Происхождение і характеру голландської живописи

РЕФЕРАТ.

Походження і характеру голландської живописи.

Школа № 1219.

Москва, 1999 год.

Часом народження голландської школи вважаються роки XVII століття. Ця школа належить до великих школам живопису та є незалежною і самостійної школою, яка має унікальними і неповторними особливостями і самобытностью.

Це має багато в чому історичне пояснення — нове протягом мистецтво і нову Російську державу на мапі Європи виникли одновременно.

Голландія до XVII століття не виділялася безліччю національних художників. Можливо, тому надалі у країні можна нарахувати настільки дуже багато художників, причому, саме голландських художників. Поки ця ж країна була одним державою з Фландрією, переважно під Фландрії інтенсивно створювались і розвивалися самобутні мальовничі течії. У Фландрії творили видатні живописці Ван Ейк, Мемлинг, Рогир ван дер Вейден, які був у Голландії. Тільки окремі сплески геніальності у живопису можна назвати на початку XVI століття, це художник і гравер Лука Лейденський, що є послідовником брюггской школи. Але Лука Лейденський не створював ніякої школи. Це ж можна сказати про маляра Дирке Боутсе з Харлема, твори якого майже виділяються на тлі стилю, і манери витоків фламандської школи, про художників Мостарте, Скореле і Хемскерке, які, попри всі їх значення, є індивідуальними талантами, своїм своєрідністю котрі характеризують страну.

Тоді італійське вплив поширилося усім, хто творив з допомогою пензля — від Антверпена до Харлема. Це було з причин те, що кордону стиралися, школи змішувалися, художники втрачали свою національну обличчя. Не залишилося серед живих жодного одного учня Яна Скореля. Останній, найвідоміший, найбільший портретист, що з Рембрандтом становить гордість Голландії, художник, обдарований потужним талантом, блискуче освічений, різноманітний за стилем, мужній і гнучкий по натурі, космополіт, втратив все сліди свого походження і навіть своє ім'я, — Антонис Моро, (він був офіційним живописцем іспанського короля) помер після 1588 года.

Живі живописці майже перестала бути за духом свого творчості голландцями, їм бракувало організованості і здібностей для відновлення національної школи. Це був представники голландського маньеризма: гравер Хендрік Гольциус, Корнеліс Харлемский, подражавший Мікеланджело, Абрахам Блумарт, послідовник Корреджо, Михиль Миревельт, хороший художник-портретист, майстерний, точний, лаконічний, трохи холодний, сучасний для свого часу, але з є національним. Цікаво, що він один не піддався італійському впливу, подчинившему собі чимало проявів у живопису Голландії того времени.

Наприкінці XVI століття, коли портретисти створили школу, почали з’являтися і формуватися інші художники. У другій половині роки XVI століття народилося велика кількість живописців, котрі почали явищем у живопису, це вже майже пробудження голландської національної школи. Велика розмаїтість талантів призводить до безлічі різних та напрямів і шляхів розвитку живопису. Художники випробовують себе переважають у всіх жанрах, у різних колірних гамах: одні працюють у світлої манері, інші - у темній (на це вплинуло вплив італійського художника Караваджо). Світлій — віддані малювальники, темній — колористи. Починаються пошуки живописної манери, розробляються правила зображення світлотіні. Палітра стає більш розкутою і вільної, лінії пластика зображеного — теж. З’являються прямі попередники Рембрандта — його вчителя Ян Пейс і Пітер Ластман. Стають вільнішими і жанрові методи — історичність негаразд обов’язкова, як раніше. Складається особливий, глибоко національний і майже історичний жанр — групові портрети, призначені для громадських місць — міських ратуш, корпорацій, цехів і громад. У цьому подію, найдосконалішому формою, закінчується XVI і розпочинається XVII век.

Це лише початок, зародок школи, самої школи ще немає. Є чимало художників. У тому числі є вправні майстра, кілька великих живописців. Морельсе, Ян Равестейн, Ластман, Франс Хальс, Пуленбург, ван Схотен, ван де Венне, Томас де Кейсер, Хонтхорст, Кейп Старший, нарешті, Эсайяс ван де Вельде і ван Гойен — усі вони народилися ще наприкінці XVI століття. За цим переліком є держава й художники, чиї імена зберегла історія та ті, хто представляв лише окремі спроби досягти майстерності й ті, хто став вчителями й попередниками майбутніх мастеров.

У розвитку голландської живопису це був критичного моменту. При нестійкому політичному рівновазі все залежало тільки від випадку. У Фландрії, де спостерігалося схоже пробудження, навпаки, вже відчувалася впевненість і стабільність, котрій наразі був у Голландії. У Фландрії вже були художники, сформованими чи були близькі до цього. Політичні партії і соціально-історичні умови у країні були сприятливими. Там була більш гнучке і терпиме уряд, традиції, і суспільство. Потреба розкоші породжувала наполегливу потреба у мистецтві. Загалом, були серйозні причини, щоб Фландрія вдруге стала великим осередком мистецтва. І тому бракувало лише двох речей: кілька років світу й майстра, який було б творцем школы.

У 1609 року, коли вирішувалася доля Голландії - Філіп III домовився про перемир’я між Іспанією і Нідерландами — таки з’являється Рубенс.

Усі чого залежало від політичної системи чи військової випадковості. Переможена і підкорена, Голландія мусила остаточно втратити самостійність. Тоді, звісно, були б бути дві самостійних школи — у Голландії й у Фландрії. У дивовижній країні, залежною від итальяно-фламандского впливу, така школа й талановиті самобутні художники могли б развиваться.

А, щоб народився світ голландський народ, і щоб голландське мистецтво побачило світ разом із, треба було революція, глибока і переможна. Особливо важливим є було те, щоб революція спиралася на справедливість, розум, необхідність, щоб народ заслужив то, що він хотів досягти, щоб було рішучий, переконаний у своїй правоті, працьовитий, терплячий, стриманий, героїчний, мудрий. Всі ці історичні риси отримали своє свій відбиток у наступному для формування голландської школи живописи.

Ситуація склалася отже війна не розорила голландців, а збагатила, боротьба за незалежність не виснажила сили, а зміцнила і надихнула. У перемозі над загарбниками народ виявив те мужність, що у боротьбі зі стихіями, над морем, над затопленням земель, над кліматом. Те, що має було знищити народ, послужило йому користь. Договору, підписані з Іспанією, дали Голландії волю і зміцнили її становище. Усе це й привело до створення власного мистецтва, яке прославило, одухотворило і висловило внутрішню сутність голландського народа.

Після договору 1609 року й із офіційним визнанням Сполучених провінцій відразу запанувала тиша. Начебто сприятливий, тепле віяння торкнулося людських душ, оживило грунт, знайшло і пробудило паростки, вже готові розпуститися. Разюче, як несподівано, і поза який стислі терміни — не тридцять років — на маленькому просторі, на невдячною пустельній грунті, в суворих умов життя з’явилася чудесна плеяда живописців, до того ж великих живописцев.

Вони з’явилися відразу й всюди: в Амстердамі, Дордрехте, Лейдені, Делфте, Утрехті, Роттердамі, Харлеме, за кордоном — ніби з насіння, зруйнованих межі поля. Найбільш ранні - Ян ван Гойен і Вейнантс, народжені на межі століть. І далі, в інтервалі з початку століття остаточно його першої третини — Кейп, Терборх, Брауэр, Рембрандт, Адріан ван Остаде, Фердинанд Біль, Герард Дау, Метсю, Веникс, Вауэрман, Берхем, Поттер, Ян Стен, Якоб Рейсдаль.

Та цим творчі соки не виснажилися. Далі народилися Пітер де Хох, Хоббема. Останні з великих — ван дер Хейден і Адріан ван де Вельде — народилися в один 1636 і 1637 роках. Саме тоді Рембрандта було років. Приблизно роки вважатимуться часом першого розквіту голландської школы.

Розглядаючи події на той час, можна, якими мають бути устремління, характері і доля нової живописної школи. Що й казати давали такій країні, як Голландія, написати ці художники.

Революція, що дала голландському народу волю і багатство, одночасно позбавила його те, що всюди становить життєву основу великих шкіл. Вона змінила вірування, змінила звички, скасувала зображення як античних, і євангельських сцен, зупинила створення великих творів — церковні закони й декоративних картин. Фактично перед кожним художником була альтернатива — бути оригінальним або бути совсем.

І було створити мистецтво для нації бюргерів, яку їм сподобалося б, зображувало їх і відповідало їм. Це був практичні, не схильні до мрійливості, бізнесмени, з порушеними традиціями і налаштовані антиитальянски. Можна сміливо сказати, що з голландського народу стояло просте і смілива завдання — створити совй власний портрет.

Голландська живопис, був і можна було лише вираженням зовнішності, вірним, точним, схожим портретом Голландії. То справді був портрет покупців, безліч місцевості, бюргерських моралі, площ, вулиць, полів, моря, и неба. Основними елементами голландської школи були портрет, пейзаж, побутові сцени. Такий була ця живопис в її існування до упадка.

Може скластися враження, що немає нічого більш простого, ніж відкриття цього звичайного мистецтва. Насправді, годі уявити собі не є рівного йому за широчіні і новизне.

Відразу усе змінилося в манері розуміти, побачити й передавати: точка зору, художній ідеал, вибір натури, стиль і метод. Італійська і фламандська живопис у найкращих своїх проявах ще зрозумілі нам, оскільки ними ще насолоджуються, але вже мертві мови, і користуватися ними більше хто б будет.

Свого часу існувала звичка мислити піднесено, узагальнено, існувало мистецтво, яке полягало в вмілому відборі предметів. У тому прикрасу, виправленні. Воно любило показувати природу такий, якою вона не буває дійсності. Усі зображуване більшою або меншою мірою узгоджувалося особою людини, чого залежало від нього і був її подобою. У результаті виникло мистецтво, котрій у центрі є людина, а й інші образи всесвіту втілювалися або також у людських формах, або погано відображались як вторинне оточення людини. Творчість розвивалося з певних схемами. Кожен предмет мав запозичати свою пластичну форму в однієї й того ідеалу. Людина мала бути зображений частіше оголеним, ніж одягненим, добре складеним і красивим, щоб міг з певним величчю грати покладену нею роль.

І ось завдання живопису спростилася. Треба було дати кожної речі чи явища її справжнє значення, людини поставити на належне, а разі потреби взагалі уникнути него.

Настав час менше розмірковувати, уважно подивитися, що ближче, спостерігати краще організувати і писати інакше. Нині це живопис натовпу, громадянина, людини праці. Потрібно було стати скромним для скромного, малим для малого, непримітною для непримітного, прийматимемо всі, щось відкидаючи і попри, проникати у приховану життя речей, любовно зливаючись з їх існуванням, потрібно було стати уважним, допитливим і терплячим. Геніальність нині у цьому, ніж не матиме ніяких забобонів. Не треба ні прикрашати, ні облагороджувати, ні викривати: усе це неправду та некорисний труд.

Голландські живописці, творячи у якомусь куточку північної країни знайомилися з водою, лісами, морськими обріями, змогли відбити цілу всесвіт в мініатюрі. Маленька країна, сумлінно вивчена відповідно до смакам і інстинктам спостерігача, перетворюється на невичерпну скарбницю, рясну, як саме життя, так само багату відчуттями, як багато ними людське серце. Голландська школа росте, і працює упродовж цілого столетия.

Живописці Голландії знаходили сюжети та фарби задоволення будь-яких людських схильностей і уподобань, для натур брутальних та делікатних, палких і меланхоличных, мрійливих і веселих. Похмурі дні змінюються веселими сонячними днями, море то спокійно і сяє сріблом, то бурхливо і похмуро. Багато пасовищ з фермами і багато кораблів, що юрмились біля берегів. І майже завжди відчувається рух повітря над обширами і традиційно сильні вітри з Північного моря, які нагромаджують хмари, гнуть дерева, вірять крила млинів і женуть світ і тіні. До цього слід додати міста, домашню і вуличну життя, гуляння на ярмарках, зображення різних моралі, потребу бідних, жахи зими, неробство в тавернах зі своїми тютюновим димом і гуртками пива. З іншого боку — забезпечений спосіб життя, сумлінну працю, кавалькади, післяобідній відпочинок, полювання. Крім цього — суспільне життя, цивільні церемонії, бенкети. Вийшло нове мистецтво, але з старими, як світ, сюжетами.

Отже, виникло гармонійне єдність духу зі школи і саме разюче розмаїтість, коли-небудь як прагнув у межах напрями искусства.

У цілому нині голландську школу називають жанрової. Якщо ж розкласти в складові елементи, можна розрізнити у ній пейзажистов, майстрів групового портрета, мариністів, анималистов, художників, писали групові портрети чи натюрморти. Якщо детальніше, можна розрізнити безліч і жанрових різновидів — від любителів живописність до ідеологів, від копіїстів натури до її інтерпретаторів, від консервативних нероб до мандрівників, від, хто любить вухами й відчуває гумор до художників, уникаючих комедії. Пригадаємо картини гумор Остаде і серйозність Рейсдаля, незворушність Поттера і насмішкуватість Яна Стіна, дотепність ван де Вельде і похмуру мрійливість великого Рембрандта.

Якщо Рембрандта, якого слід вважати винятковим явищем, як своєї країни, так всіх часів, то тут для всіх інших голландських художників характерні певний стиль і метод. законами при цьому стилю служать щирість, доступність, природність, промовистість. Якщо відібрати в голландського мистецтва те що можна назвати чесністю, ви перестанете розуміти його життєву основу не зможете визначити і його моральності, і його стилю. У цих художників, заслужили здебільшого славу короткозорих копіїстів, відчуваєш піднесену і добру душу, вірність правді, любов до реалізму. Усе це надає їх творам цінність, який зображені ними речі власними силами начебто й не имеют.

Початком при цьому щирого стилю, і перший результат цього чесного підходу — досконалий малюнок. Серед голландських живописців у Поттера — прояв геніальності в точних вивірених вимірах й умінні простежити рух кожної линии.

У Голландії небо займає часто половину, котрий іноді всю картину. Тому треба щоб небо до картини рухалася, притягувало, захоплював нас у себе. Щоб відчувалося відмінність дня, вечора навчався і ночі, щоб відчувалася спека, і холод, щоб глядач і зяб, і насолоджувався, передчував необхідність зосередитися. Хоча, напевно, важко навести такий малюнок самим шляхетним із усіх, але спробуйте відшукати у світі художників, які писали б небо, як Рейсдаль і ван дер Нер і сказали б своєю творчістю так багато й дуже блискуче. Скрізь у голландців хоча б малюнок — стриманий, лаконічний, точний, природний та наївний, майстерний, а чи не искусственный.

Палітра голландців цілком гідна їх малюнка, тому й випливає досконале єдність їх мальовничого методу. Будь-яку голландську картину легко дізнатися по зовнішнім виглядом. Вона невеликого розміру й відрізняється своїми могутніми суворими фарбами. Це від художника великий акуратності, твердої руки, глибокої зосередженості, аби домогтися концентрованого на глядача. Митець мусить вкопатися під себе, щоб виношувати свій задум, глядач — у собі, аби збагнути задум живописця. Саме голландські картини дають найбільш чітке уявлення звідси прихованому і вічному процесі: відчути, обміркувати і пропозицією висловити. Ні у світі картини, насиченішого, оскільки саме голландці включають настільки велике вміст у настільки маленьке простір. Ось чому всі приймає тут точну, стиснуту і ущільнену форму.

Будь-яка голландська картина є увігнутим, вона з кривих, описаних навколо однієї точки, що є втіленням задуму картини і тіней, розташованих навколо головного світлового плями. Міцна основа, убегающий гору і округлённые кути, котрі прагнуть центру, — усе це вимальовується, забарвлюється і висвітлюється із широкого кола. Через війну картина набуває глибину, а зображені у ньому предмети віддаляються від очі глядача. Глядача б ведуть від першого плану до останнього, від рами — до обрію. Ми ніби живемо у картині, рухаємося, зазираємо всередину, піднімаємо голову, щоб виміряти глибину неба. Строгість повітряної перспективи, досконале відповідність кольору та відтінків в місці в просторі, яке предмет.

Для повного ставлення до голландської живопису було б розглянути детально елементи цього течії, особливості методів, характер палітри, зрозуміти, чому її така вже бідна, майже одноцветна й дуже багата по результатам. Але ці питання, як і ще, завжди, були предметом здогадок багатьох мистецтвознавців, але не були буде достатньо вивчено і з’ясовані. Опис основних чорт голландського мистецтва дозволяє вже відрізняти цю школу з інших і простежити до її джерелами. Виразною чином, иллюстрирующим цю школу, є картина Адріана ван Остаде з амстердамського музею «Ательє художника». Цей сюжет був однією з улюблених для голландських живописців. Ми уважного людини, трохи сгорбившегося, з підготовленої палітрою, тонкими, чистими пензлями та прозорим олією. Він у напівмороці. Обличчя його зосереджено, рука обережна. Тільки, мабуть, ці живописці були смепы й уміли більш безтурботно сміятися й радіти життя, чим можна зрозуміти з збережених зображень. Інакше як проявився їх геній у атмосфері професійних традиций?

Основу для голландської школи заклали ван Гойен і Вейнантс на початку XVII століття, встановивши деякі закони живопису. Закони ці віддавалися від вчителів до учнів, і протягом цілого століття голландські живописці жили ними, не відхиляючись в сторону.