Термінологія як засіб розповсюдження запозичень в англійській мові

Вступ Тема цієї курсової роботи відноситься до області лексикології. Як відомо, лексика є найбільш динамічною стороною мови у будь-який період часу. Ми розглянули в роботі термінологію як один із способів поширення запозичень в англійській мові.

Розвиток людського суспільства — це розвиток усіх культур, з яких він складається і, відповідно, усіх мов. Культури піддаються певному історичному розвитку і незалежно від інших культур, і (в значно більшому ступені) у взаємодії з ними. Ці контакти відбуваються в усіх сферах — політиці, економіці, мистецтві, повсякденному житті - і призводять до значних змін в життєвому устрої людей, їх світогляді, і, звичайно ж, в мові. Культури взаємно запозичують явища і поняття; мови — їх описання, позначення. Таким чином відбувається збагачення культур і мов різних народів. Термін «збагачення», проте, не слід розуміти як беззаперечне прийняття будь-яких запозичень в систему мови, що трапляється нерідко і призводить до перенасичення його чужими і невиправданими елементами за наявності власних, звичних позначень різних явищ. Запозичення має бути обдуманим, при нагоді ми маємо обійтися засобами власної мови, уникати сторонніх вкраплень. Не слід, проте, впадати і в іншу крайність — повне заперечення яких би то не було запозичень і спроби не лише уникнути нових, але і замінити запозичені елементи, що вже закріпилися в мові, одвічними. Необхідність такої заміни не лише дуже спірна, але і навряд чи може здійснитися в пропонованих деякими лінгвістами масштабах: багато з новітніх запозичень приходять у мову як позначення нових явищ, що не мають аналогів в цій культурі. Запозичені багатьма мовами слова стають інтернаціоналізмами і в нинішню епоху глобалізації значно полегшують міжнародне спілкування; іноді спроба замінити іншомовне слово одвічним призводить до створення громіздкої і малопридатної для використання фрази (на приклад, «плоска кругла перепічка» замість «піца» в арабських країнах).

В деяких випадках при створенні нового слова з’ясовується, що побудовано воно також з іншомовних елементів, запозичених раніше і тому не сприйманих як чужорідні (заміна слова «прайс-ліст» на «прейскурант» (price current)). Таким чином, науковий підхід до проблеми запозичень у мові повинен наслідувати серединний шлях і брати до уваги функціонально-стилістичний аспект цього явища — приналежність того або іншого слова до певного стилю і сфери вживання.

Темі розповсюдження запозичень присвячені праці багатьох дослідників. Актуальність її з часом не втрачається, а навпаки, посилюється, оскільки динаміка процесу запозичення росте.

Об'єктом нашого дослідження є процес розповсюдження термінів-запозичень в англійській мові.

Предмет дослідження — терміни-запозичення із французької, німецької, російської, іспанської та інших мов.

Мета цієї роботи полягає в ознайомленні з великою кількістю матеріалу, накопиченому в лінгвістиці; у вивченні поняття термінології та визначенні її впливу на поширення запозичень в англійській мові.

Для досягнення вищезгаданої мети необхідно вирішити наступні завдання:

— визначити причини появи іншомовних елементів в англійській мові;

— розглянути, які види запозичень виділяються лінгвістами;

— вивчити зміни, яким піддаються терміни-запозичення в процесі адаптації до системи англійського мови;

— виявити результати цього явища для мови;

Структура цієї роботи визначається вищеназваними завданнями. У першому розділі розглядається запозичення як процес, його результати, запозичення в термінології, а також запозичення як деякий іншомовний елемент, його класифікації і функціонування в англійській мові. Другий розділ присвячен розгляданю прикладу та причин запозичення термінів в англіській мові.

1. Поняття «запозичення» в сучасному мовознавстві

Термін «запозичення» вживають у мовознавчій літературі в двох значеннях. У зв’язку з теорією мовних контактів, взаємодії мовних систем, запозиченням називають один зі шляхів збагачення словникового складу мови. Він позначає також процес входження й адаптації запозиченої лексеми і результат цього процесу — запозичене слово, лексему. Також слова, складені з елементів запозичених з різних мов або елементів, частково запозичених та частково споконвічних слів називають гібридами.

Зазвичай запозичуються слова, а рідше — синтаксичні та фразеологічні вирази. Запозичення окремих звуків та словотворчих морфем (суфіксів, префіксів, коренів) відбувається у процесі їхнього вторинного виділення з більшої кількості запозичених слів. Запозичення пристосовуються до системи цільової мови, а іноді настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями мови та виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу. Це стосується, наприклад, таких запозичень з класичних мов (латинізмів та грецизмів) як абрикоса, лаванда, деревій.

На відміну від таких повністю засвоєних запозичень, так звані іноземні слова зберігають сліди свого іншомовного походження у вигляді звукових, орфографічних, граматичних та семантичних особливостей. Іноземні слова зазвичай відносяться до спеціальних галузей знань або виробництва (наприклад, флористика — розділ ботаніки, що вивчає та систематизує опис усіх видів рослин).

У сучасному мовознавстві розрізняють зовнішні та внутрішні причини появи запозичень. До зовнішніх причин належать контакти між народами, зумовлені як близькістю географічного розташування, так і потребами спільного розв’язання відповідних політичних, економічних питань, культурним та науковим обміном. Суто лінгвальними причинами запозичення є: потреба у поповненні певної лексико-семантичної групи, недостатньо представленої або відсутньої на певному етапі розвитку мови; потреба у семантичному обмеженні слова, усуненні його багатозначності; вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася в мові-джерелі, порівняно з наявним відповідником у мові-реципієнті.

Іншомовними вважаємо запозичені слова, фонетично та граматично оформлені за зразком чужої мови (транслітерований запис, невідмінюваність). Ті з них, що проходять шлях пристосування до мови-реципієнта, змінюючи звукове оформлення, стаючи відмінюваними внаслідок появи флексій, виявляючи словотвірну активність і навіть утворюючи нові лексико-семантичні варіанти, стають повністю засвоєними мовою.

Оскільки запозичення є результатом тривалої історичної взаємодії мов та їхнього змішування, то запозичення займають значне місце у лексиці багатьох мов. Підсилена взаємодія мов при зростаючій ролі культурних та економічних зв’язків між народами та країнами, а також при глобалізації, призводить до виникнення певного прошарку запозичень, що йменуються інтернаціональними словами — інтернаціоналізмами. В англійській мові прикладами таких слів є cosmos, cafe, address, alphabet, catastrophe, energy та інші. У європейських мовах основний фонд інтернаціоналізмів складають слова, запозичені з грецької та латинської мов, на Близькому та Середньому Сході - слова з арабської та перської мов, на Далекому Сході - слова з китайської мови. Інтернаціональні слова часто відносяться до спеціальної термінології різних галузей знань, техніки та міжнародних відносин.

Близько до запозичень стоять кальки (структурні запозичення), коли запозичена структура виражається питомим лексичним матеріалом. Великим джерелом для дослідження запозичень є також науково-технічна література, через те, що частина термінів, які вживаються в даного типу літературі була запозичена з латинської та грецької мов, тому ми нерідко зустрічаємо таке поняття, як термінологічне запозичення.

Запозичення — це процес, в результаті якого в мові з’являється і закріплюється деякий іншомовний елемент. Це невід'ємна складова функціонування і історичної зміни мови, одне з основних джерел поповнення словникового запасу; також це повноцінний елемент мови, що є частиною його лексичного багатства, служить джерелом нових коренів, словотворчих елементів і точних термінів.

Запозичення в мовах є одним з найважливіших чинників їх розвитку. Процес запозичення лежить в самій основі мовної діяльності. У кожній мові можна виділити наступні розділи: слова, властиві усім мовам однієї сім'ї; слова, загальні для групи, підгрупи споріднених мов; одвічні слова конкретної мови; запозичені слова. На прикладі англійської мови це виглядає так:

— індоєвропейські слова (загальні для багатьох мов): mother, brother, daughter, wolf, meat, hear, hundred;

— германські слова: bear, finger, white, winter;

— західнонімецькі слова: age, ask, give, love, south;

— власне англійські слова: lady, lord, boy, girl;

Запозичення:

— із споріднених мов: knight, low, flat, fellow, sale (з давньоскандинавського), rummer, napper, fitter (з голландського);

— з іншої мовної системи: Soviet, sputnik, steppe, taiga (з російської), judo, samurai, sumo (з японського), xylophone, epoch, echo (з грецького).

Внаслідок системного характеру мови взагалі та лексики зокрема, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для решти словникового складу. Запозичене слово зазвичай приймає на себе одне або декілька значень семантично найбільш близьких до нього слів, які вже раніше існували в мові. При цьому відбувається перегрупування у їх смисловій структурі, тобто з’являється якесь другорядне значення, і воно може стати центральним або навпаки. Також може статися, і нерідко відбувається, витіснення з мови слів, які близько збігаються за значенням з новим словом. Відбувається це тому, що тривале співіснування в мові абсолютних або майже абсолютних синонімів неможливо і завжди ліквідується або розмежуванням їх значень, або витісненням з мови непотрібних слів.

термін запозичення словниковий англійський

1.1 Термінологія як система. Шляхи виникнення термінів Термінологія — це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер. Рухливість термінів, зміна їх статусу, термінологічна міграція — наслідок інтегративних процесів у науці. Питома вага запозичених слів у лексичній системі англійської мови постійно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію. Відомо, що близько 90% нових слів, які з’являються у мові, — це терміни. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

Терміни — це слова спеціальні, обмежені своїм особливим призначенням; слова, які прагнуть бути однозначними як точне вираження понять і назв речей. Це необхідно в науці, техніці, політиці, дипломатії.

Терміни існують не просто в мові, а у складі певної термінології. Якщо в мові взаголом (поза цією термінологією) слово може бути багатозначним, то, потрапляючи в певну термінологію, воно отримує однозначність. Термін не потребує контексту, як звичайне слово, так як він 1) член певної термінології, що і виступає замість контексту, 2) може вживатися ізольовано, наприклад в текстах реєстрів або замовлень в техніці, 3) для чого він і має бути однозначним не взагалі в мові, а в межах цієї термінології.

Один і той же термін може входити в різні термінології англійскої мови, що є міжнауковою термінологічною омонімією, наприклад: reaction 1) в хімії, 2) у фізіології, 3) в політиці; reduction 1) у філософії, 2) в юриспруденції, 3) у фонетиці; assimilation 1) в етнографії, 2) у фонетиці та ін.

Для лінгвістів дуже важливо розуміти, наприклад, що термін voice, який зустрічається в термінології різних галузь, може означати не те ж саме, — це омонім в 1) музичній термінології (his voice is deep), 2) політиці (right to voice), 3) програмувані (encoded voice), bank — у 1) банковській справі, 2) техніці (bank cable); 3) географії (banks of the river).

Таким чином, термінологія — це сукупність термінів галузі виробництва, діяльності, знання, що утворює особливий сектор лексики, найбільш доступний свідомому регулюванню і впорядкуванню.

Хороші терміни мають бути «відмежовані» від полісемії, від експресивності і тим самим від звичайних нетермінологічних слів, які якраз багатозначні і експресивні. Проте не слід вважати, що між термінологією і нетермінологією існує непрохідна прірва, що терміни складаються з інших звуків і не підкоряються граматичним законам цієї мови. Якби це було так, то термінологія не належала цій мові і взагалі була б іншою мовою. Звідки б терміни не черпалися і якими б особливостями (фонетичними, граматичними) не відрізнялися, вони включаються до словникового складу мови і підкоряються його фонетичній і граматичній будові.

Серед термінів бувають слова, існуючі тільки як терміни і в межах однієї термінології (форсунка, вагранка, вектор, метатеза і т. п.); бувають і такі, які існують теж тільки як терміни, але беруть участь в різних термінологіях (операція, асиміляція, прогресивний, регресивний, і тому подібне); бувають (що найчастіше) і такі, які вживаються і як терміни, і як звичайні нетермінологічні слова, наприклад, при відмінності прямого і переносного (метафоричного) значення: мушка — «маленька муха», мушка — як термін стрілецької справи, мушка — як термін театральних перукарів і гримерів («поставити мушку на ліву щоку»); або ж за умови менш більш спеціалізованого значення: земля — як загальне слово і як термін геології, і т. п.

Коли слово стає терміном, то його значення спеціалізується і обмежується. Залежно від тієї або іншої термінології, куди потрапляє це слово, виходить нове значення і звідси інші поєднання з навколишніми словами (визначеннями, доповненнями, присудками); так, асиміляція в політиці може бути «насильницька» і «природна», «асиміляцію проводять», а у фонетиці асиміляція буває «регресивна» і «прогресивна», вона «дотримується» і т. п.

Є одно якість, дуже важлива для термінів. Це їх международність. Якраз в сфері політики, науки, техніка найзвичайніше здійснюються міжнародні зв’язки, і тому питання про взаєморозуміння людей різних націй і мов тут є дуже важливим. Не кажучи вже про міжнародні з'їзди і конференції, можна обмежитися хоч би питанням про читання спеціальної літератури. Спільність термінології, навіть і при різному фонетичному і граматичному оформленні термінів в кожній окремій мові, дає передумову розуміння суті справи при читанні книги з цієї спеціальності, хоч би і написаної на невідомій для читача мові.

Звідки ж бере мову терміни? Шляхи тут різні. Перший — це вживання в якості терміну свого слова загальнонародної мови. Позитивна сторона тут в тому, що свій словниковий склад зберігається, мова не засмічується іншомовними словами і «слово», взяте як термін, вважається загалом зрозумілим будь-якому, хто говорить на цій мові.

Проте усе це не зовсім правильно. Передусім, слово як термін має інше значення, метафоричне. Так що, розуміючи значення звичайного слова, не завжди легко зрозуміти значення терміну: наприклад, «кап» (відомо як звуконаслідувальне: кап-кап) — наплив на стволі дерева; «хвіст сома» — як термін рибної справи; соколик — зменшувальне від сокіл, а як собаководческий термін — частина грудної клітки і т. п.)

Можливість достатнього контексту рятує ці терміни від неправильного розуміння, але не завжди призводить до правильного розуміння терміну.

Інша можливість «відмежування» терміну — морфологічна. Так, звичайне слово «лоб» схиляється з «біглою голосною»: лоба, лобу і т. д., тоді як термін тенісної гри «лоб» — «удар, що перекидає м’яч через голову супротивника», схиляється без зміни звукового складу кореня: лоб, лоба, лобу.

Вказаних труднощів уникають терміни, що є запозиченими словами. Вони входять в мову як кличка, кліше, майже як власні імена. Такі запозичені терміни — чужомовні слова і вони не змішуються із звичайними словами; вони окремі, однозначні. І таких випадків багато у будь-якій термінології. Вибір мови-джерела цих термінів обумовлений реальною історичною практикою, тому тут дуже ясно можна показати зв’язок народів і націй, характер їх культурної взаємодії.

Для утворення термінів існує, починаючи з епохи Відродження, і третій шлях — шлях використання античного «нічийного» спадку, тобто слів і словотворчих моделей і елементів грецької і латинської мов.

По-перше, в цих мовах в античний період було створено багато наукових, технічних і політичних термінів (історія, філософія, піраміда, бісектриса, республіка і т. п.); по-друге, прямі значення грецьких і латинських слів можна вживати в переносних значеннях як терміни (греч. dekan — «десятник» і сучасний педагогічний термін декан, лат. seminarium, множина seminaria — «розсадник» і сучасні значення «духовна семінарія», «семінарій по історії англійської мови» і т. п.); по-третє, із старогрецьких і латинських коренів і їх складання, префіксів і суфіксів можна у будь-якій мові створювати незліченну кількість штучних термінів (термометр, психологія, інтелігенція, спектрограф, політеїзм, монографія і багато інших). Оскільки античний спадок існує у виді і слів, і їх осмислених словотворчих елементів і нікому вже давно не «належить», то використати його можуть усі, тобто будь-який народ, будь-яка нація, пристосовувавши до внутрішніх законів своєї мови — освоюючи ці слова і словотворчі комбінації за законами своєї граматики і фонетики.

Так, політичний термін «революція», прийнятий з однаковим значенням в усіх нових мовах, виходить від використання латинського дієслова «revolvo, revolvi, revoltum, revolvere» зі значенням «повертати назад», «скачувати», що в латинському розумілося в матеріальному сенсі рухів. Проте «revolutio» могло означати і «переворот». Переносне значення слова «революція» переведено в соціальний план — «переворот в суспільно-політичних стосунках», з новими переносними значеннями: «культурна революція», «революція в переконаннях» і т. п.

Завдяки вказаним властивостям термінологію у будь-якій мові можна і повинно упорядковувати, приводити в єдність синонімію, уточнювати значення. На цій підставі Н. В. Юшманов виводить таку формулу впорядкованого терміну: «Впорядкована термінологія повинна дати двосторонню відповідність: знаючи термін, знаєш місце в системі, знаючи місце в системі, знаєш термін».

1.2 Запозичення термінів в англійській мові

Запозичення в термінології розглядаються як об'єктивний фактор її розвитку. Вони є одним із способів поповнення словникового складу англійської мови протягом усієї історії її існування. Наявність іншомовних термінів не є ознакою слабкості мови, а свідчить про її самобутність та високий рівень розвитку. Англійська, як и будь-яка інша, мова не просто запозичує іншомовне слово, а адаптує і використовує його як власне, пристосовуючи до своїх літературних норм.

Основою будь-якої національної терміносистеми є питома термінологія, утворена на власному мовному ґрунті. Проте, якою би багатою не була природна мова, при творенні термінів вона не може обійтися своїми власними ресурсами, тому термінологія багатьох галузей знань різних мов послуговується лексичними та словотворчими засобами високо розвинутих літературних мов.

Запозичена термінологія як невід'ємний складник лексичної системи будь-якої мови, у тому числі й англійської, може бути представлена трьома групами: а) термінологічні запозичення, основним чинником яких є семантична еквівалентність поняття; б) запозичення, використання яких ускладнює розуміння фахового тексту з одного боку, а з другого — порушує гармонію власно мовного звучання та системи граматичних правил; в) запозичення як чинник інтелектуалізації мови в цілому і наукової зокрема.

Показниками освоєності запозиченого слова є:

1) фонетико-графічна передача іншомовного слова засобами англійської мови;

2) включення іншомовного слова до певного граматичного класу слів мови-реципієнта і набуття у зв’язку з цим відповідних морфологічних та синтаксичних ознак;

3) словотворча активність, яка полягає у здатності запозиченого терміна бути основою для творення нових слів (напр. finances — financial — to finance — financing).

Критерій доцільності використання запозичених терміноодиниць ґрунтується на тому, чи термін вписується в лексико-граматичну систему мови й чи не створено в ній синонімічного відповідника. Тому нерідко дослідники надають перевагу інтернаціональному термінові, паралельно використовуючи й питомо український. Таким чином, іншомовні терміни потрапляють у мову й лишаються в терміносистемі за умови існування потреби, незаповнених лакун у лексичній системі. Ця потреба зумовлена низкою чинників, які сприяють увіходженню іншомовних слів до відповідної терміносистеми.

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова, найголовнішу частину якої становить термінологія.

Мова є своєрідним барометром, що фіксує досягнення соціально-економічного, державно-політичного, науково-технічного та культурного розвитку людства. Зафіксувати досягнення людської цивілізації, появу нових понять допомагає досконала наукова термінологія, яка виходить за національні рамки.

Наукова термінологія — вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Вона є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання та оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять років, що спричиняє так званий «термінологічний вибух» — появу великої кількості нових термінів.

При розгляді питання про вживання іншомовних слів однією із найскладніших проблем завжди було розмежування понять, які позначають даний вид лексики. У лінгвістичній літературі для цього використовують різні терміни: іншомовні вкраплення, запозичення, іноземні слова, варваризми, інтернаціоналізми тощо. Найбільш поширеним терміном для позначення слів, які прийшли в мову з інших мов, є термін запозичення. Здебільшого ним позначають як мовний процес запозичення, так і результати цього процесу: тобто запозичення це і акт, в результаті якого одна мова засвоює елемент іншої мови, і сам запозичений елемент.

1.3 Роль запозичень у розвитку словникового складу англійської мови Роль запозичень в різних мовах неоднакова, вона залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови. В англійській мові відсоток запозичень значно вищий, ніж у багатьох інших мовах, оскільки в силу історичних причин він виявився дуже проникним.

Англійська мова більше ніж яка-небудь інша мова мала можливість запозичувати іноземні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середні століття від іноземних загарбників на Британських островах, які постійно змінювали один одного, а пізніше в умовах торгівельної експансії та колонізаторської активності самих англійців. Підраховано, що число одвічних слів в англійському словнику складає в цілому близько 30%. Ця обставина давала багатьом дослідникам привід перебільшувати значення запозичень і вважати англійську мову не германською, а романо-германською мовою, відмічати змішаний характер англійської лексики як його найважливішу особливість, а іноді і взагалі зводити усю лексикологію англійської мови до проблеми запозичень.

Деякі учені навіть вважають, що в розвинених мовах лексика запозичується настільки легко, що виявляється нехарактерною для специфіки мови. Насправді, запозичення є одним з важливих способів збагачення словникового складу, але не єдиним і навіть не найголовнішим.

Запозичення в мовах є одним із найважливіших чинників її розвитку. Залежно від мови з якої було запозичене слово, такі слова називають «англіцизми», «германізми», «латинізми» і т.п. Запозичення збільшує лексичне багатство, служить джерелом нового коріння, словотворчих елементів і точних термінів і є наслідком умов соціального життя людства. Процес запозичення лежить вже в самій основі мовної діяльності.

Канали запозичень можуть бути як усні (на слух), так і книжні (письмові), за літерами. При усному запозиченні слово зазнає більше змін, аніж при книжному запозиченні. Якщо слово входить до мови іншого народу з одночасним запозиченням нового предмета чи поняття, то значення цього слова не міняється; але у випадку входження нового слова у якості синоніма до вже існуючого у мові слова, між цими синонімами відбувається розмежування значень та спостерігаються зсуви у первісній семантиці. Такі запозичення іноді називають проникненнями. За допомогою книжкового каналу запозичень можливе запозичення елементів, що належать більш стародавній стадії тієї ж мови.

Загальний закон про нерівномірність змін елементів мови в застосуванні до проблеми запозичень формулюється таким чином: найбільш проникними є найбільш рухливі елементи мови, що входять до словникового складу мови, менш проникними є елементи фонду, що відстоялися, і майже не піддається іноземним діям граматична будова мови.

Помилкові уявлення, що панували в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводилися тільки до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили переважно джерела і дати запозичення і, у кращому разі, історичні причини і умови запозичення. При всій необхідності цих даних, обмежуватися ними не можна. Учених цікавить тепер не лише звідки і чому прийшло запозичене слово, але і як воно асимілювалося в мові, як підкорилося його граматичній будові і фонетичним нормам, як змінило своє значення і які зміни викликала його поява в словниковому складі мови-реципієнта.

Недоліки запозичених слів з окремих мов полягають в тому, що своя мова засмічується випадковим «чужемовством», що відбивається, передусім, на строкатості самої термінології і на розриві міжнародних зв’язків, оскільки різні народи можуть запозичувати термінологію тієї ж області з різних мов.

Було б помилковим вважати, що роль слова у мові визначається тим, чи є воно запозиченим або відвічним. Тим не менше всі найуживаніші прийменники, сполучники, прислівники, всі допоміжні і модальні дієслова, майже всі сильні дієслова і майже всі займенники, прикметники, всі числівники, за винятком second, million, billion і, нарешті, багато іменників, що позначають самі звичайні поняття, є в сучасній англійській мові споконвічними словами.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, подорожі, торгівля, вони призводять до більш-менш тісній взаємодії різних мов. Інтенсивність притоку нових запозичених слів у різні періоди різна. Залежно від конкретних історичних умов, вона то збільшується, то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому значною мірою залежить від мовного фактора, а саме від ступеня близькості взаємодіючих мов, тобто від того, чи є вони близько родинними чи ні.

Власне кажучи, на необхідність саме такого підходу до запозичень деякі російські вчені вказували вже давно. Наприклад, А. А. Потебня звертав увагу на творчий елемент у процесі запозичення. Тобто «позичати» — значить «брати» для того, щоб можна було внести до скарбниці людської культури більше, ніж отримуєш. Такий підхід до питання про запозичення дозволяє виявити закономірності, яким підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити явища, що відбуваються в ньому і виявити їх причини, розкрити зв’язки між історією окремих слів, історією мови та історією народу. Пояснимо сказане прикладом.

Розглядаючи розвиток слова «sport», ми не будемо задовольнятися даними про те, що слово це запозичене в середньо-англійський період із старо-французького, де воно було «desport» і прийшло з пізньолатинського «disportus». Цікавіше те, що «desport» і «disportus» означали відволікання, відхилення, а при запозиченні відбулася спеціалізація значення і в середньо англійській мові це слово мало більш загальне значення, ніж зараз, означаючи розвагу, спорт, веселощі, пожвавлення. Далі вкажемо, що слово підпорядковується англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи в множині закінченняs. У ньому не тільки замінюються всі звуки англійськими і читається останнє «t», але й відпадає, як це часто спостерігається саме у французьких запозиченнях, перший склад (аферезіс), в результаті чого слово в звуковому відношенні ще більше уподібнюється споконвічним англійським словам, для яких характерна односкладовість. У новоанглійських це слово зазнає ще деякі зміни в семантиці і означає фізичні вправи, переважно у вигляді ігор і змагань. З цим значенням, і в своїй новій формі воно знову запозичується назад у французьку мову і в інші мови і стає інтернаціональним. У словниковому складі англійської мови паралельно зберігається дієслово «disport» (розважатися), який, проте, виявляється маловживаним.

Загальний закон про системність явищ мови в застосуванні до проблеми запозичень можна, отже, сформулювати таким чином: всяка зміна в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень спричиняє за собою семантичні або стилістичні зміни у вже наявних у мові словах і зрушення в синонімічних групах.

Наявні в словниковому складі мови слова можна класифікувати: по джерелу запозичення, по тому, який аспект слова запозичений і по мірі асиміляції. По джерелу і епосі запозичення в словниковому складі англійської мови розрізняють:

— Кельтські запозичення.

— Латинські запозичення.

— Скандинавські запозичення епохи скандинавських набігів (VIII — IX вв.) і особливо скандинавського завоювання (Х ст.).

— Старі французькі запозичення (XII — XV вв.), обумовлені норманським завоюванням. — Латинські запозичення XV — XVI вв., тобто пов’язані з епохою Відродження.

— Нові французькі запозичення після XVI ст.

— Запозичення з грецького, італійського, голландського, іспанського, російського, німецького та ін. мов, обумовлені економічними, політичними, культурними зв’язками з відповідними народами (які ми розглянемо в практичній частині).

— Советизми, тобто запозичення з російської мови післяжовтневого періоду, що відбивають вплив передового суспільного устрою.

Запозичення також можна класифікувати по тому, який аспект слова виявляється новим для приймаючої мови. За цим принципом запозичення підрозділяються на фонетичні, кальки, семантичні і запозичення словотворчих елементів.

Кальками називаються запозичення у вигляді буквального перекладу іноземного слова або вираження, тобто точного відтворення його засобами приймаючої мови зі збереженням морфологічної структури і мотивування.

Такими кальками є, наприклад, багато запозичень, що стали інтернаціональними, з мови індійців: pale-face — блідолиций; pipe of peace — люлька миру. Багато серед советизмов: palace of culture, house of rest, collective farm.

Під семантичним запозиченням розуміється запозичення нового значення, часто переносного, до вже наявного в мові слова. Слова pioneer і brigade існували в англійській мові і до проникнення в нього советизмов, але значення: член дитячої комуністичної організації і трудовий колектив вони отримали під впливом російської мови післяжовтневого періоду.

2. Приклади термінів-запозичень в англійській мові

2.1 Запозичення з французької мови У ново англійський період взаємовідношення між Англією і Францією не припиняються і сприяють появі в англійській мові ряду французьких слів. Найбільша кількість нових французьких запозичень потрапляє в англійську мову в другій половині XVII століття і початку XVIII століття. В цей час Англія переживала грандіозні потрясіння — буржуазну революцію, скинення королівської династії Стюартов, а потім її відновлення. Англійські аристократи, що знаходилися разом зі своїм королем Карлом II у вигнанні у Франції, багато що сприйняли з французької культури того часу, і тому після Реставрації в Англії, яка припала на 1661 рік, у британське життя стало впроваджуватися багато усього французького. Звичайно, і в англійському словниковому складі Франція залишила безліч дуже значних слідів.

До термінів-запозичень цього часу відносяться:

· Військові терміни: pilot — пілот; sally — вилазка; brigantine — бригантина; rendez-vous (спочатку це слово було військовим терміном, що означав збір військ в призначеному місці); partisan — прибічник, партизан; cache — таємний склад зброї, провіанту; corsar — пірат; volley — залп; machine — машина, механізм; barrage — загородження; communique — офіційне повідомлення; chassis — шасі.

· Терміни в мистецтві і літературі: resume — резюме; litterateur — література; cliche — кліше; Renaissance — Відродження; matinee — денний спектакль або концерт; motif — мотив; rococo — стиль рококо; macabre — похмурий, жахливий; premiere — прем'єра; grotesque — гротеск; gazette — газета; miniature — мініатюра.

· Одяг: rosette — розетка; fichu — мереживна косинка; camouflage — маскування, камуфляж; lornette — лорнет; crepe — креп (тканина); negligee — домашня сукня; beret — бере; suede — замша; cretonne — кретон (тканина); corsage — корсаж.

· Соціальні терміни: chauffeur — шофер; chef — шеф-кухар; roue — гульвіса, розпусник; habitue — завсідник; elite — еліта, вище суспільство; debutante — дебютант; fiancee — наречена; chic — шик; risque — ризик.

· Дипломатичні та юридичні терміни: attache — аташе; clientele — клієнтура; prestige — престиж; to accuse — звинувачувати; court — суд; crime — злочин; felony — тяжкий злочин; plaintiff — позивач; defendant — обвинувачений; attorney — адвокат.

У XIX і початку XX століття усі запозичення носять переважно книжковий характер. Проте в період, що слідує за закінченням Другої світової війни, англійська мова запозичує і розмовні французькі слова в результаті живого спілкування армії з французьким народом. Прикладами запозичень цього періоду можуть служити наступні слова: garage — гараж, revue — огляд, ревю, fuselage — фюзеляж, camouflage — маскування, камуфляж, hangar — ангар, limousine — лімузин.

Запозичення термінів із французької мови продовжує поповнювати словниковий склад англійського і на сьогодні. Особливо цікавий вплив французьких слів на лексику англійської мови останнім часом, у кінці XX століття і початку XXI. Вони з’являються у багатьох сферах життя: в політиці і світському житті, в спорті і відпочинку. Ось декілька новітніх термінів-запозичень з французького: cinemateque — синематека; discoteque — дискотека; anti-roman — антироман; petit dejeuner — легкий сніданок.

2.2 Запозичення з німецької мови У англійському словниковому складі є значна кількість слів, запозичених з німецької мови. Потрібно, правда, відмітити, що власне німецьких словникових одиниць, що увійшли до складу англійської лексики, не так вже і багато. Річ у тому, що дуже велика кількість слів, запозичених з німецької мови, відносяться до галузі науки, має латинські і грецькі корені, тобто вони є словами інтернаціональними, хоча і були запозичені з німецьких джерел. До запозичень з німецької мови, в першу чергу, відносяться слова, що виражають поняття суспільно-політичного і філософського характеру. Більшість з них оформилася в англійській мові у формі кальки. Калькірування ряду словосполучень і складних слів німецької мови полегшувалося і за рахунок того, що німецький і англійський — мови близькоспоріднені.

Перші запозичення з німецької мови відносяться до XVI століття. У цей період були запозичені терміни, що відносяться до торгівлі і військової справи: kreuzer — крейцер (назва монети); junker — юнкер.

Вже в XVI столітті в Англії нестримно розвиваються металургія і мінералогія. Німеччина у той час була передовою країною гірської справи і металургійної промисловості. З Німеччини в Англію прибувають фахівці гірської справи. Під час правління королеви Єлизавети Тюдор організовуються дві промислові компанії, керівництво якими було покладено на німецьких фахівців. Мабуть, в результаті безпосереднього спілкування з людьми, що говорять німецькою мовою, і відбувалося спочатку усне запозичення німецьких слів. А ось в письмових документах ці слова з’являються не раніше за XVII століття.

Такі терміни гірничорудної промисловості як zinc, bismuth, cobalt, quartz, gneiss, nickel і інші потрапили в англійську мову з німецької.

У XVII столітті з’явилися нові терміни-запозичення з області торгівлі і військової справи. Наприклад: groschen — гроші; drillinq — тренування; plunder — грабіж; staff — штаб; fieldmarshal — фельдмаршал і інші.

А ось в XVIII ст. вплив німецької мови виявився слабкіший, ніж в попередньому столітті. Це, очевидно, пояснюється загальним політичним і економічним занепадом Німеччини після Тринадцятирічної війни. У другій половині XVIII століття були запозичені терміни, що відносяться до області геології, мінералогії і гірської справи: iceberq — айсберг, wolfram — вольфрам, qletscher — глетчер.

У XIX столітті сфера запозичень значно розширюється. З’являється ряд запозичень з області гуманітарних наук, громадського життя і політики. Запозичується багато термінів (з області хімії і фізики, філології, мистецтва). Загальновживані можна класифікувати таким чином:

· Терміни з області музики: leitmotiv — лейтмотив; kapellmeister — капельмейстер; claviatur — клавіатура; waltz — вальс; humovresgue — гумореска.

· Назви тварин: spits — шпіц; poodle — пудель.

· Терміни з області лексикології: umlaut — умлаут; ablaut — аблаут; grade (Grad) — клас; breaking — перебій; loanword (Lehnwort) — запозичення.

· Деякі інші: masterpiece — шедевр; swansong — лебединий гімн; homesickness — ностальгія.

Слід зазначити також і передову у той час термінологію, наприклад: superman — надлюдина; thing-in-itself — річ в собі; surplus value — додаткова вартість; world market — світовий ринок.

2.3 Запозичення з російської мови Запозичення з російської мови, особливо в післяжовтневу епоху, вимагають особливого розгляду. У англійській мові, як і в інших германських мовах, ще в прадавні часи траплялися слова, які мали загальні корені із словами слов’янських мов, і, мабуть, були запозичені з діалектів слов’янських племен в XII столітті.

Велика кількість російських запозичень в англійській мові з’являється, проте, вже в XVI столітті, після встановлення регулярних економічних і політичних зв’язків між Росією і Англією.

У спогадах, що дійшли до нас, і описах Московської держави, зроблених англійцями, зустрічається ряд російських слів, що відбивають особливості російського побуту і державного устрою. У числі слів, запозичених в течії XVI століття слід назвати слова: rouble — рубль; сossack — козак; tsar — цар, і деякі інші.

Російські слова, що проникли в англійську мову в той період, за своїм значенням являються різного роду найменуваннями предметів торгівлі, назвами правлячих, станових, посадових і підпорядкованих осіб, встановлень, назвами предметів ужитку і географічними назвами.

Проникають і деякі спеціальні терміни. Наприклад: siberite — особливий вид рубіна; uralite — азбестовий сланець. Багато з цих слів увійшло до словникового складу англійської мови і використовуються англійськими письменниками.

У XIX столітті із зростанням народно-демократичного визвольного руху в Росії в англійській мові з’являються слова-терміни, які відбивають цей суспільно-політичний рух. Наприклад: Decembrist — декабрист; nihilist — нігіліст (nihilism, nihilistic); narodnik; intelligentsia — інтелігенція; Soviet — рада; bolshevik — більшовик; bolshivism — більшовизм; komsomol — комсомол. Нові форми соціалістичного сільського господарства отримали своє відображення в словах kolkhoz — колгосп; sovkhoz — радгосп. Звичайно, корені таких слів як nihilist, Decembrist, intelligentsia — латинські. Проте ці слова є запозиченнями з російської мови, оскільки виникли в Росії, у зв’язку з певними явищами російської історії і такими проникли в інші мови.

Окрім вищезгаданих слів в період XVIII — XIX вв. в англійську мову проникають і інші російські слова. Багато з цих слів, такі, наприклад, як ispravnik, miroed, obrok, barshina і інші, являються нині в російській мові історичними термінами і в англійському зустрічаються лише при історичних описах або в історичних романах.

У «дожовтневий» період запозичувалися головним чином слова, пов’язані з особливостями російської природи і побуту, предметами торгівлі з Росією: sable — соболь; astrakhan — каракуль; sterlet — стерлядь; steppe — степ; verst — верста; izba — хата.

Лише до кінця XIX століття в англійську мову, як і в інші мови світу, з російської мови «просочуються» слова, пов’язані із зростанням суспільно-політичного руху. Впродовж XX століття ми спостерігаємо в англійській мові російські слова, що свідчать про інтерес англійського народу до політичних подій в Росії. Російські запозичення також зіграли велику роль у вдосконаленні сучасної філософської і політичної термінології усіх мов.

2.4 Запозичення з італійської мови Найбільш сильний вплив на склад англійської мови в епоху відродження мала італійська мова. Відомо те величезне значення, яке література і мистецтво Відродження мали для усієї європейської культури. Англія також випробувала на собі цей вплив. Італія була передовою країною в області економіки, політики, культури, тому знайомство з найбагатшою італійською літературою цього періоду, подорожі в Італію, вивчення прекрасних зразків італійського живопису, скульптури і архітектури, інтерес до італійської музики, до самої країни, знайшло своє відображення у ряді запозичень з італійської мови.

Слід зазначити, що, у зв’язку з широким поширенням італійських запозичень в європейських мовах, деякі італійські слова були запозичені англійською мовою не безпосередньо, а через інші мови. Наприклад, barouche (італійське слово baroccio — бароко); cohl-rabi (ит. cavoli rape — кольрабі) запозичені з італійського через німецький. Більшість італійських слів до XVI століття були запозичені через французький. І тільки з XVI століття з’являються «чисті» запозичення — безпосередньо з італійської мови.

Самі ранні (XIV — XV століття) запозичення відносяться до торгівлі і військової справи. Так, з області торгівлі, бухгалтерського обліку і фінансів були запозичені терміни:

· ducat — дукат (монета); million — мільйон; lombard — ломбард; bank — банк.

З області військової справи і мореплавання прийшли слова:

· alarm — тривога; brigand — бандит; bark — барка; colonel — полковник; squadron — ескадрон; sentinel — постовий; pistol — пістолет; battalion — батальйон.

(У слові colonel дещо незвичайний звуковий вид, що вказує на наявність в ньому до вокалізації звуку [r]. Ця особливість пояснюється тим, що італійське слово colonnello — «командир першої роти піхотного полку» — походило від італійського colonna, та було запозичено в іспанську мову, де його неправильно асоціювали із словом corona — «корона» і стали вимовляти coronel. У цьому звуковому виді це слово проникло в англійську мову. Але орфографія, яка за ним закріпилася, відповідала французькій вимові colonel. Таким чином, ми маємо дуже рідкісний випадок запозичення звукової форми слова з однієї мови, а його графічного виду з іншої мови).

У XVI столітті економічні зв’язки з Італією принесли нові терміни-запозичення:

· carat — карат; traffic — рух транспорту; porcelain — фарфор; contraband контрабанда; bankrupt — банкрот; soldo — сольдо; citadel — цитадель.

Проте найбільша кількість слів, запозичених з італійської мови, звичайно, пов’язана з термінами із області мистецтва, а саме, літературою, живописом, музикою, театром, архітектурою. Наприклад:

· sonnet — сонет; stanza — строфа; motto — епіграф, девіз; model — модель; miniature — мініатюра; madonna — мадонна; fresco — фреска; mezzotinto (спосіб відтворення гравюр); studio — студія, майстерня художника; balcony — балкон; cornice — карниз; mezzanine — мезонін, антресолі; solo — соло; stucco — штукатурка.

Особливо велика кількість термінів-запозичень прийшла з області музики:

· Назви музичних інструментів: cello — віолончель; piano — піаніно; violin — скрипка; piccolo — мала флейта.

· Назви співецьких голосів: bass — бас; baritone — баритон; contralto — контральто; soprano — сопрано.

· Назви музичних творів: opera — опера; sonata — соната; aria — арія.

У XVIII столітті тривале захоплення італійською музичною культурою викликало новий прилив музичних термінів з італійської мови. У цей період з’явилися такі слова як falsetto — фальцет; viola — альт; cantata — кантата; mandolin — мандоліна; trombone — тромбон; trio — тріо; fantasia — фантазія; tempo — темп; andante — анданте.

У XIX столітті запозичуються деякі італійські слова, що відбивають політичну боротьбу. Збільшується група запозичень, пов’язаних з наукою, проте, найбільша кількість, як і в попередні два століття, поступила з області музики і мистецтва. В якості прикладів можна привести наступне: cavatina — кавантина; legato — легато; replica — репродукція.

2.5 Запозичення з іспанської мови Як і запозичення з італійської мови, іспанські запозичення почали з’являтися в англійській мові з XVI століття. Історичні події, що викликали приплив запозичень, пов’язані, передусім, з Великими географічними відкриттями кінця XV — початку XVI віків. Стрімкий розвиток торгівлі, який послідував за відкриттям Америки в 1492 році і відкриттям морського шляху в Індію в 1498 році, а також колонізація Південної і Північної Америки іспанцями і, надалі, тісна співпраця Англії з Іспанією привели до запозичення цілого ряду іспанських слів, а також слів з мов народу, що піддався колонізації.

Найбільш ранні запозичення, пов’язані з іспанською мовою, поступили до складу англійської лексики через французький. Деякі з них — це слова арабського походження, що відбивають торгові стосунки зі Сходом і вплив східної культури, наприклад, cotton — бавовна; zenith — зеніт. У XV столітті було зроблено ще декілька таких запозичень: lemon — лимон; tare — тара, — безпосередньо з іспанського.

У першій половині XVI століття, завдяки династичним зв’язкам між Англією і Іспанією в Англії знаходилося немало іспанців. Від них англійці засвоїли деяку кількість слів, що відносяться до іспанських устоїв, торгівлі. Військовий конфлікт між двома країнами у кінці XVI століття також залишив свої сліди в англійській лексиці.

Іспанські запозичення можна розділити на декілька груп. В першу чергу це:

· Торгові терміни: cargo — вантаж; contraband — контрабанда; embargo — заборона.

· Позначення предметів торгівлі, що вивозилися з колоній: banana — банан; cocoa — какао; chocolate — шоколад; cigar — сигара; potato — картопля; tobacco — тютюн; tomato — помідор; maize — маис, кукуруза.

Англо-іспанські війни також значно поповнили словниковий склад англійської мови, до якої увійшли такі військові терміни як galleon — галеон, військовий корабель; guerilla — партизанська війна (корінь германського походження werra — war); armada — військовий флот.

Так само з іспанських запозичень цього періоду можна в якості прикладів привести наступні слова: infanta — інфант (принцеса); don — дон; hidalgo — ідальго; renegade — зрадник; comrade — товариш; mulatto — мулат, напівкровка; mosquito — москіт. З найбільш відомих слів, запозичених в XVII столітті, приведемо наступні: guitar — гітара; castanet — кастаньєти; toreador — тореадор; matador — матадор; duenna — дуенья, компаньйонка молодої дівчини; parade — парад.

Серед запозичень, зроблених в XVIII столітті, можна відмітити назви іспанських танців, ігор і страв, предметів одягу, суспільно-політичні терміни. Наприклад, quadrille — кадриль; bolero — болеро; picador — пікадор; marinade — маринад; caramel — карамелька; flotilla — флотилія.

2.6 Запозичення з португальської мови Запозичення з португальської мови майже цілком пов’язані з торговими стосунками, що виникли в результаті Великих Географічних відкриттів. В порівнянні з іспанською мовою запозичення з португальської мови не так численні.

Деякі португальські слова були запозичені через французьку мову. Через португальську мову були також запозичені слова з мов народів Бразилії, Гвіани, Африки, Індії і інших. Наприклад:

· Продукти харчування, напої: marmalade — мармелад; madeira — мадера (вино); coconut — кокосовий горіх; apricot — абрикоса; pawpaw — папайя; mandarin — мандарин.

· Птахи, тварини, рослини: flamingo — фламинго; buffalo — буйвол; albatross — альбатрос; anchovy — анчоус; dodo — дронт; emu — страус эму; macaque — макака; macaw — попугай ара; piranha — пиранья; sargasso — саргассы.

· Інші: guinea — гінея; crusado — крузадо; albino — альбінос; bandanna — кольорова хустка (з санскриту); breeze — легкий вітер; caste — каста; grandee — гранд (дворянин); fetish — фетиш, об'єкт поклоніння; hurricane — ураган; pagoda — пагода.

Итак, підсумовуючи усе вищевикладене, слід сказати, що саме розвиток політичних, культурних, торгових і інших зв’язків з різними країнами упродовж Нового Часу і, зокрема, тісніа взаємодія з багатьма європейськими державами в XVIII — XIX віках сприяло появі в англійській мові більшої або меншої кількості слів з найрізноманітніших мов країни Європи. У новий час значно виріс сформований раніше так званий інтернаціональний лексичний елемент в англійській мові, головним чином, за рахунок науково-технічних і суспільно-політичних термінів.

Висновок Зважаючи на специфічні умови історичного розвитку в англійську мову проникли цілі ряди іншомовних елементів. Масовий характер іншомовних запозичень став причиною деяких особливостей словникового складу англійської мови. Так, наприклад, з фактом численних запозичень пов’язана наявність великої кількості етимологічних дуплетів і синонімічних пар.

Запозичення як процес багатогранно; воно має певні причини, види і результати. Причини запозичення лежать як усередині певної мовної системи, так і поза нею. Потреба, що виникає усередині мови, в запозиченні іншомовного елементу пояснюється неточністю наявної назви або його відсутністю внаслідок новизни об'єкту для культури, що користується цією мовою.

Запозичення відбилися на характері словотворення сучасної англійської мови. Передусім, завдяки численним лексичним запозиченням система морфем англійської мови збагатилася цілим рядом словотворчих афіксів — суфіксів і префіксів.

Отже, вивчивши історію англійської мови, зробивши аналіз запозичених термінів в англійській мові, я можу зробити певні висновки.

По-перше, іншомовні терміни-запозичення є одним з важливих видів збагачення словникового складу англійської мови. При їх вивченні та аналізі увага дослідника повинна бути звернена не тільки на те, коли і з якої мови вони були запозичені, але і на те, яку еволюцію проробили після запозичення і які викликали зміни в словах, які вже раніше існували в англійській мові.

По-друге, лексичні сфери, в яких відбувалося в різні періоди запозичення термінів з тих чи інших мов, виявляються показовими для тих економічних, політичних, культурних зв’язків, які існували в англійського народа з народами-носіями цих мов. Процеси асиміляції цих слів закономірні і обумовлені специфічними особливостями англійської мови. Незважаючи на високий відсоток запозичень, англійську мову не можна класифікувати, як мову міжнародного походження, або як одну з романських.

Як відомо, терміни-запозичення є одним із джерел утворення нових слів. Їх вивчення дозволяє простежити переплетіння внутрішніх та зовнішніх явищ в мові, вплив останніх на різні ланки мовної структури.

Список джерел

1. Арнольд, И.В. Лексикологія сучасної англійської мови/ И. В. Арнольд. — М.: АспектПресс, 2001. — 536 з.

2. Видерман, М. Е. «К питанню про етимологію англомовних термінів"/ М. Е. Видерман // Молодий вчений. — 2011. — № 1. — С. 129−133.

3. Винокурова, В.Н. Закономірності розвитку семантичної структури лексичних запозичень в сучасній англійській мові, — Сб. науч. ст./ Ред. А. В. Данилович, М.И. Шматків. — Мн.: Навука i тэхнiка, 1993. — 208 с.

4. Витюховская, Я. Н. Запозичення в англійській мові/ Я. Витюховская. — Перм, 2000.

5. Гальперін І.Р., Черкаська Є.Б. «Лексикологія англійської мови», М. — 1956.

6. Дяків, А. И. Мова і культура/ А.И. Дяків. — Новосибірськ, 2003.

7. Заботкіна В.І., «Нова лексика сучасної англійської мови», М., Вища школа, 1989.

8. Ільіш Б.А., «Історія англійської мови», Вид. 4-е, Вид-во літератури на ін. мовах, М., 1958.

9. Кабакчи, В.В. Англійська мова міжнародного спілкування/Cross — cultural English. — Спб: Освіта, 1993. — 200 с.

10. Лещева, Л. М. Слова в англійській мові/ Л. М. Лещева. 2001. — 179 с.

11. Маслов, Ю. С. Введення в мовознавство/ Ю. С. Маслов. — М.: «Вища школа», 1987. — 272 с.

12. Хлебнікова І.Б., «Введення в німецьку філологію та історію англійської мови» , — Калінінський Держ. Університет, Калінін, — 1972.

.ur