Мифы і справді про конверсії

Мифы і справді про конверсії

Владимир Алдошин.

Жизнь суспільства, особливо у періоди, які характеризуються катастрофічним зміною всього укладу, важко прогнозована. Привнесення в спонтанно розвивається соціально-економічну сферу безлічі піддається розмиває орієнтири, перетворюючи сколь-угодно райдужні проекти — у утопію. І тоді суспільство породжує величезне кількість міфів, які зачіпають хіба що усі сторони його життя. Досвід Росії останніх десятиліть дає яскравий такого міфотворчості. Зупинимося одному аспекті цього явища.

В СРСР величезний військово-промисловий комплекс. Після краху Союзу, коли встав питання економічної самодостатності Росії, потрібно було майже природним, що швидке здійснення конверсії оборонного виробництва зможе вивести економіку країну із цього кута, наситити внутрішній ринок високотехнологічної громадянської продукцією, відкрити міжнародних ринках для вітчизняних товарів. Чому ж це цього не сталося? У чому причини?

И сьогодні російське зброю користується заслуженим попитом на світові ринки. Є динамічно що розвиваються оборонних підприємств. Щоправда, вони орієнтовані на випуск зброї постачанню експорту. Як неодноразово повідомляли пресі, на російську армію надходять самі крихти. Але тоді де високоякісна конверсионная продукція? Не можна заперечити, що кілька оборонних підприємств успішно поставляє ринку продукцію, пользующуюся попитом як ми, і за кордоном. Але говорити про широкомасштабної конверсії, насичення ринку — це були б лукавством.

Начиная з 90-х років, різке погіршення стану економіки Російської Федерації, негативні тенденції у розвитку економічної обстановки, низка реформувань органів управління, відповідальних за діяльність військово-промислового комплексу, призвели до втрати дієвого державного контролю над цим специфічним сектором економіки.

Экономические наслідки скорочення військових бюджетів, і конверсії військового виробництва на широкомасштабний випускати продукцію громадянського призначення вимагають структурної перебудови сформованого економічний механізм, торкнуться інтересів мільйонів людей.

Опыт індустріально розвинених країн свідчить, що організація й здійснення конверсії не створює на макроекономічному рівні принципових проблем. Там Витрати військове виробництво і змістом Збройних Сил становлять незначну частку їх ВНП і тому надають істотного на стан загальної економічної активності.

Совершенно інша ситуація склалася у Російської Федерації. Країні із високим концентрацією військового виробництва плавний перехід на випускати продукцію громадянського призначення вимагає розв’язання найскладніших і болісних питань переорієнтації виробництва, професійної перепідготовки і працевлаштування висококваліфікованої робочої сили й науково-технічних кадрів, фінансування реорганізації і перебудови економічних структур.

Опыт вітчизняної конверсійної політики показав необхідність істотних капіталовкладень у цей процес, що за нинішніх умовах є досить проблематичним переважної більшості підприємств. Поруч із, відсутність чітко розробленої багатоцільовий програми державному рівні, котра враховує можливі реакції економіки, можуть призвести до низки негативних наслідків, найважливішими серед яких є: порушення мобілізаційної готовності держави, руйнація що складається роками кооперації организаций-разработчиков і виготовлювачів високотехнологічних зразків озброєння, істотне зниження задоволення потреб Збройних сил в сучасних озброєннях і військовій техніці.

Так, на думку академіка РАН Г. Осипова «…російський варіант конверсії без серйозного обліку соціальних, чинників стає причиною розгортання негативних соціально-політичних та знайти економічних процесів: безробіття, зниження престижу праці кваліфікованої інтелектуальної еліти, „витоку мізків“, зростання соціальної напруги країни. Непродуманість конверсії по суті перетворила їх у джерело загрози національній безпеці та соціальній стабільності суспільства» (див. Осипов Р. Соціальні чинники змушують змінювати концепцію перебудови ВПК//"Финансовые звістки". — 1992. № 5).

Оборонные підприємства, зорієнтовані створення унікальної військової продукції, в переважну більшість ми змогли налагодити виробництво продукції громадянської, виявилися може знайти власний простір над ринком. Дуже багато КБ і ВПК намагалися створювати побутову техніку замість військової, але масове виробництво якісної цивільної продукції для не було менш складний, ніж випуск обмеженими партіями високотехнологічної військову техніку. Це пов’язано з ще і тих обставиною, що за даними фахівців вартість одного нормо-години військової продукції був у 5−6 разів більше, ніж виробництві продукції громадянської.

Так спроби більшості оборонних заводів на етапі конверсії освоїти виробництво сучасних зразків побутової техніки й дати раду по прийнятних цінах не мали успіху, бо витримали конкуренції з якіснішою дешевою продукцією зарубіжних фірм чи спеціалізованих російських виробників. Зокрема, за даними департаменту промисловості Нижегородської обласної державної адміністрації, у сфері майже зовсім припинилося виробництво телевізорів, що раніше не сотнями тисяч випускали заводи «НИТЕЛ», «Лазур» і «Русич», і навіть пральних машин «Червоного Сормова» і «Гідромашу». Втім, кілька підприємств, яким і після конверсії зберегти виробництво лише на рівні 60−80 відсотків. До них віднести, наприклад, великий хімічний завод їм. Свердлова в Дзержинську — відомого виробника вибухових речовин. Причина — в тому, що заводу вдалося швидко перейти виробництва вибухових речовин промислового призначення й продавати їх дешевше конкурентів. Арзамаський приладобудівний завод також втримався на плаву, хоча частка оборонного замовлення в нього вбирається у 30 відсотків. Підприємство успішно освоїло виробництво цивільних приладів: витратомірів для різних споживачів — від «Газпрому» до підприємств харчової та лікеро-горілчаної промисловості. (Див. Инmерфаkс-AиФ. — 1999, № 183).

В цьому плані надто цінний досвід низки індустріально розвинених країн світу. Так було в США проблемі конверсії військового виробництва приділяється пильна увагу. По поглядам американських фахівців, у сфері конверсії може бути низку труднощів, що стосуються вибору альтернативних товарів громадянського призначення, які мають необхідної конкурентоспроможністю, пошуки відповідних ринків збуту тих товарів, працевлаштування робочої сили в, высвобождающейся з військового виробництва, перепрофілювання і технічного переоснащення підприємств, перекладних на випуск громадянської продукції.

Исследовательскую, інформаційну і той що діяльність щодо правових аспектів конверсії ведуть приватні та громадські організації США, зокрема створена на громадських засадах Національна комісія з конверсії військової економіки та роззброєння.

В США, відповідно до законом Стивенсона-Уайдлера, переважають у всіх федеральних дослідницьких інститутах, конструкторських бюро і міністерських структурах створено спеціальні підрозділу формі відділів, які забезпечують передачу науково-технологічних результатів, здобутих у військової області, в громадянське виробництво.

Характерной рисою, сприяє процесу конверсії військового виробництва, зокрема і використанню технологій подвійного призначення, в промислово розвинених країн Заходу є його залежність потім від держави — основного замовника і покупця військової продукції. У військовому реальному секторі економіки деяких країн частку державних підприємств доводиться основного обсягу військового виробництва (у Франції - до 90%, Італії - 60%). У військовому виробництві США, Великобританії, ФРН переважну роль грають підприємства приватного сектору. Проте, держава надає значний вплив на військову промисловість, створюючи і регулюючи у своїх інтересах всієї системи економічних, законодавчих і інших умов, визначальних розробку, виробництво зброї та боєприпасів його на внутрішній ринок та експорту.

Наряду із досвідом розвинених країн Заходу, великий цікаві практичні результати, отримані в КНР. Китай має реальним досвідом широкомасштабної конверсії військового виробництва, унікальність якого у тому, що цілеспрямована діяльність держави у сфері конверсії, по-перше, відповідала вимогам проведеної радикальної економічної реформи, по-друге, дозволила переважно уникнути серйозних потрясінь, викликаних структурної перебудовою військової економіки. Важливо враховувати, що у Китаї початку 80-х ще однотипна з нашої система військового виробництва.

По даним Російського інституту стратегічних досліджень, починаючи з 1979 року основна увага приділялася пошуку оптимальної моделі функціонування оборонного комплексу Китаю до системі державного планування економіки, що включає елементи ринкового регулювання. Результати цій діяльності й зумовили поява «китайської моделі» конверсії, націленої зміцнення військового потенціалу за одночасного максимальному розвитку виробництва товарів народного споживання й можливості реконверсії.

В ході здійснення конверсії у Китаї проведена реформа управління оборонним комплексом про діяльність конверсованого виробництва, змінена структура військових підприємств, і навіть створена принципово нову систему інформаційного обслуговування та цивільного захисту технічних секретів, сприяє інтенсифікації обміну технічними і технологічними новинками, розвитку широкого співробітництва у промисловості, зокрема із зарубіжними партнерами.

Из сказаного можна зробити однозначний висновок. Конверсія там ведеться більш низькими темпами у своїй її розглядають і здійснюють як масштабне політичне, правове і організаційне реформування основних напрямів економічної діяльності держави у цілях подальшого розвитку та забезпечення функціонування Збройних Сил. Досвід промислово розвинутих країн говорить про необхідність здійснення цілого пакета законодавчих і адміністративних заходів, вкладених у реалізацію конверсійної політики. Сюди, насамперед, слід віднести забезпечення підтримки на урядовому рівні проведених робіт у військової техніки та цивільних областях, пошук перспективних технологій, які можна ефективно реалізовані в цивільному секторі з високим рівнем конкурентоспроможності.

В цьому сенсі у межах конверсії дуже актуальним стає питання пошуку шляхів застосування у цивільному реальному секторі економіки наукових знань, технічних рішень, отриманих під час створення озброєння, і перерахування відповідних науково-технічних досвіду в конкурентоспроможну громадянську продукцію, придатну для реалізації на внутрішньому, а зовнішньому ринку, про систем і технологій подвійного призначення.

Применение систем і технологій подвійного призначення може призвести до підвищенню рентабельності оборонних досліджень, розробок та виробництва. Прикладом можуть бути космічні програми США, де прибутки від науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) протягом останніх двадцять років оцінюються приблизно 300 мільярдами доларів.

Идея створення систем і технологій подвійного призначення з’явилася порівняно недавно, але це напрям дуже ефективно, зокрема і з погляду конверсії інтелектуального потенціалу. Залучення інтелектуальної еліти військово-промислового комплексу забезпечує, по-перше, високий рівень споживчих властивостей розроблюваних систем і технологій, а по-друге, коригує менталітет цієї досить численної групи фахівців, прищеплюючи їй на повагу до розробкам продукції громадянського призначення.

В час серйозних проектів із створенню систем і технологій подвійного призначення в Росії, ні з промислово розвинених країн світу існує. Проте розроблено достатньо проектів використання вже існуючих систем військового призначення до цивільних цілях, трансформації цих систем в системи подвійного призначення. Це стосується й супутниковими, ракетним, лазерним, радіолокаційним системам тощо.

Преобразование військових систем в системи подвійного призначення пов’язане з витратами відповідних ресурсів. Ці ресурси можуть бути надані комерційними структурами, або підприємствами, які випускають громадянську продукцію та зацікавлені у виробництві цих систем насичення ними ринку товарів хороших і послуг. Проте, очевидно, у Росії протягом більш-менш тривалого часу основну економічну роль забезпеченні трансформації військових систем і технологій у системи та технології громадянського призначення відіграватимуть федеральні і регіональні державні структури.

В умовах забезпечення контролем із боку суспільства за органами управління може найістотнішим чином сприяти як розвитку економіки загалом, і здійсненню конверсійних програм.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.