Сприяння руху вантажів через кордон в зарубіжній і вітчизняній практиці на етапі формування ЗВТ Україна-Європейський Союз

" Сприяння руху вантажів через кордон в зарубіжній і вітчизняній практиці на етапі формування ЗВТ Україна-Європейський Союз"

угода європейський союз інтеграція

Вступ

Наразі проблема остаточного вибору свого інтеграційного шляху є визначальною і невідкладною для України. У листопаді 2013р. на III саміті Східного партнерства у Вільнюсі очікується підписання Угоди про асоціацію, заснованої на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі. Угоди про асоціацію між Україною і ЄС — визначальний крок на шляху української інтеграції до європейської спільноти.

Це якісно новий рівень співробітництва Києва і Брюсселя, розрахованого на стратегічну перспективу. По суті, підписання Угоди має стати стартом запровадження масштабних реформ у різних сферах внутрішнього життя України, в результаті яких країна має наблизитися до стандартів, що відповідають статусу держави-кандидата на вступ до ЄС. Очевидно, що успішність реалізації Угоди вирішальною мірою залежить від спільних зусиль влади, опозиції, громадських структур, українського суспільства в цілому.

Підписання Угоди може стати стартом глибинних і давно очікуваних реформ в Україні, мета яких — запровадження європейських демократичних норм і стандартів у всіх сферах суспільного життя, зміна нинішньої політичної практики, природи і способу дій влади, стану врядування в напрямі утвердження принципів правової, демократичної, соціальної держави, як це записано в Конституції України.

Формування зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, створення якої передбачається в рамках виконання Угоди про асоціацію з ЄС, буде завершено протягом 10 років.

Про це йдеться в проекті Угоди, робочий варіант якої був опублікований Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.

" Сторони поступово будуть створювати зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду в максимум 10 років, починаючи з моменту вступу цієї угоди в силу" , — зазначено в проекті Угоди.

Варто зазначити, що, згідно з проектом, сторони повинні будуть усунути чинні зовнішні митні мита або максимально скоротити їх ставки, заздалегідь обговоривши ці показники. Ця норма, тим не менш, не поширюється на мита, передбачені в рамках захисту внутрішньої торгівлі.

Разом з тим, після п’яти років з моменту набрання Угодою чинності сторони можуть ініціювати зменшення ставок мит і розширення товарної номенклатури, щодо якої мита будуть скасовані.

" Жодна із сторін не має права підвищувати мита або встановлювати нові мита на товари опонента, крім випадків, коли таке збільшення дозволено вищим органом з розгляду спорів Світової організації торгівлі" , — наголошується в документі.

Такі нововведення зокрема будуть означати, що Україна матиме право на введення особливого режиму імпорту авто, але тільки після проведення відповідного розслідування, що доводить згубний вплив імпорту на розвиток внутрішнього ринку.

" Україна може використовувати захисні заходи у формі високої ставки ввізного мита на легкові автомобілі європейського виробництва, у разі якщо буде доведено факт істотної шкоди місцевій автомобільній промисловості від відсутності такого мита, або факт загрозливого зростання імпорту при низькій ставці мита, або її відсутності" , — йдеться в проекті Угоди.

Водночас Україна отримає право проводити розслідування і вводити захисні заходи щодо імпорту автомобілів тільки через рік після підписання Угоди, діяти вона буде протягом не більше 15 років.

1. Формування ЗВТ Україна-ЄС

Метою створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС є формування спільного економічного простору України та ЄС у рамках поступової економічної інтеграції до спільного Європейського ринку шляхом поетапної реалізації чотирьох свобод — вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили.

Створення ЗВТ на думку ЄС має передбачати:

— повну лібералізацію торгівлі товарами, зокрема промисловою продукцією, у т.ч. енергоносіями, сільськогосподарськими товарами, продуктами рибальства тощо, тобто вільний і безперешкодний доступ на відповідні ринки;

— зменшення нетарифних обмежень в Україні у торгівлі промисловими товарами шляхом гармонізації та/або взаємного визнання оцінки відповідності технічним стандартам ЄС (АСАА+);

— зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів;

— значну лібералізацію ринків послуг;

— забезпечення ефективного регулювання стосовно заохочення та захисту прямих іноземних інвестицій;

— свободу заснування компаній;

— запровадження заходів, спрямованих на поступове забезпечення вільного руху капіталу та здійснення платежів;

— забезпечення прозорості та передбачуваності регулювання внутрішнього ринку України згідно з Європейськими та міжнародними стандартами;

— наближення внутрішньої політики України, зокрема у сфері конкуренції, корпоративного управління, захисту прав інтелектуальної власності, державних закупівель тощо, до загальноприйнятних правил міжнародної та Європейської практики;

— забезпечення двостороннього митного співробітництва, зокрема спрощення митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі;

— запровадження ефективного механізму врегулювання суперечок.

На думку ЄС положення щодо ЗВТ з Україною мають відповідати амбітним цілям двостороннього співробітництва в торговельно-економічній сфері у межах нової генерації угод ЄС з третіми країнами про створення ЗВТ у рамках Доського раунду СОТ. При цьому ЗВТ з Україною має стати зразковою моделлю для запровадження відповідного торговельного режиму у країнах — «східних та південних сусідах», охоплених Європейською політикою сусідства.

18 лютого 2008 року у м. Київ під головуванням Президента України В. Ющенка та Комісара ЄК з питань торгівлі П. Мендельсона відбулось офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Сторони зазначили, що наповнення майбутньої ЗВТ буде спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони, та не матиме аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

Запровадження режиму вільної торгівлі відбуватиметься в рамках всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі у форматі «ЗВТ+» з акцентом на регуляторному співробітництві.

Зважаючи на те, що невід'ємною частиною поглибленої ЗВТ буде приведення українського законодавства та практики у відповідність до норм та положень ЄС, особливого значення набуває положення щодо застосування міжнародних та Європейських стандартів та інструментів у відповідних сферах співпраці.

Водночас майбутня ЗВТ буде базуватись на домовленостях, досягнутих у рамках багатостороннього переговорного процесу, а також результатів двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ.

У рамках започаткованого офіційного переговорного процесу з Україною щодо створення зони вільної торгівлі Україна має сформувати чітку спільну позицію щодо практичних засад створення ЗВТ з урахуванням у повній мірі національних інтересів України на основі відповідних переваг та потенційних загроз як для українських споживачів так і галузей національної економіки, що формують реальний ВВП країни та забезпечують відповідний рівень добробуту населення.

При цьому темп відкриття та лібералізації ринків України повинен відповідати темпам пристосування вітчизняних суб`єктів господарювання до нового рівня конкуренції на внутрішньому ринку України.

2. Сприяння руху вантажів та поставки вітчизняної продукції на ринки країн Євросоюзу на етапі формування ЗВТ Україна-ЄС

Сприяння руху вантажів відбулося завдяки використанню уніфікованої транспортної накладної ЦІМ/СМГС, яка є єдиним перевізним документом для країн із різним транспортним правом (ЦІМ та СМГС), сприяє спрощенню залізничних перевезень між Україною і країнами Європейського Союзу. За вісім місяців 2013 року з використанням уніфікованої накладної ЦІМ/СМГС вже здійснено 38 867 відправок вантажів за уніфікованою накладною, що майже в два рази перевищує кількість відправок за відповідний період 2012 року (19 666 відправок). Про це 15 жовтня повідомив перший заступник генерального директора Укрзалізниці Віталій Жураківський під час Українського Форуму транспортної інфраструктури 2013, який проходить у Києві.

«Здійснені перевезення свідчать, що застосування уніфікованої накладної - це спільне майбутнє залізниць Європи і Азії. При здійсненні перевезень за єдиною накладною немає потреби у переоформленні документів, що значно скорочує витрати, економить час і кошти», — зауважив Віталій Жураківський.

Він розповів, що сьогодні Україна вже приєдналася до низки Міжнародних конвенцій в галузі залізничного транспорту, що створює передумови для спрощення контролю вантажів на кордонах, що в свою чергу дозволяє вийти на більш якісний рівень співпраці із залізницями країн Європи та Азії.

На сьогодні Укрзалізниця здійснює перевезення вантажів з використанням уніфікованої накладної ЦІМ/СМГС в експортному та імпортному сполученнях у напрямках Румунії, Чехії, Словаччини, а також транзитні перевезення в напрямку Росії та Казахстану.

З підписанням угоди про ЗВТ з ЄС зростуть можливості для українських виробників щодо поставок своєї продукції на ринки країн Євросоюзу. Однак необхідно бути готовим до підвищених вимог щодо їх якості та конкурентоздатності. За підсумками першого півріччя 2013 року, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами в регіоні становило 2588 мільйонів доларів США, а у січні-червні 2012 року 1630 мільйонів доларів. Коефіцієнт покриття експортом імпорту дорівнював 2 (то рік — 1,5).У січні-червні цього року обсяги експорту товарів становили 5136,4 мільйона доларів США, імпорту — 2548,4 мільйона доларів. Порівняно з відповідним періодомторік експорт збільшився на 1,8%, а імпорт зменшився на 25,4%. За весь минулий рік у регіон ввезли товарів на суму 6538,3 мільйона доларів, а експортували з областіна10 129,7.Отже, цього річні показники підтверджують тенденцію збільшення обсягів експорту і зменшення імпорту За І півріччя 2013 р. експорт товарів становив 30 742,7 млн дол. США, імпорт — 34 963,1 млн дол. Порівняно з відповідним періодом 2012 р. експорт становив 91,3%, імпорт — 85,5%. Від'ємне сальдо становило 4220,4млн.дол.(за

І півріччя 2012р. — 7226,1 млн. дол.). Зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами із 209 країн світу. Обсяг експорту товарів до країн СНД становив 35,9% загального обсягу експорту, Європи — 27,6%, зокрема до країн Європейського Союзу — 27,1%, Азії - 25,7%, Африки — 6,6%, Америки — 3,9% та Австралії і Океанії - 0,1%.

Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 24,7% загального обсягу експорту (чорні метали, механічні машини, залізничні локомотиви), Туреччини — 6,1%(чорні метали, добрива, зернові культури), Китаю — 4,5% (руди, шлак і зола, жири та олії тваринного або рослинного походження, механічні машини), Італії - 4,2% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин), Польщі -3,9% (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Казахстану — 3,6%(вироби з чорних металiв, залізничні локомотиви, механічні машини) та Індії - 3,4% (жири та олії тваринного або рослинного походження, чорні метали, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки).

Серед найбільших країн партнерів експорт товарів збільшився до Китаю на 60,7%, Італії - на 9,8%. Одночасно скоротився до Казахстану на 14,8%, Російської Федерації - на 13,5%, Польщі - на 11,3%, Індії - на 11,1% та Туреччини — на 0,9%. Основу товарної структури українського експорту становили чорні метали та вироби з них — 28,3% загального обсягу експорту (зменшення обсягів на 11,9% проти І півріччя 2012 р.). Мінеральні продукти становили 11,7% (зменшення на 12%), продукти рослинного походження — 10,8% (зменшення на 17,4%), механічні та електричні машини — 10,7% (збільшення на 1,7%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості - 8,1%(збільшення на1,8%), жири та олії тваринного або рослинного походження (зменшення на 7,3%) та засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби (зменшення на 31,5%) — по 6%, готові харчові продукти — 5,8% (збільшення на 14,6%). За видами економічної діяльності найбільші експортні поставки здійснювали підприємства, основним видом діяльності яких є металургійне виробництво — 27,6%загального обсягу експорту (зменшення проти I півріччя 2012р. на 9,7%), оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі - 19,1%(зменшення на 12,7%), виробництво інших транспортних засобів — 6% (зменшення на 21,1%), хімічне виробництво — 5,9% (зменшення на 10,5%), добування металевих руд — 5,6% (збільшення на 11,9%), виробництво харчових продуктів, напоїв — 5,4% (збільшення на 15,3%), виробництво машин та устаткування — 3,8% (зменшенняна5%) та сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг — 2,9% (зменшення на 13,8%).

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Луганської, Запорізької та Одеської областей.

3. Сприяння торгівлі у світовому досвіді та послуги транспорту на етапі формування ЗВТ Україна-ЄС

Сприяння торгівлі - це всебічний інтегрований спосіб спростити та здешевити міжнародну торгівлю. Мета сприяння торгівлі - зменшити витрати, пов’язані з міжнародним виробничим ланцюгом, особливо безпосередньо на етапі перетину кордону. Головними перешкодами міжнародним торговим потокам останнім часом стали вимоги до імпортерів та експортерів подавати численні документи та невиправдано складні процедури перетину кордону. На тлі поступового зменшення тарифів зростає занепокоєння тим, що невдовзі імпортно-експортні процедури створять важко подоланні нетарифні бар'єри.

Сприяння торгівлі безпосередньо пов’язано з двома проблемами:

1)численність митних систем і процедур;

2) численність регуляторних вимог і потрібної документації.

Обидві проблеми становлять відчутні перешкоди транскордонному руху товарів. Наслідком цих перешкод стають додаткові витрати та затримки для експортерів та імпортерів, особливо в країнах, що розвиваються, де митні процедури найменш автоматизовані.

Різноманітні оцінки виявляють, що вартість торгових процедур становить 4−5% загальної вартості торгівлі, що приблизно дорівнює поточному середньому імпортному тарифу на виробничі товари в індустріальних країнах — 3,8%. Водночас деякі дослідження з’ясували, що сприяння торгівлі має потенційні вигоди для всіх країн. Передусім це стосується країн, що розвиваються, — вдосконалення ефективності митниць поліпшує можливості приваблення іноземних інвестицій.

Сприяння торгівлі в широкому сенсі не отримало пильної уваги в деяких угодах про вільну торгівлю, укладених ЄС останнім часом. У більшості цих угод сприяння торгівлі згадують лише в контексті співпраці митниць, що має «забезпечити чесну торгівлю та дотримання торгових правил».

Однак є два винятки — угоди про вільну торгівлю з Чилі та Мексикою, ;

які містять багато деталей щодо заходів зі сприяння торгівлі, обов’язкових для втілення сторонами. Вимоги ЄС щодо сприяння торгівлі залежать від наявного ступеня лібералізації торгівлі в країні-партнерів, бажання та спроможності країни втілити конкретні заходи зі сприяння торгівлі.

Наприклад, частина угоди про ЗВТ, що містить умови сприяння торгівлі, з Чилі детальніша та ширша, ніж двосторонні угоди про ЗВТ з країнами Середземномор’я.

Угоди з країнами Середземномор’я передбачають:

* спрощення процедури митного оформлення товарів;

* «комп'ютеризацію» митних процедур містить лише угода з Ізраїлем;

* впровадження єдиного адміністративного документа, такого, як і від;

повідний документ ЄС (крім угод з Ізраїлем і Ліваном);

* можливість зв’язків між транзитними системами ЄС і країнами (крім

Ізраїлю);

* обмін інформацією між експертами, виїзні тренінги та технічну допо;

могу в разі потреби.

Донині ЄС підписав двосторонні Угоди про асоціацію з сімома країнами Середземномор’я: Тунісом (1995), Ізраїлем (1995), Марокко (1996), Йорданією (1997), Палестинською Автономією (1997), Алжиром (2001) і Ліваном (2002).

Угода про вільну торгівлю між ЄС і Чилі, підписана в листопаді 2002 року, за глибиною та обсягами заходів, спрямованих на сприяння двосторонній торгівлі, — найбільш прогресивна з усіх двосторонніх угод про ЗВТ, донині підписаних ЄС. Угода з Чилі містить більшість позицій ЄС щодо сприяння торгівлі, які він займає у переговорах щодо сприяння світовій торгівлі в СОТ. ЄС вважає, що недостатній рівень співпраці між митницями й іншими урядовими органами призводить до того, що вантажі не раз перевіряють у різних місцях. Тому, з-поміж усього іншого, країни зобов’язуються:

* спрощувати вимоги та формальності, пов’язані з митним оформленням товарів, поліпшувати прозорість та ефективність митних операцій;

* розробити процедури, які уможливили б збір імпортних та експортних даних єдиним органом, — зменшити, спростити та стандартизувати дані, які потрібно зазначати в митних документах, забезпечити використання єдиного вхідного та вихідного документа згідно з міжнародними стандартами;

* забезпечити координацію митних та інших контрольних органів для уможливлення офіційного контролю над імпортом та експортом цим єдиним органом.

Щодо судових та адміністративних заходів сторони зобов’язуються забезпечити ефективні та чіткі процедури, що дадуть змогу виступати проти дій, правил і рішень митниці чи іншого органу, який має вплив на імпорт чи експорт товарів. Сторони також домовилися, що їхні взаємні торгові та митні постанови і процедури мають базуватися, з-поміж іншого, на правилі, що покарання за порушення митних правил чи процедурних вимог не призводитимуть до суттєвої затримки процесу проходження митного огляду.

Угода про ЗВТ між ЄС і Чилі відображає надзвичайне значення, якого сторони надають питанню сприяння торгівлі. Щодо Чилі глибина угоди свідчить про готовність подальшої лібералізації та реформування економіки, оскільки зобов’язує цю країну, що розвивається, здійснити масштабні реформи та модернізацію. Насправді Чилі вже є прикладом країни, що широко лібералізує торгівлю та інвестиції, тому й не дивно, що Чилі погодилася на глибокі зобов’язання в створенні ЗВТ з ЄС, які допоможуть закріпити її внутрішні економічні й інституційні реформи.

Очевидно, десять угод про ЗВТ між ЄС і країнами, що розвиваються, мають різні ступені глибини та розмаху. Зазвичай країни з менш розвиненими торговими інституціями та/або менш ліберальним торговим та економічним середовищем беруть на себе менш деталізовані зобов’язання зі сприяння торгівлі, тимчасом як країни, чиї торгові інституції порівняно розвиненіші та/або які вже вдалися до великих торгівельних та економічних реформ, погоджуються на глибші умови.

Отже, питання глибини угоди про ЗВТ з ЄС — і в бажанні країни, і в її спроможності реалізувати взяті на себе зобов’язання.

Що енергійніше країна, яка розвивається, бере на себе зобов’язання лібералізувати економічну політику й інституційні реформи, то більше вона має прагнути взяти на себе міжнародні зобов’язання, що поглиблюють ці реформи. Факт, що останні угоди про вільну торгівлю ЄС (з Мексикою та Чилі) детальніші в питаннях сприяння торгівлі, аніж попередні, також свідчить про загальну світову тенденцію до спрощення торгівельних і митних процедур.

Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС обопільне визнання продукції, яке має обов’язкову дію. Тобто українські товари надходитимуть до ЄС з позначкою про відповідність європейським стандартам, юридичну чинність якої попередньо підтвердять українські органи, що займаються питаннями відповідності. Відпаде потреба у подальшому тестуванні в ЄС. Те саме стосуватиметься й європейського імпорту до України.

2005 року Європейська Комісія представила Україні план роботи в напрямі Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції. Цей план змодельовано на досвіді кандидатів на вступ до ЄС і країн Середземномор’я.

Співпраця між Україною та ЄС має ставити за мету фізичне забезпечення діяльності ЗВТ і поступове формування єдиного з ЄС ринку транспортних послуг.

Невідкладні завдання для України:

1) переговори про політику «відкритого неба» з повним входженням України до Спільної зони цивільної авіації ЄС;

2) сприяння розвитку основних наземних транспортних коридорів;

3) ліквідація бар'єрів для перетинання кордонів, передусім реформування митного контролю.

Потрібно відкрити внутрішній ринок для провідних європейських операторів і гармонізувати регуляторне середовище. Завдяки цьому зростатимуть можливості для зовнішньоекономічної діяльності українського бізнесу. Відповідно, зростатимуть і обсяги надходжень до Державного бюджету внаслідок збільшення обсягів перевезень.

Учасники транспортного ринку, що здійснюють міжнародні перевезення, загалом підтримують вільну торгівлю, адже стикаються з перешкодами доступу на європейські ринки. Проте вони можуть чинити спротив швидкій лібералізації ринку перевезень, яка може призвести до витіснення їх з ринку. Уряд може ініціювати реструктуризацію ключових секторів для підвищення їхньої готовності до жорсткішої конкуренції.

Міжнародна торгівля обтяжується не тільки митними ставками, що підвищують вартість товарів. Дуже велику роль відіграють нетарифні бар'єри, які суттєво підвищують транспортно-логістичні, адміністративні та часові витрати бізнесу, а іноді взагалі унеможливлюють доступ на ринок.

Угода про ЗВТ+ між Україною та Європейським Союзом відрізняється від звичайної угоди про вільну торгівлю передусім високою увагою до подолання нетарифних бар'єрів. Великий наголос має бути зроблено на наступних напрямах співпраці:

* скасування винятків і обмежень;

* гармонізація українських стандартів з європейськими;

* оптимізація митних процедур;

* узгодження правил походження товарів.

Робота за цими напрямами вимагатиме від уряду України та вітчизняних підприємств чималих зусиль і коштів, проте потенціал вигод для конкурентоспроможності національних виробників і добробуту споживачів України дуже великий. Тому під час переговорів про створення ЗВТ+ уряду та іншим групам інтересів потрібно докласти максимум зусиль, аби скористатися цим потенціалом і мінімізувати негативні наслідки.

Висновки

Україна вже отримала статус країни з ринковою економікою від ЄС і США. Однак реформи, потрібні для ефективного функціонування внутрішнього ринку та інтеграції до світової економіки, не завершено.

Інтеграція України в ЄС забезпечить входження до найбільш потужного у світі регіонального об'єднання, яке істотно впливає на загальну динаміку, структурні зрушення, рівень технологій і формат регулювання світової економіки.

Участь у ЗВТ з ЄС зумовить розширення споживчого вибору на внутрішньому ринку, стримування росту цін, інтенсифікацію процесів модернізації та інновацій, покращення умов працевлаштування українських громадян на території ЄС. ЗВТ розширить можливості доступу українських товарів і послуг на єдиний ринок ЄС, хоча вони й будуть обмежені тарифними квотами щодо важливих статей агропродовольчого експорту. Відмова ЄС від застосування до України аграрних експортних дотацій зумовить зростання конкурентоспроможності українського агропродовольчого сектору на внутрішньому ринку.

У країнах Центральної Європи поштовхом для реформ була саме перспектива членства в Європейському Союзі. Утім, ЄС поки що не готовий обговорювати таку перспективу стосовно України. Навесні 2008 року закінчується термін виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, і на заміну їй має прийти нова угода. Вже до початку переговорів ЄС був готовий запропонувати Україні «посилену» угоду. ЄС зацікавлений у такій угоді задля розширення впливу в регіоні та доступу до нових ринків. Важлива складова посиленої угоди — розділ про вільну торгівлю. Найбільш поширений (класичний) варіант вільної торгівлі, у рамках якого буде скасовано експортні й імпортні мита, не потребуватиме від України суттєвих інституційних і законодавчих змін. Натомість «поглиблена вільна торгівля» (або ЗВТ+) окрім скасування митних тарифів передбачатиме лібералізацію сфери послуг та наближення регуляторного середовища до європейського.

Пристосування до нових стандартів і правил гри потребуватиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної продукції та, як наслідок, збільшенню її експорту на світові ринки. Крім того, поліпшення якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. У свою чергу, українські споживачі матимуть доступ до більш якісних і дешевих товарів і послуг. Зобов’язання уряду зі здійснення реформ, потрібних для укладення угоди про вільну торгівлю з ЄС, підвищить довіру іноземних компаній до української економіки, а відтак збільшить приплив іноземних інвестицій та сприятиме інтеграції України у світову економіку.

Основні позитивні результати від лібералізації можуть настати для України в більш довгостроковій перспективі - мірою впровадження у країні європейських стандартів, норм технічного регулювання та безпеки споживачів. Зближення з політикою розвитку та нормами регулювання ЄС матиме найбільший довгостроковий позитивний вплив на економіку України та означатиме системне реформування й піднесення рівня цивілізованості ринкового середовища, впровадження сучасних методів та інструментів державного регулювання.

Література

1. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files/Projects/2013/EU_Ukraine/Report_version_for_public_debates_2013;07−01.pdf

2. Міжнародна економічна політика. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://iepjournal.com/

3. Урядовий портал. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/

4. Центр О. Разумкова// Журнал «Національна безпека і оборона» (№ 4−5 (141- 142), 2013р.) — 132с. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/

5.