнину з переддвер’ям кісткового лабіринту. Нижче від переддвер’я є округлої форми вікно завитки, затягнуте вторинною барабанною перетинкою. Перетинчасту, або бічну, стінку барабанної порожнини формують барабанна перетинка та кісткова пластинка зовнішнього слухового ходу.
У барабанній порожнині розміщуються три маленькі слухові кісточки (ossicula auditus): молоточок, ковадло та стремено. Молоточок (malleus) складається з головки, шийки та ручки. Головка молоточка має овальну форму. На її задній поверхні знаходиться неправильної форми суглобова поверхня для зчленування з передньою поверхнею ковадла. Головка продовжується в шийку, а остання — в ручку. Від основи ручки відходять два відростки, один з яких разом з нижнім кінцем ручки прикріплюється до барабанної перетинки.
Ковадло (mcus) має тіло і два відростки. На тілі розміщується сідлоподібна суглобова поверхня, яка зчленовується з відповідною поверхнею головки молоточка і утворює ковадломолоточковий суглоб. Від задньої частини ковадла відходять довга та коротка ніжки. Коротка ніжка прикріплюється до соскоподібної стінки барабанної порожнини, а нижній кінець довгої ніжки за допомогою ковадлост-ременевого суглоба зчленовується із стременом.
Стремено (stapes) побудоване з головки, основи, передньої та задньої ніжок. На задній поверхні головки є суглобова поверхня, з якою зчленовується довга ніжка ковадла. Основа стремена вкрита хрящем і за допомогою зв’язки фіксована у вікні переддвер’я.
Слухові кісточки з'єднані між собою суглобами, фіксовані зв’язками і покриті слизовою оболонкою. Завдяки цьому вони мають незначну рухливість, якій сприяють два невеликих м’язи: м’яз — на-тягач барабанної перетинки і стремінцевий м’яз. Велике функціональне значення слухових кісточок полягає в тому, що вони передають коливання барабанної перетинки, зумовлені дією звукових хвиль, до вікна переддвер’я, а звідти — у внутрішнє вухо.
Для нормальної функції середнього вуха необхідно, щоб у ньому підтримувався тиск, який дорівнює атмосферному. Це досягається завдяки функції слухової труби (tuba auditiva), яка з'єднує барабанну порожнину з порожниною глотки. Слухова труба складається з короткої кісткової та довгої хрящової частин, її внутрішня поверхня вистелена тонкою слизовою оболонкою, поверхня якої вкрита війчастим епітелієм.
Внутрішнє вухо. До складу внутрішнього вуха (auris interna) входять кістковий і перетинчастий лабіринти.
Кістковий лабіринт (labyrinthus osseus) мовби проритий у твердій речовині вискової кістки, має заплутані ходи і складається з переддвер’я, завитки та кісткових півколових каналів. Кістковий лабіринт вистелений сполучнотканинною оболонкою і заповнений специфічною рідиною — перилімфою.
Переддвер’я (vestibulum) має овальну форму і розміщується між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим ходом. За допомогою п’яти вузьких отворів переддвер’я з'єднується з півколовими каналами, а широким отвором — з каналом завитки. Зовнішня стінка переддвер’я утворює внутрішню стінку середнього вуха, а його внутрішня стінка — дно внутрішнього слухового ходу.
Завитка (cochlea) — кісткова трубка, що починається широким отвором у передньонижній частині переддвер’я, спіральне закручується навколо веретена і утворює два з половиною оберти. Порожнину завитки називають спіральним каналом. Він має довжину 26−28 мм і сліпо закінчується біля верхівки кам’янистої частини. В центральній частині завитки знаходиться її вісь, або веретено, яка складається з губчастої кісткової тканини і утворює внутрішню стінку спірального каналу.
Кісткові півколові канали (canales semicirculares ossei) мають вигляд зігнутих трубок і лежать назад та назовні від переддвер’я. Розрізняють передній, задній та бічний канали, що розміщуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Передній півколовий канал перетинає вісь кам’янистої частини вискової кістки під прямим кутомзадній розміщується паралельно задній поверхні кам’янистої частини, а бічний лежить майже перпендикулярно до двох перших. Кожен канал починається і закінчується ніжкою. Ніжки переднього та заднього каналів з'єднуються між собою, і тому в переддвер’я відкриваються не шість отворів, а п’ять.
Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) розміщується всередині кісткового. Він утворений тонкою сполучнотканинною перетинкою і заповнений прозорою рідиною — ендолімфою. У переддвер'ї кісткового лабіринту розміщується дві частини перетинчастого, а саме: маточка та мішечок, які з'єднуються між собою протокою. Задня частина маточки з'єднується з півколовими протоками, що лежать у кісткових півколових каналах. У зв’язку з цим розрізняють передню, задню та бічну півколові протоки. Передня частина мішечка вузьким сполучнотканинним ходом сполучається із завитковою протокою.
Перетинчастий лабіринт фіксується до внутрішньої поверхні кісткового лабіринту за допомогою складної системи мембран, що запобігає його зміщенню при значних рухах. Цьому також сприяє те, що перетинчастий лабіринт немовби плаває у перилімфі.
Мішечок, маточка та півколові протоки складають переддверний (раніше його називали вестибулярним) орган, що регулює положення тіла в просторі та підтримує рівновагу. Внутрішня поверхня переддверного органа вистелена простим епітелієм, за винятком так званих плям, де є велика кількість волоскових чутливих клітин. На їхній поверхні багато мікроскопічних кристалів карбонату кальцію, які називають статичним піском, або статоконіями. При змінах по1ожень голови змінюється тиск статоконій на волоскові клітини, що викликає збудження останніх. Внаслідок цього виникає переміщення ендолімфи. До волоскових чутливих клітин підходять периферичні відростки нервових клітин переддверного вузла, що розміщується у внутрішньому слуховому ході. Центральні відростки цього вузла формують переддверну частину переддверно-завиткового нерва, що входить у мостомозочковому куті у речовину мозку, де волокна поділяються на висхідні й низхідні і підходять до ядер, які знаходяться у довгастому мозку та мосту. Від переддверних ядер волокна йдуть до мозочка, спинного мозку та ядер нервів очних м’язів, а також до великого мозку.
Завиткову протоку (ductus cochlearis), що розміщується всередині спірального каналу завитки, відносять до складу завиткового органа, або органа слуху. На поперечному розрізі завиткова протока має тригранну форму і обмежується барабанною, перед-дверною та зовнішньою стінками. Стінки протоки побудовані із сполучнотканинного та епітеліального шарів. Найскладніша за будовою барабанна стінка, де сполучнотканинний шар потовщується і утворює основну пластинку, яка складається з великої кількості різної довжини волокон, натягнутих як струни.
Основна пластинка вкрита кількома шарами епітеліальних клітин, що утворюють спіральний орган (organum spirale). Між епітеліальними клітинами цього утвору є волоскові чутливі клітини, які трансформують звукові коливання у нервові імпульси, що поширюються по волокнах переддверно-завиткового нерва. Чутливих клітин звукові коливання досягають завдяки кістковій або повітряній провідності. При кістковій провідності звукові коливання по кістках черепа, а при повітряній-через барабанну перетинку та систему слухових кісточок передаються ендолімфі завиткової протоки, внаслідок чого коливаються основна пластинка і волоскові чутливі клітини. Від цих клітин імпульси надходять по периферичних відростках біполярних нервових клітин у спіральний вузол завитки. Центральні відростки цих клітин утворюють завиткову частину переддверно-завиткового нерва і в його складі підходять до завиткових ядер, що лежать у спинній частині мозку. Від цих ядер волокна у складі бічної петлі йдуть до нижніх горбків покришки середнього мозку, а від них — до різних відділів головного мозку, зокрема до кори вискової частки великого мозку, де розміщується кірковий кінець слухового аналізатора.
Список використаної літератури.
1.Очкуренко О. М., Федотов О. В. Анатомія людини: Навч. посібник. — 2-ге вид., — К.: Вища шк., 1992.
2.Свиридов О.І. «Анатомія людини» — Київ, Вища школа, 2001.
3.Гаврилов Л. Ф., Татаринов В. Г. Анатомия: Учебник. — К., 1985.
4.Р. Д. Синельников «Атлас анатомии человека» том III «Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции» издательство «Медицина». — М., 1968 год.