Розвиток пізнавальної самостійності в учнів з легкою розумовою відсталістю на уроках читання як важлива умова формування життєтворчості особистості

Реферат на тему:

Розвиток пізнавальної самостійності в учнів з легкою розумовою відсталістю на уроках читання як важлива умова формування життєтворчості особистості.

План.

1. 1.Вступ. Розвиток пізнавальної самостійності - актуальна проблема педагогічної теорії і практики.

2. 2.Особливості пізнавальної самостійності в учнів допоміжної школи.

3. 3.Система пізнавальних завдань як засіб розвитку пізнавальної самостійності.

4. 4.Висновки.

1. Вступ. Розвиток пізнавальної самостійності - актуальна проблема педагогічної теорії і практики.

Ідея виховання в учнів активності і самостійності в навчанні належить до основоположних ідей педагогіки. Видатний український педагог Костянтин Дмитрович Ушинський висловив думку, яка і нині є найважливішою для теорії і практики: «Слід постійно пам’ятати, що треба передавати учневі не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здатність самостійно, без вчителя, засвоювати нові знання. Один із перших дослідників розвитку пізнавальної самостійності російський вчений Михайло Олександрович Данилов зазначав, що її суть виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання. Задачу і знайти підхід до їх розв’язання.

Пізнавальна самостійність нерозривно пов’язана з розумовим розвитком і є одним із критеріїв його сформованості. Як і розумовий розвиток, вона ґрунтується на знаннях і способах їх засвоєння.

Особливої актуальності набуває проблема розвитку пізнавальної самостійності з точки зору педагогіки життєтворчості.

Видатний український педагог Софія Олександрівна Русова писала: «Нова школа кладе собі за головну мету — збудувати, дати виявитися самостійним творчим силам дитини» .

Пізнавальна самостійність і активність учнів дає змогу формувати в них прагнення до активної, творчої діяльності в усіх видах розумової та фізичної праці.

Пізнавальна самостійність учнів визначається як сформованість прагнення й уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку. Пізнавальна самостійність учні характеризується певною критичністю його розуму, здатністю висловлювати свою думку незалежно від судження інших.

Дослідники розрізняють в даній якості два аспекти: мотиваційний і процесуальний.

Мотиваційний зумовлює потребу і прагнення особистості до пізнання. Це виявляється в активному сприйманні, допитливості, пізнавальних інтересах.

Самостійна людина, як зазначають психологи, почитається з виникнення потреби, прагнення до діяльності. Отже, найістотніше значення має зв’язок пізнавальної самостійності з розвитком особистості в цілому, її мотивацією.

У навчанні є етап, коли учень цілком самостійно застосовує міцно засвоєні значення добре відомим способом, не вносячи в цей процес нічого нового. У даному випадку за визначенням російського вченого Надії Олександрівни Половської маємо справу з прикладною самостійністю, коли знання лише відтворюються, використовуються майже автоматично. Навички прикладної самостійності сприяють розвитку пізнавальної самостійності.

Пізнавальна самостійність характеризується інтелектуальними вміннями, які включають в себе уміння виділяти головну думку (володіння порівняння, аналізом, синтезом, узагальненням), самостійністю мислення, самоконтролем.

2.Особливості пізнавальної самостійності в учнів допоміжної школи.

Пізнавальна самостійність учнів з легкою розумовою відсталістю має суттєві відмінності.

Так особливості мислення учнів з легкою розумовою відсталістю дуже виразно виявляються в процесі розв’язання ними задач.

Учні не вміють бачити проблему, не використовують наявні вміння при розв’язанні нових задач. Учні з легкою розумовою відсталістю не вміють критично мислити, висловлювати свою думку незалежно від суджень інших. Мислення учнів характеризується конкретністю.

Прикладна самостійність, тобто коли набуті знання лише відтворюються, відіграє важливу роль у розвитку пізнавальної самостійності учнів з легкою розумовою відсталістю.

Учням з легкою розумовою відсталістю треба пояснити, що вони будуть робити, а головне — їм треба обов’язково розкрити сутність, значення для них того, про що вони дізнаються на уроці. Мотивація зумовлює потребу і прагнення учнів до пізнання. Тому при підготовці до уроку я чітко продумую мотивацію.

Такі розумові операції, як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення в учнів з легкою розумовою відсталістю через органічні порушення мозку значно ушкоджені, протікають своєрідно, важко піддаються коригуванню.

Недостатній розвиток узагальнення та абстрагування в учнів з легкою розумовою відсталістю при осмисленні ними літературного твору виявляється в тому, що головна думка тексту не визначає собою процесу розуміння. Вони не орієнтуються на основну думку, оскільки не спроможні виділити її. У таких випадках провідну роль у процесі розуміння оповідання відіграє якийсь фрагмент тексту.

Недостатність розвитку мислення позначається на утворенні системи зв’язків при осмисленні літературних творів. Учні найчастіше встановлюються зв’язки лише між окремими, найбільш близькими елементами тексту. Сприймаючи текст, учні з легкою розумовою відсталістю не виходять за межі конкретної ситуації. Їм важко встановлювати системи внутрішніх зв’язків, тому у їхньому сприйманні причини і наслідки часто міняються місцями.

Учням дуже важко зрозуміти мотиви дії або вчинки дійових осіб, задум автора. Особливо у тих випадках, коли в оповіданні є невідповідність між конкретною стороною тексту і внутрішньою мотивацією.

Особливістю аналізу учнів з легкою розумовою відсталістю є його хаотичність, бідність. Мислительно аналізуючи предмети, учні помічають їхні загальні ознаки, проте значно менше — спеціальні або індивідуальні.

Недосконалість аналізу позначається на процесі такої мислительної операції, як порівняння, яке учні замінюють описом кожного порівнюваного предмета без виділення подібного і відмінного в них. На якості порівняння позначається така особливість учнів з легкою розумовою відсталістю, як невміння утримувати в пам’яті дане їм завдання. Їм легше знайти в об'єктах різницю, ніж схожість. Порівнюючи схожі об'єкти, учні ототожнюють їх. Недосконалість аналізу учнів з легкою розумовою відсталістю тісно пов’язана із слабкістю синтезу. При сприйманні зображеної ситуації учні виділяють окремі елементи, зв’язки, які при цьому встановлюються, найчастіше носіть випадковий характер.

Своєрідність розвитку названих мислительних операцій в учнів з легкою розумовою відсталістю негативно впливає на здійснення найбільш високої мислительної операції - узагальнення.

При визначенні певних понять учні спираються на безпосередні уявлення про них. А н на загальні ознаки, вони не вміють із численних ознак предмета вибрати значущі, суттєві для даного поняття. У зв’язку з цим учні дають неповне або неправильне визначення поняття.

1. 3.Система пізнавальних завдань як засіб розвитку пізнавальної самостійності.

Учням з легкою розумовою відсталістю не вистачає самостійності у навчальній і практичній діяльності.

Враховуючи це, слід приділяти на всіх уроках тим завданням, які вони можуть виконати самостійно.

У навчанні учнів з легкою розумовою відсталістю важливе місце належить читанню літературних творів. Це сприяє значному розширенню обсягу знань і розвитку в учнів пізнавальної самостійності. Тому на уроці українського читання у процесі самостійного перечитування тексту використовую різноманітні самостійні завдання. Зокрема:

1. 1.Виберіть для читання уривок, що найбільше сподобався.

2. 2.Складіть в уяві малюнок за прочитаним.

3. 3.Прочитайте і поставте до певної частини тексту запитання.

4. 4.Складіть план оповідання.

5. 5.Підготуйте переказ за даним планом.

6. 6.Підготуйте переказ від імені ділової особи.

7. 7.Порівняйте вчинки різних героїв твору.

8. 8.Прочитайте вірші (уривки, описи) і подумайте, чим вони подібні між собою.

9. 9.Прочитайте і доберіть уривки з тексту до ілюстрацій.

Особливого значення для розвитку пізнавальної самостійності мають завдання на порівняння. Пізнавальна суть порівняння полягає у відображенні таких зв’язків і відношень об'єктивної дійсності. Як побіжність і відмінність, тотожність і протилежність. Порівняння дає багатий матеріал для розвитку в учнів уваги і спостережливості.

На уроках українського читання з метою розвитку в учнів уміння порівнювання використовую різні види завдань. Так, при вивченні теми «Здрастуй осінь» у 5-А класі даю учням такі завдання:

• -.Порівняйте вірші «Як швидко літо проминуло» і «Вересневі дні». Як автор описує зміни, які відбуваються у природі восени?

• -.Порівняйте статті «Надходить осінь» і «осінь у саду». Чим відрізняються ці твори? Чим вони подібні?

• -.Порівняйте, як поводять себе птахи, коли відчули холод?

(Оповідання «Лісова пошта»).

При вивчення теми «шануй свою Вітчизну милу» у 5-А класі даю такі завдання на порівняння:

• -.Порівняйте статті «Знай, люби, бережи» і «Там, на високій полонині». Що спільного є в цих статтях?

• -.Порівняйте, як спостерігали за природою Павлик та Степанко з Миколкою? («оповідання «Яблука з криниці»).

• -.Знайдіть слова, якими автор змальовує зовнішність Хариті.

З ким автор порівнює Харитю?

(Оповідання «Харитя»).

При вивченні оповідань Марка Вовчка «Козачка», «Два сини» у 7-А класі використовую такі завдання:

• -.Порівняйте, як жила Олеся з батьками, і як після одруження? (оповідання «Козачка»).

• -.Порівняйте, яким ріс старший син Андрійко і молодший Василько? (Оповідання «два сини»).

При вивченні оповідання Панаса Мирного «Морозно» даю такі завдання:

• -.З ким порів6ює письменник хлопчика, кий іде до хрещеного батька?

• -.Кого явив хлопчик, дивлячись на засліджені дерева? З чим він їх порівнював?

Важливе значення для розвитку пізнавальної самостійності має вміння учнів виділяти головне в засвоюваному матеріалі. На уроках українського читання — це уміння складати план і визнати головну думку твору. Робота над планом розвиває мислення і мовлення учнів, оскільки навчають поділяти текст на завершені за змістом частини, коротко і чітко формулювати головну думку окремих частин у вигляді заголовків, будувати реченняп укр. Плану у формі запитань або розповідних речень. Для роботи над планом використовую такі прийоми:

• -.Доберіть заголовки до виділених частин твору.

• -.Придумайте заголовки до готових частин твору.

• -.Поділіть твір на частини за даними заголовками.

• -.Поділіть твір на частини і придумайте заголовки до них.

З метою розвитку в учнів уміння визначати головну думку твору використовую такі завдання:

• -.Знайдіть речення, у яких передається головна думка.

• -.Визначте головну думку за назвою твору.

• -.Порівняйте головні слова з тексту з його назвою.

• -.Порівняйте головну думку твору із змістом прислів'їв та приказок, які йому відповідають.

• -.Подумайте, чому оповідання має таку назву?

• -.Прочитайте прислів'я. Яке з них відповідає головній думці оповідання?

• -.Доведіть, що в оповіданні є відповідь на запитання, яке автор поставив у заголовку.

Для розвитку такої мисленнєвої операції як узагальнення пропоную учням такі завдання:

• -.Визначіть тему твору.

• -.Які вчинки героїв є поганими, а які добрими?

• -.Які ще твори цього письменника ви читали?

Слід зазначити, що на кожному уроці на етапі підбиття підсумків учитель теж має ставити перед учнями завдання на визначення головного результату, якого вони досягли. Для підсумків доцільно відвести 2−3 хвилини, щоб кілька учнів відповіли, про що нове вони дізналися. При цьому слід привчати учнів до визначення головного у вигляді чіткого перелічування істотних ознак поняття, або стислого переліку основних положень статті, стимулювати їх до порівняння засвоєного на уроці з тим, що недавно вивчалося.

Передумовою виникнення і розвитку пізнавальної самостійності є пізнавальні потреби. Тому ставлю перед собою завдання — пробудити в кожного учня пізнавальну активність, допитливість, прагнення мислити, робити самостійні висновки.

Якщо на уроці переважає активність вчителя, який показує, розказує, ставить запитання, то активність учнів виявляється, як правило, у відповідях. А для розвитку пізнавальної активності учнів цікавих пізнавальних запитань учителя недостатньо. Треба, щоб і в самих дітей виникали запитання, щоб вони вміли самостійно запитувати про нове, невідоме. Ц. Думу підкреслював видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський «Добивайтесь того. щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле — щоб перед ними постало питання, — писав педагог, — якщо вам удалося цього досягти — маєте половину успіху… Адже запитання збуджують бажання знати» .

Основна умова виникнення в учнів пізнавальних запитань — створення такої атмосфери під час уроку, яка настроює учнів на розмірковування, аналіз, пошук. Це можливо, якщо в класі встановилися довірливі стосунки учнів з учителем.

Висновки Отже, для розвитку пізнавальної самостійності необхідно:

1. 1.Формувати в учнів пізнавальні потреби. Сприяти розвитку наполегливості у виконанні самостійних завдань.

2. 2.Використовувати частково-пошукові методи, які сприяють активному, перетворюючому характеру засвоєння знань.

3. 3.Запровадити в зміст навчання систему пізнавальних завдань, які забезпечують пізнавальну розвиваючу і виховуючу функції навчання.

4. 4.Використовувати ефективні засоби керування пошуковою діяльністю учнів через поступове ускладнення пізнавальних завдань.

Таким чином, пізнавальна самостійність учнів формується не внаслідок дії якогось одного ефективного засобу, а є закономірним результатом досконалої системи навчання й виховання учнів на уроці, спрямованої на розвиток самостійності думки і самостійності, як риси характеру учня.

Література.

1. 1.С. П. Миронова. Вимоги до уроку в спеціальній школі для дітей з вадами інтелекту. Методичні рекомендації. Кам’янець-Подільський, 1998 — 24 с.

2. 2.Методичні матеріали на допомогу вчителеві - дефектологу (за ред. В.М. Ремажевської, Львів, 1997. — 96 с.

3. 3.М. М. Наумович, І.І. Наумчик. Творчий підхід до роботи над текстом // Початкова школа, — 1999. — № 4.

4. 4.О. Я. Савченко. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. К., 1982. — 176 с.

5. 5.Спеціальна психологія. Тексти. Частина І (за ред. Матвєєвої С.П. Миронової) Кам’янець-Подільський, 1999. — 158 с.