Склеп Деметрі

Склеп Деметры

В 1895 року у Керчі біля садиби Зайцевої, розташованої на так званому Глинище, випадково відкрили неразграбленный склеп, який став широковідомий під назвою «Склеп Деметри». Архітектура його склалася під впливом підземних похоронних камер, вирізуваних у ґрунті. Склеп складалася з похоронної камери, вправленої в природне піднесення невеликого пагорба. Він мав похилі стіни, що поступово зближалися і утворювали полуцилиндрический звід. До склепу вів похилий вхід глибиною 3 метри, а похоронну камеру — низька, але досить широка двері. У кожній із стін було організовано невеличка ніша для приношень, в протилежні боки ніш були намальовані виноградні лози з гронами і листям.

Однако все архітектурні елементи склепу відходили другого план, тому що увесь він, особливо плафон, були мальовничо декоровані. Розпис склепу негайно була знято фотографом Рубанчиком, і навіть скопійована у фарбах художником-аматором штабс-капітаном П. Ридигером. Усі стіни склепу та внутрішні простінки входу прямо по каменю покривав товстий подвійний шар штукатурки. Перший шар був білим, другий — від значної домішки товченого цегли — отримав рудуватий чи жовтувато-рожевий відтінок. У цій фону і було зроблено розпис. По сторонам входу — постаті Гермеса в крилатих сандаліях і з жезлом до рук, отводящего душі померлих підземне царство, і Каліпсо, покриває їх покровом смерті. На інших стінах зображені виноградні лози, намальовані близько ніш, виділених темній фарбою.

Если лежить на поверхні стін були розкидані лише окремі зображення, то значно різноманітнішою й багатше виявилася розпис верхню частину склепу. Над входом його, наприклад, можна побачити рослинні орнаменти; проти входу — сцена викрадення Персефони богом підземного царства Аидом, про що давньогрецькому міфі розповідається так:

У Деметри, богині хліборобства й родючості, була дочка — юна й прекрасна Персефона, батьком якого був сам громовержець Зевс. Якось Персефона разом відносини із своїми подругами-оке-анидами безтурботно грала на квітучою Нисейской долині. Подібно легкокрилим метелику перебігала юна дочка Деметри від квітки до квітки, рвала пишні троянди, запашні фіалки, білосніжні лілії і червоні гіацинти.

Бог підземного царства Аїд бачив, як грала в Нисейской долині Персефона, і вирішив викрасти її. Він вмовив богиню Землі Гею виростити надзвичайної краси квітка, п’янкі пахощі якого розлився б в різні боки. Побачила Персефона квітка, простягнула щодо нього правицю і вже вхопилася за стеблинка, аж тут розверзлася земля, і чорних конях з’явився з землі бог Аїд у «золотий колісниці. Схопив він Персефону, підняв на колісницю й у вмить сховався у своїх швидких конях у надрах землі. Тільки скрикнути встигла Персефона…

Услышав крик дочки, богиня Деметра поспішила в Нисейс-кую долину, скрізь шукала Персефону, та її ніде був… І ніхто, крім Гелиоса— бога Сонця, не бачив, як викрав Персефону похмурий Аїд.

Плафон склепу, покритий другим шаром білої штукатурки, був усіяний зеленими листочками, рожевими пелюстками серцеподібної форми, та городніми сидячими на гілках птахами. А посеред від цього пишноти, у центрі склепінного стелі містився великий круглий медальйон, що був, про що його залишкам, з рожевого плетива, зсередини і зовні обрамленого шпилястими листям. Нутрощі медальйона була заповнена зеленої фарбою, і натомість якої поставало погрудное зображення скорботної богині Деметри. Хвилясті каштанові волосся її двома густими пасмами ниспадали на плечі, на шиї було зображено золоте намисто з підвісок на тонкої золотий нитці. Постать богині закривав синій з «чорними складками (від тіней) хітон (чи гиматий), то, можливо, застебнутий правому плечі червоною застібкою. Мимоволі привертали до собі увагу великі, прямо спрямовані очі богині, котрі дивилися суворо стежили і серйозно. Інші фігур у розписи склепу (навіть у сцені викрадення Персефони) поступаються Деметру як у масштабу, і за силою виразності. За глибиною психологічного реалізму мистецтвознавці порівнюють це зображення Деметри з портретної живописом.

На коротких сторони плафона (на північ і південь від голови Деметри) зображений пучок (чи букет) з посаджених до кількох квіток маку. На довгих сторони медальйона зображені: посередині — три гілки граната з однією плодом з кожної, на обидва боку від нього — стилізовані гілки лавра з ягідкою між кожними двома листям.

«Склеп Деметри» постійно знаходився під наглядом фахівців, й невдовзі після відкриття його зробили доступне відвідин. І тому спорудили важку і міцну тильні двері й що у склеп коридор — довгий, широкий і міцний. Прийняті заходи були дуже доцільними, оскільки з допомогою в склепі підтримувалася необхідна для живопису вологість. І на щастя для пам’ятника, попри часте відкривання склепу для відвідувачів, і висвітлення його лампою, фарби не сполотніли, отже, живопис майже постраждала.

Этот пам’ятник міг би тривалий час перебувати у стані, а й у час Великої Великої Вітчизняної війни знищили значної частини його чудового декору. Особливо сильно німецькі солдати пошкодили розпис люнета* задньої стіни, де зображалась сцена викрадення Персефони. Постать її становила майже повністю, крім найнижчої частини. Була збита також нижня частина зображення Ероса, тулуб Аїда виявилося всі у тріщинах, втрачено шия одній з коней, а й у ніг інший з’явилася вибій. На протилежному люнете, прикрашеному рослинними орнаментами, розпис також було пошкоджена великими збоями і тріщинами. На плафоні постраждали постаті птахи в південно-західному розі, рослинний орнамент і частина центрального медальйона. У стіни склепу було убито кілька десятків цвяхів, чому у яких з’явилося багато глибоких вибоїн, були завдані та інші ушкодження.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.