Наркоманія

Наркомания

Причины наркоманії

Среди причин, якими наркотики таким легким шляхом прижилися нашій країні безумовно найбільш вагомими є такі:

1) Розвал системи дитячих і молодіжних організацій.

2) Різке зміна соціального статусу — розшарування у суспільстві.

3) Масоване вплив західної культури та пропаганда західного стилю життя.

4) Ціннісний криза у суспільстві - втрата життєвих цінностей.

5) Послаблення сімейні зв’язки (у приватних випадках).

Все це привело до того що, що молодь, саме вона — сама легко розгойдувана частину майна товариства, починає вживати наркотики. Наркоманією, насамперед, виявляються зачепленими нижчі верстви українського суспільства. Діти із бідних, питущих сімей, які перебувають без нагляду батьків, починають в ранньому віці вживати духи, нюхають бензин, клей «Момент» і «Гумовий», потім переходять на анашу, макову соломку, «балуються» паркопаном, кетамином. Потім вже пробують важкі наркотики, такі, як гвинт і «підсаджуються».. І якщо них засіб утекти від оточуючої їх «брудної» дійсності, то нащадки багатих батьків починають приймати наркотики заради «крутизни». Заборонене плід — солодкий. Хоч як дивно, їм нижчий шар є якимось уособленням волі народів і безкарності, і вони по-своєму йому заздрять. Вони мимоволі повторюють їх дії та намагаються в такий спосіб виділитися перед однолітками. Багаті починають із паркопана, анаші, екстазі, потім переходять на героїн, кокаїн. Прийшовши до нас із Заходу нова танцювальна культура принесла до нас наркотики, і поганим тоном почало з’являтися в дискотеці без ЛСД чи таблетки екстазі.

Развитие наркоманії у Росії

Безусловно, розвитку наркоманії у Росії сприяла руйнація Горбачовим тоталітарного ладу, що викликала поява багатьох свобод, серед яких, на жаль, і наркотики. З іншого боку, під час афганської війни десятки тисяч вояків вживали наркотики. І повернувшись з неї, вони продовжували этоделать. Я вже говорив, до кінцю вісімдесятих вже сформувалося злочинну співтовариство наркоторгівців.

Оборот наркотиків був близько 500 т дизпалива на рік. Вартість наркотиків падає, а кількість наркоманів зростає. З 1996 року відбувається зрушення убік дорогих наркотиків, як-от опіум, героїн. І наркотики входить у моду… Наркотики тепер можна скрізь: на ринках, в метро, дискотеках, школах, ВУЗах. Ось своєрідний «Хит-Парад» московських вузів, де наркотиками торгують нігерійці і просто продавці у складі студентів.

1) Російський Університет Дружби Народів імені Патріса Лумумби.

2) Московський Державний Університет імені М. В. Ломоносова.

3) Московська Сільськогосподарська Академія.

4) МГІМО.

5) Московський Архітектурний Інститут.

6) Плехановский Інститут.

7) Інститут Країн Африки й Азії.

Среди факультетів найбільшим попитом наркотики користуються на.

журналистских, економічних, філософських.

Наркотики і здоров’я

Наркотики шкодять передусім здоров’ю наркомана. Наркоманія веде до крайньому виснаження організму, значної втрати маси тіла, і занепаду фізичних сил. Отруєння організму стає причиною отруєння внутрішніх органів, особливо печінці та нирок. Найпоширеніша хвороба серед наркоманів — гепатит. Більшість найнебезпечніших хвороб передається через кров, а наркомани, які вживають наркотики внутрішньовенно, постійно зіштовхуються з кров’ю. Майже всі наркомани колються в групах чи співтовариствах по 4−8 людина. Вони разом купують наркотики і заробляють ними гроші, колються різними шприцами, але із загальної дози, або всі одним шприцом.

Очевидно, що ймовірність не заразитися хворобою сусіда практично дорівнює нулю. З іншого боку, якщо наркоман вживає опій, він, зазвичай, купує вже готовий розчин у продавця, який набирає кожну дозу із загального казана, шприцами «клієнта». Тут можна заразитися всім, чому завгодно, включаючи СНІД. Проте хвороба можна було одержати, навіть якщо наркоман колеться чи нюхає один. Це було пов’язано з героїном і кокаїном: ділки, одержуючи товар, зазвичай, підмішують до нього прального порошку чи цукрову пудру (у разі після двомісячного вживання такого товару, наркоману гарантовано цукровий діабет).

Вообще чистого товару немає: є частка домішок, і це небезпечний наркомана, адже коли він купував товар в однієї продавця, аж раптом купив в іншого і вона наркотик більш очищений, цілком імовірно передозування, яка може призвести до смерті (ж із 1500 зареєстрованих наркоманів, які померли 1997 року, більше 1000 померли саме від передозування), чи що ще гірше, до «овощеванию». Кора мозку відмирає через 7 хвилин! Звісно не вся кора відмирає відразу, це повільний процес, тому багато хто залишаються жити. Але той, хто виживають, вже неповноцінні люди.

Есть такі, які можуть рухатися, реагувати, мислити. Їх мозок може керувати лише фізіологічними процесами: вони є, якщо їх нагодують, де вони вміють користуватися предметами, не вміють має говорити і існують вони, як «овоч»: їжу таким вводять через трубки, то й дихають вони також з допомогою апарату. Убити їх хто б у праві, не бажаючи вони хочуть це не можуть, і такий існування може тривати роками… У фазі пороку у наркомана пропадають не лише його соціальні рефлекси, а й інстинкт самозбереження та моральна сприйнятливість. З’являється повна байдужість до інших людей і оточенню, розумовий отупіння та подальше зниження інтелекту.

Человек стає примітивно егоїстичний. Єдиний стимул діяльності, до жалю, дедалі менше координованій — прагнення одурманиванию і переляк перед «ламкою» (ламкою називається фізичне стан організму людини, коли особливі залози мозку не виробляють морфін, пригнічує больові відчуття в суглобах і тканинах. Як тільки людина починає вводити морфины у організм штучно, залози перестає працювати, оскільки організм, і самотужки отримує морфін).

Отсутствие наркотику веде до дратівливості та знервованості, з’являється сильне занепокоєння, і часто думки про самогубство. Людина не може ніж або займатися. Наркоман втрачає залишки людської гідності як і безвольна лялька, погоджується будь-яку приниження, кожну гидоту, щоб добути чергову дозу. Через війну тривалого вжитку наркотику наркоман втрачає деякі вищі відчуття провини і моральну стриманість. З’являються нахабність і нечесність, згасають життєві мети, інтереси і і надії навіть деякі природні потягу.

За останній рік кількість ВІЛ-інфікованих збільшилося вШЕСТЬ раз. Сталося це коштом те, що вірус потрапив у середу наркоманів. 80% у складі знову які заразилися становлять наркомани.

Решение проблеми наркоманії і наркотиків.

В 1997 року Росія зрозуміла, що «підсіла на голку». Кількість злочинів що з наркотиками збільшилася майже вдвічі (на 91%).

Статистика за 1997 рік:

Всего злочинів — 8720.

Привлечено москвичів — 3780.

Привлечено росіян — 874.

Привлечено з колишнього СРСР — 749.

Из зарубіжжя (в основному Нігерія) — 144.

Среди них — жінок — 601.

Среди них — неповнолітніх розповсюджувачів — 461.

Случаев вилучення героїну — 2298.

Случаев вилучення опію — 1291.

Случаев вилучення марихуани — 1155.

Нельзя не звернути на такі факти. І Росія починає боротьбу — йде антипропаганда наркотиків у засобах масової інформації:

1) У самій популярної газеті «МК» часто-густо публікуються матеріали, пов’язані з наркотиками і потім відкрито рубрику НА ГОЛЦІ, а газеті відкрито рубрику ЗЛІЗЬ З ГОЛКИ.

2) У молодіжних часописах Nature і на радіо «Станція» друкуються матеріали, ведуться передачі, присвячені шкоди наркотиків.

3) На каналі «НТБ» запущено проект «БЕЗ НАРКОТИКІВ», що з радіостанцією «Максимум» йде програма «Сутінки» — ток-шоу, де виступають наркомани, психологи.

4) Багато школах і навчальних закладах проводяться програми, які знайомлять молодь (категорію підвищений ризик) з вадами наркоманії. Сотні лекцій прочитані співробітниками Фонду Спасіння Дітей і Підлітків від Наркотиків.

На обговорення було винесено закону про легалізації (!) м’яких наркотиків (не пройшов). Так, такий закон справді прийнятий у Голландії, тільки після його прийняття різко збільшилося кількість злочинів, а Голландія стала нарко-центром Європи. Вочевидь, що це треба Росії.

Кроме того саме слово «легалізація» призведе до стирання заборонити наркотики, мільйони людей, які вирішувалися спробувати навіть легкі наркотики, тепер із задоволенням це зроблять… Безумовно є й світло арґументів на користь даного закону:

1) Наркомани перебуватимуть обліку.

2) Держава продаватиме їм утримання тільки легкі й «очищені» наркотики, а засоби від продажу підуть до бюджету.

Однако все одно ця програма обійдеться державі значно дорожче в доти чисто фінансовому плані. За кожним зареєстрованим наркоманом має бути встановлено спостереження: така людина ні працювати на транспорті, у сфері освіти і ще у багатьох місцях. З іншого боку, в нашого МВС вартість боротьбу з наркотиками вкрай обмежені. Навіть існуюча федеральна цільова програма протидії цьому злу 1997 року було виконано тільки наполовину через недостачі коштів.

Интересен що й те що, що у Голландії наркомафія не на місці: постійно виводяться нові сорти анаші (спочатку легені й тому легалізованого наркотику), окремі за своєю дією вже сильніше (!!!) героїну і кокаїну.

Как ж боротися з наркотиками? Основні наркотики, які існують у Росії, рослинного походження, їх вирощують селяни у Середній Азії, Далекому Сході, в Сибіру та інших регіонах. І на Росії під наркотиками сьогодні близько 1 млн. гектарів.

И це вина нихце їхнє біда, що це переважно люди престарілого віку, інваліди, пенсіонери, вони мають іншого способу прогодувати свої сім'ї. Багато, особливо у віддалених, високогірних районах, живуть самі рахунок цього. У цих місцях наркотики — це гроші, якими розплачуються, змінюють на товари, продукти. Не бізнес їм, це спосіб вижити. І скільки з повітря не запилювали отрутохімікатами ці плантації, хоч скільки їх вводили військ у період цвітіння конопель і маку, хоч скільки проводили гарних міліцейських облав — перемогти селянство неможливо.

Но у держави немає вибору. У разі держава мусить проявити патронаж над цієї галуззю і введення це у свої аграрні програми. Тоді, можна буде потрапити на те, що буде перекриті шляху надходження наркотиків з відерця самій Росії, і тоді залишаться тільки привізні наркотики, із якими легше боротися шляхом перекривання каналів доставки. Взагалі, у боротьбі з наркоманією найбільшого успіху, хоч як дивно, домоглися Сінгапур і Малайзія, де на операції, пов’язані з наркотиками — смертну кару.

Безусловно, антипропаганда вельми ефективна, як і «Програми профілактики та боротьби з наркоманією», які внесені до бюджету на 1998 рік. І попри брак засобів у міліції, митниці і ФСБ створено спеціальні відділи боротьби з наркотиками, але цих заходів однаково недостаточно. Законодательство Росії.

Однако стоїть докладніше зупинитися на нове законодавство, що набрала чинності з з 15 квітня 1998 року. Прийнято «Закон про наркотичних засобах і психотропних речовинах». У цього закону заборонена як продаж, а й вживання наркотичних коштів. Що стосується вживання наркотиків на людини заводиться кримінальну справу, що може бути закрито, коли він погодиться лікуватися. Це означає, що наркоман, який призвичаївся до наркотиків надворі, в медпункт піде у самыйпоследний момент, коли йому стане зовсім погано: але при цьому і посадять — через те, що він наркоман «сам по собі».

Наркоман, таким чином, залишиться без права на обслуговування, а медики втратять можливість вести контролю над наркоманами, гальмувати розвитку гіпертонічної хвороби. Медики в законі до уваги вообщене беруться, та його думка з цього приводу нікому байдуже. По новому закону міліцію та суди беруть він функції лікарів. Саме собою примусове лікування неефективна і це визнають фахівці. Насильство при лікуванні наркомана, тим паче осуд його законом — шкідливе одужання.

Наркоман замикається у собі, перестає довіряти лікарям й зрештою повертається до своєму єдиному другу — наркотику. Отже, більшість наркоманів буде приречене на загибель. Проте чи слід забувати, що жорсткість покарань операції з наркотиками (включаючи употребление) благоприятно позначиться числі новачків. Тепер менше людей починатимуть наводити чи пробувати наркотики усвідомивши всю небезпека. Саме такими відбулося Сингапурі та Малайзії. Але повернімося до закону.

В новому законодавстві заборонено приватне лікування. Це насамперед пов’язана з тим, що відсоток излечившихся від фізичного залежності у приватних і введення державних клініках однаковий, але за этомстоимость лікування приватних клініках незмірна велика (до 1000 $ щодня), і завищуються свідомо, у своїй клінікам вигідно збільшити кількість наркоманів. Зауважимо, що ні забороняється займатися психологічної реабілітацією наркоманов. Наркомания як хвороба. Реабілітація.

Поскольку негативний вплив вживання наркотиків для здоров’я впливає нітрохи не менше, а навіть більше іншого серйозного недуги, наркоманію слід трактувати як окреме конкретне захворювання. Саме так розглядають її з погляду. Хоча лікарі справедливо заявляють, що лікування наркоманів пов’язано насамперед із вихованням, однак у терапевтичному курсі можна назвати фазу медичного впливу і фазу особливих заходів медичного характеру.

Полный курс лікування від наркоманії проходить зазвичай, у чотири етапу, у тому числі перші двоє носять специфічний медичного характеру, а двох наступних переважають виховні заходи.

Первый етап — нейтралізація отрути в організмі (детоксикация). Мета цього етапуліквідація отруєння організму наркотичними речовинами. Етап передбачає видалення ще усвоенного отрути та підтримка таких функцій як подих, кровообіг. У детоксикації організму принципово питання позбавлення хворого можливості приймати наркотики. Проте повне позбавлення наркотиків безпечно лише тому випадку, якщо вони ще викликали фізичної залежності. У основних випадках доцільніше знижувати дози наркотику поступово, чи знижуючи їх, то чи тимчасово замінюючи одурманююче речовина відповідним препаратом. Фізична залежність на відміну психічної залежності, яка зберігається дуже довго, найчастіше все життя, пропадає протягом двох-трьох тижнів абстиненції. З іншого боку цьому етапі відбувається відновлення фізичних сил хворого.

Второй етап — усунення наслідків отруєння. Це насамперед порушення функцій внутрішніх органів (печінки, нирок, легень і д.р.), патологічні зміни нервової системи та інші розлади. Медичні заходи цьому етапі спрямовані лікуватися хворого на метою нормалізації які з’явились у організмі змін на загальне зміцнення організму.

Третий етап — відповідних заходів із подолання звички. У цьому фазі лікування переважає виховне вплив. Мета — викликати в хворого негативне ставлення до наркотичному пристрасті. Цією мети домагаються заходами виховного характеру припинити прийом одурманюючих речовин. Не що інше, як постійне орієнтування інтересів хворого й зосередження його емоційної сфери під час занять, корисних йому парламенту автономії та оточуючих. Здійснити це з допомогою медикаментів, зрозуміло, неможливо, тому роль лікаря терапевта зменшується, але збільшується роль психологи і психіатра.

Четвертый етап — ресоциализация (соціальна реабілітація) наркомана. Перевоспитывающие впливу ставляться до тій галузі педагогіки, яку називають ресоциализацией. Мета цих перевоспитывающих дій — повернення людини до нормальної життя, у відповідній лечебно-воспитательной обстановці. Як бачимо, всі ці етапи невіддільні одне від друга.

Наиболее короткий етап — перший. І тому найчастіше наркомани, які у наркотическою клініку, зупиняються у ньому. Вони хибно вважає, які самі впораються з цими двома останніми. Але вже був таких випадків, що вони переставали вживати наркотики.

Многие взагалі майже остаточно дійшли клініку через ту причину, що вони закінчилися грошей наркотики, чи підправити своє добре здоров’я, зазвичай вони втікають поки що не першому етапі, чи продовжують потай вживати наркотики, що їм незаконно продає обслуга клініки. Лікування таких людей марно, це тільки зайве витрачання зусиль, часу, грошей. Головне щоб наркоман сам захотів позбудеться наркотиків і протримався якомога довше. Але такі випадки, на жаль, поодинокі. Навіть якщо після проходження всіх етапів колишній наркоман може спробувати наркотики лише одне разів, і все піде нової.

Как сказав один відомий нарколог: «Наркоманія це хвороба, але не матимуть однієї стадії - повного одужання » .

В цей час за новим законодавством наркомана направлятимуть на примусове лікування. Багато хто каже, що це рішення суперечить праву волю особи і т.д., та й примусове лікування дасть особливих результатів, головне, щоб наркоман сам захотів вилікуватися. Проте, безумовно, треба контролювати наркоманію. Т.к. кожен наркоман зазвичай втягує своїх друзів. Що робити? До єдиному думці у цій галузі ще прийшли, навіть у Америці.

Основные принципи медико-соціальної реабілітації наркоманів

Основу методологічного підходи до реабілітації наркоманів становлять основні базисні блоки:

1. Блок медичної реабілітації, включаючи лікування супутніх захворювань, і специфічну противорецидивную терапию.

2. Психокоррекционный і психотерапевтический.

3. Психолого-педагогический.

4. Блок культурної адаптации.

5. Блок спорту і лікувальної физкультуры.

6. Блок соціальної адаптації й реінтеграції, включаючи трудову реабилитацию.

Основные концептуальні положення роботи реабілітаційного етапу:

1. Этапность.

2. Найсуворіше роз'єднання пацієнтів, що є різними етапах реабилитации.

3. Система реевакуації пацієнтів із рецидивами на первинні этапы.

4. Послідовне зменшення, від етапи до етапу, медичного впливу, з одночасним збільшенням обсягу немедичних мероприятий.

5. Індивідуальність підходи до пациенту.

6. Використання системи який спонукає обучения.

7. Тривале нагляд пациентами.

8. Високий комфорт і сервіс для пациентов.

9. Контроль за дисципліною дотримання етапів.

Крайне важливим є комплексне поєднання медичної та соціальній частини реабілітаційних програм. Їх органічне взаємодія створює баланс на пацієнта з побуждающими мотивами. У реальної практиці лікаря мало цікавить, чим її зайняти пацієнта, коли купирован синдром абстиненції і настає момент виписки із наркологічного установи.

Психологов і фахівців соціальної сфери громадських організацій (які найчастіше в нас займаються проблемами реабілітації) мало цікавлять суто медичні питання противорецидивного лікування та профілактики лікування супутньої патології. Роз'єднаність дій медичного та високого соціального ланок реабілітаційного процесу породжує ефект футбольного м’яча, коли пацієнт курсує між терапевтом, наркологом, психологом, громадська організація. Зведення на єдину систему найбільш можливе рамках великих реабілітаційних центрів чи комплексів.

Стереотипный склад таких комплексів, зазвичай представляється як двох — трьох підрозділів. Ідеально наявність реабілітаційного центру «міського «типу, заміського реабілітаційного центру (наркологічного санаторію) і центру соціальної адаптації, що у межах міста. Послідовне проведення пацієнтів крізь ці етапи створює більш як хороші передумови для одужання й реінтеграції у суспільстві. У цьому концепції бракує одного ланки: метадонової програми для пацієнтів із низьким реабілітаційним потенціалом. Ця програма може існувати як паралельного, альтернативного етапу.

Социальная значимість метадонової програми колосальна. Вона дасть змогу:

1. Продовжити життя наркоманам з низьким реабілітаційним потенциалом.

2. Чи дозволить певної частини їх реінтегруватися у суспільстві на тлі прийому метадона.

3. Чи дозволить 10−20% пацієнтів самостійно припиняти прийом метадону цим — припиняючи прийом наркотиків вообще.

4. Контролювати інфекційні ускладнення наркомании.

5. Значно скоротити поширення «наркотичної епідемії «, внаслідок зменшення «ефекту групи «серед метадонових наркоманов.

6. Вивести частина пацієнтів із зони «наркотичної субкультури » .

Однако, до жалю метадон просто заборонено. А програми наштовхуються на неї незламну стіну бюрократичних перешкод.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.