Название «Майстер і Маргарита» як еквівалент тексту роману М.А.Булгакова

Название «Майстер і Маргарита» як еквівалент тексту роману М.А.Булгакова

Владимир Крючков

г.Саратов

Известно, що «заголовок художнього тексту (як і епіграф, якщо є) є одне із существеннейших елементів композиції зі своїми поетикою», «заголовок — це твори… маніфестація його сутності» 1. Спробуємо сформулювати, як назва булгаковського роману маніфестує сутність произведения.

Заглавие «Майстер і Маргарита» нагадує нам про знаменитих у світовій літературі «Ромео і Джульєтті», «Тристані і Ізольді», «Дафнисе і Хлое», воно (назва) створено по тієї ж моделі і активізує схему «Воно й вона». Таке традиційне назва відразу ж потрапити «попереджає» читача, що у центрі перебуватимуть герої-коханці, що лінію любовна у цьому творі — центральна. До того ж пам’ять назви і текстов-предшественников нам підказує (скоріш, на підсвідомому рівні), що, це розповідь матиме трагічний характер, а саме вже й був у історії Другої світової літератури. Пригадаємо, наприклад, початкові рядки середньовічного роману «Трістан і Ізольда»: «Не хочете чи, добрі люди, послухати прекрасну повість про кохання та смерті?», чи ж фінальні рядки «Ромео і Джульєтти»: «Але ні найсумнішу повісті у світі, // Чим повість про Ромео і Джульєтті». Певне, поетичної, романтичної разом із тим трагічною повинна бути історія, яка поїде з назвою роману. Треба думати, це завжди буде історія то Ромео і Джульєтті з нового — XX столітті. Назва роману, в такий спосіб, вже відразу заявляє тему любові — однією з головних для булгаковського романа.

Причём тема любові, і цього теж попереджає назва, тут пов’язані з інший темою — темою творчості. У Булгакова перша частина моделі «Воно й вона» — Майстер («Він») вбирає у собі той коло уявлень, що існує у нашій несвідомому читацькому сприйнятті пов’язаний з героєм-коханцем (Ромео), і водночас ширше за змістом. Справа в незвичайності «імені»: Майстер (в тексті це слово пишеться із маленької літери) — це «безіменне ім'я», имя-обобщение, що означає «творець, в найвищого рівня професіонал свого справи». Майстер — найперше слово, їм відкривається роман загалом, і відкривається воно темою творчості. Але дуже важливо таке: ім'я висловлює сутність особистості (П.А.Флоренский), а й у майстра назви не має, і це розлад, у майбутньому — трагедію особистості, що підтверджує текст роману 2.

Отсутствие імені, «невизначеність» імені в головного героя надають невизначеність, нечёткость і непослідовність самому герою та її любовному почуттю до Маргариті в частковості. У насправді, Маргарита — це характер цілісний, самодостатній і завершённый, лідирує в любовному тандемі (що вони стало традицією у російської класичній літературі — у творах Пушкіна, Гончарова, Замятина); сфера Маргарити — це сфера, точніше стихія, любові, все себе що вбирає і собі підпорядковуюча. «Неоформленість» ж коханого Маргарити лише на рівні імені відбиває його «неоформленість» лише на рівні характеру та її невідповідність традиційної для світової літератури ролі героя-коханця, зразковою «моделлю» якого є образ шекспірівського Ромео. Усе це призвело до коливаннях, песимістичних настроях Майстра, у його зречення любові (і південь від роману теж): «Ні, пізно, — говорить він про Маргариті. — І нічого над життя. З іншого боку, щоб повністю бачити тебе. Але тобі знову раджу — залиш мене. Ти пропадёшь зі мной».

Название роману дивовижно благозвучно, гармонійно. І воно сприймається оскільки у ньому використаний прийом анаграми — повтору літер на обох частинах назви роману: «Майстер і Маргарита». Повтор літер (і буває словах, пов’язаних анаграмматической зв’язком, повним чи неповним) зазначає, що даними словами є і глибинна зв’язок — лише на рівні характеру, долі героїв: герої-коханці створені одне для друга. До того ж слово Майстер коротше по своєму складовому складу, і як наслідок воно звучить енергійніше, відкрито, вагомо, зокрема, ще й тому, під наголосом перебуває [а], з яким пов’язується широта, далеч, розмах… Слово Маргарита — більш протяжне, менш енергійний, під наголосом перебуває утончённое [і], що саме й надає особливу ніжність, жіночність імені героини.

Кроме того, явною відмітною фонетичної особливістю імені Маргарити є подвійне присутність у ньому звуку [р] 3 і потрійне присутність звуку [а] — Маргарита. По традиційної колірної класифікації цим звуках відповідає червоний колір — колір пристрасті, у якого жизнетворящей й те водночас трагічної символікою. На відміну від імені героїні, в «імені» героя [р] і [а] — поодинокі (але де вони присутні, що дуже важливо). Як кажуть, в фоносемантическом плані ім'я героїні є «целеустремлённым», цільним, хіба що «монолитным».

Имя ж Майстра у сенсі є менш «чітким», більш разнонаправленным, хоча що у ньому під наголосом звук [а] і фінальний звук [р] («червоні» по своєї колірної характеристиці) зближують його безпосередньо з ім'ям героїні роману. І це ще раз підкреслює гармонійність, «кревність» імен, характерів і доль Майстра й Маргариты.

Являясь еквівалентом тексту, назва заявляє його основні теми та його трагічне рішення. Однак у цьому разі назва не відбиває повноти змісту тексту, воно недостатньо тотожний тексту, у якому, крім теми кохання, і творчості, також центральної є і проблему добра і зла. Це спонукало автора передувати тексту як назва, а й епіграф, котрий заявляє ще однієї теми роману і ще один і теж центрального героя — Воланда.

Примечания

1 ТюпаВ.И. Твір і його // Літературний текст: Проблеми та методи дослідження // Аспекти теоретичної поетики: До 60-річчя Натана Давидовича Тамарченко. М.-Тверь, 2000. Вип. 6. С. 9.

2 ВанюковА.И. Заглавие і епіграф у романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита» // Філологія. Саратов, 1996. С.72−78.

3 ЗамятинЕ. Техніка художньої прози // Літературна навчання. 1988. № 6. С. 95.

По класифікації Е. И. Замятина, «Р — ясно промовив про щось гучному, яскравому, червоному, гарячому, швидкому… звуки Д і Т — про щось душевному, тяжкому, про тумані… з, А пов’язується широта, далеч, океан, марево, розмах». Своїм сприйняттям звуків Е. Замятин, як відомо, керувався у власному художньої практиці, і, зокрема, у виборі імен для героїв роману «Ми» — Д-503 та її коханої I-330. Тут фоносемантика (тобто значеннєве значення звуків) використана у найбільш явному виде.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.