Запліднення. 
Запліднення, ембріогенез, критичні періоди онтогенезу

Запліднення відбувається в ампулярному відділі маткової труби. Спермії, депоновані після статевих зносин у задньому склепінні піхви, завдяки власним рухам пограпляють у маткові труби, де за рахунок м’язових скорочень і спрямованого руху торочок труби сягають ЇЇ ампули.

Злиття статевих клітин чоловіка та жінки у жіночих внутрішніх статевих органах називається внутрішнім заплідненням. Розрізняють такі етапи запліднення, як проникнення сперматозоїда в яйцеклітину (пенетрація) і злиття ядер обох статевих клітин (копуляція).

Еякулят вливається в піхву в кількості від 2 до 5 мл. Нормальний еякулят містить від 30 до 100 мли сперматозоїдів в І мл, у піхву проникає від 60 до 500 мли сперматозоїдів, через канал шийки матки в її порожнину — кілька мільйонів, з яких ампульної частини маткової труби досягає лише 100 сперматозоїдів. Транспорт сперматозоїдів триває 5−30 год. Запліднення здійснюється зазвичай протягом перших 12 гол після овуляції. Сперматозоїди в жіночих статевих органах зберігають здатність до запліднення протягом 1−2 діб.

При проникненні сперматозоїда крізь блискучу оболонку яйцеклітини важливу роль відіграє акросомна реакція. Після «зустрічі» сперматозоїда з яйцеклітиною вибувається злиття плазматичної та акросомної мембран. Після цього злиті мембрани розпадаються на безліч пухирців (везикуляція). Сперматозоїд проникає через розпушену під дією ферментів желатиноподібну міжклітинну речовину яйценосного горбка і, наближаючись до поверхні яйцеклітини, зливається з кірковою речовиною цитоплазми бічною поверхнею головки.

Сперматозоїди, які щойно потрапили в жіночі статеві органи, ще не здатні до здійснення акросомної реакції для з'єднання з яйцеклітиною. Такої здатності вони набувають, коли зазнають специфічних змін, які називаються капацитацісю. Капацитація відбувається ПІД впливом речовин, що слизовою оболонкою маткових труб і матки.

Злиття плазматичних мембран сперматозоїда і яйцеклітини приводить до активації останньої, яка є складним комплексом явиш, що включають кортикальну реакцію, утворення сприймального горбка, стимуляцію ядра тощо. У місці прикріплення сперматозоїда ооплазма кіркової речовини яйцеклітини втягується, причому нерідко з утворенням сприймального горбка.

Ооплазма сприймального горбка проникає під плазматичну мембрану сперматозоїда, обтікає його ядро й органели, після чого вони починають переміщуватися до основи сприймального горбка, тоді як плазматична мембрана сперматозоїда залишається на поверхні.

Головка сперматозоїда занурюється в цитоплазму, орієнтуючись прилеглою до неї середньою частиною вглиб яйцеклітини. Просуваючись до місця злиття з ядром яйцеклітини, ядро сперматозоїда поступово перетворюється на чоловічий пронуклеус, його хроматин розрихлюється і розсіюється, ядерна оболонка розпадається на окремі пухирці, і мембрана пронуклеуса формується знову.

Ці перетворення відбуваються одночасно із завершенням поділу, дозріванням і формуванням жіночого пронуклеуса. Обидва пронуклеуса зближуються в центрі яйцеклітини, що є завершальним етапом процесу запліднення.