Торгова надбавка

смотреть на реферати схожі на «Торговельна надбавка «.

1. Формування цінової газової політики підприємства 3.

2. Методи розрахунку торгової надбавки 12.

3. Список літератури 17.

1. Формування цінової газової політики предприятия.

Предметом цінової газової політики торгового підприємства виступає не ціна товару загалом, а лише з її елементів — торгова надбавка. Саме цей елемент ціни товару характеризує ціну торгових послуг, запропонованих покупцю за його реалізації торговим підприємством. І цей елемент ціни з урахуванням кон’юнктури споживчого ринку, умов своєї господарську діяльність, рівня ціни виробника й інших чинників торгове підприємство формує самостійно. Попри високий рівень через відкликання ціною виробника, рівень торгової надбавки які завжди визначається найвищим рівнем ціни на всі товар. Так, за нижчого рівня ціни на всі товар, запропонованому його виробником, може бути сформований високий рівень торгової надбавки, і навпаки — високого рівня ціни виробника торговими підприємствами часто обмежуються низькому рівні торгової надбавки.

Ця специфіка торгової діяльності визначає особливості формування цінової газової політики підприємства торгівлі. Під формуванням цінової газової політики торгового підприємства розуміється обгрунтування системи диференційованих рівнів торгової надбавки на реалізовані товари та розробка заходів щодо забезпечення оперативної їх коригування в залежність від зміни ситуації на споживчому ринку й умов хозяйствования.

Основні передумови, принципи й ефективні методи формування цінової газової політики на підприємствах торговли.

Насамперед, з’ясувавши що не діапазоні споживчого ринку може формуватися торгова надбавка роздрібного підприємства, тобто. визначимо можливі кордону його маневру у формуванні своєї цінової политики.

[pic].

рис. 1.

З малюнка 1 видно, що найнижчим межею формування торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі виступають ціни оптового пропозиції товару над ринком, зумовлені цінами його у виробників і оптових посередників. Верхній межею формування торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі є за ціни попиту кінцевих покупців товара.

Поруч із зовнішніми межами можливого діапазону формування торгової надбавки роздрібного торгового Підприємства, розглянемо також склад її внутрішніх элементов.

Торговельна надбавка підприємства складається з з трьох основних елементів: 1) суми витрат звернення, що з реалізацією товару, 2) суми податкові платежі, які входять у ціну товару, тобто. сплачуваних безпосередньо з допомогою доходів торгового підприємства (до них належить податку додану вартість, акцизний збір, митні збори і стягування мита 3) суми прибутків і реалізації товарів (до відрахування з її налогов).

Зниження рівня витрат звернення (тобто. їх розміру цінується кожного товару) може бути забезпечено з допомогою зростання обсягу продажу товарів, реалізації внутрішніх резервів їх економію газу й інших напрямів господарську діяльність. Зниження суми й досяг рівня податкові платежі, які входять у ціну товару, може бути забезпечене з допомогою вдосконалення асортиментної політики підприємства, відмовитися від імпорту низки товарів, здійснення ефективнішою податкової політики (повнішого використання системи податкових пільг) та інших заходів. Зниження рівня у перших двох елементів цінується товарів дозволяє формувати у межах діапазону торгової надбавки вищий розмір прибутку (рівень рентабельності), тобто. здійснювати ефективнішу цінову политику.

С урахуванням розглянутих передумов сформулюємо принципів формування цінової газової політики торгового підприємства. До основних з цих принципів ставляться :

1. Забезпечення ув’язування цінової газової політики підприємства із загальною стратегією торгового менеджменту і пріоритетними цілями розвитку товарообігу. Цінова політика має як найважливіша складова частина стратегію розвитку торгового підприємства на окремих етапах його реалізації, та її мети повинні суворо листуватися з обраними пріоритетними цілями розвитку товарообігу (стосовно цілям розвитку товарообігу мети формування цінової газової політики носять підлеглий характер).

2. Забезпечення ув’язування цінової газової політики підприємство з кон’юнктурою споживчого ринку виробництва і особливостями обраної ринкової ніші. Така ув’язка дозволяє врахувати як умови формування цін (а й торгових надбавок) товару у сегментах споживчого ринку, а й характер вимог до цієї ціні окремих категорій роздрібних покупателей.

3. Забезпечення ув’язування цінової газової політики підприємства з типами пунктів роздрібного продажу товарів Такі параметри типу магазину, ніж формою його товарної спеціалізації, характер розміщення біля населеного й ціновій рівень реалізованих товарів, надають безпосередній вплив на цілі й формування відповідної цінової газової політики торгового предприятия.

4. Забезпечення комплексності підходу рівня торгової надбавки товару разом із рівнем торгового обслуговування покупців. Рівень торгового обслуговування покупців є важливий чинник диференціації рівня ціни товари (відповідно рівня життя та суми торгової надбавки) в відповідність до покупательскими уподобаннями окремих категорій населення. Тож у процесі формування цінової газової політики ці дві параметра розглядати в комплексе.

5. Здійснення активної цінової газової політики над ринком. Активні форми цієї політики визначаються такими чинниками, як самостійність підходів до встановлення рівнів роздрібних цін, і торгових надбавок, диференціацією підходів до формування рівнів торгових надбавок деякі групи товарів. Здійснення активної цінової газової політики забезпечує чітко виражене цінове позиціонування даного торгового підприємства на споживчому рынке.

6. Забезпечення високої динамізму цінової газової політики. Цей динамізм обёспечивается швидкістю реагування розробленої цінової газової політики на зміна внутрішніх умов розвитку торгового підприємства міста і чинників зовнішньої среды.

Однією з зовнішніх чинників, що впливають формування рівня торгової надбавки (націнки), виступає конкуренція. Залежно від обраної конкурентної стратегії фірма прагне забезпечити або лідерство за цінами, або орієнтується на середній рівень цін конкурентів. Остання з стратегій переважає. Прагнучи підтримувати ціни нижчому рівні, ніж в конкурентів, підприємства торгівлі, і комунального харчування встановлюють на відповідний рівень торгових надбавок (націнок), здійснюючи режим економії витрат у тому, щоб відшкодувати витрати і можливість отримати прибыль.

Базою формування рівня торгової надбавки (націнки) служить рівень цін придбання товару. Попри глибоку взаємозв'язок рівень торгової надбавки (націнки) які завжди визначається найвищим рівнем ціни на всі товар. Так, за нижчого рівня ціни виробника може бути сформований високий рівень торгової надбавки (націнки), і навпаки — високого рівня ціни виробника підприємства торгівлі, і комунального харчування обмежуються низькому рівні торгової надбавки (націнки). У вигіднішому становищі перебувають підприємства, здійснюють режим економію газу й отримують як наслідок значний розмір прибыли.

При визначенні рівня торгової надбавки (націнки) доцільно враховувати стадію життєвого циклу товару (продукції). На етапі впровадження нового товару (продукції) ринку рівень торгової надбавки (націнки) встановлюється мінімальним, і продаж найчастіше буває збитковою. На етапі підйому рівень торгової надбавки (націнки) зростає, і зростає обсяг валового доходу. Найбільш висока торгова надбавка формується на стадії зрілості, коли обсяг продажу максимальний. Етап догляду товару (продукції) з ринку супроводжується падінням рівня торгової надбавки і великим зменшенням валових доходов.

Оцінюючи сформованого рівня торгової надбавки, основна мета є визначення того мінімального 6е рівня, нижче яку вона не може бути встановлена з вимоги самоокупності процесу продажу товарів. У процесі оцінки рівня торгової надбавки аналізуються: а) середній рівень торгової надбавки для підприємства та її динаміка по окремим етапах предпланового періоду, б) що склалася диференціація рівня окремих елементів торгової надбавки (витрат звернення, податків, які входять у ціну товарів, прибутку), а також структура цих елементів у складі торгових надбавок, в) що склалася диференціація рівня життя та структури торгової надбавки в розрізі окремих груп (підгруп, видів) товарів, р) зниження рівня поточних витрат з допомогою економії окремих видів витрат обігу євро і здійснення ефективної господарської діяльність у майбутньому периоде.

Можливий рівень поточних витрат підприємства, що з реалізацією окремих груп (підгруп, видів) товарів (визначається як сумарний рівень витрат звернення до майбутньому періоді), і навіть рівень оподаткування доходів населення і викличуть той мінімальний базис, з урахуванням якого формувати рівні торгових надбавок.

Формування конкретного рівня торгової надбавки на товари. Така конкретизація здійснюється за кожної товарної позиції з відповідність до обраної нею моделлю розрахунку рівня торгової надбавки. У цьому визначаються необхідних розрахунку конкретні значення окремих вихідних показників. Головним елементом всіх розрахунків виступає Ціна закупівлі одиниці товару, тому розрахунки конкретного рівня торгової надбавки (а й рівня ціни реалізації) здійснюються після вступу товарів на підприємство у відповідність до ув’язненими контрактами з постачальниками (коли ціпа Закупівлі одиниці товару вже визначено окончательно).

Формування механізму своєчасної коригування рівні торгової надбавки. Така коригування може мати характер запланованих і незапланованих відхилень від розрахункового рівня торгової надбавки в бік її зменшення чи увеличения.

Заплановане зменшення рівня торгової надбавки може регулюватися системою заздалегідь обумовлених знижок з роздрібного ціни товару, наданих: для придбання певної кількості конкретного товару, на певний сумарний обсяг купівлі товарів, постійним покупцям, у яких спеціальну фірмову картку магазина.

Заплановане підвищення рівня торгової надбавки може регулюватися системою заздалегідь обумовлених розмірів збільшення роздрібної ціни товарів: при наданні пов’язані з їх купівлею додаткових торгових послуг, під час продажу товарів у нічний час, у дні верб інших аналогічних случаях.

Незаплановане відхилення від розрахункового рівня торгової надбавки може викликатися зміною кон’юнктури ринку (загальним зниженням чи підвищенням ціни даної товар), зміною ставок оподаткування торгової діяльності, зміною умов (що викликало зниження чи підвищення рівня витрат звернення) та інші аналогічними причинами.

Механізм такого коригування розрахункового рівня торгової надбавки повинен бути розроблений для підприємства у процесі формування цінової политики.

Чинником, що знижують рівень торгової надбавки (націнки), є зростання звенности товароруху. Збільшення кількості посередників у просуванні товару (продукції) у сфері звернення призводить до значного зростання його ціни, адже кожен їх додає до ціни купівлі свій рівень торгової надбавки. Що ця ціна, тим нижчий рівень торгової надбавки встановлює наступна ланка товаропровідної мережі, орієнтуючись на ціну, яке може заплатити потребитель.

Рівень торгових надбавок (націнок) диференціюється залежно від типу підприємств торгівлі, і комунального харчування. Їх розбіжності у роздрібної й оптової торгівлі пояснюються термінами реалізації товарів, оборотністю, необхідністю надання додаткових послуг під час продажу і послепродажном обслуговуванні. Обмежені терміни реалізації (особливо швидкопсувних товарів), швидка оборотність продовольчих товарів впливають формування нижчого рівня торгової надбавки, оскільки зменшують про розмір витрат, необхідні їх доведення до покупця. Повільна оборотність непродовольчих товарів (особливо складного асортименту) й додаткові витрати з реалізації є визначальними чинниками встановлення вищого рівня торгової надбавки.

У універсальних магазинах середній рівень торгової надбавки залежить від складывающегося співвідношення обсягом товарообігу продовольчих і непродовольчих товарів. Зі збільшенням частки непродовольчих товарів середня площа торгової надбавки збільшується, і наоборот.

Невисоким рівнем торгових надбавок відрізняються фірмові магазини. Це пояснюється лише тим, що коли частина їх витрат відшкодовується з допомогою доходів їх власників — підприємств-виготовлювачів фірмової продукції, оптових підприємств. Нижчий рівень витрат, ніж в конкурентів, дозволяє встановити невисокий рівень торгової надбавки, зробити вартість товару більш привабливим покупця, як наслідок, сприяє розширенню сфери діяльності підприємства на споживчому рынке.

Суттєві розбіжність у рівнях торгових націнок у різних типах підприємств комунального харчування. Найвищі націнки застосовують у ресторанах, кафе, в барах і інші підприємства, які дають споживачам комплекс високоякісних послуг за відпочинку. Більше низький рівень торгових націнок формується в їдалень при промислових підприємствах, вузах, технікумах, коледжах, в шкільних їдалень, метою якого є організація швидкого обслуговування певного контингент споживачів: працівників підприємств, учнів, студентов.

Рівень торгових надбавок (націнок) залежить від застосовуваного методу організації продажу. Так, впровадження самообслуговування, торгівлі за зразками, через автомати сприяє встановленню нижчого рівня витрат з допомогою економії коштів у оплату живого праці. Зменшення цих витрат забезпечує можливість зниження ціни товару (продукції), одночасно стимулюючи зростання обсягу реалізації і величини валового доходу. На підприємствах торгівлі, і комунального харчування рівень торгових надбавок (націнок) диференціюється залежно від якості товарів (продукції), культури торгового обслуговування. Рівень торгових надбавок на високоякісні товари істотно відрізняється від рівня торгових надбавок інші товари, маючи у своєму ціні такого товару значний питомий вагу. Як свідчить досвід розвинутих країн, частка торгових надбавок цінується товару коштує від 15 до70%, а, по товарам екстра-класу ціна продажу перевищує ціну купівлі більш ніж 2−2,6 разу. Культура торгового обслуговування оцінюється споживачем поруч показників: широким вибором товарів (продукції), наданням додаткових послуг, застосуванням прогресивних методів продажу товарів, професіоналізмом і етикою обслуговуючого персоналові та ін. З огляду на думка покупців про досягнутому рівні культури торгового обслуговування, підприємства торгівлі, і комунального харчування встановлюють відповідний розмір торгової надбавки (націнки) товару (продукцію). Висока оцінка культури торгового обслуговування, дана споживачами, дозволяє підприємству застосувати більш великий відсоток торгової надбавки (націнки) до ціни купівлі товару (сырья).

Рівень торгових надбавок залежить від обраної підприємством стратегічну мету. Якщо метою є розширення сфери впливу ринку, то рівень торгової надбавки (націнки) встановлюється з ринкових цін придбання та організації продажу товарів. При орієнтації підприємств отримання прибутку рівень торгової надбавки (націнки) формується в такий спосіб, щоб відшкодувати витрати, здійснити розвиток виробничу краще й соціальної сферы.

2. Методи розрахунку торгової надбавки.

Фірма розв’язує проблеми ціноутворення, обираючи собі методику розрахунку цін, у якій враховується принаймні 1 із 3 міркувань. Фірма сподівається, що обраний метод дозволить правильно розрахувати конкретну ціну. Є кілька методів ціноутворення: середні витрати плюс прибуток, аналіз беззбитковості й забезпечення цільової прибутку, встановлення цільової прибутку, встановлення ціни, з відчутною цінності товару, встановлення ціни на всі основі рівня поточних цен.

Найпростіший спосіб ціноутворення залежить від нарахуванні певної націнки на собівартість товару. Щоб не збанкрутувати, підприємство має давати прибуток, і цього сенсі дуже важливим стратегічним міркуванням є з’ясування відсотка націнки. Існують два методу розрахунку націнок, з собівартості або з продажною ціни: [pic] При розрахунку відсотка націнки більшість роздрібних торговців виходить із продажною ціни. Нерідко роздрібному торговцю хотілося хотів би мати можливість перераховувати показники націнок з урахуванням продажней ціни на показник націнок з урахуванням собівартості і наоборот.

Розміри націнок варіюються в межах залежно від виду товарів. Розбіжність у розмірах націнок відбиває розбіжності у вартості товарних одиниць, обсягах продажів, оборотності товарних запасів і співвідношеннях між марками у виробників і приватними марками. Не логічно при призначенні цін користуватися стандартними націнками. Будь-яка методика розрахунку, не враховує особливостей поточного від попиту й конкуренції, навряд чи дозволить виходити оптимальну ціну Методика розрахунку ціни основі націнок залишається популярної за низкою причин. По-перше, продавці більше знають про недоліки, ніж попит. Прив’язуючи ціну до недоліків, продавець спрощує собі проблему ціноутворення. По-друге, якщо запропонувати цим методом ціноутворення користуються все фірми галузі, їх ціни швидше за все будуть схожими. Тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму По-третє, багато хто вважає цю методику справедливішою стосовно і до покупців, і до продавцям. При високому попиті продавці не наживаються з допомогою покупців разом із тим отримують справедливу норму прибутку на вкладений капитал.

Вибір моделі розрахунку рівня торгової надбавки. Цей вибір визначається конкретним цільовим орієнтиром, обраним реалізації цінової газової політики по дайной групі (підгрупі, виду) товарів: а) при ориентире цінової газової політики на покупця базовим елементом розрахунку рівня торгової надбавки приймається рівень ціни товару, прийнятний для відповідних категорій покупців. І тут модель розрахунку рівня торгової надбавки до ціни закупівлі товару має вид:

[pic] де Утн1 —-рівень торгової надбавки до ціни закупівлі товару в % (перша модель расчета),.

Цр — рівень ціни реалізації товару" прийнятний для конкретної категорії покупателей,.

Цз — ціна закупівлі одиниці товару в постачальника, б) при ориентире цінової газової політики на поточні витрати базовим елементом розрахунку рівня торгової надбавки приймається — сума витрат звернення, яка припадає на одиницю реалізованого товару. І тут модель розрахунку рівня торгової надбавки до ціни закупівлі товару має вид:

[pic].

де Утн2 — рівень торгової надбавки до ціни закупівлі товару в % (друга модель расчета).

ІС — середня сума витрат звернення, яка припадає на одиницю реалізованого товара,.

П — розрахункова сума прибутку, яка припадає на одиницю реалізованого товару (її розрахунок здійснюється за наведеної окремо формуле),.

Снр — ставки податку на додану вартість (та інших податків, сплачуваних з допомогою доходів торгового підприємства), в %,.

Уп — рівень прибутку до недоліків звернення, в % (зазвичай встановлюється єдиним з товарів з цією орієнтуванням цінової, политики),.

Цз — ціна закупівлі одиниці товару в поставщика,.

в) при орієнтиру цінової газової політики з прибутку базовим елементом розрахунку рівня тортовой надбавки приймається цільової рівень рентабельності витрат звернення (визначається ставленням цільової суми прибутку до планової сумі витрат звернення підприємства, в %). І тут модель розрахунку рівня торгової надбавки до ціни закупівлі товару має вид:

[pic].

где УтнЗ — рівень торгової надбавки до ціни закупівлі товару, в % (третя модель расчета),.

ЦП —розрахункова сума цільової прибутку, яка припадає на одиницю реалізованого товару (її розрахунок здійснюється за наведеної окремо формуле),.

ІС — середня сума витрат звернення, яка припадає на одиницю реалізованого товара,.

Снр — ставки податку на додану вартість (та інших податків, сплачуваних з допомогою доходів торгового підприємства), в %,.

УРц — середній підприємством цільової рівень рентабельності витрат звернення, в %,.

Цз — ціна закупівлі одиниці товару в поставщика.

Для чинного підприємства обсяг товарообігу, який би беззбиткову діяльність, то, можливо розрахований, виходячи із наступного равенства:

ВД-НДС-ИО=0,.

где ВД — сума валового доходу, крб., ПДВ — сума податку додану вартість, крб., ІС — сума витрат звернення, крб., чи: V тнф * Т min — (У тнф * Т min) * З пдв — (У перм. ф * Т mn + ІС пост. ф) = 0,.

где Т min — мінімальний обсяг товарообігу, який би торговельному підприємству беззбиткову роботу, крб., У тнф — фактичний середній рівень торгової надбавки (виражений десяткової дробом), З пдв.— розрахункова ставки податку на додану вартість (виражена десяткової дробом), У перм. ф — фактичний рівень змінних витрат звернення (виражений десяткової дробом), ІС пост.ф. — фактична сума постійних витрат звернення, крб. Мінімальний середній рівень торгової надбавки визначається за такою формулою: У тн min = У ітф / (1 — З пдв), де У тн min — мінімальний рівень торгової надбавки (виражений десяткової дробом), У ітф — фактичний рівень витрат звернення (виражений десяткової дробом). [pic] Для аналізованого торгового підприємства екстремальні значення основних показників, формують суму валовий прибутку, становитимуть: мінімальний обсяг товарооборота:

0,2 Т min — (0,2 T min) * 0,1667 — (0,0893 Т min + 890,6) = 0.

Т min = 11 512 тис. руб.,.

минимальный середній рівень торгової надбавки:

У т.н.min = 0,1529 / (1 — 0,1667) = 0,1835,.

Отже, щоб підприємство Герасимчука збитковим, обсяг товарообігу може бути незгірш від, ніж 11 512 тис. крб., середня торгова надбавка — не нижче 18,35% до обороту.

1. Економіка підприємств торгівлі, і комунального харчування: Учеб.

Посібник / Рук. Прим. авт. Паля. Т.И. Миколаєва, Наук. Ред. Н.Р. Єгорова. -.

Єкатеринбург: Вид-во Урал. Держ. экон. Ун-ту, 2001. -498 с.

2. Бланк І.А. Управління торговим підприємством. — М.: Асоціація авторів, і видавців. ТАНДЕМ. Видавництво ЭКМОС, 1998. — 416.

3. Економіка і організація діяльності торгового підприємства: Навчальний посібник / Під общ. ред. О.Н. Соломатіна. — М.: ИНФРА-М, 2000.-295 с.

4. Ульянов І.П. Деталізація обліку, і ціни — М, 1998.