Конституционный статус глави держави Іспанії і США

Конституции регулюють кілька блоків громадських відносин. Однією з таких блоків є організація вищої української влади, зокрема статус глави держави полягає. Останній складається з таких основних компонентів (інститутів): місця у системі розподілу влади, порядку заміщення посади, конституційної відповідальності, кола полномочий.

Порівняння конститутционного статусу глави держави навіть Іспанії представляє великий інтерес, оскільки найяскравіше ілюструє розмаїття форм організації роботи влади в сучасному демократичному государстве.

Конституційний статус глави держави ви закріплено відповідно Коенституции США 1787 р. та Іспанії 1978 р. Але й там, де він конституційного статусу глави держави ви складається тільки з скупих норм писаною конституції, але й з конституційних звичаїв (США — за 220 років, хто в Іспанії - протягом останніх 20 років). У важливу роль визначенні статусу для глави держави мають судові прецеденти. Прикладом може бути не прописана Конституції США т.зв. виконавча привілей (привілей виконавчої), що є відповідно до конституційно-правовий доктрині США право глави держави полягає (тобто. президента) не надавати органам Конгресу США (зокрема. слідчих комісій) запитувані ними відомості зважаючи на те, що дані носять характер державній чи військової таємниці.

Звертаючись до статусу глави держави полягає Іспанії та необхідно, насамперед сказати, що Іспанія є парламентської монархією, а США — президентської республікою. Король хто в Іспанії є лише главою госудасртва. Існує окремий на пост прем'єр-міністра, що є тієї віссю, навколо якої вже обертається все життя країни. Тобто. інакше кажучи, виконавча владу у іспанському державі інституційно відділена влади глави государства.

У президент водночас є глава держави і главою уряду. Але є окремо на пост прем'єр-міністра. Уряд (а точніше — кабінет, оскільки уряду як відособленого колективного органу на нашому розумінні не існує) формується Президентом і несе проти нього політичну ответсвенность.

Друга лінія порівняння — порядок заміщення глави держави ви посади й термін повноважень. У Іспанії як і в будь-якої нормальної монархії влада глави держави ви передається у спадок (гаразд престолонаследия по т.зв. «кастильской» системі). Монарх як в абсолютному більшості монархій перебуває довічно при владі. Порядок його усунення конституційно не передбачено.

У республіках, як відомо, найвищих органів влади й посадові особи є, навпаки, виборними і змінюваними. Президент США обирається непрямим голосуванням чотири роки з правом обраним повторно. Стаття II конституції США говорить: «Кожен штат призначає настільки впорядковане, який встановить законодавче збори нього, виборців у кількості, рівному загальної кількості сенаторів і окремих представників, яких штат проти неї надіслати конгрес… Виборщики збираються у штатах і голосують бюлетенями за двох осіб, з яких за крайнього заходу одне повинно бути жителями з ними штату… Обличчя, яке здобуло найбільше голосів, стає президентом, за умови, що таке число населення в більшості голосів всіх призначених виборщиків; Якщо ж більш як одну особу отримали таке більшість, маючи у своїй однакову число голосів, тоді палата представників негайно вибирає однієї з них же в президенти, голосуючи бюлетенями… У кожній оказії після обрання президента обличчя, яке здобуло найбільше голосів виборщиків, стає віце-президентом». Президентом США може бути обличчя, що є громадянином США, досягла віку 35 років і що проживало в перебігу 14 лет.

Найважливішим компонентом статусу глави держави полягає є конституційна й інша правова відповідальність. Персона монарха священна і недоторканною. Оскільки на дії монарха відповідає прем'єр-міністр, то монарх в жодному разі може бути притягнутий до відповідальності. Ні реальну владу — немає і персональної відповідальності.

Зовсім інша річ — Сполучені Штати. Наділеною величезної владою президент перебуває постійно під дамокловим мечем, ім'я якого — «імпічмент». Взагалі, мпичмент є особливий порядок реалізації відповідальності як глави держави ви, а й низки вищих посадових осіб. Імпічмент є з походження англо-саксонським інститутом, але останні роки держави інших правових систем стали відтворювати у конституціях деяке його подобу. У чому полягає цю процедуру? Зблизька справ у порядку імпічменту нижня палати парламенту ж виконує функцію органу засудження — формулює обвинувачення пред’являє його відповідному посадової особи. Розгляд справи з суті виробляється верхньої палатою парламенту, яка перетворює себе у судову колегію. Вирок, выносимый верхньої палатою приймається зазвичай кваліфікованим більшістю голосів депутатів (напр., США — 2/3 голосів Сенату). Покарання неспроможна рухатися далі відмови з посади, проте, зазвичай, обмовляється, що посадова особа, відсторонене з посади гаразд імпічменту, потім можуть бути судимо звичайним і піддана кримінальному покаранню відповідно до досконалим їм діянням. Що стосується американського президента особливо що таку процедуру збуджувалася дуже рідко й ніколи була доведено остаточно. У уже минулого століття Сенатові забракне одного голоси, щоб визнати однієї з президентів винним у зраді. Проте, засвідчує практика останніх десятилетей, імпічмент навряд чи міф. а реальність. Тільки загроза імпічменту є стримуючим чинником для переконання президента, і навіть змусити його піти у відставку, як це сталося 1974 р. із Президентом Никсоном.

Значно більш подібності виявляє не та частина статусу глави держави ви, що стосується повноважень. Коло повноважень глави держави совремернном світі склався історично й у найзагальніших рисах приблизно однаковий: формування уряду, призначення низки вищих чиновників і суддів, представництво країни за, присвоєння звань, платню нагород, видання підзаконних актів. Критична різниця лише у цьому, що у одних державах перелічені вище повноваження здійснюються главою держава самостійно, реально, а інших — є лише лише юридичної фікцією, що приховує справжні відносини, засновані на конституційному звичаї (або ж цілком конкретної конституційної нормі). Повноваження глави держави навіть Іспанії дуже помітно ілюструють зазначена вище відмінність. Президент США самостійно використовує надані йому конституцією повноваження (як і показує практика, навіть нерідко виходить поза їх рамки, розширюючи однобічно сферу свій компетенції). Глава держави у Іспанії позбавлений такої можливості - його ж конституційні повноваження фактично реалізуються главою кабінету міністрів. Іспанський король, як і будь-яка парламентський монарх пов’язаний інститутом контрассигнатуры, тобто. необхідністю скріплення всіх своїх актів підписом прем'єр-міністра, без якої ці акти що неспроможні розраховувати на силу. Як показало іспанська практика двох десятиліть, лише найвинятковіших випадках, під час гострих політичних криз, іспанський монарх може виходити государственно-политическую сцену як самостійної постаті (що, проте, більше пов’язано ні з особливостями конституційного статусу, і з особистим авторитетом короля).

Президент США — главу держави, верховний головнокомандувач армії й флоту США. Може вводити надзвичайне і забезпечити військове становище у країні. Президент Сполучених Штатів Америки також главі виконавчої влади і її єдиний носій. Глава держави бере участь у формування уряду; призначає членів верховного суду. Якщо Президент йде у відставку чи іде у разі смерті, його заміщає вице-президент.

Іспанський король є також (номінально) головнокомандувачем збройних сил країни, наділений правом представляти парламенту кандидатуру прем'єр-міністра. Зрозуміло, последжнее повноваження, таке важливе глави держави, король також реалізує за свого власного розсуду — вона пов’язана думкою госуподствующей в кортесах пратии чи коалиции.

У Іспанії присутній такий орган, як регентський рада. Наприклад, у разі малолітства монарха для неї управляє регент.

Глава держави у Іспанії здійснює представницькі і церемоніальні функції (національні свята тощо.).

На відміну від іспанського для глави держави президент США самостійно видає нормативні акти (накази, директиви). Ці акти повинні відповідати конституції й законів США.

У Іспанії правом видання соответстувующих актів, зокрема. числі актів делегованого законодавства (декрет-законов) гаделен не главу держави, а уряд. Також у на відміну від США уряд, а чи не главу держави вводить різні види надзвичайного стану («облогове становище», «стан угрозы»).

Найважливішою прерогативою американського глави держави ви є право «вето». Кожен законопроект, ухвалений палатою представників, і сенатом, як стати законом, представляється президенту Сполучених Штатів. Президент США має право відмови підписати законопроект. Проте вето президента є відносним — може бути подолано двома третинами голосів на обох палатах. У Іспанії також сужествует відносне вето, яке парламент може здолати 2/3 голосів.

1. Енциклопедичний юридичний словник. М., 1996 г.

2. Інститут президентства на світі. М., «Юридична лит-ра», 1993 г.

3. Конституційне (державне) право. Словник довідник. М., «Юрист», 1995 г.

4. Конституції сучасних держав. Збірник документів, М 1992.

5. У конституційному праві розвинених країн. Т1, М., вид. БЕК 1993.